18. Критерії оцінки аудиторів систем управління якістю

Внутрішній аудитор системи якості (аудитор) – працівник підприємства, належним чином підготовлений для проведення аудиту системи якості.

Головний аудитор системи якості – аудитор, призначений для керівництва конкретним аудитом системи якості.

Згідно з ДСТУ ISO 19011:2003 аудитори мають володіти особистими якостями, що дають їм змогу діяти відповідно до принципів здійснення аудиту. Вимоги до аудитора: етичність, тобто справедливість, правдивість, щирість, відвертість, ввічливість;неупередженість, тобто готовність до розгляду альтернативних ідей або поглядів;дипломатичність, тобто тактовність у ставленні до працівників;спостережливість, тобто активне ознайомлення з навколишнім оточенням і видами діяльності;сприйнятливість, тобто інстинктивне відчуття ситуації і здатність розуміти їх;різнобічність, тобто здатність легко адаптуватися в різних ситуаціях;наполегливість цілеспрямованість;рішучість, вміння своєчасно робити висновки на основі логічного мислення та аналізування;впевненість у собі, навички діяти та працювати незалежно під час співпраці з іншими людьми.

Компетентність і професійні якості аудиторів та керівників груп аудиторів визначаються згідно з критеріями оцінювання, які розробляються для кожної з можливих ситуацій.

Процес оцінювання може бути первинним і, подальшим, періодичним. Оцінювання має бути заплановано, здійснено і зареєстровано для того, щоб забезпечити об´єктивність, справедливість і надійність результатів оцінювання.

Якщо критерії оцінювання не підтверджуються, то проводяться додаткові навчання і робота з аудиту, після чого здійснюється повторне оцінювання на відповідність вимогам до аудитора.

19. Основні напрями підходу до якості в Японії

В Японії наукова школа управління якістю була заснована американськими спеціалістами в галузі якості Дж.Джураном, і Е.Демінгом. В середині 50-х років Дж.Джуран склав прогноз темпів розвитку провідних країн світу, який став класичним в теорії управління якістю - Якість продукції, в свою чергу, може бути оцінена витратами на неї. Проаналізувавши структуру витрат на якість підприємств провідних країн світу, Дж.Джуран прийшов до висновку, що до середини 70-х років Японія стане провідною державою світу за темпами економічного і науково-технічного розвитку. Таким чином, він попередив «економічне чудо» Японії.

За одностайними поглядами експертів, успіхи науково-технічного і економічного розвитку японської промисловості зумовлені використанням передових форм і методів управління. Японські виробники постачають продукцію, яка не лише відповідає існуючим вимогам, але і перевищує їх, надаючи новий рівень відповідним галузям промисловості. Як показав досвід, вироби, що не відповідають вимогам стандартів, обходяться дорожче під час виробництва, і споживачі не хочуть купувати їх навіть за зниженими цінами. Один з засновників руху за якість професор Каору Ішікава вказував, що не можливо заощаджувати на якості, оскільки, „якість сама є економією”.

Основні напрями підходу до якості в Японії є такими:залучення в діяльність по забезпеченню якості виконавців, робітників в співробітництві з контролем якості на робочому місці;статистичні методи - доступні кожному японцю;впевненість кожного працівника, що якість – проблема кожного японця.

Була створена модель управління якістю в якій всебічний контроль якості являє собою єдиний процес забезпечення якістю всюди на підприємстві; цей процес здійснюється усім персоналом від президента до робітника.

Особливості японської системи управління якістю можна охарактеризувати декількома основними рисами:всеохоплююче управління якістю на рівні фірми, участь в ній всіх співробітників;підготовка і підвищення кваліфікації кадрів в галузі управління якістю;діяльність гуртків якості;інспектування і оцінка діяльності з управління якістю;використання статистичних методів;загальнонаціональна програма з контролю якості.

Особливості - орієнтація (у першу чергу) на контроль якості процесів виробництва, а не якості продукції; ретельне дослідження й аналіз виникаючих проблем за принципом висхідного потоку, тобто від наступної операції до попередньої; повне закріплення відповідальності за якість результатів праці за безпосереднім виконавцем;

активне використання людського фактора, розвиток творчого потенціалу робітників та службовців

В Японії персонал багатьох підприємств має дуже високу кваліфікацію, робітники знають основи вищої математики, ряд інших дисциплін, що вивчаються в більшості країн світу тільки в вищих школах. Такий рівень компетенції разом з високою технічною дисципліною забезпечує найвищий рівень якості.