12. Технологія мотивації пізнавальної активності учнів. Способи навчальної взаємодії вчителя і учнів на уроках математики в початковій школі.

Великий французький письменник Анатоль Франс сказав: "Мистецтво викладання є ніщо інше, як мистецтво збуджувати цікавість юних душ, а потім задовольнити її". Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому суть учительської справи. Перепробувати десятки методів і вибрати свій, переглянути десятки підручників і не додержуватися жодного з них неухильно – це єдиний можливий спосіб живого викладання. Саме такий підхід рекомендується застосовувати в роботі, щоб уникнути штампів, стереотипів, повторів та одноманітності в навчанні.

Усі види діяльності тісно пов’язані з таким поняттям, як "пізнавальний інтерес" - надійний і реальний чинник мотивації навчання. У своїй роботі необхідно приділяти велику увагу формуванню і розвитку пізнавальних інтересів учнів. Для цього розробляється шкала ознак наявності пізнавальних інтересів кожного учня, сформованих в результаті індивідуального підходу до нього:

• активність учня на конкретному уроці;

• точність і повнота відповідей;

• кількість доповнень до відповідей однокласників з власної ініціативи;

• кількість звертань за консультацією до вчителя;

• участь в олімпіадах;

• загальна ерудиція учня.

Ця шкала допомагає вчителю досліджувати коливання мотивації кожного учня в позитивний чи негативний бік. Виходячи з цього добираються відповідні тексти, вправи і завдання для того, щоб зацікавити учнів і підтримувати мотивацію на достатньо високому рівні. При цьому вчитель дотримується трьох принципів, які рекомендуються молодим вчителям:

Формування завдань уроку має імпонувати учням, відкривати перед ними чітку мовленнєву перспективу. Учитель повинен вносити в урок живу конкретику, привабливу для учнів.

З метою якісного засвоєння матеріалу потрібно не "відбувати" навчання, а "проживати" його, щоб воно мало життєвий зміст для учнів, тобто були особистісно значущими. Учитель повинен добре уявляти собі, чим живуть його учні, які їхні хобі, смаки, ціннісні орієнтації.

На уроці повинна панувати атмосфера довіри та співпраці. Переступивши поріг класу, вчитель перетворюється на партнера по спілкуванню, "першого серед рівних" і одночасно організатора, що перетворює живі враження дійсності у предмет спілкування на уроці.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання змінюється його функція, форма. Робота на уроці з суб’єктивним досвідом учня вимагає від учителя не просто вміння викладати свій предмет, а й вміння аналізувати зміст того, чим із запропонованих завдань уже володіє учень. Усвідомлюючи це, вчитель у практичній діяльності намагається створити на уроці атмосферу постійної співпраці в режимі діалогу, полілогу, висловлювань власних думок, обговорення запропонованого.

Учитель повинен іти в ногу із життям, відчуваючи всі зміни, які відбуваються в освіті. Не применшуючи ролі традиційних технологій навчання, на сучасному етапі не обійтись без інноваційних технологій. Важливе місце в роботі вчителя займає інтерактивна модель навчання. Інтерактивна технологія – це взаємодія, за якої і вчитель і учень само реалізуються у спільній праці, у творчому пошуку, коли одна творча особистість (учитель) творить іншу творчу особистість (учня). З інтерактивних технологій кооперативного навчання найширше використовує парну та групову роботу.