Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Заняття №20-21.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
52.92 Кб
Скачать

Заняття № 20-21.

Фізіологія і патологія інтранатального періоду. Оперативне акушерство. (4 години)

Місце проведення заняття: клініка кафедри чи ферма навчально-дослідного господарства.

Мета занять: виробити у студентів навички діагностики та лікування основних захворювань тварин, що виникають у інтранатальний період.

Оснащення заняття: хворі тварини, фіксаційний станок, кружка Есмарха, тепла вода, мило, рушники; необхідні розчини — 1-2 %-й соле-содовий, 5 %-й йоду, 0,1 %-й олійний синестролу, 0,05 %-й ерготалу, 0,02 %-й ергометрину, 0,05 %-й ерготаміну, 0,5 %-й прозерину, 0,1 %-й карбахоліну, 1 %-й прегнантолу, 40 %-й глюкози, 10 %-й кальцію хлориду, 10 %-й кальцію глюконату, 0,25 %-й та 1 %-й новокаїну, окситоцин, пітуїтрин, фолікулін, пеніцилін, стрептоміцин, неоміцин, ген-таміцин; малий хірургічний набір, шприци на 5, 10 і 20 мл, шовк, вата гігроскопічна, бинт рідка мазь Вишневського, іхтіолова, цинкова, пеніцилінова, стрептоміцинова та інші бактерицидні мазі; ксероформна, йодоформна, біоміцинова емульсії; антимікробні свічки, екзутер, метромакс, фурацилінові палички, лампа солюкс, кварцова тіампа, схеми, таблиці, слайди, халати, ковпаки, фартухи, нарукавники, гумові чоботи, емальоване відро.

Інтранатальний (intra – біля, natаnоs – роди) період. Тривалість його залежить від виду тварин. У корів інтранатальний період характеризується значною тривалістю, тяжкістю перебігу та високим рівнем ускладнень, що є причиною виникнення і розвитку патологій у плодів – новонароджених та в організмі роділль.

Активність репродуктивної функції, як і багатьох інших проявів організму тварин, залежить від багатьох впливів і циклічних коливань. Особлива їх роль у процесах збереження вагітності, визріванні фето-плацентарного комплексу і детермінації тривалості внутрішньоутробного розвитку плода, формуванні підготовчого періоду до родів, їх пускового механізму.

Численні клініко-експериментальні дослідження показали, що фізіологічний перебіг вагітності та родів можливий лише при сформованій домінанті, об’єднаній в єдину динамічну систему, що охоплює як вищі нервові центри та виконавчі органи материнського організму (матка), так і фето-плацентарний комплекс – основний об’єкт вагітності і родів.

Відомо, що під час вагітності домінують імпульси, що надходять у центральну нервову систему та вегетативно-трофічні центри матері від інтерорецепторів матки (через механізми їх активації фето-плацентарним комплексом), що і забезпечує оптимальні умови для нормального розвитку плода, а у наступному і родової діяльності.

З наближенням закінчення строку вагітності в організмі матері і плода зростають темпи особливих динамічних процесів, що забезпечують готовність матки до родів, які у генетично детермінований момент приводять до початку родової діяльності.

Роди – ланцюговий динамічний біологічний процес, що відбувається за участю фето-плацентарного комплексу та всіх органів і систем роділлі, у першу чергу, нервової і ендокринної, що продукують необхідні нейро-гуморальні фактори.

Фізіологічний перебіг родів стає можливим лише після певної підготовки організму тварин. У цей період суттєво змінюються гормональні і біохімічні взаємовідносини як в організмі плода, так і матері, направлені на створення сприятливих умов для кінцевого розвитку плода та його народження.

Формування підготовчого періоду залежить від багатьох факторів, у тому числі і від вихідного стану нейрогуморальних та біологічних стимулів, що надходять як з організму плода, так і матері. Цей стан гомеостазу в організмі матері і плода на завершальному етапі вагітності є основною передумовою розвитку нормальної чи патологічної родової діяльності.

Ще у часи Гіпократа домінувала думка про те, що у механізмах індукції родів важлива роль належить плоду. Проте у наступному, особливо у період бурхливого розвитку природничих і споріднених до них наук, досліджень у галузі фізіології та біохімії, це уявлення змінилось. Основне значення в індукції родів почали надавати процесам, що відбувалися в організмі матері, та дуже малу роль відводили плодові.

Зараз переконливим є твердження про те, що в індукції родів плід виграє важливу роль, а у деяких процесах формування підготовчого періоду до родів має домінуюче значення. Основними ключовими сигналами для початку родів є маса плода, генетично детермінована завершеність процесів його росту і розвитку, імунологічні взаємовідносини між організмами плода і матері.

Спонтанне виникнення скорочень міометрія при вагітності у нормі наступає при умові готовності до родів організму матері та повній зрілості плода. Це відповідає при нормальній вагітності у середньому 150 дням.

Роди у овець і кіз (ягніння, окіт) відбуваються у скороспілих порід через 142-148, у пізньоспілих – через 148-156 діб після запліднення. Роди у овець і кіз, що наступають за декілька тижнів раніше вважаються передчасними, а після 150 днів – запізнілими. Фізіологічні роди зазвичай тривають у залежності від кількості плодів від 30 хв. до 4 год. В цілому перебіг родів у овець і кіз багато в чому схожий з отеленням у корів, однак ускладнення реєструються рідше. Це обумовлено, по-перше, відносно меншими розмірами плодів внаслідок частих двієнь чи троєнь – розміри і маса двійневих і особливо трійневих ягнят окремо менша, ніж одинцевих. По-друге, незважаючи на те, що структура тазу вівці і кози має багато спільного з тазом корови, однак має незначні, але принципові анатомічні особливості, що обумовлюють більш сприятливу для виведення плода будову кісткового тазу.

Вхід у таз обширний і косо поставлений у відношенні до дна тазу, внаслідок чого вершина вертикального діаметру тазової порожнини приходиться на 4-й чи 5-й крижовий хребець. Ці хребці рухомо з’єднані між собою, як і саме крижово-клубове зрощення у цілому, що забезпечує збільшення виходу з тазу. Клубові кістки розміщені з великим нахилом вперед, утворюючи з дном тазу кут у 35-40°. Нижня поверхня крижової кістки і дно тазу рівні, і навіть дещо випуклі в середній частині. Поміж сідничними горбами міститься велика сіднична вирізка. Вісь тазу також пряма чи у вигляді правильної кривої лінії. Названі особливості згладжують недоліки тазу, пов’язані з сильним розвитком сідничних гребенів і сідничних горбів, забезпечуючи відносну легкість перебігу родів.

Тому ускладнення родів у кіз і овець в більшій мірі обумовлені або крупноплідністю, або неправильним взаємовідношенням плода з родовими шляхами.

Формування та становлення гормональних впливів, що готують організм до родів, супроводжуються комплексом морфологічних, функціональних та клінічних змін. У результаті стають підготовленими родові шляхи, якими має просуватися плід, створюються умови для активного скорочення мускулатури матки, продукції молозива. Такі зміни ще називають передвісниками родів. Особливими серед них є:

- перетворення тазу у родовий (розм’якшення, розслаблення і подовження на ⅓ – ¼ крижово-сідничних зв’язок), розслаблення бічних зв’язок тазу, що фіксують крижову і клубову кістки, як наслідок, підвищується рухливість крижової кістки, змінюється крижово-хребетний кут;

- набрякання статевих органів, розрідження слизової пробки каналу шийки матки, виділення зі статевих органів «поводків», скорочення і розм’якшення шийки матки, зниження температури тіла;

- виділення молозива.

Анатомо-гопографічні співвідношення між плодом і родови ми шляхами. Нормальний перебіг родів залежить від співвідношення між об'ємом плода і розміром таза роділлі а також від розміщення плода у родових шляхах. На фантомах або плодах вивчають порядок визначення положення плода, його позицію, передлежання та членорозміщення.

Положення плода — - відношення поздовжньої осі його тіла до поздовжньої осі тіла матері. Воно може бути поздовжнім (правильним — хребет плода розміщений паралельно до хребта матері), поперечним (неправильним — хребет плода розташований між правою і лівою черевною стінками, під прямим кутом до осі тіла матері) і вертикальним (неправильним, при перпендикулярному розміщенні хребта плода щодо хребта матері).

Позиція плода — розміщення його спини до черевних стінок матері. Розрізняють верхню позицію (правильна — спина плода повернена до хребта матері), нижню (неправильна — спина плода повернена до нижньої чере-вної стінки) і бічну праву чи ліву позицію (неправильна — спина плода повернена до тієї або іншої бічної стінки черева матері). З початком родів внаслідок скорочень матки плід «переходить» у верхню позицію.

Передлежання - відношення анатомічної ділянки плода до входу в таз. Воно може бути правильним — головним чи тазовим і неправильним — боковим, спинним черевним — при правильних положеннях.

Членорозміщення — відношення голови, кінцівок і хвоста плода до його тулуба. При правильних членорозміщеннях при головному передлежанні з родових шляхів виступають витягнуті передні кінцівки і розміщена на них голова плода; при тазовому передлежанні – витягнуті тазові кінцівки з розміщеним на них хвостом.

Методика проведення нормальних родів у корів. Родовими силами, що забезпечують виведення плода з матки, є скорочення м'язів матки - перейми та скорочення м'язів черевної стінки й діафрагми - потуги. Залежно від їх характеру та змін, що вщбуваються у статевих органах під час родів, розрізняють три їх стадії: перша - підготовча, або стадія розкриття шийки матки; друга — родова; третя — послідова (стадія відокремлення посліду; табл. 1). За нормальних родів плід виводиться за 20 - ЗО хв самостійно, без акушерської допомоги. При появі у корови перших переймів встановлюють, наскільки виражені передвісники родів, коли вони розпочалися і як перебігали; не слід без потреби турбувати роділлю; потрібно лише спостерігати за перебігом родів і не перешкоджати їх самостійному завершенню.

При затягуванні родів досліджують тварину, стан її родових шляхів та розміщення у них плода. При цьому суворо дотримуються вимог асептики й антисептики (миють руки теплою водою з милом, зрошують їх асептичним розчином), одягають спецодяг акушера. Якщо шийка матки ще не повністю відкрита і в родових шляхах немає перешкод для виведення плода, то виводять руку і чекають появи плодового міхура. Витягувати плід можна лише після вклинювання його в родові шляхи і затримання з його виведенням. Робити це можна лише під час переймів і потуг: напрямок зусиль має збігатися з тазовою віссю (тобто тягнути „на себе” і трохи догори).