4. Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.

Використання конфіденційного співробітництва (ст. 275 КПК)

1. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Організація та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у своїй пере­важній більшості пов'язана із використанням конфіденційного співробітництва. У розумінні положень коментованої статті КПК конфіденційне співробітництво - це негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою (громадянином України, іноземцем або особою без громадянства) і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження.

Особи, що підтримують конфіденційні відносини із зазначеними органами, можуть надавати допомогу і сприяння, забезпечувати умови проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, а також брати особисту участь в їх здійсненні. Правові за­сади відносин конфіденційного співробітництва визначаються законодавством України.

Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими вста­новлене конфіденційне співробітництво під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, або залучати їх до проведення таких дій.

2. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

Частина 2 цієї статті КПК містить заборону залучати до виконання негласних слідчих (розшукових) дій осіб із числа медичних працівників - стосовно осіб, які є їх пацієнтами, священнослужителів - стосовно їх прихожан, адвокатів - стосовно їх клієнтів, а також нотаріусів та журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

Недотримання такої заборони під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є підставою для визнання отриманих за їх результатами фактичних даних недо­пустимими доказами.

ВИСНОВКИ

Під слідчими (розшуковими) діями в кримінальному процесі слід розуміти врегульовані нормами кримінально-процесуального права процесуальні дії, спрямовані на збирання і (або) перевірку доказів, здійснювані в певних стадіях кримінального процесу уповноваженою на те особою, яка несе персональну відповідальність за їх проведення.

Слідчі (розшукові) дії займають провідне місце в системі засобів пізнання обставин злочину у стадії досудового розслідування в кримінальному процесі України.

Системними ознаками слідчих (розшукових) дій є:

1) спрямованість цих дій на одержання фактичних даних про юридично значимі обставини кримінальної справи;

2) провадження слідчих (розшукових) дій особисто слідчим, який несе персональну юридичну відповідальність за їх обґрунтованість і законність. Відсутність однієї із цих ознак, робить неможливим включення процесуальної дії до системи слідчих (розшукових) дій. З цього слідує, що систему слідчих (розшукових) дій в кримінально-процесуальному праві складають:

- допит (регламентований ст.ст. 225, 352, 353, 351, 226, 354 КПК);

- пред’явлення особи для впізнання (регламентоване ст. 228 КПК);

- пред’явлення речей для впізнання (регламентоване ст. 229 КПК);

- пред’явлення трупа для впізнання (регламентоване ст. 230 КПК);

- обшук (регламентований ст. 234, 235, 236 КПК);

- огляд (регламентований ст. 237 КПК);

- огляд трупа (регламентований ст. 238 КПК);

- огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (регламентований ст. 239 КПК);

- слідчий експеримент (регламентований ст. 240);

- освідування особи (регламентоване ст. 241);

- проведення експертизи (регламентоване ст. 242).

Слідчі (розшукові) дії слід відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукові) дії, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч. ч. 1, 2 ст. 246 КПК України).

Система негласних слідчих (розшукових) дій включає:

• аудіо -, відео контроль особи (ст. 260 КПК);

• накладення арешту на корес­понденцію (ст. 261 КПК);

• огляд і виїмку кореспонденції (ст. 262 КПК);

• зняття інформа­ції з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК);

• зняття інформації з елек­тронних інформаційних систем (ст. 264 КПК);

• обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК);

• спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК);

• аудіо -, відео контроль місця (ст. 270 КПК);

• контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК);

• виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяль­ності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК);

• негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).

Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності правових та фактичних підстав з дотриманням процесуальних правил їх проведення. За своєю класифікацією всі слідчі (розшукові) дії можна поділити на: основні та додаткові, первинні та повторні, невідкладні (негайні) та інші, обов’язкові та необов’язкові.