20. Охарактеризуйте основні фази розвитку методів управління якістю

Фаза відбракування – споживач повинен отримувати лише придатні вироби, тобто вироби, що відповідають вимогам стандартів (Форд - Створив службу технічного контролю, незалежну від виробництва)

Фаза контролю якості – зберігається попередня мета відбраковки. Але основні зусилля слід зосередити на управління виробничими процесами, що забезпечує збільшення % виходу придатних виробів («Вестерн Електрик»- В. Шухарт побудував діаграми - контрольні карти. Г. Доджем і Г. Ромінгом розроблені перші таблиці вибіркового контролю якості, які разом із контрольними картами Шухарта започаткували впровадження статистичних методів управління якістю).

Фаза комплексного управління якістю – вдосконалення системи вцілому – безпосередня участь вищого керівництва в проблемах якості, навчання, наголос на мотивації ( Е. Демінг)

Фаза всеохопного управління якістю. (середина 1960-х років). - місце концепції «нуль дефектів» займає концепція «задоволеного споживача»; високу якість необхідно пропонувати споживачеві за прийнятну ціну, яка постійно знижується, оскільки конкуренція на ринку дуже висока.

Фаза якості середовища. В 90-ті роки ХХ ст. – вимоги до СУЯ з точки зору захисту оточуючого середовища та безпеки продукції( ІSО 14000).

21. Європейський підхід до вирішення проблем якості

У вересні 1988 р. - підписана угода про створення Європейського фонду управління якістю (ЄФУЯ).

Основні напрямки діяльності ЄФУЯ:Підтримувати керівництво зх-євпоп компаній у прискоренні процесу створення якості для досягнення переваг у загальній конкуренції; Стимулювати і, де це необхідно, допомагати всім сегментам зх-європ товариства, брати участь у діяльності щодо поліпшення та зміцнення культури європейської якості

Відмінними особливостями європейського підходу до вирішення проблем якості є:законодавча основа для проведення всіх робіт, пов’язаних з оцінкою та підтвердженням якості;гармонізація вимог державних стандартів, правил та процедур сертифікації;створення регіональної інфраструктури та мережі державних організацій, уповноважених здійснювати роботи з сертифікації продукції та систем якості, акредитації лабораторій, реєстрації спеціалістів з якості тощо.

Коли в Японії та в США протягом багатьох років реалізувались програми вдосконалення якості, провадилась активна політика в проблемах якості, здійснювалось довготермінове планування якості, то в Європі, за деяким виключенням, управління якістю продовжувало лишатися, по суті, на рівні контролю якості.

Західний підхід (США,ЄВРОПА): Якість ґрунтується на низькому рівні цін; Перша мета – прибуток; якість – категорія випадкова; З питань якості покупці повинні просити згоду постачальника; Загальні ідеї щодо якості.

Східний підхід (ЯПОНІЯ): Якість ґрунтується на низькому рівні дефектів; Перша мета – якість,прибуток одразу прослідує; Згода з вимогами покупця щодо питань якості; Сувора політика якості щодо кожного предмету.

Зближення рівнів якості, досягнутих різними країнами світу, стало наслідком багатьох причин. Однією з головних є творчий обмін передовим досвідом роботи з поліпшення якості, інтеграції всіх підходів і методів, які людство засвоїло на еволюційному шляху розвитку теорії та практики досягнення високої якості. Випрацювані таким чином єдині підходи визнані спеціалістами всіх країн і відомі тепер як принципи тотального управління якістю (TQM).