Розділ біотопи і притулки.

Заєць русак. Раніше житлами цього звірка були переважно природні відкриті ландшафти (степи і луки), кустарнікові зарості, а також балки. Крім того, зайці охоче оселялися на околицях лісових масивів, на вирубках, гарі, а також в місцях з великою кількістю галявин. Особливо багато русаків водилося в цілинному степу в районі ймення «Асканія-Нова» (Фальц-Фейн, 1997) і впіщаних кучугурах Нижнього Дніпра (Браунер, 1923, 1935 а). Однак ще в кінці XIX ст. на півдні Українипочалися великі антропогенні перетворення, котрі привели до повної трансформації степовій біоти. В результаті цього всюди стали домінувати орної землі, з'явилася велика кількість штучних лісонасаджень і водойм, що сприяло скороченню видового різноманіття степних рослин і тварин (Формозов, 1962). Незважаючи на це, русак зміг пристосуватися до нової екологічної ситуації. Зараз в степовій зоні України його основнимі біотопами є агроценозн (рис. 4.19), на котрі доводиться більш, ниж 73% зустрічей звірків. Причому з ціей кількості найбільше (29,9%) русаків було враховано на полях, зайнятих озимими культурами (пшениця і ячмень); 16,0% - на ріллі і на «чорному пару», а 9,6% - в посівах багаторічних трав.В кінці XX ст. на півдні України великі площі стали займати посіви соняшнику, вирощування якого в зоні ризикованого землеробства приносить досить високий та стабільний дохід. Тому цей біотоп, на котрий доводиться 9,9% зустрічей звірей, в даний час став мати важливе значення для зайця-русака. Навіть після збору врожаю через високой густоти залишків стебел і бур'янів на полях соняшнику зберігаються хороші захисні умови. Значно менша кількість звірків було виявлено на городах (4,2%), на полях, зайнятих яровимі культурами (2,1%), кукурудзою (1,1%), буряком (0,7%), бахчевимі (2,1%), а також на стерні (2,0%). Крім агроценозів, вельми важливимі біотопами русака в степовій зоні країни є невеликі ліственні волосіні площею 10-100 га, луки, сади, виноградники, а також лісосмуги. Інші угіддя через їх малу площу (степ) або через несприятливих зкологічних умов (плавні, тростнікові зарості) для проживання звірків істотного значення не мають. Природно, що і агроценози, незважаючи на їх домінування в степовій зоні України, в різніроки використовуються звіром не однаковою мірою. Дослідження показало значну динаміку їх переваги зайцем для денного відпочинку (табл. 4.12). Найменша мінливість поголів'я звірів спостерігалася на плантаціях люцерни, луках і остепненних ділянках (34,7%), а також - на посівах озімих культур (49,5%), котрі відрізняються найбільш стабільнимі захистнимі і кормовимі властивостями. Вибір ж зайцем решти угідь (сади, стара рілля), котрі використовувалися звірками порівняно часто, відрізнявся непостійністю. Це було пов'язано як з екологічнимі характеристиками угідь, так і з особливостями сільскогосподарських робіт, котрі проводилися навіть взимку.В кінці XX ст. в багатьох місцях Українипочали вирощувати рапс і сою, котрі стали важливимі кормовими культурами для русака і для інших звірів.

Таблиця 4.12

Біотопічний розподіл зайця в Мелітопольському районі Запорізької області.

Біотопи	1980 р		1981 р		1982 р.		Усього:
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
Посіви озимих культур	57	17,0	110	27,2	53	13,7	220	19,6
Рілля стара	56	12,3	62	15,3	154	40,0	272	24,2
Рілля свіжа	16	32,9	30	7,5	35	9,1	81	7,2
Посіви люцерни, луг	111	13,0	71	17,6	95	24,7	277	24,6
Сади, лісонасадження	69	0,7	118	29,2	48	12,5	235	20,9
Город, баштан	27	6,2	13	3,2	-	-	40	3,5
Всього:	336	100,0	404	100,0	385	100,0	1125	100,0

Через занепад тваринництва всюди в нашій країні дуже скоротилася площа під посівами багаторічних трав, котрі в колишні роки мали важливе кормове і захисне значення для зайця в усі сезони. На морських косах і островах навесні і влітку ізлюбленимі біотопами зайця-русака є пісчані луки, де домінують: осока колхидська, костриця Беккера, дубровник біловойлочний, шандра чужоземна, люцерна Котова і ін. (Коломійчук, 2002). Тут звірята годуються, відпочивають і дають потомство. За результатами літніх обліків чисельності, проводімих мисливствознавцем В.В. Петриченко на півострові Бірючий (устні данні), тут найбільша кількість звірків (70,7%) зустрічалося на пісчаних аренах, в посадках сріблястого лоха (15,1%), на стежках багаточисельних диких копитних (12,4%) і в пониженнях, зарослих невеликім очеретом.У всі сезони року найбильш придатнимі біотопами для зазначеного виду залишаються поля, значення котрих трохи зменшується навесні і влітку. Після появи сходів озимих культур частота відвідування звірків їх посівів істотно зростає і залишається високим всю зиму. При відсутності в степовій зоні в цю сувору пору іних джерел їжі, зайці концентруються або безпосередньо на полях, або в інших угодах, розташованих поблизу посівів озімих. Зі встановленням льодоставу окреми русаки проникають на острови, розташовані в плавнях, де звичайно вони зустрічаються епізодічно. Навесні зайці охоче відвідують сади, степові ділянки та околиці штучних лісів, де часто з'являються їх виводкі (табл. 4.13). Однак це дуже залежить від щільності населення звірків в сусідніх угіддях. Наприклад, в одному з кварталів Богатирского лісу (Акімовскнй р-н, Запорізька обл.) на площі 13 га (ліственний молодняк) в травні булоо враховано: в 1978 р - 2, у 1980 році - 14 зайців, а в 1981 г. - жодного. Кінець весни і початок літа в степовій зоні є найбільш сприятливими для русака, оскільки велика частина займаної ними території покрьіта рослинністю. При цьому концентрація якісної їжі за рахунок сільскогосподарських рослин досягає апогею, що збігається з великими захисними властивостями біотопів. Тому в цей період зайці, крім полів, охоче відвідують луки, узлісся, лісосмуги і інші угіддя, уникаючи лише заболочених територій. Найменше вони в цей час зустрічаються в посівах озімих, хоча досить звичайні на полях під кукурудзою, соняшником і бахчевимі культурами.У другій половині літа біотопичний розподіл зайця-русака в степовій зоні різко змінюється, що відзначають і інші дослідники (Колосов, Бакеев, 1947). Це пов'язано з весняними польовимі роботами і збиранням врожаю зернових, яка в південних районах України проводиться в короткі терміни - зазвичай з 15 червня по 20 липня. Трохи пізніше, з 5 по 20 серпня здійснюється косіння зеленої кукурузи «на силос», а з 15 серпня - збирання раннього сонечніка. Тому найменше на полях зайців бувае в кінці літа і початку осені, коли величезнітериторії є частково зорані і не мають рослинності. Це призводить до збільшення щільності їх населення в полезахисних лісосмугах і штучних лісах. Наприклад, у вересні-жовтні 1982 році густота зайців в таких біотопах на території Українського Приазов'я досягала 250-300 особин / 1 тис. га проти 10-50 - в агроценозах.

Таблиця 4.13

Сезонний розподіл зайця-русака в степовій зоні України по біотопам.

Біотопи	Весна		Літо			Осінь			Зима			Всього:
	Абс.	%		Абс.	%		Абс.	%		Абс.	%		Абс.	%
Луки	34	2,1		154	11,4		136	5,5		184	4,3		508	5,2
Сади	91	5,5		63	4,6		109	4,4		186	4,4		449	4,6
Поля	1092	66,5		894	65,9		1788	72,0		3363	78,5		7137	73,1
Степові ділянки	56	3,4		68	5,0		51	2,1		ЗО	0,7		205	2,1
Хвойні ліси	101	6,2		47	3,5		13	0,5		54	1,3		215	2,2
Ліственні ліси	219	13,3		67	4,9		202	8,1		361	8,4		849	8,7
Лісосмуги	44	2,7		63	4,7		173	7,0		81	1,9		361	3,7
Плавні	4	0,2		-	-		-	- -		6	0,1		10	0,1
Зарості очерету	1	0,1		-	-		9	0,4		19	0,4		29	0,3
Всього:	1642	100,0		1356	100,0		2481	100,0		4284	100,0		9763	100,0

Після завершення вегетації більшості рослин великий вплив на просторовий розподіл звіріввпливають погодні умови. У дощову погоду восені зайці воліють лісосмуги, піски, порівняно часто буваютьв хвойних молодняках, в облесенних балках, на цілині, а в останні роки і в полях, оброблених плоскорізнимі плугами. Взимку при наявності снігу більш високі ділянки, де висота снігового покриву нижче, звичайно заселени звірками краще, ніж нізінні. В українському Приазов'ї після снігопадів на посівах озімих, разтошованих на вододілах , щільність русаків вдеякі дні може зростати до 30-80 особин / 100 га. З поліпшенням кліматичної ситуації звірята розосереджуються на великій території і щільність їх населення знижується.Важливе значення в житті русака степовій зони взимку при наявності снігу і насту мають деревно-кустарнікові насадження. У Мелітопольському р-ні (Запоріжськая обл.) на інший день після випадіння першого снігу (23.12.1984 р) 12 мисливців на ріллі, скошеної кукурудзі і в бур'янах (~ 300 га) підняли всього 4 зайця, зате у ліску площею 30 га - 43! Очевидно звірята перемістилися в нього відразу ж після закінчення снігопаду - під ранок, оскільки вони не встигли залягти на днювання і стали вибігати з лісу ще до наближення мисливців. Перевага русаками лісовихх угідь під час сніжних зим відзначають і інші дослідники. За уснимі данимі В.В. Петриченко, під час мисливствавзимку 1990-1995 рр. в різних районах Запорізької області з 283 зайців, найбільше було піднято в садах н плантаціях шелковіци (24,3%), а також в лісосмугах і невеликихх волосінях (23,8%). Досить багато звірків в ті роки, котрі відрізнялися великою чисельністю, днювати в посівах озимої пшониці (17,1%), на полях люцерни (12,3%), на ріллі (11,0%) і в інших мисливських угіддях (11,3%).У 1986-1990 рр. в Чорноморському біосферному заповіднику на приморських ділянках основна кількість зайців (53,8%) бьшо враховано в степу, але також значно багато (46,2%) - в заростях очерету і в чагарниках. На лісостепних ділянках деревно-кустарнікові насадження використовувалися звірками навіть частіше (54,7%), ніж степні біотопи (45,3%). Серед них найбільш важливимі були осиково-березові кілки - 29,7%, соснові насадження - 15,0%, а потім вже заросли очеретів і чагарники - 10,0% (Селюнина, 1992).В цілому можна констатувати, що в XX ст. на території степової зони України основнимі біотопами зайця-русака стали агроценози, вьібор звірками котрих безпосередньо залежить від їх структури і від ступеня розвитку деяких сільскогосподарських культур. У той же час, всі інші угіддя для виду стали мати другорядне значення, хоча в різні сезони року вельми важливимі є луки і лісові насадження.