3. Водно-болотні угіддя.

Через степову зону України протікають такі великі річки, як Дніпро, Дністер, Дунай, Сіверський Донець і Южньїй Буг. Вони характеризуються значною площею водозбору, великою довжиною русел і потужністю стоку, а також мерідіональним напрямком річних долин. Найбільшу цінність для мисливських звірів завжди представляли їх засадженізаплави з великою кількістю озер, боліт і крупними масивами тростнікових заростей. Саме їх наявність багато в чому забезпечує сучасне різноманітність тваринного і рослинного світу в степовій зоні країни. Однак ці місця також сприятливі для землеробства та інших форм господарського використання. Тому з давніх часів вони піддавалися осушення, котре вже в 1873-1923 рр. призвело до зменшення площі боліт на 10,6%. Природно, що це значно погіршило умови існування бобра, видри, норки, горностая, кабана та інших мисливських тварин.

Таблиця 1.3

Зміна площі боліт (га) в Україні з 1873 по 1923 рр.

Губерні	1873 г.	1923 г.	Зменшення на
			га	%
Чернігівська	500263,1	450238,1	50025,0	9,9
Харковська	152906,9	137616,6	15290,3	10,0
Полтавська	184366,1	151429,3	32936,8	17,9
Київська	424699,2	382228,7	42470,5	10,0
Подільська	80026,9	72024,4	8002,5	9,9
Вольинська	786693,2	708019,1	78674,1	10,0
Одеська	48949,1	44053,9	4895,2	10,0
Катеринославська	76890,6	69201,3	7689,3	10,0
Донецькая	2254795,1	2014811,4	239983,7	10,6
ВСЬОГО	500263,1	450238,1	50025,0	9,9

Багато гідрозлектростанцій і разлічних дамб було побудовано в басейнах та інших річок (Южний Буг, Сіверський Донець, Кальміус, Інгул, Інгулець, Самара), що також погіршило умови існування багатьох мисливських звірів і птахів. В результаті створення Каховського водосховища були затоплені Кінські плавні площею близько 70 тис. га, котрі були найважливішими притулками для козулі, європейської норки, видри та інших звірів. Однак навіть в середині XX ст. тут відчувалося значний вплив антропогенних чинників. До зтому часу всі плодородні землі плавнів використовувалися для вирощування картоплі, овочів і зернових культур. У окремі засушливі рокі тут випасана багато свійськіх свиней і до 100 тис. голів великої рогатої худоби, которий сюди приганяли з інших районів України. Це створювало значну щільність свійських копитних, що досягала величезної величини - понад 500 особин/1 тис. га угідь. У заплавах великих річок істотний вплив на все тваринне населення впливала повінь, яка зараз має зовсім інший характер, ніж кілька десятиліть тому. Зокрема, до зарегулювання Дністра водообмін і затоплення його відбувалося 3-11 разів протягом вегетаційного сезону, що сприяло активному протіканню екологічних процесів. Але, в той же час, високий рівень води скорочував площі придатних для існування багатьох звірів біотопів, а паводковий режим виступав у вигляді лімітуючого фактора, котрий скорочував виживаністьсть молодняка. Екологічні перевагитут мали такі амфібіонті, як ондатра, водяна полівка, європейська норка і видра (Роженко, 2006).Зарегулювання стоку південних річок і будівництво іррігаційних систем стали основною причиною підпору стоку грунтовьіх вод, підйому їх рівня і підтоплення лісонасаджень, сельскогосподарських угідь і населенних пунктів. У 1999 р на території України нараховивалось 280 тис. га підтоплених земель, в тому числі 206 тис. га сільскогосподарських угідь. У той же час, в трансформованої степовій зоні збереглося дуже мало місць, придатних для проживання і відтворення диких звірів. Найбільш ціннимі біотопами являются пойменні і байрачні ліси, гідрофільна рослинність уздовж берегів річок і лиманів, деревно-кустарнікові зарості в балках, всіштучні ліси, а також полезахистніі протієрозійні лісосмуги. Чи не визиває з думки важливе кормове значення агроценозів, котрі без попередніх угідь, втрачають свою цінність для більшості мисливських тварин. Ще недавно в степовій зоні України проживало близько 19 млн. чоловік при середній щільності 97,7чол./км² (в Донецькій Закарпатській області - 203,9; в Луганській - 90,3чол./км²). Це значно перебільшувало щільність населення будь якихмисливських або свійськихтварин і негативно впливало на всі компоненти навколишнього средовища. Можна зробити висновок, що за останні 100 років в Південній Україні під впливом антропогенних чинників умови проживаннятварин змінилися так істотно і швидко, як цього ніколи не спостерігалося навіть у далекі доісторичні часи.