Необхідний час евакуації з виробничих будівель

І, ІІ і ІІІ ступенів вогнестійкості, хв

Категорія будівлі	Об’єм приміщення, тис. м3
	до 15	30	40	50	60 і більше
А, Б, В	0,5 1,25	0,75 2	1 2	1,5 2,5	1,75 3

Додаток 2.31.

ЗАТВЕРДЖУЮ

_____________________

(посада керівника)

_____________________

(підпис, ПІБ керівника)

_____________________

(дата)

План Заходів з цивільного захисту готелю

№ пор.	Захід	Відповідальні за виконання	Строк виконання
1	Призначення заступників начальника цивільного захисту, начальника штабу цивільного захисту	Начальник цивільного захисту	20__
2	Призначення керівників навчальних груп з цивільного захисту, постійного складу працівників органів управління, служб цивільного захисту	Начальник, заступ-ники начальника цивільного захисту	20__
3	Проведення навчань з питань цивільного захисту з керівниками структурних підрозділів та навчальних груп за темами Типової програми	Начальник штабу цивільного захисту	20__
4	Розробка і затвердження заходів щодо техногенного та протипожежного захисту будівель готелю	Начальник, начальник штабу цивільного захисту	20__
5	Підготування керівного складу та працівників готелю в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту та міських курсах	Начальник штабу цивільного захисту	За окремим планом
6	Розробка розміщення інформаційних куточків і стендів з питань цивільного захисту	Заступники начальника цивільного захисту	20__
7	Проведення заліку-перевірки якості засвоєння навчального матеріалу за тематикою Типової програми та виконання нормативів цивільного захисту	Керівники навчальних груп	20__
8	Проведення комплексної перевірки технічного та протипожежного стану будівель і споруд готелю	Начальник, начальник штабу цивільного захисту	20__
9	Організація оповіщення та зборів керівного складу готелю	Начальник, начальник штабу цивільного захисту	Не рідше як двічі на рік
10	Проведення командно-штабного навчання керівного складу, органів управління цивільного захисту	Начальник, начальник штабу цивільного захисту	20__

Розділ 3. Управління. Економіка

3.1. Визначення та обґрунтування організаційно-правового статусу готелю

Різноманітність форм та організаційно-правових видів власності ускладнюють і актуалізують проблему вибору найприйнятнішої та найефективнішої.

Організації зі здобуттям статусу юридичної особи функціонують відповідно до законодавст­ва. В Україні ос­новними формами підприєм­ницької діяльності є товариства, кооперативи та приватні під­приємства.

Завдання. Обґрунтувати організаційно-правову форму створю­ваного готелю.

На вибір форм організації підприємницької діяльності впливають такі чинники: складність створення, оподаткування, вірогідність бан­крутства, розподіл прибутків, можливість інвестування, зміни власника, ліквідність, тривалість життєвого циклу, відповідальність, контроль.

Важливе значення має також аналіз чинного законодавства. Процес створення готелю відбувається відповідно до встановлених процедур на підставі Господарського Кодексу України.

Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колек­тиви (підприємство), а також держава.

Основними є такі види підприємництва.

1. Індивідуальне підприємництво. Індивідуальний підприємець працює від власного імені та на власний розсуд з метою одержання особистого прибутку або доходу. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати власної діяльності всім своїм майном (у критичних ситуаціях воно може бути конфісковане). Інди­відуальний підприємець має право створювати підприємства; самостійно визначати профіль власної діяльності та виробничої програми; купувати майно, набувати майнових прав, використовувати майно інших осіб за договором оренди; наймати або звільняти працівників; одержувати кредити і відкривати рахунки в банках; розподіляти прибуток від під­приємницької діяльності, що залишився після сплати прибуткового податку; здійснювати операції з валютою. Отже, індивідуальний під­приємець одно­осібно приймає всі рішення щодо виробничо-господар­ської діяльності. До переваг індивідуального підприємництва належать мінімальний контроль з боку держави (що уможливлює самостійний розподіл підприємцем прибутку), мобільність дій підприємця (можли­вість змінювати види діяльності), прийнятні податкові умови (інди­відуальний підприємець сплачує тільки прибутковий податок).

2. Колективне підприємництво. Здійснює колективний суб’єкт, для чого утворюється підприємство (товариство).

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або місцевого самоврядування чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами [8].

Основні ознаки підприємства:

• належність до основної ланки економіки;

• безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідної та торговельної (комерційної) діяльності;

• можливість функціонування в будь-якій формі власності: дер­жавній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), приватній (підприємства у формі виробничих коопера­тивів, господарських товариств, приватні підприємства);

• обов’язковий установчий документ – статут;

• функціонування на базі відокремленого майна, що виражається в наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це майно може бути закріплено за підпри­ємством на таких правах: власності (підпри­ємства у формі господарських товариств і виробничих коопера­тивів, приватне підприємство, якщо засновник (власник майна) самостійно (без найманого керівника) управляє підприємством); господарського воло­діння (державні, комунальні, приватні підприємства з найманим керів­ником, підпри­ємства громадських, релігійних, кооперативних органі­зацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріпленні за підприємством виділеного йому майна); опера­тивного управління (казенні підприємства, інші унітарні підприємства, якщо власник для закріплення за останніми майна вибирає цей правовий титул); користу­вання (може застосовуватись як додатковий правовий титул до одного із зазначених, наприклад, орендного підприємства);

• наявність правосуб’єктності, у тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у складі інших юридичних осіб;

• порядок управління підприємством, що залежить від типу під­приємства – унітарне (управління здійснює одноосібно керівник, якого призначає власник майна підприємства) чи корпоративне (управ­ління здійснюють створені учасниками органи: збори учасників, вико­навчий та контролюючий органи);

• ступінь самостійності підприємства (обсяг прав та обов’язків) залежно від правового режиму майна підприємства:

• підприємство – власник майна має максимальний обсяг прав (затверджує статут, вирішує питання стратегічного плану: щодо реорга­нізації та ліквідації під­приємства, зміни напрямів діяльності, вико­ристання майна, у тому числі розподіл прибутку, тощо) та мінімальний обов’язків (сплата податків та інших обов’язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної реєстрації за наявності для цього підстав; дотримання вимог екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства; виконання умов укладених договорів та дотримання прав і законних інтересів інших осіб);

• стратегічні питання створення та діяльності підприємства – не власника майна (правовий титул майна такого підприємства – або господарське відання, або право оперативне управління) вирішують власники майна (їх представники), які затвер­джують статут підпри­ємства, призначають його керівника, визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності підприємства, у тому числі порядок викорис­тання прибутку, вирішують питання реорганізації та ліквідації підприємства та ін. Частину питань підприємство погоджує з власником його майна (створення філій, представництв, випуск облігацій під­при­ємства та ін.). Лише окремі питання підпри­ємство вирішує самостійно (формує виробничу програму, приймає (не приймає) дер­жавне замовлення, встановлює господарські зв’язки, наймає та звільняє працівників, організовує виробничий процес та ін.). Окрім зазначених таке підприємство має додаткові обов’язки: виконувати вказівки власника та погоджувати з ним питання діяльності підприємства в передбачених законом та статутом випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства), відраховувати власнику визначену ним частину чистого прибутку підприємства; використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, встановлених законом та статутом.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України (ГКУ) залежно від передба­чених законом форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів [8]:

• приватні, що діють на основі приватної власності громадян або суб’єкта господарювання (юридичної особи);

• які діють на основі колективної власності (підприємства колек­тивної власності);

• комунальні, що діють на основі комунальної власності територіальної громади;

• державні, що діють на основі державної власності; засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Господарським кодексом України (ст. 70) підприємствам надано право на добровільних засадах об’єднувати господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види). Види, загальний статус об’єднань підприємств, а також основні вимоги до здійснення ними господарської діяльності визначаються в розд. 12 ГКУ. Особливості правового статусу об’єднань підприємств, що створюються за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств, інших компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування, визначаються нормативними актами відпо­відних органів.

В Україні можуть діяти також інші передбачені законом види під­приємств. Визначення організаційно-правових форм наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1