41. Моделі ділової досконалості та премії з якості

Вищим досягненням в засвоєнні загального управління якістю тепер вважаються критерії премії з якості і аудит якості на фірмі. Для оцінки діяльності підприємства незалежно від сфери його функціонування в світі існують такі моделі досконалого підприємства: японська – Демінга, американська – Болдріджа, європейська – ЄФУЯ.

Для оцінки діяльності підприємства використовують такі основні критерії:лідерство, політика та стратегія, персонал, партнерство та ресурси, процеси, результати, що стосуються споживачів, результати, що стосуються персоналу, результати, що стосуються суспільства, основні ділові результати.

Європейська нагорода з якості – єдина відзнака, яку офіційно визнає і підтримує Європейська Комісія. Вона може бути присуджена лише підприємствам, які отримали дуже високу оцінку згідно з критеріями Моделі досконалості Європейського фонду управління якістю (ЄФУЯ), що базується на принципах TQM і характеризує ідеальну організацію. В центрі уваги організації керованої за концепцією, знаходиться людина, інтелектуальний підхід якого до вирішення проблем є завдатком успіху всієї справи. Зміни в інтелектуальному підході передбачають зміни в поведінці і відносинах всіх працівників і складається із шести елементів:пріоритет якості, орієнтація на споживача;орієнтація на працівників;зосередження на постійному вдосконаленні;зрозумілі, прозорі дії;профілактика помилок.

Успіх впровадження TQM буде мати успіх лише в тому випадку, коли відносини усіх працівників буде постійно орієнтовано на інтелектуальний підхід. Під час запровадження моделі особливу увагу слід уділити наступним проблемам:

• відносини з постачальниками (важлива складова в кінцевому продукті організації – тенденція до скорочення їх числа з метою зміцнення відносин);охорона оточуючого середовища (екологічні аспекти позитивно позначаються на відносинах зі споживачем).

42. Характеристика недійсних витрат на якість

На практиці існує велика кількість витрат, які з тих чи інших причин не так активно нагадують про себе виробнику – недійсні витрати. Але вони, як правило, значно перевищують за кількістю дійсні, а, отже, є найбільш небезпечними для виробника. Оскільки такі витрати вважають недійсними, то часто виробники їх не фіксують і не підраховують, і таким чином складається помилкове уявлення про дійсні витрати на якість. Недійсними витратами виробника є, наприклад, такі витрати на:надлишкові запаси матеріалів та готової продукції на складах, обумовлені помилками в прогнозуванні; вартість приміщень та праці, що забезпечують їх збереженість;затримка виплат – витрати, включені в рахунки, але не сплачені вчасно через упущення споживача, неточності обліку, наявність браку або невідповідність цінності продукту очікуванням споживача;застарілі запаси – витрати виробника, пов’язані із запасами, які довгий час не використовуються (вони включають складування та витрати на їх виробництво); ці витрати пов’язані з помилками маркетингу, продажами та закупівлями, проектуванням продукту і процесу його виготовлення;\ конструкторські та технологічні зміни – витрати, пов’язані з структурними змінами у специфікації продукту і обумовлені, як правило, помилками у розподіленні функції якості при плануванні і проектуванні; в такому випадку ці витрати додаються до вартості готової продукції, що задовольняє вимоги споживача;понаднормові роботи – витрати на додаткову оплату понаднормової роботи, яка, в свою чергу, є результатом поганого планування та контролю;додаткові зусилля – вартість зусиль, необхідних для переробки та зберігання бракованої продукції. Втрати – це вид недійсних для виробника витрат, які глибоко приховані в загальній вартості продукту та пов’язані з дефектністю в діяльності системи. Хоча підрахунок вартості цих витрат є особливо ускладненим, втрати компанії від таких витрат включають:втрати можливості – втрати прибутку як результат того, що споживач не зробив замовлення на запропонований йому продукт (послугу) або не придбав його;втрати через незадовільний моральний стан робітників (службовців) – втрати, пов’язані з неефективністю використання людських ресурсів, наприклад, в результаті невідповідності очікуваної робітником винагороди за свою працю фактично отриманій через неякісну роботу інших учасників процесу.