Здоров'я та хвороби правової системи

Ми не маємо наміру ставати проміжною ланкою між цими різноманітними ставленнями до права. За конкретних обставин усі їх можна обгрунтувати або принаймні визнати неминучими. їхнє докладне викладення пояснюється тим, що вони віддзеркалюють складнощі та приховані антиномії, якими просякнута уся структура права.

До твердження, нібито право містить «складнощі та приховані антиномії», можна ставитися з певним скептицизмом. Можна сказати, що хоча реакції на право — подібні до реакцій на непогоду — можуть бути складними й тонкими, в самому понятті права немає нічого, що натякало б на такі властивості.

Окремі закони, звичайно, можуть бути складними й навіть страшенно складними, з їхніми нескінченними параграфами, їхніми «вищезазначений» та «однак за умови». Але навколо самого поняття права немає ніякої таємниці. Усім відомо, що це таке й для чого воно існує.

Для нормального співіснування людей потрібні правила, які підтримуватимуть між ними мир, примушуватимуть їх справедливо поводитися один з одним та забезпечуватимуть умови для їхньої ефективної співпраці. Оскільки люди схильні мати різні думки щодо того, якими мають бути ці правила, необхідно встановити певну процедуру їхнього авторитетного проголошення — наприклад, через прийняття закону законодавчим зібранням або через рішення суду. Треба сподіватися, що в демократичному суспільстві найважливіші правові норми з найширшою сферою дії віддзеркалюватимуть певний консенсус, хоча, звичайно, численні норми стосуватимуться специфічних видів діяльності, щодо яких усе населення в цілому не може мати поінформованої думки. Оскільки жодну норму не можна скласти так, аби бути абсолютно впевненими в можливості її універсального застосування, то суттєво важливим стає призначення суддів із повноваженнями виконувати обов'язкове тлумачення норм права й авторитетно визначати їхнє належне застосування в спірних випадках. Нарешті, має забезпечуватися певна спонука до дотримування цих норм; ми не можемо ставити людину, яка зневажає закон, нарівні з тими, хто чесно визнає накладені ним обмеження. Людина, яка порушує норми, має ставитися в несприятливі умови, а той, хто їх додержує, має отримувати якусь винагороду. Останній захід є незвичайним, але відомим у праві. Як приклад можна навести податкову пільгу, що надається тим власникам земельних ділянок з лісом, які дотримуються певної офіційно встановленої практики порубки, що гарантує збереження лісових ресурсів. Але більш звичайним правовим методом є забезпечення певного роду неприємних наслідків для порушників правил, які можуть бути оштрафовані чи присуджені до покарання або відшкодування спричинених ними збитків.

Подані тут пояснення, безперечно, можна було б зробити набагато ширшими й докладнішими. Але суть справи вони, здається, передають. Вони не містять натяку на існування чогось складного чи таємничого в понятті права або в заснуванні та застосуванні правової системи.

Проте це враження простоти є ілюзією. Для того щоб повною мірою збагнути це, ми зазірнемо за лаштунки й візьмемо опосередковану участь у справах і турботах тих, хто відповідає за прийняття та застосування законів. Цьому зайняттю ми й присвятимо чималу кількість наступних сторінок.

Однак план нашого наступу є протилежним тому, чого може очікувати читач. Він, мабуть, припускає, що спершу ми розповімо про само право, яким воно постає в своїх різних галузях. Дотримуючись такого плану, ми могли б, наприклад, спочатку взяти договірне право й стисло викласти його головні принципи. Потім ми схожим чином могли б звернутися до кримінального права і так просуватися далі по всіх різноманітних підрозділах права. Після цього, спираючись на набуті в такий спосіб знання про норми права, ми розглянули б деякі з найбільш тонких і важких проблем — таких, як тлумачення двозначних норм.

Проте такий порядок викладення погано позначився б на розумінні права. Є наскрізні проблеми, які поширюються на всю правову систему, її відгалужень не можна зрозуміти без певного проникнення в природу цих проблем. Наприклад, вивчати норми договірного права без такого проникнення — приблизно те саме, що намагатися стати садівником, вивчаючи назви квітів і рослин, але не маючи жодного уявлення про вплив на них сонця й тіні, тепла й холоду, компосту та суглинку.

У своїй спробі дати певне уявлення про ті проблеми, з якими стикаються люди, що працюють в «саду права», ми приділимо особливу увагу ситуаціям, коли щось негаразд, причому не якось радикально й очевидно, а таємничо й непомітно. Не дуже багато можна довідатися про садівництво, дивлячись на сад, знищений ураганом або посухою. Проте часто можна багато чого навчитися, спостерігаючи за двома рослинами одного й того самого виду, що ростуть у трохи відмінних місцях, і одна з них квітне, а інша в'яне. Так і тут найбільший інтерес для нас являтимуть не грубі похибки права: корупція, беззаконний деспотизм і тиранічні зловживання законом, — а дрібні помилки, які з'являються через неуважність і нерозважливість, попри цілком добрі наміри.

Тут може стати у пригоді інша аналогія — з медицини. Ще Аристотель зауважив, що довідатися, що таке здоров'я, ми можемо, розглядаючи ситуації, коли воно відсутнє. Коли ми маємо здоров'я, воно здається нам надто простою й зрозумілою річчю, аби становити об'єкт будь-якого дослідження. «Лише людина зі слабким здоров'ям уявляє всю складність і заплутаність організму...». Тож наш інтерес до хвороб права є клінічним, а не патологічним. Відповідно до цього ми звертатимося головним чином до більш тонких форм правової патології, а не до відсутності членів і органів.

У наступному наша цікавість буде спрямована здебільшого на кримінальне право. Є кілька підстав обрати цю галузь права предметом особливої уваги в обговоренні розладів, до яких схильні правові системи. Через те, що кримінальне право так глибоко втручається в людське життя, до будь-яких відхилень у його функціонуванні необхідно ставитися з особливою турботою. З тої самої причини помилки, які трапляються в кримінальному праві, неодмінно стають предметом дискусій та газетних коментарів. І нарешті, для спостерігача-непрофесіонала кримінальне право певною мірою символізує право в цілому. Він, як правило, розуміє, про що в ньому йдеться, і схильний розглядати його як модель юридичного процесу взагалі. Вибір цієї найяскравішої галузі права для наступного обговорення, звичайно, спричинить певні викривлення, які доведеться виправити пізніше, коли детально розглядатимуться більш прозаїчні та маловідомі галузі права. А на разі проблеми кримінального права дадуть найзручніший привід для усвідомлення загальноправових проблем.