3. Удобрення садів.

Планування науково-обгрунтованої системи удобрення садів розпочинають з проведення хімічного аналізу ґрунту, який дозволяє визначити його родючість, реакцію ґрунтового сере- довища (рН) та наявність основних елементів мінерального живлення (N, P, K, Ca, Mg, Mn, Zn, Fe) в листках і за їх результатами встановлюють оптимальні дози добрив (табл. 1) .

Таблиця 1. Вміст елементів мінерального живлення у листі яблуні

Рівень	Вміст, % від сухої маси:
	N	P	K	Ca	Mg
Високий	2,8	0,3	1,6	2,0	0,35
Оптимальний	2,5	0,24	1,35	1,65	0,275
Низький	2,2	0,18	1,1	1,3	0,2

Важливим чинником росту й розвитку саду є реакція ґрунтового середовища, оптима-льні значення якої для яблуні становлять рН 6,2-6,7, хоча яблуня росте і при нижчих його значеннях. Але найефективніше використовують з ґрунту поживні елементи лише ті дерева, що ростуть на ґрунтах з оптимальним значенням рН.

На ґрунтах дуже кислих, рН <5,0 - уповільнюється розвиток кореневої системи, істотно зменшується засвоєння з ґрунту азоту, фосфору. При низьких значеннях рН, погіршуються фізичні властивості ґрунту, зменшується здатність до накопичення Ca, Mg, K та інших мікроелементів.

На лужних ґрунтах, рН >7,0 у дерев наступає різке зменшення засвоєння з ґрунту мікро- елементів Fe, Zn, Mn, фосфору і калію. Тому не тільки вміст у ґрунті елементів мінерального живлення, а і його кислотність вирішують питання оптимального забезпечення росту, розвитку і плодоношення яблуні.

У випадку нижчого від оптимального рівня рН, знижують його кислотність вапнуванням. Дози вапна, необхідні для відновлення оптимального рН ґрунту визначаються одночасно з розрахунком доз мінеральних добрив. При низькому і середньому вмісті Mg в ґрунті застосовують магнієве вапно (доломіт).

Дози вапнякових добрив, що застосовуються одноразово перед закладанням саду - 0,5-1,5 т/га, а одноразово перед закладанням саду - 3,5 т/га.

Дозу мінеральних добрив визначають методами діагностики вмісту елементів живлення у грунті і рослинах. При візульній оцінці ознак дефіциту мінеральних елементів у ґрунті важливо правильно оцінювати їх за показниками росту пагонів, зовнішнього вигляду листя, зав'язі та плодів Залежно від виду мінерального елемента, ознаки його нестачі можуть проявлятися по різному: на молодому листі швидше проявляються ознаки пов'язані з Fe, Zn, Cu, B, на старшому - N, P, K, Mo.

У випадку появи візуальних ознак нестачі певного елемента мінерального живлення, проводять хімічний аналіз грунту та листя і на його основі приймають рішення про позакоре-неве підживлення необхідним елементом.

Основні ознаки дефіциту елементів мінерального живлення:

- нестача азоту (N) - листки на верхівках приростів набувають світло зеленого або жовтого кольору. Перші ознаки проявляються на листках в основі пагонів (старшого віку). При надлишковій кількості азоту листя на деревах темно-зелене довго не опадає восени, плоди достигають пізніше. Якщо плоди мають бути червоними то при надлишку азоту вони менш червоні, жовті плоди більш зелені, лежкість їх значно скорочується. Щорічно навесні під крони дерев вносять 30 г (на піщаних) і по 50 г (на важких) N, у діючій речовині.

- нестача фосфору (P) – проявляється в утворенні темно-фіолетових плям особливо країв листка. Листя на дотик шкірясте, утворює гострий кут із пагоном. Симптоми спостеріга- ються навесні до середини сезону. При відборі проб листя при низькій вологості ґрунту вміст фосфору буде низьким. Надлишок фосфору візуально визначити неможливо.

- нестача калію (K) - проявляється на старіших листках цьогорічного приросту. Він харак- теризується підпаленням країв листя, яке набуває коричневого забарвлення і засихає. Дове- дено обернену залежність між навантаженням дерева урожаєм і вмістом калію в листках: при малому навантаженні вміст калію низький і навпаки. Як і з фосфором при низькій вологості ґрунту аналіз листя покаже низький вміст калію. Надлишок калію візуально визначити неможливо.

- нестача кальцію (Ca) - листкова пластинка скручується догори, спостерігається хлороз у міжжильних ділянках, а на її верхніх краях утворюються жовті плями з брунатним центром, з послідуючим відмиранням листя. Нижня частина листка набуває пурпурового кольору, підшкірну плямистість, особливо при надлишку в ґрунті калію, що вказує на недоцільність проведення сильної обрізки і не підживлювати N i K молодих насаджень. Через 5 тижнів після зав’язування плодів проводять три-шість обприскувань CaCl₂ - 7 кг/га - 0,3-0,8 % концентрація, Stopit - 10 л/га, Wuxal Calcium - 5 л/га) через кожні 15 днів. Перші три обприскування не можна проводити CaCl₂ оскільки це може спричинити опіки. Перші три - Wuxal Calcium, що не спричиняє пошкоджень. Останнє обприскування за два-три тижні до збору врожаю. Надлишок кальцію візуально визначити неможливо.

- нестача магнію (Mg) - у випадках його дефіциту є аналогічною з нестачею фосфору, на краях листя спостерігається підпалення і виблякання зеленого кольору з переходом до жовтого на верхівках листя старшого віку, що прогресує до міжжилкового простору і центральної жилки. За вегетацію проводять 3-4 обприскування (позакореневе підживлення) 1-2 % розчином MgSO₄.

- нестача бору (B) - кора на приростах горбиться і злущується утворюючи некротичні плями, спричиняє засихання суцвіть, які набувають брунатного кольору. Поверхня плоду шорстка, потріскана і гудзувата. В м’якоті спостерігається зкорковіння, що надає плодам гіркого смаку. Спостерігається при недостатньому зволоженні на легких за гранулометрич- ним складом ґрунтах при високих значеннях рН. При появі таких ознак проводять кореневе підживлення борними добривами або обприскують листя в перші місяці вегетації. Симпто- ми надлишку проявляються на старшому листі: пожовтіння листкової пластинки вздовж це- нтральної жилки, передчасне дозрівання і осипання плодів, значно подовжуються міжвузля.

- нестача міді (Сu) спостерігається разом із недобором цинку на ґрунтах з високим рН. Молоде листя недорозвинуте, здеформоване, злегка продовгувате з хвилястим краєм. Спостерігається відмирання верхівки на однорічному прирості.

- нестача цинку (Zn) проявляється у здрібнінні листя, молоде листя значно дрібніше від нормального, розміщене розетками на пагонах, прирости схожі на довгі батоги з китицями на кінці. Весною на минулорічних пагонах відмічається пізніше відростання бічного листя від верхівкового, що може бути ідентифіковано як зимове підмерзання, але це легко спростувати, оскільки відсутнє побуріння камбію.

- нестача заліза (Fe) проявляється в молодого листя на всій листковій пластинці – центра- льна жилка темно-зелена, міжжилковий простір світло-зелений пізніше жовтіє або біліє.

- нестача марганцю (Mn) спостерігається хлороз (до пожовтіння) листкової пластинки від країв до центральної жилки, яка залишається зеленою. Надлишкова кількість марганцю в сукупності з низьким рН і недобором кальцію призводить до утворення на молодому приро- сті бугрів на корі, які далі розтріскуються, утворюючи острівки грубої кори і некрози.

Удобрення саду в 1-2 і наступні роки після садіння. При достатньому передсадивному удобренні площі в першому і другому роках проводять лише підживлення азотними добривами. Весною першого року вносять від 30 до 50 г діючої речовини N (90-120 г карбаміду) під кожне дерево. При суцільному внесенні азотних добривїх доза становить 60-80 кг/га д. р. Річну дозу поділяють на дві-три частини і вносять протягом травня, червня і липня. Для встановлення дози добрив проводять діагностику листя і за її результатами збільшують або зменшують кількість добрив.

Удобрення саду в наступні роки. Дорослий сад виносить з гектара щороку близько 50-80 кг азоту, 15-25 кг фосфору, 50-80 кг калію, 40 кг кальцію і 5 кг магнію. Очевидно що таку їх кількість слід вносити щорічно. На практиці ж вносять більші дози, оскільки частина добрив вимивається і засвоюється травою, це стосується азоту, кальцію, магнію.

Після внесення повної дози фосфорних і калійних добрив перед закладанням саду (250-350 кг/га д. р.) добрива не вносять протягом трьох-чотирьох років.

Розпочинаючи з четвертої вегетації проводять удобрення саду калієм - 80-140 кг/га д. р. Фосфорні добрива вносять восени і тільки у випадку якщо результати хімічного аналізу ґрунту вказують на низький його вміст.

Азотні добрива вносять щороку. В першу вегетацію (після садіння) їх вносять весною - 60-80 кг/га д. р. азоту, в два-чотири прийоми (по 20 кг). Перше при довжині приросту 10-15 см, наступні через 2-3 тижні. Останнє підживлення азотом проводять у середині липня.

Розпочинаючи з другого року після посадки удобрення азотом проводять в один прийом, щорічно навесні до початку вегетації з розрахунку 80-120 кг д. р./га N.

Удобрення інтенсивних садів. Не зважаючи на тривалий період досліджень мінерального живлення плодових культур, проблема удобрення інтенсивних садів у різні вікові періоди і на різних типах грунтів є досить складною. Якщо передсадивну підготовку грунту виконано в повному обсязі - глибока оранка (плантаж) із внесенням органічних та мінеральних добрив з розрахунку оптимального вмісту NРК, а пристовбурні круги після садіння дерев за­мульчовані торфокомпостом, перегноєм, компостом після вирощування грибів, з яких азот вивільняється протягом кількох років, особливої потреби у внесенні мінеральних добрив у перші 1-2 роки після садіння дерев немає. У молодому саду існує певне протиріччя між ростом і плодоношенням. Для швидкого вступу дерев у плодоношення несприятливим є як слабкий, так і надмірний приріст. У молодих дерев на слаборослих підщепах для формування високої продуктивності достатнім є приріст бічних пагонів у межах 60-70 см, а центрального провідника (лідера) на 10-20 см більше. Особливо несприятливе для скороплідності насад-жень є надлишкове азотне живлення, коли за сильного росту пагонів синтезуються речовини, які гальмують утворення генеративних бруньок. Система удобрення має враховувати всі фактори мінерального живлення рослин - екологічні (тип грунту), генетичні (сила росту підщепи і прищепи), фізіологічні (закладання генеративних бруньок та плодоношення). При цьому потреба в добривах для сильнорослих сортопідщепних комбінацій може підвищу-ватись у 2-2,5 рази, проти слаборослих. Тобто, якщо взяти за вихідну дозу N60Р60К60, то у більш сильно-рос­лих сортів у період повного плодоношення вона може становити N120-150Р120-150К150-250. За відсутності системи фертигації добрива вносять по межах приш-тамбових смуг (70 см від штамба) на глибину 15-20 см спеціальними пристосуваннями.

Восени як основне удобрення вносять 2/3 дози (сечовина, суперфосфат, сульфат калію), 1/3 дози азотних вносять навесні за 2 тижні до цвітіння дерев (аміачну селітру), 1/3 дози фосфорних та калійних добрив (суперфосфат, сульфат калію) вносять наприкінці липня - початку серпня у фазі затухання росту пагонів і формування генеративних бруньок та нарос­тання плодів, що до того ж підвищує зимостійкість дерев. За результатами діагностики доза калійних добрив може бути збільшена на 1/3. Наведені дози добив є орієнтовними і в кожному конкретному випадку для їх уточнення використовують як ґрунтову, так і листкову діагностику на основі результатів аналізів. Наприклад, вміст валового азоту та калію в листі однорічних пагонів визначають у фазі закінчення їх росту. Оптимальний вміст цих елементів у листі плодоносних дерев яблуні становить: азоту 1,8-2,4 %, калію 0,9-1,6 % на суху масу. Задерніння міжрядь вимагає внесення добрив і для потреб травостою.

Потреба застосування мінеральних добрив в інтенсивних са­дах є необхідною не лише з точки зору забезпечення поточних врожаїв, але й повернення тієї їх кількості в грунт, яка відчужується з врожаєм або локалізована в інших органах деревного організму (листя, пагони, скелетна частина крони та коренів), щоб не допустити відшкодування їх екосистемі внаслідок зменшення запасу поживних речовин у грунті (його родючості). Важливим заходом, регулюючим ріст та плодоношення дерев в інтенсивних садах, є позакореневе підживлення рослин сечовиною, магнієм, марганцем (0,5 %), яке є засобом "швидкого реагування" і його часто поєднують з хімічним захистом рослин. Водночас прийом позакореневого живлення може бути використаний і для запобігання розвитку фізіологічних захворювань плодів та поліпшення їх придатності до зберігання шляхом застосування препаратів кальцію з розрахунку 5 г/л (хлористий кальцій або кальцій азотнокислий або інші препарати). Залежно від сприйнятливості сортів яблуні до цих захворювань насадження обприскують препаратами кальцію кілька разів за вегетацію з інтервалом 2 тижні: Айдаред, Гала, Ельстар -1-2 рази, Го-лден Делішес, Джонаголд, Ред Делішес - до 3-4 разів. Більш дієвою є обробка самих плодів, а не листя, тому пізніші обробки є більш ефективними.

Некореневі підживлення особливо ефективні, якщо з якихось причин восени не було внесено основне добриво.Некорневе підживлення підвищує врожайність і якість плодів, збільшують кількість поживних речовин розташованих в тканинах рослин.

Протягом вегетації дерев проводять 2-3 некореневі підгодівлі: першу - до або після цвітіння, другу - у червні після опадання зайвої зав'язі (в пору закладки плодових бруньок), третю - у вересні.

Особливо важлива некореневе підживлення розчином сечовини (500-700г/10 л води) перед листопадом, вона збільшує вміст азоту в бруньках дерев і рослин, знищує грибкові захворювання на листках і пагонах.

При некореневій підгодівлі вносять макроелементи (фосфор, калій, азот) і мікроелементи (цинк, кобальт, марганець, бор). Сірка, мідь, залізо потрапляють на рослини частково при обприскуванні дерев проти хвороб і шкідників.

Для обприскування яблунь застосовується розчин, до складу якого входить 20-30г. селітри, для груш 10-20г, для всіх плодових порід 150-200г суперфосфату і 40-50г хлористого калію, 2г сірчанокислого цинку, 2г сірчанокислого марганцю, 2г сульфату кобольта, 2г борної кислоти або бури на 10л. води.Все ці елементи змішують з розчином отрутохімікатів при обприскуванні від шкідників і хвороб (токсичність пестицидів не знижується). При неправільній дозі елементів можуть бути випадки опіку листя.

Тема . ВИРОЩУВАННЯ ПЛОДОВИХ САДЖАНЦІВ

Останнім часом в Україні масово закладаютья сади інтенсивного типу. Садивний матеріал для створення таких насаджень повинен відповідати ряду вимог: має бути оздоровленим, або тестованим, і супроводжуватись відповідним сертифікатом; бути придатним для закладання садів із щільністю більше 1500 дерев на гектарі, тобто забезпечувати слабкорослість рослин, їх швидкоплідність, високу продуктивність і якість плодів. При вирощуванні таких саджан- ців особливу роль відіграють слабкорослі (карликові і напівкарликові) підщепи. В даний час найбільш уживаними є дві напівкарликові клонові підщепи яблуні - ММ-106 і 54-118. В Інс- титуті садівництва НААН, інших наукових установ України, Польщі, Голландії, розсадни- цькі господарства активно розмножують карликові підщепи, як М. 9 (і її клони), 62-396, Б-9 та інші, а для груші - карликову підщепу ІС 2-10 та середньорослу ІС 4-6 (обидві селекції ІС НААН). Клонові підщепи кісточкових, перебувають на етапі вивчення. Тому, першим кро- ком в налагодженні виробництва садивного матеріалу для сучасних насаджень плодових ку- льтур повинно стати використання карликових підщеп яблуні, які добре зарекомендували, та, при можливості слабкорослі підщепи кісточкових культур.