62. Інфекція

(infectio - зараження) - процес проникнення мікроорга-нізму в макроорганізм і його розмноження в ньому.

Інфекційний процес - процес взаємодії мікроорганізму і організ-му людини.

З біологічної точки зору інфекційний процес - це різновид пара-зитизму, коли один вид (паразит) використовує інший вид (господар) як джерело живлення і місце проживання, завдаючи йому шкоди.

Інфекційний процес має різні прояви: від безсимптомного носій-ства до інфекційного захворювання (з одужанням або летальним результатом).

Інфекційна хвороба - це крайня форма інфекційного процесу.

Для інфекційної хвороби характерно:

1) наявність певного живого збудника;

2) заразність, тобто збудники можуть передаватися від хворої лю-дини здоровим, що призводить до широкого поширення захворю-вання;

3) наявність певного інкубаційного періоду і характерна послі-довна зміна періодів протягом хвороби (інкубаційний, продромаль-ний, маніфестний (розпал хвороби), рековалесценціі (одужання));

4) розвиток характерних для даного захворювання клінічних симптомів;

5) наявність імунної відповіді (більш-менш тривалий імунітет піс-ля перенесення захворювання, розвиток алергічних реакцій при наявності збудника в організмі)

Назви інфекційних хвороб формуються від назви збудника (виду, роду, родини) з додаванням суфіксів "оз" або "аз" (сальмонельоз, риккетсиоз, амебіаз).

Розвиток інфекційного процесу залежить:

1) від властивостей збудника;

2) від стану макроорганізму;

3) від умов навколишнього середовища, які можуть впливати як на стан збудника, так і на стан макроорганізму.

2. Властивості збудників

Збудниками є віруси, бактерії, гриби, найпростіші, гельмінти (їх проникнення - інвазія).

Мікроорганізми, які здатні викликати інфекційні хвороби, наз. патогенними, тобто хвороботворними (pathos - страждання, genos - народження).

Є також умовно-патогенні мікроорганізми, які викликають захво-рювання при різкому зниженні місцевого та загального імунітету.

Збудники інфекційних захворювань мають властивості патоген-ності і вірулентності.

63. Роль макроорганізму в інфекційному процесі

Основний фактор - сприйнятливість до того чи іншого збудника. Сприйнятливість може бути видова та індивідуальна.

Видова сприйнятливість притаманна даному виду тварини або людини. Вона обумовлена генетично. Певний вид мікроба знаходить оптимальне середовище для свого існування в тканинах певного виду господаря.

Індивідуальна сприйнятливість визначається станом кожного конкретного організму. Вона залежить від багатьох факторів:

1) якість і кількість збудника; якість - вираженість інвазивних і агресивних властивостей збудника, кількість - інфікуюча доза - певна критична доза, нижче якої хвороба може не розвинутися (для захворювання на холеру необхідне введення холерних вібріонів в дозі 1010-1011 пероральним шляхом);

2) вхідні ворота - тканина або орган, через які збудник проникає в макроорганізм; для більшості збудників необхідно проникнення через певні вхідні ворота для розвитку захворювання (для гонокока - тільки через слизові оболонки статевих органів або кон`юнктива ока, для збудника дизентерії - через слизову оболонку товстої кишки, для вірусу грипу - через слизову оболонку дихальних шляхів); є мікроорганізми, здатні проникати через будь-які вхідні ворота (збудник чуми, стафілококи).

3) загальна фізіологічна реактивність організму; вона визнача-ється фізіологічними особливостями макроорганізму, характером обміну речовин, функцією внутрішніх органів, ендокринних залоз, особливостями імунітету.

На загальну фізіологічну реактивність впливають:

а) стать і вік: існують дитячі інфекції (скарлатина, кашлюк, кір, паротит), у похилому віці важко протікає пневмонія, під час вагітності жінки більш чутливі до стафілококових і стрептококових інфекцій, до 6 місяців діти стійкі до багатьох інфекцій, т.к . отриму-ють антитіла від матері;

б) стан нервової системи: пригнічення нервової системи сприяє більш важкому перебігу інфекції; психічні розлади знижують регу-люючу функцію ЦНС;

в) наявність соматичних захворювань (діабет, захворювання сер-цево-судинної системи, печінки, нирок);

г) стан нормальної мікрофлори, представники якої володіють антагоністичними властивостями;

д) харчування: при недостатньому і неповноцінному харчуванні люди частіше схильні до інфекційних захворювань (туберкульоз, дизентерія, холера), при цьому найбільше значення мають білкові компоненти їжі, вітаміни і мікроелементи, так як вони необхідні для синтезу антитіл і підтримки активного фагоцитозу; в результаті голодування може бути втрачений не тільки індивідуальний, але і видовий імунітет; нестача вітамінів призводить до порушення обміну речовин, що знижує опірність до інфекцій;

е) імунобіологічні особливості організму, тобто стійкість природ-них захисних факторів.

Вплив факторів навколишнього середовища на перебіг інфекційного процесу

Фактори навколишнього середовища впливають як на мікроор-ганізм, його стійкість і збереженість у зовнішньому середовищі, так і на резистентність макроорганізму.

Охолодження знижує стійкість до багатьох патогенних і умовно-патогенних мікробів. Наприклад, дія холодного і вологого повітря знижує стійкість слизової оболонки дихальних шляхів, що призводить до гострих респіраторних захворювань в осінньо-зимовий період.

Перегрівання знижує імунітет. Пінгвіни при підвищенні температури зовнішнього середовища гинуть від аутоінфекції, викликаної аспергілом.

Забруднення повітря веде до підвищення захворювань верхніх дихальних шляхів у великих містах.

Сонячне випромінювання в значній мірі підвищує резистент-ність, але в ряді випадків тривале і інтенсивне випромінювання знижує резистентність (рецидиви малярії у людей, які зазнали інтенсивної сонячної радіації).

Іонізуюче випромінювання у великих дозах робить організм без-захисним перед інфекцією, порушуючи проникність слизових оболонок, різко знижуючи функції лімфоїдної тканини і захисні властивості крові.

Істотний вплив роблять соціальні умови: нормальні умови праці, побуту, відпочинку, заняття спортом підвищують резистентність організму; погані санітарно-гігієнічні умови, фізичне і розумове стомлення викликають ослаблення захисних сил організму.

Таким чином, виникнення інфекції та характер її перебігу залежать від різних факторів: властивостей збудника, його віру-лентності, стану макроорганізму і умов навколишнього середовища, де відбувається взаємодія між мікро- і макроорганізмом.