3.3. Характеристика грунтів.

Завдяки надзвичайно високій просторовій неоднорідності на всіх рівнях організації - від грунтового покриву Землі до структурних уособлень і окремих грунтових частинок - грунт є сукупністю безлічі екологічних ніш, які зайняті найрізноманітнішими організмами - від мікроорганізмів і найпростіших до хребетних тварин і судинних рослин. Ніяка інша біокосна система Землі не в стані підтримувати життєдіяльність рослин і тварин у таких масштабах ні за видовим різноманіттям, ні за біомасою.

Ґрунтовий покрив у межах району неоднорідний. Основні типи ґрунтів на лівобережжі Дністра – опідзолені чорноземи, темно-сірі ґрунти, а на правобережжі – дерново-підзолисто глеєві.

Сірі опідзолені ґрунти сформовані на карбонатних лесовидних суглинках. Вони поділяються на кілька підтипів: світло-сірі, сірі, темно-сірі.

Світло-сірі опідзолені ґрунти зустрічаються на високих вузькохвилястих плато та їх схилах. За механічним складом ці ґрунти  переважно пилувато-легкосуглинисті, але трапляються середньо- та важко-суглинисті відміни. Ґрунти бідні на поживні елементи та гумус: у верхньому горизонті його вміст дорівнює 1,8-2,7%; мають високу кислотність.

Сірі опідзолені ґрунти розвинулись на менш розчленованих формах рельєфу, ніж світло-сірі, від яких відрізняються відсутністю елювіального горизонту, краще й на більшу глибину гумусовані. Вміст гумусу в орному шарі складає 1,9-3,0%, реакція ґрунтового розчину кисла (рН=4,3-4,9).

Темно-сірі опідзолені ґрунти сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав’янистої лучно-степової рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження. Залягають вони на вододілах і використовуються переважно як орні землі. За механічним складом ґрунти легко- та середньосуглинисті. В орному шарі міститься 2,6-2,8% гумусу. Ґрунти середньокислі.

Опідзолені чорноземи розміщені на плакорах і пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. Сформувались на лесоподібних карбонатних суглинках. За механічним складом ці ґрунти пилувато-, легко- або середньосуглинисті. Вміст гумусу у верхньому горизонті – 3,4-4,4%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла.

На плакорах Придністров’я місцями поширені глибокі малогумусні (слабоструктурні) чорноземи, що сформувались на лесоподібних відкладах, підстелених вапняками. Для них характерний значний вміст гумусу (5-6%), насиченість основами, наближеність реакції ґрунтового розчину до нейтральної (рН?6,2), найвищий запас рухомих поживних речовин.

На правобережжі Дністра переважають дерново- середньо- і сильнопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти, сформовані на алювіальних, переважно безкарбонатних суглинках та глинах терас передкарпатських річок. За механічним складом ґрунти переважно суглинкові, характеризуються низьким вмістом гумусу (1,0-2,5%), значною кислотністю.

На межиріччі Лімниці та Лукви розміщені переважно дерново-середньо- і сильнопідзолисті глейові ґрунти, за механічним складом – супіщані та суглинкові. Незначне поширення на південний схід від р.Луква мають також дерново-слабопідзолисті глеєві ґрунти, за механічним складом піщані та глинисто-піщані.

На заплавах і двох надзаплавних терасах Дністра та Лімниці поширені лучні ґрунти. Вони сформувалися на делювіальних та алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого (2-3м) рівня ґрунтових вод. Ці ґрунти часто затоплюються під час паводків. Лучні ґрунти мають досить високу природну родючість, вміст гумусу в середньому 3%, реакція ґрунтового розчину середньо- або слабокисла.

На спадистих і крутих схилах Придністров’я, у прирічковій частині заплави, місцями поширені дернові та дернові опідзолені ґрунти, складені алювієм, слабо задернованими пісками.