- •44. Екологія мікроорганізмів.
- •45. Мікрофлора і імунологія ротової порожнини.
- •47. Основні захворювання і збудники ротової порожнини.
- •48. Пробіотики та еубіотики, їх характеристика, механізм дії
- •49. Санітарна мікробіологія, предмет, завдання.
- •50. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об’єктів навколишнього середовища.
- •51. Мікрофлора води.
- •52. Мікрофлора грунту.
- •53. Мікрофлора повітря.
- •54. Дія біологічних факторів на мікроорганізми.
- •55. Екологія мікроорганізмів
- •61.Лікарська стійкість мікроорганізмів
- •62. Інфекція
- •2. Властивості збудників
- •63. Роль макроорганізму в інфекційному процесі
- •64. Біологічний (експериментальний) метод
- •65.Патогенність і вірулентність
- •66. Комплемент
- •67. За механізмом дії білкові токсини (екзотоксини) поділяються:
- •70.Механізми передачі інфекції
- •76. Характеристика Длм Дл50, інфікуюча доза
- •74.Шляхи передачі…
- •73. Носійство…
- •75. Роль макроорг…
76. Характеристика Длм Дл50, інфікуюча доза
Ступінь патогенності визначається поняттям вірулентність. Вірулентність - кількісне вираження або патогенність. Вірулентність є фенотиповою ознакою. Це властивість штаму, яка проявляється в певних умовах (при мінливості мікроорганізмів, зміні сприйнятливості макроорганізму). Кількісні показники вірулентності:1) DLM (Dosis letalis minima) - мінімальна летальна доза - мінімальна кількість мікробних клітин, що викликає загибель 95% сприйнятливих тварин при даних конкретних умовах досліду (вид тварини, вагу, вік, спосіб зараження, час загибелі).2) DCL (Dosis certа letalis) - найменша доза, яка викликає смерть 100 % взятих у дослід тварин.3) LD50 (Dosis letalis50) - кількість, яка викликає загибель 50% експериментальних тварин. Інфікуюча доза - мінімально необхідна для розвитку патологічного процесу в макрооганізмі доза патогена, що визначається вірулентністю збудника і станом резистентності організму.
74.Шляхи передачі…
Вхідні ворота інфекції – місце, через яке збудник проникає в організм (Рис. 8).Для одних збудників ними може бути шкіра (висипний тиф, малярія,лейшманіоз), для інших – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (грип,кір, менінгіт, скарлатина), кишкового тракту (черевний тиф, паратифи,дизентерія, холера) або статевих органів (гонорея, сифіліс, СНІД). Місцезнаходження вхідних воріт впливає на розвиток, перебіг і клінічну формузахворювання. Наприклад, якщо збудник сибірки проникає через шкіру, виникаєсибірковий карбункул (шкірна форма), через слизову оболонку дихальних шляхів - легенева форма. Шляхи передачі збудника інфекції - це поняття теоретичне. Розрізняють горизонтальний і вертикальний шляхи передачі збудника інфекції.Вертикальний шлях характеризується проникненням збудника інфекції від зараженої тварини одного покоління до тварин наступного покоління. Він реалізується внутрішньоутробно, з молозивом або молоком в перший період постнатальної життя. Така передача збудника інфекції властива облігатним господарям паразита, що виконує функцію первинних джерел збудника інфекції.Горизонтальний шлях передачі збудника інфекції - характеризується проникненням збудника інфекції від заражених тварин до здорових цього ж або іншого виду при їх прямому чи непрямому контакті, трансмісивно, аерогенно, ентерально , через фактори зовнішнього середовища. Така передача реалізується в популяціях облигатного господаря паразита, при проникненні збудника інфекції від облигатного до потенційного господареві і при поширенні інфекції серед потенційних господарів. Основні механізми передачі інфекційних хвороб:1. фекально-оральний (аліментарний),2. повітряно-краплинний (аерогенний),3. трансмісивний (через кровососних комах),4. контактний (передача через цілі або ушкоджені зовнішні покриви).
73. Носійство…
Рецидив - після припинення симптомів, властивих для даної хвороби, настає їх повторення (при малярії, поворотному тифі та ін.). Нове зараження при цьому не виникає. Повторення симптомів викликається тими збудниками, які ще залишилися в організмі. Реінфекція – повторне зараження тим самим збудником після повного видужання (при гонореї, сифілісі). Суперінфекція - повторне зараження тим же збудником ще до ліквідації первинної інфекці. НОСІЙСТВО ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЇ (інвазії) — одна із форм інфекційного (інвазійного) процесу, за якої паразитування збудників в організмі хазяїна протікає без зовні виражених клінічних проявів. ЕНДЕМІЯ— постійна наявність у певній місцевості захворюваності людей на певну хворобу, зумовлена відповідними соціальними і природними умовами регіону. Епіде́мія — тип захворювання, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, засновуючись на попередньому досвіді (тобто, числі нових випадків за одиницю часу). Панде́мія) — епідемія, що характеризується найбільшим поширенням інфекційного захворювання на території усієї країни та сусідніх держав, багатьох країн світу, континентах. Характеризується відсутністю колективного імунітету в людства, і, як правило, ефективних засобів профілактики (вакцина) та лікування. Серед інфекційних захворювань, які набирали масштабу пандемії: чума, холера, грип.
