4. Підтримка оптимального соціально-психологічного клімату (рекомендації керівникам)
Психологічний клімат в підрозділі суттєвою мірою залежить від керівника, його індивідуально-особистісних якостей, навичок роботи з людьми.
При міжособистісному сприйнятті в службовому колективі на перший план виходять такі риси характеру, як хоробрість, врівноваженість (стресостійкість), а також професійні навички і професійно-особистісні „бійцівські” якості. Для того, щоб бути авторитетним лідером свого колективу, необхідно володіти зазначеними якостями. Окрім того, підлеглі чекають від керівника, щоб не ризикував без крайньої необхідності їхніми інтересами, не піддавав загрозі їх життя та здоров’я. Він повинен потурбуватися про їхній побут, повсякденні потреби, моральний та психологічний стан, бути надійним захисником справедливих інтересів колективу у випадку зловживання владою вищими керівниками. Від керівника очікують допомоги і підтримки в психологічно важких ситуаціях, його „арбітраж” потрібен при вирішенні міжособистісних конфліктів. І, природно, окрім усього переліченого „робочий” день керівника.
Однак, слід відзначити, що керівнику слід вміти „тримати дистанцію”, не спускаючись до панібратства з підлеглими, але і не відсторонюватися від них та їхніх потреб.
Чим менше у керівника зазначених якостей і здібностей, тим складніша моральна обстановка в колективі, більше психологічних проблем у підлеглих, міжособистісних і міжгрупових конфліктів між ними, службових порушень, нещасних випадків, надзвичайних подій, а також втрат при виконанні службових обов’язків. У тих випадках, коли орган (підрозділ) не склався, як злагоджений колектив, велика питома вага нестійких, морально незрілих особистостей, а керівник в силу відсутності авторитету, лідерських та управлінських здібностей повністю втрачає реальну владу, можливі негативні ексцеси та трагічні події. Наприклад, невиконання наказів, порушення дисципліни і законності, пияцтво, сварки, інтриги, скарги тощо.
Гострі психологічні конфлікти з підлеглими можуть виникнути у керівника і у тому випадку, якщо він з самих добрих намірів прагне всі питання і проблеми вирішувати сам, без кінця перевіряти підлеглих, не довіряючи їх самостійності. Постійна фізична та психологічна напруга, робота „на виснаження” за умов складної оперативної обстановки, дефіциту часу, великої відповідальності при прийнятті рішень спроможні призвести до нервового зриву навіть психологічно підготовлену особистість. В цій ситуації може робити помилки і досвідчений керівник. Якщо в колективі є працівники з лідерськими здібностями, життєвим досвідом, потенціал яких не задіяний, виникає грунт для конфліктів, які в стресовій ситуації завжди гострі і можуть призвести до явних чи прихованих негативних наслідків. Наростає невдоволення керівником з боку таких потенційних лідерів та очолюваних ними неформальних мікро груп. Авторитет та реальна влада керівника знижуються. Відбувається психологічний розкол колективу, що призводить до деморалізації та зниження ефективності професійної діяльності.
Рекомендації керівнику щодо запобігання та вирішення конфліктів:
Не кричи. Того, хто кричить, погано чути.
Без потреби не критикуй.
Без потреби не втручайся у справи підлеглих.
Керівник не ображається, він аналізує.
Переконуючи, не користуйся владою, доки не вичерпав інших засобів.
Умій визнати, що неправий.
Будь самокритичним.
Не роби зауваження підлеглому в присутності сторонніх.
Об’єктом критики повинна бути робота, а не людина.
Критика не повинна принижувати самостійність і гідність людини.
Поганий керівник накопичує недоліки для публічного вкрай критичного розгляду.
Про позитивні якості підлеглого має знати колектив.
Не бійся талановитих підлеглих.
Вмій слухати інших.
Будь уважним до іншої думки.
Переваги керівника – найсильніший фактор успіху колективу.
Займайся тими питаннями, у рішенні яких твоя участь необхідна.
Запізнення, перенос, зрив заходу шкодять твоєму авторитету.
Загальна оцінка праці колективу, без конкретизації успішності і неуспішності окремих працівників, серйозно погіршує його роботу.
Сумнівні джерела інформації шкодять перш за все тобі.
Будь пильним до тих, хто вихваляє тебе, поміркуй про справжні мотиви їхніх дій.
Не використовуй без перевірки отримані від інших негативні характеристики підлеглого.
Вимагаючи виконання певних правил, перевір, чи виконуєш ти їх сам.
Надавай перевагу не приємному виконавцю, а незручному, але ініціативному.
Пам’ятай, що спертися можна тільки на матеріал, що здатен чинити спротив.
Не забувай, що у підлеглих є сім’ї.