17. Вимоги до безпеки автотранспорту. Еколог. Пробл. Автотранспорту

При здійсненні перевезень туристів автомобільним транспортом необхідним є дотримання вимог безпеки транспортних подорожей. Безпека перевезень – це відсутність недопустимого ризику, пов’яз. з можливістю нанесення шкоди здоров’ю пасажирів та збереж. рухомого складу. Конструкція туристичного автобуса повинна забезпечити потрібний рівень безпеки як у звичайних, так і надзвичайних ситуаціях. В автобусі повинні бути верхні та бокові аварійні люки розміром 600 х 800 мм та інструкція про порядок їх використання. Особливі вимоги пред’явл. до с-ми гальмування. Автобус повинен бути обладн. 3 незалежн. гальмами: службовими, аварійними та зупинковими, а також антиблокувальним пристроєм. Усі ручки у салоні мають бути утеплен. типу, а поручні та ін. обладнання салону не повинно мати травмонебезпечних частин, що виступають. Усе скло має бути травмобезпечним. Скло автобуса на бокових вікнах повинно бути подвійним, детермальним, із покриттям, що зменшує теплообмін салону. Скло має мати позитивну кривизну. Лобове скло має бути типу “Триплекс”, детермальне. Бокове скло повинно бути обладн. шторами проти сонця. Повинна бути передбач. с-ма аварійного освітл. та опалення. Автобус повинен мати радіотелефонний зв’язок. На дальніх внутр. та усіх міжнар. маршрутах автобус має бути обладн. тахографом. Трансп. засоби повинні відповід. вимогам безпеки, охор. праці та екології, держ. стандартам, мати відпов. сертифікат, бути у належному техн. й санітарному стані та укомплектов. відпов. до вимог Правил дорожн. руху.

Вимоги до безпеки авто визнач. загальноєвроп. програмою Euro NCAP. Для оцінки рівня безпеки проводять спец краш – тести: лобовий удар, боковий удар, удар об стовп, зіткнення з пішоходом. Встановлюються оцінки від 1 до 5. Таким чином, осн. вимоги щодо безпеки авто стосуються захисту саме від вищезазначених ударів. Як правило, найбезпечніш. вваж. авто шведської марки Volvo. У сучасному світі авто забезпечують 96% викидів транспорту у атмосферу. Вони є джерелом смогу у великих містах, а також споживачем 25% всіх прир. ресурсів. До прикладу, в нашій країні вони забезп. до 50% екозабруднення.

Отже, автотранспорт створює великі зони стійкого перевищення санітарно-гігієнічних нормативів забруднення повітря. Специфіка рухомих джерел забруднення (автомобілів) проявляється у високих темпах зростання кількості автомобілів, безпосередній близькості до будинків, близькому розташуванні джерела забруднення від земної поверхні.

Випаровув. бензину в атмосферу відбув. як в рухомих засобах, так і стаціонарних (станції автозаправки). При заповненні резервуарів станцій автозаправки обсягом 20 куб. м бензином в атмосферу взимку випаровується 11 л, влітку – 23 л бензину. При добовому 1-разовому заповненні резервуарів упродовж місяця в атмосферу потрапляє взимку 330 л бензину, влітку – 690 л. Таким чином, щорічні втрати бензину лише з 1 резервуару становл. 6 тонн.

Також під час руху автомоб. відбув. зношення дорожн. покриття та автомоб. шин, продукти зношення поєднуються з твердими частками відпрацьованих газів, пилом. На шляхах з асфальтобетонним покриттям до складу пилу крім кварцових часток, оксидів алюмінію, заліза та кальцію додатково вход. продукти зношення, що містять бітум, частки фарби або пластмас від ліній на полотні дороги. Цей пил покриває трансп. засоби, потрапл. у відкриті вікна автомоб., ним дихають водії, туристи. Тому актуальним є обладнання більшості тур. автобусів с-мами кондиціювання повітря.