1. Загальні підходи до вирощування кісточкових культур

У садах України найбільшого поширення із кісточкових набули слива, вишня та черешня, дещо меншого - абрикос та персик. Незважаючи на високу цінність кісточкових плодів, про- дуктивність їх насаджень залишається низькою. Наукою запропоновані і впроваджені у виро бництво іноваційні технології виробництва конкурентоспроможних кісточкових плодів, які забезпечують швидку окупність затрат, високу продуктивність праці, низьку собівартість про дукції та високоефективний розвиток галузі в умовах експансії зарубіжних конкурентів.

Перевагою кісточкових культур є швидкоплідність і ранньостиглість багатьох сортів, спо- живання яких розпочинається в кінці травня (черешня), коли інших фруктів ще немає, і закін- чується в жовтні. Їх харчове значення визначається вмістом цінних поживних речовин: цук- рів, органічних кислот і розчинних солей. З плодів кісточкових культур готують джеми, по- видло, компоти, глазуровані фрукти, соки, сухофрукти; їх зберігають і споживають в замо- роженому вигляді, а поєднання органічних кислот з пектином в абрикосі, сливі, аличі дозволяє виробляти з них желе, мармелади, пасту.

Для здоров'я людини важливе значення мають і інші їх специфічні якості: пектин абрикоса, аличі, сливи сприяє швидкому видаленню з організму шкідливої флори, покращує згортання крові, а споживання плодів абрикоса сприяє швидкому відновленню гемоглобіну крові.

Завдяки багатству і різноманітності хімічного складу, кісточкові культури входять в харчо- вий раціон як обов'язковий продукт повноцінного харчування. Регулярне споживання їх у сві- жому та переробленому вигляді знижує потребу в хлібі, м'ясі, молоці та інших продуктах.

Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень кісточ- кових плодових культур є їх ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками якої є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними при оптимізації схеми садіння. При виборі відповідного типу саду враховують біологічні властивості культур, підщеп і сортів та їх придатність для вирощування в грунтово-кліматичному районі зони та цільове призначення плодів (споживання свіжими або промислової переробки).

Вибір конструкції насадження залежить від забезпечення районів вирощування робочою силою і механізацією робіт, які включають до 70 технологічних операцій залежно від породи і технології вирощування. Найбільш ефективне використання технічних засобів в садах забе- зпечується при ширині робочих проходів 6,0 м і висоті штамба дерева не менше 0,8 м.

Важливим заходом при створенні високопродуктивних насаджень плодових кісточкових культур є передпосадкова підготовка ґрунту: знищення бур'янів агротехнічними та хімічними методами, які не справляють негативного впливу на дерева і довкілля.

Істотним елементом передпосадкової підготовки ґрунту під кісточковий сад є одно-дворічний сидеральний (редька олійна, люпин, гірчиця та ін.) пар із внесенням 40-50 т/га органічних добрив. На ділянках, відведених під плодові насадження, вносять органічні та мінеральні (фосфорні і калійні) добрива, які на сірих лісових ґрунтах приорюють на глибину 30-32, а на темно-сірих опідзолених, чорноземах опідзолених і вилугуваних на 40-45 см.

Дози фосфорних і калійних добрив визначають диференційовано, виходячи із рівня забез- печеності ґрунту їх рухомими формами (табл. 1).

Таблиця 1. Оптимальні рівні забезпечення основних ґрунтів рухомими формами фосфору і калію та норми внесення мінеральних добрив на кожний невистачаючий до оптимуму мг у шарі ґрунту 0-40 см

Ґрунт	Метод визначення	Оптимальний рівень, мг/кгг ґрунту		Норма добрив, кг/га д. р.
		Р2О5	К2О	Р2О5	К2О
Сірі лісові суглинкові	за Кірсановим	150-200	90-120	60	90
Темно-сірі опідзолені, чо- рноземи опідзолені та ви- лугувані суглинкові	за Чириковим	120-160	150-200	90	90

Кислі ґрунти (рН менше 5,0) вапнують, розраховуючи норму внесення меліорантів за гід- ролітичною кислотністю. На кожний міліграм-еквівалент при вапнуванні шару 0-20 см вно- сять врозкид 1,5 т/га вапна, а для глибини 40 см його дозу збільшують у два рази і заорюють пошарово з мінеральними добривами.

Основними типами садів кісточкових порід є насадження з округлою, площинною, сплощеною і веретеноподібною формами крони. Їх створюють залежно від району зони, родючості ґрунту, вологозабезпеченості, породи, сили росту та біологічних властивостей підщеп і сортів за різними схемами розміщення (табл. 2.).

Таблиця 2. Рекомендовані схеми розміщення, форми крони та строки вступу насаджень плодових культур у товарне плодоношення

Плодові культури	Підщепи	Сила росту дерев	Схеми садіння дерев залежно від форми крони, м			Термін вступу в товарне плодоношення, роки
			округлі	спло- щені	веретено- подібні
Черешня	насіннєві і кло- нові	сильно - і се- редньорослі	6-7 х 4,5			5
Вишня	насіннєві і кло- нові	сильно - і се- редньорослі	5-6 х 2-3	4-5 х 2-3		4
		слаборослі	4-5 х 2	4 х 2		3
Слива, алича	насіннєві і кло- нові	всі сорти	6-7 х 3-4	5-6 х 2-3		5
Абрикос	насіннєві і кло- нові	всі сорти	6-7 х 4-5	-		5
Персик	насіннєві і кло- нові	всі сорти	5 х 3-4	-		4

Сади з округлими кронами - основний тип насаджень кісточкових порід для господарств з різними формами власності та спеціалізації галузі. Крони дерев абрикоса. сливи та аличі формують за розріджено-ярусною системою, черешні і вишні на сильнорослих підщепах за ярусною або розріджено-ярусною, кущеподібних сортів вишні - за ярусною.

У сильно- та середньорослих дерев зерняткових порід формують 6-7 основних (скелетних) гілок першого порядку, розміщуючи їх у два яруси, 6-9 гілок другого порядку та проміжні і обростаючі плодові гілки.

Дерева основних кісточкових культур формують з трьома ярусами (нижній - 3-4, другий - 2-3 і третій - 2 гілки першого порядку). На відміну від розріджено-ярусних в округлої мало- габаритної з пониженою зоною плодоношення формі кісточкових на сильнорослих деревах збільшують кількість основних гілок першого порядку галуження а на слаборослих з трьома ярусами: нижній - з 4-5, другий - із трьох, а третій - з однієї-двох гілок. Основні гілки ниж- нього ярусу зберігають домінуюче положення протягом всього життя дерева.

Відстань між ярусами в розріджено-ярусній та округлій малогабаритній кронах залежно від сили росту породи і сорту складаючи: між першим і другим - 60-90 см і більше, між другим і третім - 60-70 см.

В обох типах крон гілки другого порядку галуження формують на гілках першого: у кіс- точкових - ярусами, по 2-3 гілки, через 60-80 см або поодиноко. З цією метою пагони подов- ження основних гілок укорочують: у черешні на 70-80, сливи з сильним галуженням - 60-70, деревовидних сортів вишні та абрикоса - на 50-60 см від основи річного приросту. По всій довжині основних гілок першого і другого порядку в кронах через кожні 10-15 см формують обростаючі плодоносні гілки.

У міжярусному просторі крон формують в основному обростаючі гілки, а пагони з кутом відходження від стовбура менше 40 ^о видаляють на кільце. Пагони, які знаходяться в горизон- тальному положенні, не вкорочують.

У кущових сортів вишні формування крони полягає у розріджені сильно рослих пагонів без укорочування. Насамперед, видаляють зайві сильнорослі пагони на стовбурі та основних гілках, які ростуть з верхнього боку в середину крони.

Для черешні характерні свої особливості, які враховують, формуючи округлу крону. Оскільки переважна більшість її сортів формує в рік посадки мало пагонів, то для закладання по- вноцінного компактного нижнього ярусу основні гілки першого порядку вкорочують до 15- 30 см від основи, а центральний провідник - на 10-15 см вище. Лише після того, як будуть сфор- мовані повноцінні основні гілки нижнього ярусу закладають гілки другого і третього.

При формуванні округлих крон у молодих дерев і їх обрізці в період плодоношення про- водять проріджування крони, укорочування пагонів та обмеження висоти.

Як тільки молоді дерева досягнуть установленої висоти, ріст їх обмежують; слаборослих - до 2,5 м, середньорослих - до 3, сильнорослих - до 3,5-4 м залежно від умов росту. Для цього на верхівці стовбура і основних гілках видаляють пагони подовження разом з сильнорослими пагонами над слаборослими. В подальшому щороку видаляють сильнорослі пагони, не допускаючи переростання крони у висоту, зрізуючи товсті гілки. Такі зрізи заростають гірше, у верхній частині утворюється більше сильнорослих пагонів, а нижня оголюється через взаємозатінення високих дерев.

При затуханні росту пагонів та формуванні дрібних плодів застосовують проріджування найстаріших плодових утворень та омолоджувальну обрізку основних гілок, ступінь якої залежить від стану дерев.

У насадженнях кісточкових порід, як правило, формують сплощені крони. Їх використо- вують для основних кущо- і деревоподібних сортів вишні та сливи з кулястою розлогою кро- ною. Її формування розпочинають у перші роки після посадки за типом округлих малогаба- ритних з подальшим сплощенням. Сплощення та обмеження розмірів дерев проводять вручну і механізовану контурну обрізку по площині першого обмеження.

Плодові кісточкові дерева висаджують навесні, в першу декаду польових робіт, у садивні ями розміром 60 х 60 см, а при високій щільності в ряду (0,6-1,0 м) - в борозни глибиною близько 40 см. Дерева, щеплені на насіннєвих підщепах висаджують так, щоб після ущільнення ґрунту в ямі місце щеплення знаходилося на рівні ґрунту або на 2-3 см вище. На вегетативних підщепах місце щеплення залишається на висоті не менше 6-8, а при високій окуліровці - 20-25 см і більше над ґрунтом. Після посадки проводять полив (30-40 л води на дерево). Лунки або пристовбурні смуги мульчують перегноєм, торфокомпостами або сухим грунтом. В перший місяць після посадки рослини поливають не менше 2-3 разів.

Визначальним фактором вибору системи утримання ґрунту є кількість опадів протягом року та за вегетаційний період, глибина залягання ґрунтових вод, особливості рельєфу і наявність зрошення. В регіонах, де кількість опадів 500-600 мм/рік, ґрунт у міжряддях та пристовбурних смугах молодих і плодоносних дерев утримують в розпушеному і чистому від бур'янів стані (чорний пар), а при наявності 600-700 мм опадів і у південних регіонах, у молодих та плодоносних садах у першій половині вегетації застосовують чорний пар, а розпочинаючи з липня, висівають ярі (люпин, гірчиця, фацелія), або озимі сидеральні культури (озиме жито, вика, горох-пелюшки та ін.), причому останні висівають у вересні. Сидеральний пар дозволяє щорічно заорювати 15-30 т/га зеленої маси, поповнюючи запаси органічних добрив.

За умов зрошення та в районах, де кількість опадів перевищує 600-700 мм, кращою систе- мою утримання ґрунту в садах є дерево-перегнійна, за якою міжряддя утримують під задернінням злаковими травами, котрі скошують, в міру відростання, 5-6 разів за сезон. З багаторічних трав кращими є злакові: райграс пасовищний (норми висіву 13-15 кг/га), грястиця (15-20), вівсяниця червона (12-16), вівсяниця лучна (15) та польовиця біла (9 кг/га). Вони менше висушують ґрунт, морозостійкі і не приваблюють бджіл, присутність яких може обмежувати використання пестицидів. Така система поліпшує структуру ґрунту, зменшує витрати на обробіток, захищає його від вітрової та водної ерозії, сприяє підвищенню якості плодів. З часом, в міру створення захисного мульчуючого шару, режим вологості поліпшується і зрівнюється з показником на чорному пару. Підтримання належного стану травостою проводять внесенням добрив. Пристовбурні смуги в усіх випадках утримують під чорним паром з використанням механізмів або гербіцидів.

Удобрення кісточкового саду проводять, розпочинаючи з другого року після посадки: міне- ральні азотні, а на третій-четвертий рік - органічні добрива (табл. 3.)

Таблиця 3. Дози органічних і азотних добрив для удобрення молодих і плодоносних садів

Зона, ґрунт		Гній або еквівалентна кількість компосту, раз на 3 роки, т/га		Азот, кг/га діючої речовини
				молоді сади	плодоносні сади
Сірі лісові суглинкові при утриманні міжрядь:
під чорним паром		35	90		90-120
під задернінням		-	120		120-150
Темно-сірі опідзолені, чорноземиопідзолені, типові суглинковіпри утриманні міжрядь:
під чорним паром	без зрошення	30	90		90-120
	при зрошенні	30	120		120-150
при утриманні міжрядь під задернінням	без зрошення	-	120		120-150
	при зрошенні	-	150		150-180

Дози мінеральних добрив уточнюють раз на 4-5 роки за результатами ґрунтової та рослинної діагностики. Оптимальний рівень валового азоту в листках молодих дерев становить, %: сливи - 2,5-3,2; вишні - 2,5-3,0; абрикоса - 3,2-3,6 % із розрахунку на суху масу, а для плодоносних дерев, то згідно з діючими рекомендаціями в їх листках врахо- вується вміст азоту і калію (табл. 4).

Якщо вміст елементів хоч би одного з них менший від оптимальног, його дозу збільшують на 20-30 %. Визначену норму азотних добрив найефективніше вносити дворазово: перше підживлення (40 %) через тиждень після цвітіння, друге (60 %) - після природного скидання над мірної зав'язі (орієнтовно в кінці червня). Дози фосфорних і калійних добрив диференціюють з урахуванням забезпечення ґрунтів рухомими формами Р₂О₅ і K₂О. Розрахункові дози аналогічні, як і при передпосадковому їх внесенні. Кількість калійних добрив, яку планується вносити корегують за результатами рослинної діагностики. При утриманні ґрунту у плодоносних садах під чорним паром оптимальною є органо-мінеральна система удобрення, а застосування дерново-перегнійної системи передбачає використання лише мінеральних доб рив.

Таблиця 4. Оптимальна кількість азоту і калію в листках плодоносних кісточкових дерев,

% від сухої маси.

Порода	N		K
Слива		2,4-3,2		2,3-2,6
Вишня		2,0-2,5		1,3-1,5
Черешня		2,5-3,0		1,7-2,0
Абрикос		2,8-3,2		1,7-2,3

Вапнування кислих ґрунтів проводять при зниженні насиченості ґрунтового поглинаю-= чого комплексну основами менше 60 %, а гіпсування солонцюватих - при перевищенні насиченості натрієм загальної ємності поглинання більше як на 10 відсотків.

Для отримання високих і сталих урожаїв плодоносні насадження потребують зрошення. Оптимальним режимом зволоження ґрунту є 70-75 % найменшої вологоємності (НВ) на супі- щаних і легкосуглинкових ґрунтах і близько 80 % - на важкосуглинкових і глинистих. Як правило у плодоносних насадженнях за вегетацію при суцільному зрошенні проводять 2-3 дощування з витратою води 1,5-2,0 тис м³/га.

Найбільш прогресивними для зрошення садів є стаціонарні системи локального зрошення - краплинного і підкронового, які дозволяють зменшити витрати води порівняно із суцільним зрошенням на 30-60 %, сприяють збереженню структури ґрунту, дають можливість поливати ділянки із значними ухилами.

Для отримання конкурентоспроможних плодів кісточкових культур застосовують інтегро- ровану систему захисту рослин і врожаю від шкідників та хвороб, з урахуванням особливос- тей їх розвитку та поширення і застосування високоефективних інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів, біологічно активних сполук та мікробіологічних препаратів.

Основними шкідниками кісточкових порід є: листокрутка, вишневий довгоносик, чорний сливовий пильщик, сливова товстоніжка, слива плодожерка, теплиця, вишнева муха, кліщі.

Таблиця 5. Нормативні строки створення, структура площ садозплодових насаджень у загальній їх площі

Культура	Тривалість створення і про- продуктивного викорис- тання насаджень, років			Складові площі садозміни, %			Питома вага молодих на са джень у за га льній площі, %
	усього	у тому числі		підготов-ка ґрунту	створення насаджень	продуктивне вико- ристання
		створе- ння	продуктивне використання
Слива	20	5	15	9,1	22,7	68,2	25
Вишня	17	4	13	10,5	21,1	68,4	24
Черешня	25	6	19	7,4	18,5	74,1	20
Абрикос і персик	16	3	12	11,1	22,1	66,7	25
Грецький горіх	50	10	40	3,9	19,2	76,9	20

Основні хвороби кісточкових порід: кучерявість листя персика, клястероспоріоз, моніліа- льний опік плодових, кокомікоз, плодова гниль, полістігмоз, іржа сливи та ін. Для обробки препаратами малогабаритних садів (висота дерев до 3 м і товщина плодової стіни не ширше 1,75 м) використовують тунельний обприскувач, в усіх інших випадках - ОПВ - 2000. ОП - 2000 А, ОВ - 630.

Вибір препаратів проводять згідно рекомендацій "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

Відтворення плодових насаджень - це постійний процес їх оновлення. Внаслідок фізич- ного або морального зношення певна їх частина щорічно випадає з виробничого обліку і їх необхідно замінювати на нові. Планомірне відтворення насаджень (у межах частки їх амор- тизації) є неодмінною умовою стабільного виробництва плодів у будь-якому садивному під- приємстві (табл. 5).

Таблиця 5. Нормативні строки створення, структура площ садозміни і частка молодих плодових насаджень у загальній їх площі

Культура	Тривалість створення і проду- ктивного використання насад- жень, років			Складові площісадозміни, %			Питома вага моло- дих насаджень у за гальній площі, %
	всього	у тому числі		підготов-ка ґрунту	створення насаджень	продукти- вне вико- ристання
		ство- рення	продуктивне використан- ня
Слива	20	5	15	9,1	22,7	68,2	25
Вишня	17	4	13	10,5	21,1	68,4	24
Черешня	25	6	19	7,4	18,5	74,1	20
Абрикос і персик	16	3	12	11,1	22,1	66,7	25
Грецький горіх	50	10	40	3,9	19,2	76,9	20