- •44. Екологія мікроорганізмів.
- •45. Мікрофлора і імунологія ротової порожнини.
- •47. Основні захворювання і збудники ротової порожнини.
- •48. Пробіотики та еубіотики, їх характеристика, механізм дії
- •49. Санітарна мікробіологія, предмет, завдання.
- •50. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об’єктів навколишнього середовища.
- •51. Мікрофлора води.
- •52. Мікрофлора грунту.
- •53. Мікрофлора повітря.
- •54. Дія біологічних факторів на мікроорганізми.
- •55. Екологія мікроорганізмів
- •61.Лікарська стійкість мікроорганізмів
- •62. Інфекція
- •2. Властивості збудників
- •63. Роль макроорганізму в інфекційному процесі
- •64. Біологічний (експериментальний) метод
- •65.Патогенність і вірулентність
- •66. Комплемент
- •67. За механізмом дії білкові токсини (екзотоксини) поділяються:
- •70.Механізми передачі інфекції
- •76. Характеристика Длм Дл50, інфікуюча доза
- •74.Шляхи передачі…
- •73. Носійство…
- •75. Роль макроорг…
52. Мікрофлора грунту.
Грунт є головним резервуаром і природнім місцем існування мікроорганізмів у природі, тому що в грунті є сприятливі умови для їх життєдіяльності (поживні речовини, вода, захищеність від сонячних променів).
У грунті живуть бактерії, гриби, лишайники, найпростіші, бакте-ріофаги, водорості, віруси. Грунтові бактерії: а) амоніфіцікуючі, які розкладають білки (p. Pseudomonas, p. Proteus, p. Bacillus); б) азот-фіксуючі (p. Azotobacter, Azomonas, Mycobacter); в) нітрофікуючі (p. Thiobacillus); г) бульбочкові (p. Rhizobium); д) сірко-і желізобактерії.
Склад мікрофлори грунту залежить від родючості грунту, рН, температури, освітлення, кількості вологи, способів обробітку, пори року. Найбільше мікроорганізмів знаходиться в культурному ґрунті, на півдні, влітку, на глибині 10-20 см.
Разом з випорожненнями, сечею, трупами тварин і людини в грунт потрапляють представники нормальної мікрофлори людини і тварин, патогенні та умовно-патогенні мікроби: кишкова паличка, збудники черевного тифу, сальмонельозів, дизен-терії, збудники холери, клостридії газової гангрени (C. Perfringens) .
Таким чином, грунт є фактором передачі інфекційних захворю-вань. У зв'язку з цим проводять санітарно-бактеріологічний контро-ль стану грунту.
Оцінка санітарного стану грунту.
Критерії санітарного стану грунту.
1. ЗАГАЛЬНЕ мікробне забруднення ГРУНТУ.
2. КІЛЬКІСТЬ САНІТАРНО-ПОКАЗОВИХ МІКРООРГАНІЗМІВ ГРУНТУ.
Санітарно-показовими мікроорганізмами грунту є:
а) E. сoli (а також бактерії групи кишкової палички (БГКП) - p. Citrobacter, p. Enterobacter, p. Klebsiella);
б) Str. faecalis;
в) C. perfringens.
Ці бактерії мають загальний шлях виведення зі збудниками кишкових інфекцій (з фекаліями) і служать показниками фекальної забрудненості ґрунту.
Показники санітарного стану грунту.
1. загальне мікробне число (ЗМЧ) ГРУНТУ - загальна кількість мікроорганізмів в 1 г грунту.
2. колі-титр ГРУНТУ, перфрінгенс-ТИТР ГРУНТУ та ін. (Оцінюють кількість санітарно-показових мікробів грунту).
Колі-титр ГРУНТУ - найменша кількість грунту в грамах, в якому визначається хоч одна життєздатна клітина кишкової палички - E.coli.
Перфрінгенс-ТИТР ГРУНТУ - найменша кількість грунту в грамах, в якому визначається хоч одна життєздатна клітина збудника газової гангрени - C. рerfringens.
53. Мікрофлора повітря.
Повітря є несприятливим середовищем для мікроорганізмів. Від-сутність живильних речовин, вологи, оптимальної температури, згубна дія сонячних променів і висушування призводять до швидкої загибелі мікробів в повітрі. Але деякі види можуть зберігатися в повітрі досить довго. Їх поширення в повітрі пов'язане з утворен-ням у ньому аерозолю - системи з повітря, крапель рідини і твердих часгочок, що зависли в газовому середовищі. Мікроорганізми адсо-рбуються на частинках аерозолю і є надійно захищеними від згуб-ної дії УФ-променів.
У повітрі можуть зустрічатися до 100 видів сапрофітних мікро-організмів: пігментоутворючі бактерії (мікрококи, жовта сарцини), спороутворюючі мікроби (дріжджі, цвілеві гриби, актиноміцети), спорові палички (B. subtilis, B. megaterium, B. Cereus), вони є найбільш стійкі до дії прямого сонячного світла і висушування.
У зв'язку з цим повітря може бути фактором передачі ряду інфекцій: грипу, кору, скарлатини, дифтерії, туберкульозу, кашлюку, стрептококових, стафілококових та менінгококової інфекції, ангіни, віспи, легенева форма чуми.
Тому проводиться санітарно-бактеріологічний контроль стану повітря, особливо в лікарняних і дитячих установах, в аптеках.
Оцінка санітарного стану повітря.
Стан атмосферного повітря оцінюється за мікробним числом.
Критерії оцінки санітарного стану повітря закритих примі-щень.
1. ЗАГАЛЬНЕ мікробне забруднення.
2. КІЛЬКІСТЬ САНІТАРНО-ПОКАЗОВИХ МІКРОБІВ ПОВІТРЯ.
Санітарно-показовими мікробами повітря закритих приміщень є:
1) золотистий стафілокок - S. aureus;
2) зеленящий стрептокок - Str. viridans;
3) гемолітичний стрептокок - Str. haemolyticus.
Ці бактерії є показниками орально-крапельного забруднення. Вони мають спільний шлях виділення в навколишнє середовище з патогенними мікроорганізмами, що передаються повітряно-кра-пельним шляхом. Терміни виживання їх у навколишньому середо-вищі не відрізняються від термінів, характерних для більшості збуд-ників повітряно-крапельних інфекцій.
Показники санітарного стану повітря.
1. мікробне число ПОВІТРЯ - загальна кількість мікробів в 1м3 (1000 літрів) повітря.
2. КІЛЬКІСТЬ САНІТАРНО-ПОКАЗОВИХ МІКРОБІВ У 250 літрів повітря.
Методи визначення показників мікробного забрудненості повітря.
Методи поділяються на седиментаційні і аспіраційні.
1. Седиментаційний метод Коха - найбільш простий метод. Він використовується тільки для орієнтовного аналізу, мікрофлори повітря закритих приміщень.
2. Аспіраційний метод грунтується на ударній дії повітряного струменя об поверхню живильного середовища і прилипанні до нього бактерій. Дослідження проводять за допомогою апарата Кротова, який складається з трьох основних частин: основи, корпуса і кришки.
Фільтраційний метод – повітря продувають крізь воду або мембранні фільтри з наступним мірним висівом на поживні середовища.
