3.2. Дикий кролик.

Батьківщиною цього звірка є Піринейський півострів, де він мешкає в Іспанії і Португалії, а також - північний захід Африки, де кролік є небагаточисельним мешканцем пусток в Марокко і Алжирі. Наступні зміни клімату і ландшафтів сприяли значному зменшенню ареалу дикого кролика. Однак, враховуючі високу якість його м'яса та хутра, люди почали розводити цього плодовитого звірка в неволі і розселяти на території Европи ще до нашої ери. На території України на початку XX ст. дикі кролики мешкали в Одеській і Миколаївській областях на узбережжі Куяльницького, Тилігульського, Хаджибейського та в гирлі Бузького лиманів; по Дністру - до р. Кодима і околиць м Балта, а також в Рацинської лісництві (Браунер, 1923). Є відомості, що в 20-роки на узбережжі Чорного моря від Овідіополя до Очакова був дуже численний здичавілий кролик (Аверін, 1923а).

Характерними біотопами дикого кролика є обривісті терраси, степні балки, карстові території. Саме в таких місцях він нещодавно зустрічався під Одесою і в самому місті - в Аркадії, в районі Лузанівки, а також на схилах Ніваховой гори. Найбільша колонія дикого кролика в Одеській області тривалий час існувала на території Краснопольского лісництва у с. Петрівка і по балках р. Тилигул (Березівський р-н). Цей звір був завезений сюди з Австрії ще в дореволюційний час поміщиком Курісу. Після вилову в 1965-1966 рр. на території Петровського заказніка 702 кроликів для інтродукції в інші райони, його чисельність стала неухильно знижуватися. У 1983 році тут, за відомчими данимі, жило 150 особів, хоча обстежилиці місця вчені вважають, що цякількість була заніжена в 5-6 разів. Після суворої сніжної і тривалої зіми 1984/85 рр. чісельність кролика сильно скоротилася і улiтку 1985 року тут було виявлено лише 4 житлових нори, а самих звірків не вдалося побачити жодного разу. Раніше досить великі осередки проживання дикого кролика в Україні розташовувався в Одеській області на узбережжі Хаджибейського лиману (ур. Холодна Балка, с. Кам'яне). Однак уже в 1985 р в цих місцях, а також у прилеглих до них ярах і балках були виявлені сліди діяльності лише едінічних звірків (Архипчук, Груздєв, 1986).У Херсонській області в 30-роки XX ст. кролики зустрічалися в Каховському, Херсонському, Снігурівського та Велико-Олександрівському районах. Вони мешкали навіть на кладовищі в Херсоні, але були відловлени місцевимі жителями в голодні 1941 - 1945 роки (Гізенко, 1968). Оскільки ці звірята звичайно живуть на дуже обмеженій території і не здатні до бистрої зкспансіі, велике число їх колоній і значна область обітанія в Причорномор'ї безумовно були результатом штучного розселення кроліків колишніми землевласниками. Наприклад, в Австралії за 5 місяців самостійно жоден кролик не навертався від своєї колонії далі, ніж на 50 м (Муегз, 8сЬпеіс1ег, 1964). Багато років в околицях Херсона в старих каменоломнях на правому схилі мотузкові балки (1,5 га) процвітала колонія диких кроликів, яка була взята під охорону як пам'ятка природи. Вважається, що вона була створена штучно в 1894 р, після завезення поміщиком Піньковським 7 пар звірків з Швейцарії (Кузнецов, 1930). Завдяки встановленні охоронного режиму, ця колонія проіснувала багато десятиліть. З 1966 по 1979 рр. поголів'я кроликів тут виросло з 400-500 до 5 тис.; за іншими свідомостямі, в окремірокі тут мешкало близько 7,5 тис. особин (Гізенко, Шевченко, 1973). З 1966 по 1979 рр. в балці для розселення в інші місця України було відловлено 1 548 звірків. Надалі угіддя, де мешкали дикі кролики, зазнали значної трансформації. Тому в 1985 р в Мотузковській балці залишилося близько 200, а в 2000-2009 рр. ~ 20-30 звірків, котріприречені на вимирання.Дикого кролика розселяли, як пізніше з`ясувалось, у багатьох зовсім невідповідних для його проживання місцях північно-західній України з зкстримальними кліматичними умовами (Київська, Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська та Вольшская області). Не кращим виявився вибір місць для інтродукції і в інших природних зонах країни, що закінчилося повним провалом непроміркованих акцій і значнимі фінансовимі втратами.У споконвічних місцепроживаннях дикі кролики живуть в районах з жарким і сухим літом, але з теплою і вологою зимою. Такі кліматичні умови способствуют цілорічної вегетації кормових рослин, їх доступності, а так обмежують розвиток згубного для ціх тварин кокцидиоза.

Таблиця 3.13

Данні про випусках дикого кролика в південних областях України.

Роки випуска	Місця випуска	К-ть особин	Місця вилову
АР Крим
1961	Чорноморський р-н, мисливське госп-во УТМР	16	Одеська область
1963	Чорноморський р-н, мисливське госп-во УТМР	80	Херсонська область
1963	Євпаторійський р-н, Сакське мисливське госп-во УТМР	19	Херсонська область
1965	Ленінський р-н, мисливське госп-во УТМР	21	Вольери АН УРСР
1967	Ленінський р-н, мисливське госп-во УТМР	20	Херсонська область
1968	Феодосійський р-н, мисливське госп-во УТМР	26	Херсонська область
1968	Ленінський р-н, мисливське госп-во УТМР	50	Херсонська область
1968	Керченське мисливське госп-во УТМР	30	Херсонська область
1969	Керченське мисливське госп-во УТМР	60	Херсонська область
1970	Феодосійський р-н, мисливське госп-во УТМР	29	Херсонська область
1970	Феодосійський р-н, мисливське госп-во УТМР	40	Херсонська область
1970	Євпаторійський р-н, Сакське мисливське госп-во УТМР	50	Херсонська область
1970	Керченське мисливське госп-во УТМР	60	Херсонська область
1971	Керченське мисливське госп-во УТМР	32	Херсонська область
1972	Керченське мисливське госп-во УТМР	34	Херсонська область
1972	Севастопольське мисливське госп-во УТМР	20	Херсонська область
1972	Євпаторійський р-н, мисливське госп-во УТМР	30	Херсонська область
Одеська область
1949	Тилігульського полювань госп-во ОдВО	14	Одеська область
1962	Приписне мисливське госп-во УТМР	20	Одеська область
1966	Березівське мисливське госп-во УТМР	170	Одеська область
Миколаївська область
1962	Вознесенське ДМГ	50	Херсонська область
1965	Баштанський р-н, ур. Христофорівка	50	Одеська область
1965	Баштанський р-н, ур. Мар'їна Роща	50	Одеська область
Запорізька область
1965	Василівський р-н, полювань. госп-во УТМР	200	Одеська область
1967	ОХ УТМР, ур. «Дубова Балка»	70	Херсонська область
1977	Запорізький р-н, мисливське госп-во УТМР	25	АР Крим, Феодосівський р-н
1981	Запорізький р-н, Мало-Єкатерининське ВОХ	27	Херсонська область
Дніпропетровська область
1965	Солонянський р-н, Калінінське ОХ УТМР	35	Вольери АН УРСР
1965	Солонянський р-н, Калінінське ОХ УТМР	50	Одеська область
1967	Солонянський р-н, Калінінське ОХ УТМР	100	Херсонська область
1968	Солонянський р-н, Калінінське ОХ УТМР	110	Херсонська область
Луганська область
1976	Перевальскій р-н, мисливське госп-во УТМР	50
1976	Зоринський р-н, мисливське госп-во УТМР	50	АР Крим, Феодосій. р-н
1976	Зоринський р-н, мисливське госп-во УТМР	50	АР Крим, Феодосій. р-н
1976	Свердловський р-н, мисливське госп-во УТМР	50	АР Крим, Феодосій. р-н
1976	Лутугинський р-н, мисливське госп-во УТМР 20 АР	20	АР Крим, Феодосій. р-н
Донецька область
1965	Старобешівський р-н, мисливське госп-во УТМР	60	Одеська область
1965	Старобешівський р-н, мисливське госп-во УТМР	41	Одеська область
1966	Володарський р-н, Федорівське ОХ УТМР	51	Одеська область
Херсонська область
1967	Гаврилівське ДМГ	92	Херсонська область
1967	Велико-Олександрівський р-н, ОХ УТМР	100	Херсонська область

* По: М.П.Павлов та ін., (1974) з доповненнями і уточненнями автора.

Найбільш результативною виявилася інтродукція звірків в прилеглих до Чорного моря районах Крима, де кліматичні умови є найбільш під- ходять для теплолюбного виду. З 1966 по 1970 р чисельність кроликів тут становила 4-5 тис., а в 1975-1979 рр. досягла 20-25 тис. особин. У деяких місцях був організований відстріл звірів «на шкурку» та відлов для переселення. Найкращих успіхів добилися в Євпаторійському районі, де за 6 років на площі 35 га було вилучення понад 6,5 тис. звірків (Архипчук, Груздєв, 1986). Однак, через кілька років чисельність кролика повсюдно скоротилася і багато його колоній зникли. Після завезення в 1976 р понад 200 кроликів в 5 районів Луганской області вони швидко розмножилися, досягнувши за 2,5 року чисельності близько 600 особин. Однак після суворої зіми 1978/79 рр. їх поголів'я різко скоротилося, а через кілька років кролики і зовсім зникли (устні данні Н.М. Наумова).Незважаючи на високу смертність звірків від природних причин, повсемістно в Україні вони були, в першу чергу, знищені браконьєрамі і мисливцями. У багатьох місцях вилучення кроликів «на шкурку» і для розселення було невиправдано високим, успішність якого визначалося прихильністю звірків до невеликої території, легкістю добичі і дешевизною витрат (петлі, капкани). Однак, в цілому, на більшій частині країни зкологічні умови виявилися невідповідними для створення крупних популяцій зазначеного виду.