- •44. Екологія мікроорганізмів.
- •45. Мікрофлора і імунологія ротової порожнини.
- •47. Основні захворювання і збудники ротової порожнини.
- •48. Пробіотики та еубіотики, їх характеристика, механізм дії
- •49. Санітарна мікробіологія, предмет, завдання.
- •50. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об’єктів навколишнього середовища.
- •51. Мікрофлора води.
- •52. Мікрофлора грунту.
- •53. Мікрофлора повітря.
- •54. Дія біологічних факторів на мікроорганізми.
- •55. Екологія мікроорганізмів
- •61.Лікарська стійкість мікроорганізмів
- •62. Інфекція
- •2. Властивості збудників
- •63. Роль макроорганізму в інфекційному процесі
- •64. Біологічний (експериментальний) метод
- •65.Патогенність і вірулентність
- •66. Комплемент
- •67. За механізмом дії білкові токсини (екзотоксини) поділяються:
- •70.Механізми передачі інфекції
- •76. Характеристика Длм Дл50, інфікуюча доза
- •74.Шляхи передачі…
- •73. Носійство…
- •75. Роль макроорг…
67. За механізмом дії білкові токсини (екзотоксини) поділяються:
1. Цитотоксини – ентеротоксини, дермонекротоксин. 2. Мембранотоксини – гемолізини, лецкоцидини. За механізмом дії білкові токсини (екзотоксини) поділяються: 1. Цитотоксини – ентеротоксини, дермонекротоксин. 2. Мембранотоксини – гемолізини, лецкоцидини 3. Функціональні блокатори - холероген 4. Гістотоксин – дифтерійний гістотоксин 5. Ексфоліатини – стафілококовий токсин Синтез більшості екзотоксинів зумовлений наявністю tox+ генів, які часто розміщені в плазмідах. Ендотоксини представлені ліпідними і полісахаридними залишками, які є інтегральними компонентами клітинної стінки грамнегативних бактерій. Їх біологічна активність нагадує дію багатьох медіаторів запалення. Силу дії мікробних токсинів визначають на чутливих лабораторних тваринах певних маси і віку з допомогою тих же одиниць, що й вірулентність - DLM, DCL i LD50. Наприклад, за 1 DLM дифтерійного токсину приймають найменшу кількість його, яка при підшкірному введенні гвінейській свинці масою викликає її загибель на 4-у добу. Ця доза часто дорівнює 0,002 мл. Правцевий токсин ще сильніший, а DLM нативного токсину ботулізму для гвінейської свинки складає 0,00001-0,000001 мл.
68. Умовно-патогенні мікроорганізми, які викликають захво- рювання при різкому зниженні місцевого та загального імунітету. 4) інвазію - здатність проникати через слизові і сполучнотка- нинні бар'єри в підлеглі тканини (завдяки виробленню фермен- тів гіалуронідази, нейрамінідази);
69.
70.Механізми передачі інфекції
фекально-оральний;(харчовим шляхом,водним;контактно-побутовим)
повітряно-крапельний;( через крапельки респіраторного слизу чи слини,повітряно-пиловим шляхом контактно-побутовим шляхом (коли збудник через контаміновані руки, посуд тощо потрапляє у ротоглотку, а далі вдихається до респіраторного тракту)
трасмісивний;( шляхом укусів кровосисних комах (комарів, блощиць, вошей, кліщів тощо);
контактний; (рановим шляхом (коли є клінічна виразна рана — сказ, правець, содоку, стрептобацильоз, хвороба котячих подряпин , через мікропошкодження шкіри, рідко слизових )аліментарним шляхом (коли збудник, що знаходиться на поверхні харчових продуктів, через мікропошкодження слизової ротової порожнини, ясен потрапляє до внутрішнього середовища макроорганізма. водним статевим шляхом.
вертикальний;( від матері до дитини:внутрішньоутробним шляхом,шляхом передачі у період пологів;шляхом передачі у післяпологовому періоді при грудному годуванні дитини;
гемоконтактний( шляхом передачі через медичні засоби (ін'єкції, будь-які операції, будь-які інструментальні діагностичні маніпуляції, переливання кровопрепаратів тощо);шляхом передачі через немедичні засоби (ін'єкції наркотичних речовин немедичного призанчення, татуювання
«Інфекційний процес» — комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на укорінення і розмноження патогенного мікроорганізму в макроорганізмі, спрямований на відновлення порушеного гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього середовища.
71. При зараженні крові гноєрідними мікробами або їхніми токсинами, коли відбувається зрив імунних механізмів, розвивається тяжке захворювання — сепсис. Якщо загальна інтоксикація супроводжується утворенням гнійних вогнищ у різних тканинах та органах, то такий стан називають септикопіємією. Вірусемія — наявність вірусів у крові; при трансмісивних арбовірусних хворобах вірусемія обумовлює можливість передачі збудника кровоссальними членистоногими. Септицемі́я — токсична форма сепсису, для якої характерні виражений токсикоз, підвищена реактивність організму (гіперергія), відсутність гнійних метастазів (як при септикопіємії) та швидкий перебіг.
Шляхи впровадження патогенних мікробів в організм
Місце проникнення патогенних мікробів в організм називається вхідними воротами інфекції.У природних умовах зараження відбувається через травний тракт (аліментарний шлях), коли в їжу або у воду потрапляють патогенні мікроорг. Хвороботворна початок може проникати через пошкоджені, а при деяких інфекційних хворобах (бруцельоз) і неушкоджені слизові оболонки рота, носа, очей, сечостатевих шляхів і шкіру.Доля патогенних мікробів, що потрапили в організм, може бути різною - залежно від стану організму і вірулентності збудника. Деякі мікроби, потрапивши з током крові в певні органи, осідають (затримуються) в їх тканинах, розмножуються в них, виділяють токсини й викликають захворювання. Наприклад, збудник туберкульозу в легеневій тканині.Якщо патогенні мікроби проникли в кровоносні судини і починають розмножуватися в крові, то вони дуже швидко проникають в усі внутрішні органи ітканини. Таку форму інфекції називають септицемією. Вона характеризується швидкістю і злоякісністю течії і нерідко закінчується смертельним результатом.
Коли мікроби знаходяться в крові тимчасово і не розмножуються в ній, а за допомогою її тільки переносяться в інші чутливі тканини і органи, де потім вже розмножуються, інфекцію прийнято називати бактеріємією.
Іноді мікроби, проникнувши в організм, залишаються тільки в пошкодженої тканини і, розмножуючись виділяють токсини. Останні, проникаючи в кров, викликають загальне важке отруєння (правець, злоякісний набряк). Такий процес називається токсемією.
72. Залежно від тривалості перебігу, інфекції поділяють на гострі й хронічні. При гострих інфекціях (дифтерія, скарлатина, грип, кір) захворювання починається раптово і триває недовго, до 3-х місяців. Якщо розвивається хронічна інфекція (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, малярія та ін.), збудник перебуває в організмі тривалий час, захворювання тягнеться довго, з рецидивами, загостреннями патологічного процесу.
За способом зараження інфекційні хвороби поділяються на екзогенні й ендогенні. Приекзогенних (тиф, дифтерія, поліомієліт, гонорея, сифіліс) збудник проникає в організм ззовні - від хворих або носіїв. Приендогенних(автоінфекціях), таких, як ангіна, отит, назофарингіт, апендицит, кон’юнктивіт тощо, захворювання виникає в результаті активізації мікрофлори шкіри, слизових оболонок, кишечника, при зниженні резистентності макроорганізму.
вторинна інфекція-коли до першої, основної інфекції, що вже розвинулася, приєднується нова, викликана іншим збудником. Наприклад, до грипу приєднується стафілококова пневмонія.
аутоінфекція - буквально самозараження, тобто захворювання, викликане збудником, який знаходився до цього в організмі в непатогенної формі або був нездатний подолати захисні
сили організму
