5.2 Дикий кролик.

Цей вид дуже поширений в Західній Європі, де е важливим об'єктом мисливства. Як і у зайця-русака, статева зрілість у цього вида настає дуже рано - у віці 5-6 місяців, але вагітність триває всього28-30 днів. Наслідком такого короткого терміну внутрішньоутробного розвитку являеться то, що кроленята народжуються меньш розвинутимі, ніж зайчата. Вони не мають волосяного покриву, сліпі і мають невелику вагу, котра становить всього 37-53 гр. Незважаючи на те, що дикі кролики народжують дитинчат в норах, для них характерна більш висока постнатальная смертність, ніж для русака. Однак це компенсується високою плодовитістю, яка становить 2-12 звірків (частіше 4-6) на 1 народжувала самку, і порівняно великою кількістю виводків (4-6) на рік. В Україні перше спаровування у дикого кролика відбувається в першій декаді березня, останнє - у вересні і навіть в жовтні. Тому більшість кроленят народжується в виключно сприятливий час. У 7-8 днів у них формується ювенільний волосяний покрив, на 11-й день звірята прозрівають, а в 25- денному віці починають вести самостійне життя (Архипчук, Груздєв, 1986). Тепла погода в осінньо-зимовий період може провокувати зміщення термінів гону у дикого кролика, а також збільшити тривалість сезону розмноження цього теплолюбного виду. В.А. Лобков (2010 а) відзначав випадки поява перших приплодів у цього звірка в Одеській області в середині січня-лютому, а останніх - в середині листопада 2007 р. Завдяки високой репродуктивної здатності, дикий кролик в місцях зі сприятливими зкологічнимі умовами здатний досягати дуже високой чисельності.

Розділ хвороби і смертність.

6.1 Природні і антропогенні фактори.

Смертність грає істотну роль в регулюванні популяцій і пов'язана з дією природного відбору через лімінацію найменш пріспособлених особей. Тому вона має місце і в періоди збільшення чисельності, і при її сокращенні. Особливо великі розміри смертності зареєстровані при високій щільності тварин, що дуже характерно для ссавців, котрим властива залежна від щільності регуляція. Взагалі розглядаемий показник є майже постійною величиною, яка визначається комплексним впливом багатьох факторів (ЛЗК, 1957). Більш того, смертності притаманні сложні компенсаційні механізми, котрі реалізуються через загибель певної кількості особин від різних причин. При цьому репродуктивний потенціал популяції змінюется в незначних межах (Філонов, 1977).Смертність може істотно зрости лише в деякіроки, котрі характеризуються погоднимі аномаліями, епізоотіямі або посиленням антропогенного впливу. При цьому відзначено, що найбільші відмінності у звірів і птахів різної статі спостерігаються у тих видів, де дорослі самці і самки значно відрізняються розмірами. У цьому випадку тенденція до більшої смертності самців відзначається навіть на ранніх стадіях вагітності, а також під час пологів. Вважається, що статевий відбір, підмримуючи великий розмір тіла у дорослих самців, збільшив швидкість їхнього зростання до часу, після якого цяособливість підтримуе рівновагу ціною життя молодих особин (Міііег, 1985). Взагалі у млекопітающіх в молодому віці, особливо при нестачі їжі, вмирає більше самців, ніж самок. Наприклад, в острівній популяції благородного оленя на території Шотландії протягом перших двох років життя смертність самців була на 20% вище, ніж самок. Незважаючи на те, що знання розмірів і причин смертності має важливе практичне значення, визначити їх можна далеко не завжди. Особливо зто стосується мисливських тварин, де вплив найбільш суттевих факторів, якими є охота і браконьєрство, в багатьох країнах носить таемний характер. Звичайно, причин, котрі сприяють загибелі звірів, дуже багато, але за інтенсивністю впливу, крім указаних, можливо виділити наступні: травми від сільськогосподарської техніки та транспортних засобів, голод і хвороби, отруєння від добрив і пестицидів, напад хижаків, загибель в водоймах і деякі інші . Причому для кожного виду тварин вони мають різне значення, яке змінюється в часі і просторі. Дуже вразливі від впливу природних і антропогенних факторів є угруповання зайця-русака та дикого кролика. Динаміка їх чисельності часто залежить від рівня смертності молодняку, котрий може досягати великих величин. Зокрема, у русака в Польщі цей показник складае 49,2-77,8% і має значну динаміку в часі. Вирішальне значення в загибелі зайчат тут належить сільськогосподарськимпрацям і хижакам, тоді як їх зимова смертність незначна (2,9-3,4%). Разом з тим, в Швеції взимку гине 12-42% поголів'я русака (Ргуіезіат,1979), а у Франції - 51-57% (Реріп, 1987), що істотно впливає на динаміку чисельності . За результатами досліджень українських зоологів (Абеленцев і ін., 1972), великий негативний вплив на популяції русака також надають сільськогосподарськи праці. Навесні для всіх возрасних груп майже в однаковій мірі небезпеки є боронування для закриття вологи, влітку для зайчат - машинне сінокосіння, а для дорослих - прибирання зернових (табл. 6.2). На півдні України у русака смертність також досягає високих значень і становить 1-1,5 зайчат на самку (Шевченко, 1974). За іншими відомостями (Мігулін, 1966), до листопада доживає не бiльше 30-50% зайчат, котрі народилися в поточному році.Побічно про смертність тваринпівденних угруповань можна судити за часткою прибилих звірків, яка в різніроки в українському Приазов'ї колеихается від 51,4 до 66,9%. Близькі до цій величини показники розраховані і для інших країн. В Аргентині смертність у дорослих русаків досягає 20%, а у молодих - 60% (ЛіеІгісЬ, 1985). Восени смертність русаків від показаних причин є мінімальною і суттєвого значення для угруповань виду не має. За відомостями Б.І. Розумовського, в 1962-1970 рр. в агроценозах України з 518 випадків загибелі зайців 81,9% перепадало на сільскогосподарськи машини і транспорт і лише 18,1% загинули від несприятливих погодних умов (Колосов, 1975). В українському Приазов'ї ця величина також велика і перебільшуе 40%. Особливо істотний вплив на популяції русака сільськогосподарське виробництво стало надавати після широкого впровадження хімічних методів охорони рослинних культур від шкідників. Враховуючи масштабність цього процесу і великі об’єми застосованих хімікатів, в 70-роки XX ст. стало помітним збільшення концентрацій хлору і фосфоорганічних пестицидів в організмі теплокровних тварин. Серед мисливських звірів їх негативний вплив на динаміку чісельності популяцій в Україні вдалося довести лише для русака (Алеева і ін., 1972).

Таблиця 6.2

Загибель зайців в агроценозах України в 70-х роках XX ст. і її причини.

Агротехнічні заходи	Кількість особин,%
	молодих	дорослих
весна
Боронування для закриття вологи	33,7	21,5
Культивація для закриття вологи	10,2	8,9
Глибока оранка	1,7	5
літо
Культивація пропашних культур	3,4	0,6
Машинне сінокосіння	25,3	12,4
Прибирання кукурудзи на силос	2,0	2,5
Лущення стерні	6,2	-
осінь
Зяблева оранка	1,0	5,7
Посів озімих	0,1	-
Прибирання кукурудзи на зерно	4,1	5,7
Збір врожаю соняшника	-	5
Збирання овочів і цукрового буряка	-	0,3
Всього:	100,0	100,0

Багато диких звірів гинуло при поїданні добрив (41,1% від кількості виявлених трупів), котрі вони брали за солонці, а також від отруєння гербіцидами (22,4%) і зооцидами (16,7%) (Скокова, 1971). В Україні масова загибель зайця від застосування хімічних засобів захисту рослин була зафіксована у всіх областях лісостепової і степової зон. Серед них найбільш згубними були: фосфід цинку, ДДТ, ГХЦГ, препарати мишьяка, гранозан, меркуран, а також мінеральні добрива (суперфосфат, аміачна селітра, сульфат амонію, ціанід кальцію і ін.). Але все ж, європейські дослідники вважають, що скорочення чисельності русака в районах з інтенсівним сільським господарством в меншій мірі залежить від пестицидів, ніж від сукупного впливу всіх антропогенних факторів.Раніше в заплавах великих річок досить згубними для русака були паводки і повені. У деяких місцях їх вплив було настільки суттевим, що зайців не залишалося зовсім. У 1951 р під час весняного паводку на Дніпрі, рівень якого буввище середнього на 6 м !, в Базавлуцьких плавнях вдалося врятувати 7 косуль, 198 зайців та 67 лисиць (Стаховський, Мясоєдова, 1957). Ці відомості свідчать не тільки про успішне проведення робіт з порятунку диких звірів, а й про те, що в зазначеному році загинула велика кількість різних тварин.У всіх країнах досить багато зайців гине під час аномальних кліматичних явищ погоди. У сувору зиму 1922/23 рр. в Маріупольському окрузі мігруючі звірята в пошуках їжі рухалися на південь через замерзле і покрите снігом Азовське море, де масово гинули від голоду. За 1 ніч під скиртами мисливці добували по 100, а іноді і по 500 особин! Відомо, що тільки один мисливець зібрав на морському льоду близько 70 загиблих зайців (данні В. Неженцева). У лютому 1928 року після страшного снігового бурану, котрий обрушився на маєток «Асканія-Нова», від голоду загинуло безліч зайців. Крім того багато ослаблих тварин було вбито селянами у скирт просто палками. Деякі мисливці добували за ніч з засади по 100 і більше звірків, котрих вивозили на санях. Тривалий час в степу на відстані не більше 1 км від Асканії наполегливо трималося кілька тисяч русаків, багато з котрих загинули від голоду. Це призвело до такого різкого скорочення чисельності, що в кінці лютого на шляху з ймення до ст. Новоолексіївка, довжина якого випадках становить ~ 70 км, було помічено 2 заячих сліду (данні Б. Фортунатова). Багатго зайців також загинуло на території Причорномор'я і Приазов'я під час суворої зими 1927/28 рр., про що є багаточисельні повідомлення. На думку місцевих жителів внаслідок урагану, що охопил 2-3 лютого 1928 р Кубань, Манич, Запорізьку та Херсонську області, загинуло близько 75% заячого поголів'я (Плохоцькій, 1927; Мекленбурцев, 1928; Масловський, 1929). Масова загибель русаків після сніжної бурі, яка тривала троє діб, спостерігалася в 1929 р в Асканії-Нова, але особливо в Мелітопольському, де мисливцями було знайдено 22 трупи, і в Вознесенському округах, де загинуло близько 1/3 зайців (Колосов , Бакеев, 1947). У січні - лютому 1947 р сніговібурани, котрі супроводжувалися різким зниженням температури, стали причиною істотного зниження чисельності зайця-русака на території всієї південної України. У зазначеному році по за цієюобставиною тільки на території Херсонської області загинуло ~ 10 тис. звірків (Корнєєв, 1960). Особливо важливою є залежність чисельності зайця-русака від метеорологічних умов зіми і весни. Найважливіше значення тут мають кількість і характер опадів, а також хід температури. Вони надають безпосередній вплив на життятварин, а також опосередковано через забезпеченість кормами в найбільш відповідальні періоди онтогенезу, розвиток зпізоотій, хижацтво і т.п. Особливо негативно на популяції русака впливають: сухе літо, пізня холодна весна і така ж осінь (Волох та ін., 1968). Після посухи 1946 року і подальшої за нею багатоосніжної зіми відбулося значне скорочення чисельності зайців на значних просторах України і прилеглих областях Росії, причиною чого вважають загибель їх великої кількості від голоду (Барабаш-Никифоров, 1957; Корнєєв, 1960). Під час дощової, а часто і сніжної весни з ожеледицею та морозами маленькі зайчата гинуть масами, не маючи можливості зігрітися і обсохнути. У мокру погоду зайці хворіють розладом шлунка, часто зі смертельними наслідками через поїдання вологої озимини (Подільський, 1928).Враховуючи великі соціальні і політичні зміни в нашій державі, котрі привели до реформування всієї системи колективного ведення сільського господарства і приватизації землі, антропогенний вплив на агроценози в останні роки дуже скоротився. Відповідно тому також значно скоротилася і загибель зайців від отруєння пестицидами і добривами. Але, як і раніше, багато зайчат гине при закритті вологи, культивуванні, збиранні врожаю і т.п.В останні роки на території Південної України великий негативний вплив на популяції зайця стали надаватипожежи. Якщо раніше землевладці, незважаючи на законодавчізаборони, підпалювали тільки стерню для знищення насіння бур'янів і опав зерна, то зараз дуже популярним і практично не карається стало вижигання сухої трави в лісонасадженнях. Наслідком таких пожеж стало знищення великої кількості полезахисних смуг, а також загибель зачаїлися в них зайчат ІІ-го і ІІІ-го виводків. Ситуація ускладнюється тим, що массові підпали сухої трави виробляють в червні-липні після збирання на великих площах зернових культур. У цей час зайці позбавляються своїх зручних притулків, якими були посіви пшеніці і ячменю, і переселяються в інші угіддя, серед яких найбільш важливими є штучні лісонасадження. Оскільки в багатьох випадках суху траву та стерню підпалюють одночасно з різних сторін, тварини мають мало шансів на виживання.

На початку XXIст. умови проживання зайця-русака на півдні України значно погіршилися, причиною чого є довгі посухи, а також переважне вьірощування озими пшениці, ріпаку та соняшнику. Дозрівання першої культури, яка є основною в осінньо-зимовому харчуванні звірів, закінчується в червні. Після цього її урожай швидко прибирають, а стислі поля переорають або випалюють. У південних областях України, де дуже збільшилися площі під посівами соняшнику (наприклад, в Запорізькій області з11.8% у 1990 році до 36,5% в 2008 р.), істотно виросла смертність молодняка. Причиною цього стало застосування інтенсивних технологій, котрі пребачають обов'язкове протруювання насіння, передпосівний обробіток грунту пестицидами і страхову - після сходів бур'янів, посів насіння, їх прикочування, обробку посівів сітчастими боронами, міжрядний 3-разову обробку просапними знаряддями та ін.Все це є ігноруванням колгоспниками, а в даний час фермерами, научних розробок, відсутність матеріальної зацікавленості, а також слабкий контроль за технологічними процесами в сільськогосподарському виробництві з боку екологічної служби. Більш того, з 2010 р загибель дичини від пестицидів в степовій зоні України стала знову помітною. Восени 2011 р. було зафіксовано безліч випадків загибелі зайців і диких гусей, причиною якої, за даним деякиххліборобів, є отруєння тварин фосфідом цинку. Цей препарат, заборонений для застосування у всій Європі ще в 80-роки, стали ввозити в країну під іншими назвами і широко використовувати для зниження чисельності курганчикової миші, громадської полівки та інших гризунів.