Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / AMOSOV / voices6-4_u
.htmlМикола Михайлович Амосов. Голоси часiв Бiографiя
Суто особисте
Книги ГОЛОСИ ЧАСIВ Замiсть передмови.
Глава перша. Рiдня. Мама.
Глава друга. Дитинство, отроцтво, юнiсть.
Глава третя. Архангельськ. 1932-39 рр.
Глава четверта. Вiйна.
Глава п'ята. Москва. Брянськ. Глава шоста. Київ. 1. 1952-53 рр. Київ. Доктор наук.
2. 1953 р. Кафедра.
3. 1955 р. Операцiї на серцi.
4. 1955 р. Початок кiбернетики.
5. 1956 р. Дочка.
6. 1956-57 рр. Крах культу Сталiна. Нова клiнiка.
7. 1957 р. Конгрес в Мексiцi.
8. 1958-59 рр. АШК-Апарат Штучного Кровообiгу.
9. 1959-63 рр. Подiї i зустрiчi 60-х.
10. 1962-64 рр. Чини i нагороди.
11. 1962-63 рр. Поїздка до Штатiв. З'їзд в Харьковi. Штучний розум.
12. 1963-65 рр. Клапани.
13. 1962-68 рр. Письменник.
14. 1963 р. Вибух у камерi.
15. 1965-67 рр. Рiзне.
16. 1967 рр. Доповiдь у Вашингтонi.
17. 1968 р. Iталiя. Княгиня Олсуфьєва. Сахаров.
18. 1968 р. Пересадка серця.
19. 1969-73 р. Рiзне - на початку 70-х. Психологiя. "Етика стаї".
20. 1971-75 р. Дочка. Конгрес в Москвi. Смертi.
21. 1974-75 рр. Зустрiчi. Записки про вiйну.
22. 1975 р. Новий будинок.
23. 1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.
24. Книга про здоров'я.
25. 1982-83 рр. Капiтуляцiя. Дачнi справи.
26. 1983 р. Iнститут.
27. 1983-85 р. Ювiлей. Лиха та смертi.
28. 1984-88 рр. Виписки iз щоденникiв.
29. 1989-90 рр. Народний депутат.
30. 1990-92 рр. Наука: анкети, людина.
31. 1989-90 рр. Справи суспiльнi. Розчарування.
32. 1991-92 рр. Подiї. Путч.
33. 1992-93 рр. Лiда: "дзвоники" Остання операцiя.
34. 1993-98 рр. Експериментальне життя.
35. 1998 р. "Останнiй парад".
36. Пiслямова.
37. 2000 р. Експеримент закiнчено? Життя продовжується.
38. Доповнення вiд листопада 2000 року
39. Вмсновок
40.Пiслямова до "експерименту", липень 2001 р. Виноски та скорочення
Ваша думка Русский English ГОЛОСИ ЧАСIВ. (електронний варiант)
М.М.АМОСОВ 01.01.2001 Глава шоста. (Продовження) 17. 1968 р. Iталiя. Княгиня Олсуфьєва. Сахаров.
1968 р. березень. Поїздка в Iталiю i новi знайомства. Мене взяли в групу дiячiв вiд Києва, щоб їхати оживити програму "спорiднених мiст". Група нудна, а керiвник - "апаратник" з Мiськради.
Ранком до роботи викликали в клiнiку: погано з хворою. За пару днiв до того замiнив їй клапан. Поки прийшов, Олена Миколаївна вже почала операцiю. Дiвчина, Аня Божко, умирала. Тiльки встигли приключити АШК. Виявилося - виник тромб i утруднив рух кульки. Тромб видалив. Ожила.
У березнi 1998 року, було тридцять рокiв, Аня прийшла до мене, щоб вiдзначити. Iнженер. Пенсiонерка. Працює. Серце в порядку. Принесла статуетку архангела Михайла: вiрить у Бога.
... ... ... "Побратимом" Києва була Флоренцiя.
Нiчого цiкавого в поїздцi не було: возили по мiсту, показали собори i галереї. Улаштовували прийоми, вимовляли промови про дружбу.
Перекладач - худа жiнка рокiв шiстдесятьох: Марiя Василiвна Олсуфьєва. Княгиня. Було сiм рокiв, коли батьки бiгли сюди вiд революцiї. Тут виросла, вивчилася, вийшла замiж за iталiйця, родила синiв. Стала полiглотом. Добре заробляє, незалежна. Але Росiю не забула. Переводить росiйськi книги, насамперед - самвидав. Подружилася з дисидентами. Прочитала i мої "Думки". Їх уже видали в Римi в перекладi з англiйської. Переклад Марiї Василiвни дуже не сподобався, обiцяла зробити новий. (Слово стримала - через пiвроку надiслала розкiшну книгу).
Марiя Василiвна багато знала, спостерiгаючи Союз "ззовнi". Ми зiйшлися в переконаннях. Через рiк передала в Париж (я був проїздом, вiдвiдував Юрiя Григоровича) велику коробку з забороненою лiтературою. Побоювався митницi у Внуково, але вже був досвiд контрабанди книг пiд захистом депутатського значка: при кожнiй поїздцi на Захiд я купував книги.
Останнє побачення було в Києвi. Марiя Василiвна подорожувала по Союзу iз сином. Зустрiчалася з дисидентами. Напевно, це було в 1970 р.
До нас прийшла з подругою. Представила: Олена Георгiївна Бонер. Iм'я - незнайоме. Була довга розмова про полiтику. Дама була правозахисниця.
У той час менi в iнститутi кiбернетики надрукували пару сотень книжок "Моделювання суспiльства". Невелика, першi думки. Поширювали серед знайомих. Але: Партбюро розiбралося, книжку вилучили.
У ходi розмови за чаєм з'ясувалося, що гостя - дружина Сахарова. Я все вже про нього знав. Книжечку передав. Вiдвiдати не запрошувала.
Але випадок представився. Знову таки у Францiї Марiя Василiвна передала нову книжку Солженiцина "Серпень чотирнадцятого", для того, щоб прочитав i вiддав Сахарову чи Бонер. Книжка менi не дуже сподобалася.
Тiєї ж осенi був у Москвi. Подзвонив Бонер, що привiз книжку вiд Марiї Василiвни. Вiдповiла, що Сахаров зараз грипує, приходьте через два днi.
Звичайно, побачення запам'яталося - це ж Сахаров! Але стiльки вже про нього написано, що не хочеться вдаватися в подробицi. Бiльше - враження.
Невелика двокiмнатна квартира. У тiй кiмнатi, де я був, стояла широка тахта. Андрiй Дмитрович лежав i часто кашляв. А його дружина безупинно курила - дим коромислом. Я озлився i не стерпiв:
- Ви б не димiли на хворого - вiн же кашляє!
- Нiчого, вiн знав, на кому жениться, нехай терпить.
Подумав: "От зараза!".
Мою книжечку Сахаров прочитав i знову ж я запам'ятав реплiку:
- Такi моделi потрiбнi будь-якому уряду, хоч комунiстам, хоч капiталiстам.
Потiм обговорювали саму суть рiзних iдеологiй. Менi навiть нiяково писати, але створилося враження, що Андрiй Дмитрович мислить.... скажу обережно: не глибоко. Що соцiалiзм в економiцi цiлком можна примирити з захiдною демократiєю. А вже моїх iдей про значення бiологiї в поводженнi людини вiн зовсiм не приймав. Я не намагався переконувати - давил авторитет i гальмували отрутнi реплiки Бонер.
Пили чай, приходили дисиденти, прiзвища деяких я зустрiчав потiм по "голосах". Обговорювали, як можна допомогти комусь з ув'язнених. Начебто я на хвилиночку занурився в це середовище. I не скажу, що дуже спокусився. Усе рiвно якби зустрiвся з фантазерами - народниками 19-го столiття. Тобто - все вiрно, але наполовину - не реалiстично.
Пiшов з вiдчуттям, що познайомився з великою людиною, але справжню науку про суспiльство вiн створити не може. I його знайомi - теж.
Самовпевнений ти, Амосов! Мабуть, думав - "Нiхто як я!" На жаль, за минулi з того часу чверть столiття так i не зустрiв надiйної гiпотези про суспiльство.
Зв'язок з Марiєю Василiвною перервалася. У Союз її бiльше не пускали. На листи не вiдповiла.
Олена Бонер мене i тепер часто дратує самовпевненими тирадами по "Свободi". Але вона таки героїчна натура, i не тiльки через причетнiсть до Сахарова. Скiльки вона витерпiла гонiнь i бруду вiд КДБ i покидькiв з нашого суспiльства! i не зiгнулася. Це при її хворобах. Справжнiй боєць. Цiлком у дусi революцiонерiв столiтньої давнини. Товкмаче, i товкмаче комунiстiв!
Сахарова я чув на З'їздi Народних Депутатiв. Про це ще напишу.
... ... ... Незабаром пiсля повернення в Київ з Нiмеччини, бабуся вмерла. Зняла хрест. Але повернутися до хiрургiї Лiда вже не захотiла: майже п'ятдесят рокiв - жiноче вiк. Тим бiльше - для хiрургiї. Так i дослужилася до пенсiї фiзiотерапевтом. Папки з виписками з iсторiй хвороби для дисертацiї довго лежали без руху. Знаю, що переживала, але не говорила. Лiда - кремiнь! Утiм, досить суб'єктивна в оцiнках. Але нiколи - лицемiрна.
18. 1968 р. Пересадка серця.
У тому ж 1968 роцi задумав пересадити серце. Усюди вже роблять... Бажання не було: передбачав тяжкi переживання. А користь? Одиницям. Але на майбутнє клiнiки потрiбно працювати зараз. Прийняти тяжкiсть. I... грiх?
Прочитав лiтературу. Ясно, що не готовi, але повна готовнiсть нiколи не прийде, якщо не починати. Так, потрiбна iмунна сумiснiсть, а iмунологiї в нас немає. Але можна вибирати донора по групах кровi. Так, потрiбно живе, серце яке б'ється при загиблому мозку. Є методи i фахiвцi - загибель мозку можна установити. Це саме головне. А саме слизьке - у моральному планi. Тому що бувають чудеса: просипається приречений мозковий хворий. Навiть через мiсяцi. Але увесь свiт йде на ризик такої помилки. Прийдеться i нам. У Швидкiй допомозi домовився, щоб везли - живих по серцю, але iз сильно розбитою головою. Потрiбна iдеальна асептика: видiлили маленьку операцiйну, надраїли. Те ж i в частинi окремої стерильної палати, аж до особливої вентиляцiї. Бригаду пiдiбрали для чергування вдома.
Мiсяць вели експерименти на собаках у лабораторiї в кiбернетикiв. Операцiя пересадження добре розроблена i не занадто складна. Правда, з десятка досвiдiв жодна собака не прожила довше години, але адже вони i клапани не переживали. Немає в нас, i не буде, належних умов у лабораторiї. Шумвей, у Стенфордському унiверситетi, проробив сотнi досвiдiв навiть на мавпах, був готовий, як нiхто, але не зважився. Скiльки готувався Бернар - не писалося, але - переступив через страх - i зробив. Так здраствують герої!
Нi, героєм себе не вважав. Через новi ризикованi операцiї завжди переступав, як через тяжкий грiх.
Поклали хворого, кандидата на пересадження. Чесно вибрали, абсолютно безнадiйного з поразкою всiх систем серця: мiокарда, коронарiв, клапанiв. Розписку про згоду взяли - вiд самого i родичiв.
Чекали довго. Нарештi привезли молоду жiнку пiсля автокатастрофи з розбитою головою. Поклали в операцiйну, де серце припускали забирати. Стали дослiджувати, родичiв чекати. Невропатологiв запросили. Пульс ще прощупувався, енцефалограма - майже нульовi коливання "струмiв мозку". Череп сильно зруйнований, мозок - частково витiк. Нi, я не пам'ятаю її обличчя, намагався не дивитися.
Прийшли рiднi. Пояснював їм - що i як. Абсолютно безнадiйна, питання декiлькох годин. Але можна врятувати людини, що теж умирає. Вони не зважилися прямо сказати: "Берiть!" Але скорiше "так", чулося мiж схлипувань матерi.
- Якщо всi безнадiйно... але ще подивитеся... А раптом?
Стали дивитися: пульс, кров'яний тиск. ЕКГ. Уже приготовлений АШК - пiдключити до стегнових судини, як тiльки зважимося. Чекав, коли серце почне вмирати. Рiдним увесь час повiдомляли, що стан погiршується. Вони як i ранiше, були в розгубленостi - чи так, чи нi.
От отут би менi i треба було - переступити!
Не змiг! Чекав моменту, коли серце зупиниться, що б мiг зневажити згодою рiдних. Що б вiдразу пiдключити АШК i оживити серце. Але йшли години, агонiя тривала, ЕКГ ще писало слабкi кривi. Поки стало ясно, що пiдключатися вже даремно. Вiдомо, що агональне серце пересаджувати не можна.
Скомандував: "Вiдбiй".
Що? Чому? Злякався прокурора?
Складно вiдповiсти. Скорiше - нi. Був авторитет, рiднi при свiдках не говорили рiшучого "Нi", була складена документацiя.
Не змiг переступити через життя. "Поки серце працює - людина жива". Знав, що це забобон, що життя - у мозку, а не в серцi. А - у душу - яка нiби то в серцi - живому, не вiрив.... А все-таки - грiх!
- Не треба хитрити, Амосов. Ти просто струсив.
Спроби не повторювалися. Хворий - який чекав, помер через кiлька тижнiв.
... ... ... 1969 рiк. Конгрес в Аргентинi. Дуже довго летiли, з посадками в Римi, у Рiо, Боенос-Айрес: мiсто як мiсто. Конгрес, як конгрес. Чекали Бернара - не приїхав. Але пересадження серця вже йшли широко. Лантухи пiдсадив механiчне серце в чеканнi донора. Коли знайшли - замiнив машину живим серцем, але хворий умер. (Тепер цi операцiї йдуть). Обговорювали клапани: механiчнi чи свинячi. Бiльшiсть - за метал.
Пiсля конгресу екскурсiя в Чилi. Прийом у президента Альєнде, вiн - лiкар. Багато надiй на соцiалiзм i нiякого порядку. (Погано скiнчив - Пiночет його скинув, убили.)
У Вальпарайзо були у вiйськовому госпiталi i бачили пацiєнта з пересадженим серцем. Уже рiк пройшов. Враженi. Заздрив.
Що значить цiлеспрямованiсть! Команда - п'ять вiйськових лiкарiв усе органiзували i зробили. Хворий - у порядку. Уже рiк пройшов.
От так працюють люди. А ми, тобто я - слабаки.
Повторювати - не хочу. Ясно, що ризик для прогресу хiрургiї необхiдний. Але явно переступити через конкретнi життя не мiг.
19. 1969-73 р. Рiзне - на початку 70-х. Психологiя. "Етика зграї".
У груднi 69-го року, iз другого заходу, мене обрали академiком в Українську Академiю Наук по вiддiленню фiзiологiї i бiохiмiї.
Незабаром пiсля цього, Академiя запропонувала перемiнити квартиру. Побудували величезний будинок навпроти "Опери" i йшло переселення академiкiв. Менi дiсталася квартира в старому будинку на вулицi Ленiна. Зовсiм панська, чотири кiмнати, менi увесь час за неї соромно, коли приходять бiдняки. Особливо тепер, коли живемо вдвох. Але сил уже нема, що б переїжджати в меншу. Бiблiотека близько 10 000 книг.
Через рiк я перейшов на зарплату в iнститут кiбернетики, мрiяв про теоретичнi науки. Який раз! Тепер хiрургiя - i до останнiх рокiв залишалася "на громадських засадах". (От адже яка пiдла людська натура: написав це з деяким марнославством. Мов - не розмiнюйся на дрiбницi. Грошей вистачало з однiєї ставки. (Пропали цi грошi: за волю потрiбно платити).
Так, забув написати: мене регулярно переобирали у Верховну Раду: у 66-му, 70-му, 74-му. Це вже точно: без усяких моїх турбот. Робота була усе та ж. Утiм - нi, i приємне. Два рази їздив за кордон з парламентськими делегацiями: у 1968 роцi в ЧСР, у 1970 - у Японiю. Обставлялося багато, але справа - зовсiм показушна. Подарунки дарували: У Чехiї - дурницю, альбоми, а в Японiї - приймач. Вiн дотепер на "свободу" служить.
Один раз запропонували виступити на засiданнi Верховної Ради. Зi своєї iнiцiативи - запропонували українськi начальники.
- Текст вам мiнiстерство напише. Їм уже сказано.
Але я написав свiй. Про недолiки: малi фiнанси, немає апаратури, зрiвнялiвка в зарплатi. Був упевнений, що зажадають текст для перевiрки.
- Кому показати?
- А не треба показувати. Вiддайте тiльки передрукувати.
От тобi на! А говорили - цензура.
Промову вимовив. Не хвилювався. Ляскали. Але коли в "Известиях" друкували, недолiки викинули. Не помиляйся, Амосов - Партiя вартує!
... ... ... Катя вiдмiнно училася з першого класу. Позначилася пiдготовка, а може бути - природа. Нiколи уроки їй не перевiряли, у табелi завжди п'ятiрки. З чотирьох рокiв водили в Будинок Учених, у гурток танцiв, але здiбностей не виявила. Теж i музика: вiддавали данину стандарту освiченостi, а вона тiльки мучилася. Добре вивчила чотири речi. Поступила в iнститут i бiльше за пiанiно не сiдала. На жаль! Так само кинула ранкову зарядку.
Коли закiнчувався сьомий клас я її пiдбив:
- Махни за рiк три класи!
Вона зайняла i "махнула". Училася вдома по книгах, тiльки здавала залiки й iспити. У 15 рокiв школу закiнчила i поступила в Медiнститут.
Ще одна подiя - здавалося - дрiбниця. Ан - нi! Лiда взяла собаку. Для себе взяла, переборювати вiдчуженiсть: чоловiк зайнятий, дочка виросла. Доберман пiнчер, сука, вiсiм мiсяцiв: не собака а картинка. Назвали: Чарi. Потрiбно вигулювати - це двiчi по годинi, Лiда обiцяла сама. Але незабаром вiдмовилися i ранковi прогулянки перейшли до мене. Щоб краще використовувати час, я став бiгати: перед тим книжка з'явилася "Бiг заради життя". Сподобалося i з тих пiр бiгаю 30 рокiв з перервою на хворобу в 1996 - 99 р. Так Чарi "внесла вклад" у мою систему навантажень. Але не тiльки цим: ще одна любов.
... ... ... У наступному, 1971 роцi, я прочитав короткий курс моделювання особистостi психологам у Київському унiверситетi. Виклав свої iдеї: психологiя - це з'єднання теорiї мислення з бiологiчною природою людини, на тлi сучасного суспiльства.
От самий короткий виклад iдей.
"Людина суспiльна" - є продуктом еволюцiї мозку, що забезпечила його Розум подовженням пам'ятi i програмою творчостi. У сполученнi зi стаднiстю iснування предкiв, цi властивостi породили суспiльство i воно, у свою чергу, додавши мовне мислення до образного, вивело людину на сучасний рiвень розуму. Вiн втiлився в знаках, речах, релiгiї, iдеологiях, науцi, мистецтвi. Однак бiологiчна природа, виражена в iнстинктах, залишилася i постiйно виявляється в поведiнцi.
Iнстинкти виражаються в потребах: самозбереження - це їжа, захист, агресiя. Розмноження - секс i любов до дiтей. Стадний iнстинкт - спiлкування, лiдерство i пiдпорядкованiсть, спiвпереживання. Є ще потреби волi, мети, iнформацiї, вiдпочинку.
"Електростанцiя" розуму - характер. Є нервовi центри в пiдкiрцi мозку, що дають енергiю для Функцiональних Актiв. Саме по енергiї в першу чергу розрiзняються типи особистостi - сильнi, середнi, слабкi, з додаванням рiзної "значимостi" потреб. Є лiдери i пiдлеглi, користолюбцi й альтруїсти, допитливi i творцi. "Трудоголiки" i ледарi.
... ... ... Психологiю ми намагалися втiлити в моделi особистостi. У них складаються Функцiональнi Акти, їхнi мотиви i дiї з замиканням на реакцiю суспiльства: скiльки платити за працю i як карати за протести.
При крайнiм спрощеннi модель особистостi - це система з чотирьох рiвнянь. Вiд суспiльства: "праця - плата" це стимул. "Праця - стомливiсть" це гальмо. Вiд громадянина: "плата - почуття": як росте приємнiсть вiд плати i зменшується вiд стомлення, що залежить вiд тренованостi i сили характеру. Вирiшивши систему рiвнянь, визначимо, скiльки чоловiк видасть працi, скiльки заробить i який знайде Рiвень Душевного Комфорту (РДК) тобто скiльки щастя або нещастя. Простий варiант моделi розширюється з урахуванням багатьох потреб, введенням динамiки, тобто почуттiв "надiй i розчарувань". Моделi складаються для рiзних видiв дiяльностi - праця, навчання, розваги, з урахуванням рiзного набору потреб. Найважливiшими "виходами" моделi, крiм "працi", є висловлення "За" i "Проти", що вiдбивають вiдношення суб'єкта до суспiльства й уряду.
Моделi "узагальненої особистостi" групи або класу потрiбнi нам для моделювання суспiльства. Данi для них ми одержали з опитування експертiв.
... ... ... У стосах паперового мотлоху (Архiв!) є папка - плани лекцiй i виступiв на людях. Дуже товста. Можна сказати - лiтопис публiчностi.
Нове захоплення - популярнi лекцiї - прорiзалося в серединi шiстдесятих. Воно усе росло i росло, потiм стало стискуватися, не тому що не хочу: попит упав! Але колись... повнi аудиторiї, чоловiк 500-700, бiлетики бiля входу запитують. Майже як на артиста. Виступав у Києвi, мiстах України, Москвi, Ленiнградi, Прибалтицi, Молдавiї. Були роки, коли читав до сотнi лекцiй! Платили мало: 40-50 р. А частiше - безкоштовно.
Подобалося виступати перед публiкою: "Словом палити серця людей". Палити - це занадто, але iнтерес викликав. Теми - рiзнi. Насамперед - здоров'я. Менi вже було нуднувато, але всi люблять слухати, хоча нiхто не притримується порад. Ще любив читати "Про соцiалiзм". Крамола: примiряв до соцiалiзму "людське обличчя". Тодi менi здавалося, що таке можливо.
Зрозумiло, вiд Партiї мене захищало депутатство. Утiм, обережнiсть дотримував, перебiльшувати дисидентство не стану.
У 1973 роцi очiкувався ювiлей, а я в Донецьку читав про полiтику. Повернувся. Братусь - мiнiстр - запросив:
- Тебе до Зiрки представили, а ти таке несеш. З Донецького обкому прийшла скарга. Прошу тебе - почекай iз критикою до свого ювiлею.
"Героя" до ювiлею менi дали. Огидно не було.
Зiрку вручали у Верховнiй Радi, разом з "номенлатурою". Подгорний усiх цiлував, норовив i мене. Обiйми розкрив, а я вiдхилився. Сказав одне слово: Дякую.
Смiшно? Нi, Амосов - соромно! "Дуля в кишенi".
... ... ... Деякi пiдприємства за лекцiї що-небудь робили для клiнiки.
Один раз запросили виступити в республiканське КДБ.
-Товаришi, що з вас узяти?
-Ну, як же! Заарештують вас, ми, по блату в теплу камеру визначимо. Є й у нас - чим заплатити гарнiй людинi!
... ... ... Хiрургiя йшла першим рядком. Хоча я тепер багато бував у своїй кiбернетицi i навiть частину конференцiй начальниця проводила, але оперував так само багато - 4-5 операцiй на тиждень, i тiльки складнi, з АШК.
Народ посилено отримував ступенi. Хворих, операцiй - ("матерiал"!) багато тiльки обробляй i пиши дисертацiї. Кiбернетики теж не вiдставали.
... ... ... У 1970 роцi помер Борис. Лiтав на похорон. Дiзналася наступне: Стенокардiя. Госпiталь. Iнфаркт. Лiкували, стало краще. Велiли лежати, а вiн начеб то пiшов. Новий серцевий напад - i смерть.
Пом'янули з моряками - архангельцями.
Важко судити - сам винуватий чи лiкарi. Iнфаркт пiдступний. Напади були i ранiш. Та й що було чекати гарного при його способi життя? Дружина Надя скаржилася: постiйнi випивки. Про режим i мови не було.
... ... ... Важливе джерело iнформацiї: перiодика. Виписував до 20 назв журналiв i газет - при Совєтах вони коштували дешево. "Наук-поп". Лiтературнi товстi., фiлософiю, медицину. "Америку". Звичайно прочитував може бути одну десяту. Iнше - складалося на полки, благо кабiнет мав великий. Розраховував у майбутньому прочитати - "коли пiду на пенсiю".
У 1971 в Единбурзi купив три дуже важливi книги: Медоуз - "Межi росту" - по "глобальних проблемах" людства (про їх я ще напишу) i етолога, нобелiвського лауреата Конрада Лоренца "Про агресiю". Ще одну - Гудвiл - про життя серед мавп. Цi теми мене цiкавили в зв'язку з проблемою "бiологiї людини" - у нiй я бачив основи поводження.
От замiтки в зв'язку з цим. "Етика зграї": Кожний добуває собi їжу, нi з ким крiм дитинчат не подiляється, i в мiру сили, схильний вiдбирати її в iнших. Iснують рiзнi моделi шлюбних вiдносин, але гомiнiди полiгамнi, боротьба за партнерiв - головний привiд для сварок самцiв. Могутня потреба в спiлкуваннi збирає iндивiдiв у групи - по статi, по спорiдненню, вiку, "iнтересам", а лiдерство спонукає боротися в групi за перше мiсце i встановлює iєрархiю сили ("порядок клювання" у зграї курей!). Бiйки за самку, за першiсть, чи їжу частi, але не доходять до убивства. Ватажок зграї завойовує своє мiсце в боротьбi i керує пiдлеглими деспотично. Усi представники iншої зграї - вороги. Зграя поєднується i б'ється з ними навiть на смерть. Дитинчата оберiгаються. Iснує справедливiсть обмiнiв при спiлкуваннi - ласками, послугами, але так само i погрозами. Взаємини вiдпрацьовуються в iграх. У зграях епiзодично зустрiчаються елементи елiтарностi, демократiї i колективiзму.
Чим вiдрiзняється суспiльство людей вiд зграї? Iдеологiям: придуманими переконаннями: "що добре, "що погано" i "як треба". Якщо вони сильно суперечать бiологiї - нiчого не вийде: суспiльство втрачає стiйкiсть.
20. 1971-75 р. Дочка. Конгрес у Москвi. Смертi.
Катя влiтку пiсля першого курсу возила туристiв - англiйцiв по Золотому кiльцю в ролi перекладачки. Законно пишалася.
Але на другому курсi був нервовий зрив. Довелося в iнститутi рiк пропустити: працювала в мене операцiйною сестрою. Менi було приємно з нею оперувати, згадував Лiду в молодостi.
... ... ... У 1971 роцi в Москвi пройшов мiжнародний конгрес хiрургiв. Були секцiї, засiдали в рiзних залах, був банкет. Все "як у кращих будинках". У мене теж була доповiдь. Були знаменитостi - Кулi навiть iз собакою приїхав!
За час конгресу багато бачився з Аркадiєм. Вiн уже давно генерал, вальяжний, але для мене, пiсля смертi Бориса став самим милим другом. Працював головним хiрургом генеральського госпiталю, перезнайомився з вищими чинами. (Жуков та iн.) Ми з ним вели розмови про полiтику. Переконання? Критикували вождя: "Бровеносець у потемках". Але... вiн був помiрний протестант, Аркадiй! Дитя системи.
Коньяки вiдмiннi. Їжа смачна. Бесiди пiд випивку мають особливу принаднiсть.
Пiсля конгресу хiрурги - iноземцi їздили туристами по країнi. Були й у Києвi. Ми вдома прийом улаштували. Як дiйснi iнтелiгенти: Катя зiграла свого Шопена... Був i маленький скандальчик: хiрурги виявилися активнi християни, почали роздавати в готелi релiгiйну лiтературу. Влада обережно припинила.
А через рiк помер Аркадiй. Колись у нього був iнфаркт, розширена аорта, а тепер вона розслоїлася, прорвалася i врятувати вже не змогли. Не буду писати про похорон i поминки. Скiльки можна? Дружбу з будинком Бочарових пiдтримуємо дотепер.
... ... ... У 1973 роцi їздив у Штати в компанiї кiбернетикiв на конгрес з штучного iнтелекту. Засiдали в Стенфордському унiверситетi.
Стенфорд - дуже знаменитий. Навiть - по хiрургiї: там працював Шумвей. Бачив цю клiнiку, а зайти посоромився. Там же в унiверситетi лабораторiя свiтового класу з штучного iнтелекту. Ми попросилися подивитися, запросили.... на 10-ту вечора. Тут побачили дiйсну роботу. У кабiнетах стоять розкладачки: з понедiлка по п'ятницю рiдко ходять додому ночувати. Потiм своїм кiбернетикам розповiдав:
- От чому капiталiзм перемагає.
Забiгаючи вперед, скажу, що два роки потому подiбна конференцiя була в Тбiлiсi. Там ми доповiдали наш вiзок з iнтелектом i мали успiх. Iноземцi потiм заїжджали знайомиться. Хвалили.
Ах, що хвастати! Суцiльна досада. Багатьом показували, багато хто хвалив, але до користi ми справу - Штучний iнтелект - не довели.
Кiбернетики на конгресi обiцяли через 20-30 рокiв створити Шi людського рiвня. Яка омана! До нього, як i ранiше, як до неба.
Хiрурги в цьому планi виявилися бiльш надiйнi. У 1967 роцi в Бетездi, керiвник програми по протезу серця, обiцяв створити апарат за десять рокiв. Треба було двадцять, але протези вже працюють по кiлька мiсяцiв.
Почуття власної неповноцiнностi не залишає мене все життя. Смiшними здаються ура-патрiоти, що тлумачать про велич наших народiв - будь то росiйського чи українського.
21. 1974-75 рр. Зустрiчi. Записки про вiйну.
Клiнiка працювала в звичайному темпi. З Ашк-ом вже оперували Книшов, Зiньковський, Ситар. Нiчого принципово нового не освоїли: тi ж тетради, клапани. Усi спроби робити операцiї на самих маленьких дiтях кiнчалися невдало: як менше чотирьох рокiв, так половина вмирають. У Москвi було краще, але немовлята й у них "не йшли". Ця проблема дуже важлива: з числа дiтей, що народилися з пороками серця, до року вмирають бiля половини. Значну частину з них можна врятувати, якщо вмiти.
Майже весь рiк я писав спогади про вiйну - розраховував, що надрукують до 30-рiччя перемоги. (Так, надрукували, використовував у цих записках).
У червнi 1974 року була зустрiч з однокурсниками. 35 рокiв пройшло, як закiнчили. Поїхав i я. Перший раз в Архангельськ пiсля утечi вiд аспiрантури.
Прилетiв, аеродром далеко. Автобус. Iнститут. Йду в номер у готелi, а навпроти - Галя! Зустрiлися... навiть не знаю, як визначити. Дуже знайоме i вже чуже. Пройшло ще 16 рокiв, як бачилися в Ленiнградi. За цей час нiчого про неї не чув. Виглядала - нiчого. Не товста, пiдмазана. Навiть красива.
Програма зустрiчi велика. Промова студентам в iнститутi. Обiд у ресторанi. Прогулянка на катерi до устя Двiни.
Приїхало, приблизно, чверть. Обiйми, поцiлунки, вигуки, розпити, обмiни адресами, фотографiями. Все, як призначено. Зiбралися майже однi жiнки. Чоловiкiв - морякiв, всього двоє. Багато хто загинули.
Архангелки виглядали добре. Мiсто жило голодно - у магазинах, крiм камси, не було нiчого. Але в ресторанi по блату їду зробили гiдну.
Мiсто змiнилося. Було дерев'яним - стало кам'яним: цiлi вулицi вигорiли в 41-м вiд бомбувань. Дощатi тротуари на бiчних вулицях ще подекуди залишилися, але бiльше - асфальт. Загальне враження: бiдно i не доглянуто.
Погано живе великий росiйський народ.
В наступнi роки ще двiчi прилiтав в Архангельськ. 1983 рiк - 50 рокiв заснування iнституту. На зустрiч у 1989 - пiввiку пiсля закiнчення - прилетiв прямо з Кремля, iз З'їзду. Було чоловiк п'ятнадцять, провели по тiй же програмi. Виступав перед студентами: депутат, демократiя. Ейфорiя!
Три рази був в Архангельську, а мiсто усе таке ж бiдне. Але лiкарi подарункiв не беруть: соцiалiсти. Не як московськi чи київськi.
Такими i ми були. У нашому вестибулi, куди приходять родичi i хворi, висiло оголошення:
"Прошу подарункiв персоналу не робити, крiм квiтiв". Амосов.
I - дотримували.
Зняли гасло вже пiсля того, як я пiшов, при перебудовi. iдеологiя помiнялася i медицина ставала платною.
22. 1975 р. Новий будинок.
Вже в серединi шiстдесятих нам стало тiсно: хiрургiя ускладнилася, хворих багато, умов немає. У ЦК вирiшили - потрiбно новий будинок. Стали проектувати. Отут трапився вибух у камерi, я "комплексував", дивився на кiбернетику, усе зупинилося. Правда, операцiйну прибудувати встигли.
Але проблема тiсноти залишилася, до проекту повернулися. Новий будинок побудували до кiнця 1975 року. Шiсть поверхiв, 350 лiжок, додатковi операцiйнi, поверх для реанiмацiя, поверх для лабораторiй. У старому будинку вiдкрили терапiю, полiклiнiку, аптеку, станцiю заготiвлi кровi, розширили рентген. Мiнздрав дав новi штати.
25 листопада вiдбулося велике переселення. Створили п'ять вiддiлень, - два для дiтей, три - для дорослих. Висунув нових завiдувачiв: Гену Книшова, Михайла Зiньковського, Леонiда Ситара. Якiв Бендет одержав вiддiлення терапiї. Незабаром вони усi захистили докторськi.
Клiнiка знайшла новий подих. Це було четверте, пiсля 1952 року.
Тепер даєш план: двi тисячi операцiй, з них половину - з АШК. Чергу хворих лiквiдували, почали їздити в областi - консультувати, жати на терапевтiв. По числу операцiй на мiльйон жителiв Україна, та й Росiя вiдставали вiд США в двадцять разiв. (На жаль! i тепер так само!)
Я вiдставив кiбернетику i всi сили вiддавав клiнiцi. Оперував багато - 3-5 операцiй на тиждень. Моїм заступником залишалася "начальниця".
Освоєння будинку, притирання персоналу, вимагало часу. I - нервiв.
I в першу ж зиму трапилося НП: вибух iнфекцiї.
О! це була драма не менше нiж вибух в камерi, хоча i не настiльки помiтна. Нагноєння ран пiсля операцiї зустрiчалися в кожного сьомого хворого, але вмирали дуже рiдко. Лiкували. Було неприємно, але терпимо.
Але отут почалося iнше: у хворих iз клапанами рана не розходиться, але пiдвищується температура, потрясають озноби i через 7-10 днiв - смерть. Дiагноз: сепсис. Я брав хворого на стiл, пiдключали АШК, вiдкривав серце, знаходив на протезi клапана омертвiлi тканини. Замiняв протез. Операцiя в багато разiв складнiша за першу, та й iнфекцiю видалити неможливо. Так оперував п'ятнадцять хворих, але врятувалися тiльки шiсть.
Завiдувач операцiйними був Юзеф Когосов, наш старий кадр.
Накинувся на нього:
- Ти, такий сякий, не стежиш за асептикою! iди з клiнiки!
Нiкого я так не виганяв, нi до, нi пiсля. Образився на мене кровно - i справедливо. Мамолат перевiв його в туберкульозний сектор.
Те ж i я: почуття провини не залишає. Тим бiльше, що прогнав його - даремно.
Сепсис косив "клапанщикiв" бiля двох мiсяцiв. Провели дослiдження, i виявилося, що мiкроби попадали в кров iз крапельниць у реанiмацiї, а джерелом були руки сестер. Операцiйна була реабiлiтована. Юзефовi принiс вибачення. Але образа пройшла тiльки через роки.
Система профiлактики, прийнята на заходi, була для нас нездiйсненна. Принцип її простий: усе повинно бути "одноразовим" - раз використав i викинь. Повторнi знешкодження вiд мiкробiв - не надiйнi. Так, ми це знаємо. Але скiльки ж потрiбно рукавичок, крапельниць, трубок, шприцiв, приладдя АШК, якщо викидати пiсля одного використання! Грошей для цього потрiбно в десять разiв бiльше. Вихiд тiльки один: хiмiя плюс дисциплiна. Дезинфiкуючi розчини досить сильнi, потрiбно тiльки працювати в рукавичках i щохвилини мити їх у тазиках з розчином. Зрозумiло, це поєднується з обов'язковими перевдяганнями в стерильну бiлизну, бахилами на ноги, вологими прибираннями, постiйним бактерiологiчним контролем.
Iнфекцiя була зупинена. У нас i тепер ще немає грошей, що б усе - одноразове. Трубки для АШК з Мексики служили до повного почорнiння.
От що значить - соцiалiзм!
... ... ... Але повернемося до iсторiї.
У новому будинку зберегли колишнiй регламент роботи.
Точно о дев'ятiй ранкова конференцiя з доповiдями чергових лiкарiв, повiдомленнями про вчорашнi операцiї й обговорення майбутнiх сьогоднi. Патологоанатом - доповiдає розкриття, йде обговорення. Закiнчується моїми накачками i розносами. Вони заперечуються "постраждалими", iнодi досить рiзко. Це в нас допускається. Усе разом займає до години.
Потiм iде мiй обхiд реанiмацiї. Потiм - самi операцiї. Кiнець робочого дня не визначений: хто ранiш попорається - може iти.
Операцiї та наслiдки фiксуються в таблицю. За кожен мiсяць - звiт. Кiнець року - цiла пiдсумкова кампанiя - доповiдi завiдувачiв вiддiленнями i лабораторiями. I мiй - головний. Критика i задачi.
Такий порядок Геннадiй зберiг i дотепер.
Сiчень, 2001 р.
Микола Амосов. Голоси часiв.
Переклад з росiйської Малашок Тамара