3. Предмет і завдання технології вивчення математики у початкових класах.

Методика викладання математики – наука, предметом якої є навчання математиці, причому у широкому значенні: навчання математиці всіх рівнях, починаючи з дошкільних установ та закінчуючи вищої школою.

МПМ розвивається з урахуванням певній психологічної теорії навчання, тобто. МПМ є «технологію» застосування психолого-педагогічних теорій до початковому навчання математиці. З іншого боку, в МПМ повинна відбиватися специфіка предмета навчання – математики.

Цілі початкового навчання математиці: загальноосвітні (оволодіння учнями певного обсягу математичних ЗУНів відповідно до програмою), виховні (формування світогляду, найважливіших моральних рис, готовності до праці), розвиваючі (розвиток логічних структур і математичного стилю мислення), практичні (формування вміння застосовувати математичні знання на конкретних ситуаціях, під час вирішення практичних задач).

Взаємозв'язок вчителя і учня відбувається у вигляді передачі у двох протилежних напрямах: від вчителя до учня (пряма), від вчення до молодого вчителя (зворотня).

4. Засоби, методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності на уроках математики при вивченні арифметичних дій.

Робота проводиться в кілька етапів:

1. Знаходження чисельності суми чи різниці двох предметних множин.

Підготовча робота до усвідомлення дій додавання і віднімання та засвоєння табличних результатів цих дій проводиться в дочисловому періоді та у процесі вивчення чисел першої п'ятірки. В дочисловий період чисельність предметних множин учні знаходять перелічуванням предметів, и в процесі ознайомлення з числами вчаться застосовувати ще й спосіб мрилічування одиниці. Цей спосіб і вправи на склад числа розглядають під час вивчення чисел 1—5. Система вправ на прилічування на цьому етапі передбачає поступове посилення словесних завдань, що сприятиме засвоєнню результатів додавання і віднімання.

2. Ознайомлення учнів з діями додавання і віднімання, зв'язок дії додавання і віднімання.

Навчання учнів 1 класу додаванню і відніманню проводиться не одночасно. Дія додавання вводиться перед вивченням чисел другої п'ятірки і служить для запису і утворення чисел 6—10 з попереднього й одиниці та складу числа з двох менших. З дією віднімання учні ознайомлюються після вивчення числа 10. Деякий розрив у часі розгляду дій додавання і віднімання полегшує засвоєння відповідних термінів і знаків.

Виконуючи неодноразово дії з множинами, учні усвідомлюють, що операції об'єднання відповідає дія додавання. Вчитель повідомляє, що в математиці для позначення дії додавання використовується знак "+", викладає за допомогою розрізних цифр і знаків "+" і "=" приклад на утворення наступного числа за попереднім і одиницею та подає зразок його читання, наприклад, "до числа 3 додати 1, буде 4".

Під час вивчення нумерації чисел 6—10 формуються вміння застосовувати дію додавання. Слід домогтися від учнів:

— засвоєння напам'ять випадків додавання, пов'язаних з утворенням чисел: 5+1; 6+1; 7+1; 8+1; 9+1;

— розуміння, що кожне число, крім одиниці, можна розкласти на два менших числа;

— вміння правильно читати приклади на додавання, на склад числа. Читаючи приклади на додавання (6 + 1 = 7), треба привчати учнів до

використання таких двох формулювань: до числа шість додати один, буде сім; шість та один — сім. Згодом слід ознайомити їх з такими формулюваннями: шість плюс один, буде сім; шість плюс один дорівнює сім.

Читання вправ на склад числа, поданих записами виду 6 = 4 + 2, варто практикувати трьома способами: шість — це чотири і два; шість складається з чисел чотири і два; шість дорівнює чотири плюс два.

3. Складання і заучування таблиць додавання і віднімання в межах 10. Кінцева мета вивчення додавання і віднімання в межах 10 полягає в тому, щоб учень вільно називав результат будь-якого прикладу з множини табличних п рикладів. Досвід показує, що досягти цієї мети можна через засвоєння впорядкованих таблиць. Таблиця додавання в межах 10 охоплює 45 випадків.