Стадії розвитку космоцентризму в історії культури та філософії:

а) Перший розвиток космоцентризму відбувся у філософії Стародавнього Сходу (прбл. 2,500 тис. р. до н.е., яка включала в себе філософію Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю та частково захопила найновішу філософію Стародавнього Сходу - грецьку). До культури Стародавнього Сходу також входили філософські ідеї (філософеми), які розвивались у Стародавньому Шумері, Асирії, Вавілонії, Персії та Єгипті. Як такої, наукової, структурованої філософії там не було. Психологічними векторами філософії Стародавнього Сходу були ірраціоналізм та інтроверсія, а тісний зв’язок з міфологією, стихійний (наївний) космоцентризм є основними характеристиками філософії Стародавнього Сходу. До філософських шкіл Стародавньої Індії належать веданта, санкх’я (космологічно-онтологічні школи), вайшешика, ньяя (логічні школи), міманса (етико-соціальна школа), йога (фізично-духовна школа), чарвака-локаята (матеріалістична школа). До філософських шкіл Стародавнього Китаю належать конфуціанство, даосизм, легізм.

б) Другим етапом розвитку космоцентризму став період європейського Відродження (ХIV - ХVI н.е.). Для філософії періоду Ренесансу характерні відродження тілесності як античного духу, пантеїзм (Основною тезою концепції пантеїзму є - Бог є всюди), визнання трагічності людського існування та творчості людини, як будівничого світу.

в) Третій етап розвитку космоцентризму був еклектично (різнобарв’я, різноманітність, поєднання непоєднуваного) із сильним антропоцентризмом. Це був період ХІХ – початку ХХ століть, в якому відбулася «втрата (смерть) Бога», і почали підноситись і досліджуватися творинні (біологічні) складові сутності людини, зокрема, воля та зречення традиційної моралі.

Стадії розвитку теоцентризму в історії культури та філософії.

а) Важливим періодом розвитку теоцентризму стала філософія Середньовіччя (ІІ - ХІII н.е), де Бог постав над людиною і над природою, а філософія стала «служницею богословія». В цей період розвивалися апологетика (захист основ християнської віри) та патристика (сукупність теологічних, філософських і політико-соціологічних доктрин християнських мислителів).

б) Другим етапом підсилення теоцентризму стала німецька класична філософія. Її представник Г.Гегель створив теоретичну схему, що отримала назву «тріада», і включала у себе послідовність: Абсолютна Ідея – Людина – природа, як схему руху самопізнання Бога.

в) елементи теоцентризму містяться також у філософії ХІХ – початку ХХ століть (російська релігійна філософія) та ХХ століття (релігійна філософія, неотомізм, тейярдизм тощо).

Стадії розвитку антропоцентризму в історії культури та філософії.

а) Першим етапом у розвитку раціональності стала антична філософія (VII до н.е. - VII н.е.), зокрема, її класичний період – Сократ, Платон та Аристотель (всього виділяють докласичний; класичний; еліністичний періоди).

б) Другим етапом розвитку антропоцентризму був період Нового Часу (ХVIІ – ХVIІІ ст. н.е.), для якого були характерні емпіризм та раціоналізм, створення соціально-політичних теорій та механіцизм.

В) Третім етапом став період, що розпочався приблизно з 30-х років ХХ ст. і триває дотепер.

Окрім космоцентризму, теоцентризму та антропоцентризму, дослідники виділяють ще такі світоглядні вектори, як:

Біоцентризм – світогляд, в якому в центр світу ставиться усе живе, незалежно від біологічного виду.

Техноцентризм – світогляд, в якому головну роль у розвитку світу відводиться техніці.

Таблиця «Втілення акцентуацій філософського світогляду в історичних періодах».

Тип філософського світогляду	Назва періоду у культурі та філософії	Часові межі
4. техноцентризм	3. Сучасний	50-рр. XX – XXI ст. н.е.
3. антропоцентризм
	2. Новий Час	XVII – XVIII ст. н.е.
	1. Класичний період античності	V – IV ст. до н.е.
2. теоцентризм	3. Російська філософія «срібного віку»		ІІ пол. XIX ст.
	Німецька класична філософія +		Кін. XVIII – поч.. ХІХ ст. н.е.
	2. Середньовіччя		II – XIII ст. н.е.
	1. Посткласичний період античності	III ст. до н.е. – III ст. н.е.
космоцентризм	3. Некласична філософія	І трет. XIX – 20 рр. ХХ ст. н.е.
	2. Відродження	XIV – XVI ст. н.е.
	Докласичний період античності	VII – VI ст. до н.е.
	Стародавній Схід +	2,500 – 1000 ст. до н.е.