Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / AMOSOV / voices6-5_u
.htmlМикола Михайлович Амосов. Голоси часiв Бiографiя
Суто особисте
Книги ГОЛОСИ ЧАСIВ Замiсть передмови.
Глава перша. Рiдня. Мама.
Глава друга. Дитинство, отроцтво, юнiсть.
Глава третя. Архангельськ. 1932-39 рр.
Глава четверта. Вiйна.
Глава п'ята. Москва. Брянськ. Глава шоста. Київ. 1. 1952-53 рр. Київ. Доктор наук.
2. 1953 р. Кафедра.
3. 1955 р. Операцiї на серцi.
4. 1955 р. Початок кiбернетики.
5. 1956 р. Дочка.
6. 1956-57 рр. Крах культу Сталiна. Нова клiнiка.
7. 1957 р. Конгрес в Мексiцi.
8. 1958-59 рр. АШК-Апарат Штучного Кровообiгу.
9. 1959-63 рр. Подiї i зустрiчi 60-х.
10. 1962-64 рр. Чини i нагороди.
11. 1962-63 рр. Поїздка до Штатiв. З'їзд в Харьковi. Штучний розум.
12. 1963-65 рр. Клапани.
13. 1962-68 рр. Письменник.
14. 1963 р. Вибух у камерi.
15. 1965-67 рр. Рiзне.
16. 1967 рр. Доповiдь у Вашингтонi.
17. 1968 р. Iталiя. Княгиня Олсуфьєва. Сахаров.
18. 1968 р. Пересадка серця.
19. 1969-73 р. Рiзне - на початку 70-х. Психологiя. "Етика стаї".
20. 1971-75 р. Дочка. Конгрес в Москвi. Смертi.
21. 1974-75 рр. Зустрiчi. Записки про вiйну.
22. 1975 р. Новий будинок.
23. 1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.
24. Книга про здоров'я.
25. 1982-83 рр. Капiтуляцiя. Дачнi справи.
26. 1983 р. Iнститут.
27. 1983-85 р. Ювiлей. Лиха та смертi.
28. 1984-88 рр. Виписки iз щоденникiв.
29. 1989-90 рр. Народний депутат.
30. 1990-92 рр. Наука: анкети, людина.
31. 1989-90 рр. Справи суспiльнi. Розчарування.
32. 1991-92 рр. Подiї. Путч.
33. 1992-93 рр. Лiда: "дзвоники" Остання операцiя.
34. 1993-98 рр. Експериментальне життя.
35. 1998 р. "Останнiй парад".
36. Пiслямова.
37. 2000 р. Експеримент закiнчено? Життя продовжується.
38. Доповнення вiд листопада 2000 року
39. Вмсновок
40.Пiслямова до "експерименту", липень 2001 р. Виноски та скорочення
Ваша думка Русский English ГОЛОСИ ЧАСIВ. (електронний варiант)
М.М.АМОСОВ 01.01.2001 Глава шоста. (Продовження) 23. 1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.
Подзвонив Юлiк: помер Кира. Прийшов iз гостей, впав i швидка не допомогла. Вважають - серце. На похорон не поїхали: там чужi люди. Але - посумував - ще одне мiсце в душi спорожнiло.
Зв'язок iз Кирою перервався пiсля того дня з реєстрацiєю сина i тiльки в останнi рiк-два почав вiдновлятися.
... ... ...1976 рiк. Йшло освоєння нового будинку. Потрiбно збiльшити кiлькiсть операцiй. Черги на госпiталiзацiю немає, значить мало пацiєнтiв.
1977 рiк: Нова поїздка в Америку. Кардiохiрургiя потрапила в угоду - "Нiксон-Брежнєв": що б зустрiчатися, обмiнюватися досвiдом. У 75-му роцi американцi приїжджали до нас: їх напували, годували, показували операцiї, у театр водили, сорочки вишитi дарували. Тепер нас приймають. Повиннi вiдвiдати клiнiки i закiнчити конференцiєю в Бетездi.
От саме цiкаве: мiстечко Бiрмiнгам, унiверситет Дюка та Кирклин. Пам'ятаю його по першiй поїздцi, 15 рокiв тому. Не постарiв i оперує настiльки ж блискуче. Цвях нового досвiду: "кардiоплегiя" - зупинка серця хiмiєю. Серце стоїть пiвгодини (можна повторити) i оперувати зручно. Я навiть асистував, що б краще бачити.
У реанiмацiї хворих ведуть сестри. Справу знають краще наших лiкарiв. Кирклин щовечора приїжджає в клiнiку. Використовується "контрапульсацiя" - допомiжний кровообiг, апарат залучений через стегновi судини, коли своє серце "не тягне" пiсля зупинки АШКа.
Конференцiя в Бетездi - як у дипломатiв. Тiльки що стяги не виставляли. Довелося i менi доповiдати про тетради Фалло. Говорити було не дуже соромно: пiвтисячi операцiй i результати пристойнi.
У Вашингтоновi були в Бiлому Домi: без проблем, раз на тиждень пускають усiх бажаючих. i народ не б'ється: ходять, дивляться, слухають гiда.
Бенкет теж був. Не краще нашого.
Про iншi клiнiки i мiста не буду писати: нiчого вражаючого. У Нью-Йорку придбав пiв валiзи англiйських книг для Катi i для себе.
От i усе.
Повернувся i занурився в рутину. Втiм - нi: стали освоювати кардiоплегiю i контрапульсацiю. Апаратик - худенький - радянський - уже був. На собаках пробували (освоїли, але через 20 рокiв.)
Подiя: Олена Миколаївна вийшла замiж!
Да... у 52 роки знайшла чоловiка - генерал-лейтенанта. Не тiльки замiж, але i їде в Калiнiн - будуть у медiнститутi завiдувати кафедрою хiрургiї.
Вiдношення з начальницею останнi роки були натягнутi. Оперувала мало, але адмiнiструвала, як i колись, добре.
Проводи були в столовiй iнституту. Не дуже пишне застiлля i не дуже зворушливi промови, але усi вiддавали належне.
1977-й закiнчили з доповненням числа операцiй, без iстотного полiпшення результатiв. Нових спалахiв iнфекцiї не було, але страх залишився.
Моя особиста хiрургiя? Нiчого гарного: багато складних операцiй. Робив по двi i навiть три АШК. Усе хотiв наздогнати фортуну.
I не змiг. Комплексував.
Наприкiнцi березня 1978 р. вiдбулася важлива подiя: Катя вийшла замiж. Розписувати це не буду: вона доросла - "втручання в особисте життя" може не сподобається. Скажу тiльки, що чоловiк - Володя Мiшалов, студент iз їхнього курсу, приємний, скромний, учиться добре. Вони вже майже лiкарi - улiтку закiнчують iнститут. Вирiшено, що будуть жити окремо: знiмемо квартиру.
Ще: померла Чарi.
Iсторiя хвороби: "Пустувала", гуляли в парку, не додивився, "согрiшила". Завагiтнiла зразу, незважаючи на свої дев'ять рокiв. Разродитися не змогла. Вдома робив кесарiв розтин, анестезiолог виявився поганий, не мiг увести трубку в трахею, поки возився - не дихала - гiпоксiя. Щенята виявилися мертвими. Чарi прокинулася, але з паралiчами - не ковтала, пiднятися не могла. Розвилася пневмонiя. Антибiотики не допомогли. Три днi вiд неї не вiдходили. Дуже переживали: улюблена iстота.
Померла по моїй провинi. Потрiбно було вiдвезти у ветеринарну лiкарню.
Що тепер говорити!
Роблю труну з картонного ящика i сльози навертаються.
Напевно, багато, хто прочитає це, засудять: "Стiльки людей вiдправив на той свiт, а отут разнюнився над собакою!" Це не так. Смерть тiльки загострила почуття. Над мертвим собакою я плачу про людей, про дiтей, що умирають вiд операцiй. У тому числi i вiд моїх.
"Ми любимо не собаку, а собак. Коли помре улюблена, скорiше берiть iншу" - цю фразу я прочитав в одного автора. Тому всiм знайомим було замовлено шукати щеняти добермана жiночої статi. Через тиждень уже була Чарi-друга, одного мiсяця вiд роду. Тепер вона уже велика i ми любимо її дуже. Але першу забути не можемо. Її фотографiя лежить у мене вдома пiд склом.
... ... ...Подiї зовнiшнi: вiйна в Афганiстанi. Нi, звичайно, вiйну нашi не визнають: ввели "Обмежений контингент для допомоги афганському народу". Щоб вiдстояти незалежнiсть. Є, як бачите, погроза вiд американцiв.
Iнформацiя - украй скупа: "iнтернацiональний обов'язок". Я те усе знаю з "голосiв": свiт буквально вибухнув обуренням. Американцi вiдмовилися послати делегацiю в Москву на Олiмпiйськi iгри.
Iгри пройшли дуже красочно. Зворушливий медвiдь злетiв у небо.
24. Книга про здоров'я.
Вийшла моя книга "Роздуми про здоров'я". Багато лекцiй прочитав на цю тему. Л.Д.Антонюк - мiй редактор "Думок" у видавництвi "Молода Гвардiя", попросила виступити в них, а потiм написати книжку. Зробив це в темпi, надрукували в "Науке и жизни", незабаром i окремою книжкою. А потiм ще i журнал "Фiзкультура i спорт". Набрався тираж пiд 6 мiльйонiв.
Була величезна пошта. Без перебiльшення - мiшок листiв. Звичайно, я їх не читав. Немислимо при моєму життi.
От сама суть "системи обмежень та навантажень". Здоров'я - це коли усi функцiї в нормi - медики знають цифри, є методи вимiрiв. Саме просте - пульс 60 - 80, тиск 100-130. Переносимiсть навантажень: бiг, схiдцi - у них мiра "кiлькостi здоров'я". Функцiя - будь-яка - залежить вiд тренування. Моя система: гiмнастика:1000 рухiв, 10 вправ, кожна по 100. Крiм того - бiг - 2 -2,5 кiлометри, з будь-якою швидкiстю. Плюс ходьба - 3 - 5 кiлометрiв. Їжа: уникати жирiв, 300 грам овочiв i фруктiв. Контроль - вага: зрiст у сантиметрах, мiнус 100 - 110. Не курити. Пити - можна: у мiру. Сон - 8 годин. Деталi розписанi в книжцi.
Ще з тiєї ж - книжкової - сфери:
З 1979 року регулярно писав щоденник i саме цiкаве з нього ввiйшло в "Книгу про щастя i нещастя". Потiм вона видавалася декiлька разiв. Щастя в нiй - обмаль, зато iсторiй хвороби i небiжчикiв - надмiру.
У 1980 роцi зробили 2100 операцiй, 611 - з АШК.
Перегорнемо щоденник за 1981 рiк: операцiї, ускладнення, смертi. Хвилi: то краще, то гiрше. Мучать мозковi ускладнення, хворi погано прокидаються. Трубку видалити не можна, так i вмирає на штучному диханнi через 3-5 днiв. Чого тiльки не робили - усе дарма. Назвали: "Наш синдром".
... ... ... У серединi лiта - подiя: Лiда купила дачу.
Да, купила. Набуваємо професорський жирок. Менi дача не потрiбна, природи достатньо, коли з Чарi ходимо в Ботанiчний сад. До землi вже точно не тягне. Але - не пручався. Володя тещу пiдтримував.
Як шукали, де дивилися - не знаю. Грошi були: жили скромно, академiя приплачувала, видавцi сплачували. "Думки i серце" надрукували у всiх республiках.
У липнi - "вивезли Амосова на оглядини".
Це - Клавдiєво, селище при станцiї, 50 км вiд мiста. Будинок продав вiдставний майор, який там жив постiйно, але постарiв i запросився в мiсто. Три кiмнати, сад iз яблунями. Дiлянка 11 соток, примикає до лiсу. Двi веранди. На подвiр'ї - туалет, душова з бочкою на даху, сарай. Найважливiше - майстерня, iз запасом дощок: старий був допитливий - слюсар, столяр, iнструментiв - вагон. Давно мрiяв помайструвати - пригадати молодiсть. У загальному: садиба. ("Маєток"!) Вiд електрички - 20 хвилин швидкої ходи.
Привезли мене, показали, яблук спробував. Власних!
Подивився - i не їздив до осенi. Поки Лiда не попросила приїхати траву покосити: їй потрiбно було землю угноювати пiд яблунями i для грядок.
Взяв косу, точило. Понад пiвстолiття не тримав, а руки усе пригадали - так славно покосив. Сподобалося i пробудився iнтерес.
... ... ... У сiчнi 1982 року помер Юлiк Березов. Рак товстого кишечнику, радикальна операцiя, смерть на другий день. Незрозумiла смерть, але що толку дошукуватися iстини? Не повернеш. На похорон їздив. Проводили кремацiю. Поминки. Горе Марго, дочки Наталцi. Два онуки залишилися - близнюки.
... ... ... От i ще один пiшов. Останнiй iз росiйських близьких друзiв.
До лiта я вже дозрiв для дачi. Собацi теж дача корисна.
Ледь туди її доставили. Хотiли везти в електричцi, так на вокзал не пiшла: сiла - i усе. У машину до племiнника - Сашка Бричко - затягли обманом, на приманку. Всю дорогу верещала i гавкала. Але в лiсi - сподобалося.
... ... ... Так, на початку червня вiдбулося переселення.
А тим часом... а тим часом... Немає життя! Хiрургiя заганяла в кут.
Не буду описувати цi випадки - вони вже поданi в "Книзi". Раптовi зупинки серця в реанiмацiї. Не прокидаються - "наш синдром". Заклинило клапан, ледве не помер. Нагноєння рани - сепсис. Кровотечi. Повний набiр ускладнень.
Навеснi в Москвi був всесвiтнiй конгрес кардiологiв. Була i хiрургiя: доповiдь Шумвея, того самого зi Стенфорда. Тепер Шумвей навiв багато пересадок серця i смертнiсть - така як у нас при клапанах - 16%. Бiльш того - п'яти хворим пересадив "комплекс" - серце разом iз легенями. Померло двоє.
Не дочекався кiнця конгресу, поїхав додому. Заявлену доповiдь зробив Книшов. А я приїхав - оперувати. Хотiв переламати долю. По двi на день, вiсiм на тиждень, тiльки самi складнi.
Чуда не вiдбулося. Хворi вмирали. Настраждався донезмоги. Дiстала хiрургiя. Вбиває наповал.
25. 1982-83 рр. Капiтуляцiя. Дачнi справи.
У останню п'ятницю липня оголосив на конференцiї:
- Iду у вiдпустку на все лiто. Книшову передаю усю владу.
Про себе вирiшив: iду зовсiм! Але сказати побоявся - раптом не витримаю?
Да, так i вирiшив. Справи є: кiбернетика, моделi розуму, психiки, суспiльства. Щоденник опрацюю для преси - виговорюся.
Приїхав на дачу: "прояснений?" Нi - обгажений.
... ... ... Але жити-то треба. Шукати точки опори за межами хiрургiї.
Раз на тиждень буду їздити в мiсто, проводити семiнари в кiбернетицi, пошту забирати. Книжки купувати. Вiзити термiновi робити. Звiсно - у клiнiку теж заходити - але не далi кабiнету.
... ... ... Так почалися три мiсяцi - напевно, самi.... щасливi? Нi, душа ще не вiдболiла, комплекси були присутнi. Але - самi спокiйнi - точно.
Був при справi. Рано ранком бiгали з Чарi по лiсу, далеко, привiльно. Думав не про хворих, а високих матерiях: розум, людина, суспiльство. Робив гiмнастику, обливався водою. Лiда вставала, снiдали на верандi. "Свободу" слухав, у селi глушили менше. Телевiзор був, але працював погано.
Потiм було години три iнтелектуальнi роботи: мудрування над моделями суспiльства. На них пiшло все лiто.
Моделювання - це змiст моєї кiбернетики. Моделi клiтини, органiзму, розуму, суспiльства. От наукове визначення:
Моделi - це структури зi спрощенням i перекручуванням якi вiдображають оригiнал - його структуру i функцiї. Для моделей використовуються рiзнi "коди - засоби": малюнки, креслення, тексти, рiвняння, цифри. Навiть iграшки. Моделi створюються Розумами, вони зчитуються сигналами i зрозумiлi тiльки iншим розумам, що спроможнi читати сигнали i складати по ним власнi моделi. Тобто - тiльки "грамотним".
Важлива якiсть моделей: узагальненiсть. Це ступiнь спрощення (схематизацiї) оригiналу - об'єкта моделювання. Приклад рiзної узагальненостi - зображення обличчя: вiд кольорової фотографiї до малюнка трирiчної дитини.
Моделi потрiбнi нам для керування об'єктами. Простi впливи (пересунути) - простi моделi. Тонке керування - наприклад лiкування хвороби - потребує складних моделей. Їх ще немає в медицинi, тому користуються узагальненими моделями - схемами рiзної складностi.
"Малювати кубики" - моделювати простi речi - просто. Моделювати клiтину або суспiльство - надзвичайно важко. Можна намалювати простеньку схему людини, але користi вiд неї мало. Зробити "повну" модель - неможливо. Потрiбнi компромiси - моделi ще доступнi для виконання i вже кориснi для керування, хоча б в обмежених границях.
Влiтку 1982 року я зробив евристичну модель суспiльства i порiвняв на нiй соцiалiзм i капiталiзм, у їх "чистому" виглядi.
У наступному, вже в 90-х роках, я мав можливiсть пiдтвердити якiсну модель статистиками.
От цi порiвняння. Соцiалiзм перед капiталiзмом програє - що в бiдних країнах, що в середнiх. Багатих соцiалiстiв узагалi не буває. ККД економiки, тобто скiльки громадянин споживає з напрацьованого, падає до 30-40% замiсть 60-70% у "капiталiстiв". Ресурсiв - матерiалiв i енергiї - витрачається в 2-3 рази бiльше. Продуктивнiсть працi нижче в стiльки ж разiв. Якщо усе скласти, то виявляється, що особисте споживання при соцiалiзмi, навiть при однаковому рiвнi Валового Продукту на душу (ВВПд.) у три рази менше, нiж при капiталiзмi. Вiдповiдно нижче темпи росту. Зрозумiло, у тих i iнших реальних суспiльствах не усе так точно.
Ах, як просто вийшло! Але є багато країн iз капiталiзмом, що сторiччями не можуть вийти зi злиднiв. Приклади - Пiвденна Америка. Це значить - не так усе просто: є ще щось? Потрiбно думати.
... ... ... Пiсля обiду починалася сама цiкава робота: у майстернi. Цiле лiто я стругав, свердлив, точив, згвинчував, склеював. Масу всього корисного наробив: ослонiв, табуреток, диван в сад, полки в кухню, стiл. Не так що б дуже якiсно, але мiцно. Ще - дрова пиляв, грубки топили.
Ввечерi була друга прогулянка з Чарi. От уже їй було роздолля! Добермани - "бiгучi" собаки - у мiстах їх не вiдпускають iз повiдка, оскiльки непередбаченi, а в лiсi - свобода.
Якось зацiкавившись погонею за якимось звiром Чарi утекла не знати куди! Ми з Лiдою шукали допiзна, обходили кiлометрiв п'ять лiсових дорiг, лягли спати опiвночi, у тузi: пропала собака! Звичайно, менi дiсталося:
- Не додивився!
Спали уривками, чуємо: скиглить. Було години три ночi, скiльки вона пробiгла кiлометрiв, - куди втiкала - невiдомо, але лапи розпухли, стояти не могла, голову не тримала - лежачи годували i "до вiтру" на руках виносили. Проте, через два днi оправилася.
... ... ... У клiнiку заходив, але оперувати не хотiлося. Треба вiддати належне - мене не дошкуляли проханнями. Тiльки помiчав осудливi погляди.
У кiбернетицi були цiкавi семiнари. З того моменту, як перейшли в новий корпус i пiшла "iнтенсифiкацiя" хiрургiї, я вiд Вiддiлу добряче вiдiрвався, тепер намагався наздогнати. На жаль, соцiологiя хлопцiв не цiкавила. Але над iнтелектом хлопцi працювали.
Катя та Володя приїжджали по вихiдним. Ночувати залишалися рiдко: обидва зайнятi дисертацiями.
У серпнi помер Федоровський, найближчий iз київських друзiв. Йому було 84 роки i був рак пiдшлункової залози. Шалiмов оперував, але пухлину видалити не змiг. Пiсля операцiї прожив два тижнi. Його дружина померла декiлька рокiв тому, залишився дуже самотнiм, працював консультантом, почував свою непотрiбнiсть у клiнiцi. Признавався менi, коли лежав пiсля операцiї, що хотiв отруїтися, отрута була приготовлена заздалегiдь, але не зважився.
Погано старим.
... ... ... I от - прийшов вересень. Дiти пiшли до школи. Ранком темно, бiгали пiзнiше. Зозулi кують: Скiльки залишилося рокiв? (Або це навеснi кували? Забув.) Холоднi дощi пiшли. На початку жовтня переїхали в мiсто.
Думалося: Що буду робити?
Для чогось потрiбно було в Москву i їхав у поїздi разом iз Патоном. Вiн рiшуче не схвалив моїх намiрiв - на кiбернетику.
- I ви з розуму зiйшли! Хiба можна кидати операцiї! Що вам дасть кiбернетика? Там бiльше слiв, чим справи.
Бачу: нiкуди Амосову податися. Моделi суспiльства - нiкому не потрiбнi. Штучний iнтелект (ШI) такий, який я хочу - у сферi мрiй. Мої помiчники стараються приземлити iдею - нацiлилися на роботiв, на розпiзнавання образiв.
Так i прийшов назад: у клiнiку.
... ... ... 11 листопада 1982 року помер Леонiд Брежнєв. Нiхто його не пошкодував: "Пора!" Ганьба, а не керманич. Потiм були рiзнi оцiнки: "застiй". "Не настiльки шкiдливий, як марний".
Хрущовську вiдлигу Леонiд закрив, самвидав зник, але у в'язницю саджав не багато. Правда, зловживали психушками, висилали з країни. Зато i дисциплiна впала, працювати стали гiрше. Економiка загальмувалася, але не так, що б зупинка, як тепер зображують демократи. iснують цифри - зростання було. Виручали нафта i газ: кормили неефективне господарство.
Хотiв би ти, Амосов, перемiняти демократiю на Брежнєва? Нi в якому разi! "Це солодке слово - Свобода". Менi - краще. Але половина народу бiдують i хочуть назад.
... ... ... От запис у щоденнику вiд 7 лютого 1983 року.
"Восени не хотiв оперувати, пручався. Але... людина добре запряжена, важко вискочити з оглоблей та хомута. З усiх бокiв почали давити. Зверху i знизу:" Права не маєш, поки можеш. Як це клiнiка Амосова - без Амосова! Хворi приходять: "На вас уся надiя". Старi спiвробiтники дивляться з докором.
Прийшлося вiдступити: один операцiйний день, одна операцiя. Не вдаватися у дрiбницi керiвництва клiнiкою. Тiльки наглядати i радити.
Живу не добре i не погано. Хворi - усi важкi, повторнi.
Одна операцiя показалася нудною, став робити по двi. Потiм - по три. Додому приходжу пiзно ввечерi. Перерва не позначилася на операцiйнiй технiцi. Помилок не роблю, оперую швидко. Але ускладнень достатньо i лiтнього спокою наче й не було.
Смутно все це.
Бiльше нiчого не скажу про життя. Пiдходив до межi нового етапу. Попереду наука для задоволення, книги i споглядання.
Коли це писав, здавалося, усе вирiшено. А прооперуєш трьох хворих - на наступний ранок, якщо з ними все в нормi, починає брати сумнiв. "Може ще почекати з цим новим етапом?" Завтра знову три операцiї.
Так i прожив до весни 1983 року.
Вирiшили їхати на дачу прямо в квiтнi - рання весна була в тому роцi.
26. 1983 р. Iнститут.
I от раптом.... Завжди так буває: "раптом".
У недiлю заявився Вiктор Заворотний - наш головлiкар. I навiть бiльше нiж головлiкар - має зв'язки в "сферах".
Я очi випучив: iнститутськi до мене на дачу не їздили.
Вiтя сказав буквально таке:
- Вас на завтра Щербицький на другу годину запрошує. Про iнститут.
Питання - давнє. Вiдокремлюватися вiд "тубиков" я не хотiв, директорство Мамолат давно пропонував - вiдмовлявся. Проте, пiд тиском нашої клiнiчної громадськостi вже рiк як порушили клопотання про створення iнституту серцевої хiрургiї. Збудили - i на тому застигло. Вирiшує - Москва.
Далi була лайлива розмова з Вiктором, але куди дiнешся? Ситуацiя, яка була з висуванням у депутати: усе уже вирiшено - потрiбно йти.
У понедiлок зробив операцiю i направився в ЦК.
Перепустка вже замовлене, прийшов за 10 хвилин, порозмовляв iз секретарем, Володимир Васильович з'явився точно. Ми знайомi з 1965 року, вiн прочитав "Думки i Серце" i пiдходив до мене з комплiментами на Верховнiй Радi.
Розмову в подробицях забув, але ключовi слова пам'ятаю.
- Хочете iнститут?
- Так, дуже потрiбний.
Далi говорив цифри - скiльки хворих можна спасти, особливо дiтей, а вже зi стенокардiєю - море. (Начальники часто страждають коронарами.)
Недовго продовжувався прийом: усе ясно. Довiряв.
Обiцяв прискорити в Москвi.
Поспiшив в iнститут, навiть на таксi розорився. Тягар з душi спав: доля вирiшила за мене: буде iнститут, буде директор - Книшов. Я заважати не стану. Зарплата йде вiд кiбернетики, оперую безкоштовно вже десять рокiв.
Обмiрковував по дорозi - доповiсти мiнiстру Романенко, поздоровити Геннадiя, повiдомити спiвробiтникiв.
Приїхав i усе так зробив. Гена явної радостi не висловив, нехай вирiшить начальство. Романенко привiтав, запитав думку про директора.
- Тiльки Книшов. Нiкого бiльше!
З тим i поїхав на дачу. Народу поки не повiдомляв - потрiбно чекати рiшення. Але i таємницi не робив. Нi про iнститут, нi про директора, що пропонував.
Пройшло декiлька днiв: багато розмов. На душi досить туманно. Начебто - "да" i в той же час - у чомусь - "нi". (Лiдерство говорило, Амосов!)
В недiлю - телефонний дзвоник: мiнiстр просить на понедiлок.
Поїхав, не про що не турбуючись. Усе вже переварив.
Знову згадую розмову за змiстом:
- Володимир Васильович (чиновник не назве на прiзвище!) запитав - чи призначив директора? Вiдповiв - Книшов. А вiн як вибухне: "Я для Амосова iнститут створюю, а ви кого призначили"! Я сказав, що Амосов не хоче, вiн слухати не став. Прийдеться вам попрацювати директором.
Ну, куди менi було подiтися? Ходив, просив за iнститут, а тепер упиратися?
Так i став директором. Прийшлося Гену розчарувати:
Да ти не тривожся - менi ж сiмдесят цього року! Незабаром пiду.
... ... ... Наказ iз Москви про iнститут надiслали незабаром, i всi вже засуєтилися.
Зрозумiло, я сприйняв справу серйозно: не тимчасово, а поки вистачить сили. Задача - то яка! Тiльки подумати! Вище начальство республiки пiдтримує, будiвлi є, народ гарний, хворих багато - чекають на допомогу.
Ввечерi вже плани обмiрковував. Головне - операцiї. Скiльки?
Думаю, що 4000, а потiм i усi 5000. АШКiв iз них - гнати до 2000 - роки через три, ранiш не встигнути "вiдмобiлiзувати" терапевтiв i хворих. У минулому, 82-му було усього двi тисячi операцiй, 600 з АШКом. Багато потрiбно потрудитися. Штати знадобляться, але - не багато - наш народ явно не завантажений. От тiльки зарплати в лiкарiв малi, потрiбнi б стимули.
Такi думки ходили в головi в директора. Про кiбернетику i моделi не згадував. Хiба можна їх порiвняти з хiрургiєю, iз життями людей?
Тронна промова директора нiчого нового не мiстила: "Давай - давай!" Бiльше операцiй, вище дисциплiна асептики в реанiмацiї.
Вся увага - важким хворим. Гасла вiдомi. Додалася: "честь iнституту": тримати перше мiсце в Союзi. Геннадiй залишається заступником.
Насамперед навели порядок у витратi медикаментiв: мiсячного лiмiту, що видавав тубiнститут, вистачало лише на два-три тижнi. Стали заощаджувати, контролювати - i вклалися в кошторис.
Звичайно, було багато господарської роботи. "Вибити" штати, набрати робiтникiв, налагодити облiк майна i грошей. Вiдмiнний бухгалтер прийшла до нас... (Для директора - бухгалтер - кам'яна стiна.)
Сталiн був правий: головне - кадри. Вони в нас були.
До цiєї теми: Мiськком затверджував мене на посадi директора. Слова секретаря: "Перший раз безпартiйного директора бачимо". Але не чiплялися.
Директорство не тяготило: продовжував колишню роботу. Єдино, що не робив ранiш: ходив по начальству: просив грошей на устаткування. Дечого домiгся.
Але мiнiстерство ставилося iдеально.
27. 1983-85 рр. Ювiлей. Лиха та смертi.
Да - полiтика: щось я мало про неї пишу. А треба, Амосов - ти тепер -"начальник", вiд полiтикiв залежиш.
Прийшов Андропов: КДБ бiля влади. Буде хоча б порядок. Пiшли анекдоти, як ловлять у магазинах (i навiть у лазнях!) прогульникiв у робочий час. Нiби навiть мiлiцiю КДБ притиснуло.
Менi подобався Андропов. Хоча вся полiтика його була в старому руслi: "Комунiзм в усьому свiтi". Вiйна в Афганiстанi, дисидентiв у психушки i на висилку. Нiяких "вiдлиг".
Героїчна людина: пiшла на таку посаду будучи тяжко хворим. Можливо, вiн дiйсно хотiв удосконалити соцiалiзм.
... ... ... А яку грандiозну конференцiю пiдготували до мого сiмдесятирiччя! Гостi приїхали з усього Союзу. Наукова програма була не настiльки багата, але честi менi видали - понад мiру! Засiдали в Будинку кiно, зал чоловiк на сiмсот. Двi стопи папок з адресами закривали голову президiї. Маса подарункiв... нi, дорогих не було, так, кустарнi вироби. Але халат i тюбетейку узбеки на мене надiли. Халат - простий, не шовковий.
Сам я зробив великий огляд роботи клiнiки. Цифри значнi, але... для домашнього, радянського користування, у сенсi результатiв.
У ресторанi була вечеря. Не пам'ятаю, де взяли грошi.
Зато вдома Лiда виложилася, як могла: запросили чоловiк двадцять самих-самих хiрургiв i тiльки з iнших мiст. Випито i з'їдено було багато. До неподобства не напилися, але деякi добряче випили. Лiда молодець!
Так, ледве не забув: орден Жовтневої революцiї видали.
Ще деталь: напередоднi святкування, коли багато гостей уже приїхали улаштував показовi операцiї: цiлих три АШКи! Намагався довести, що ще не старий. Не оцiнили:
- На чорта тобi це було потрiбно?!
... ... ... 1984 рiк пройшов у трудах по становленню iнституту. Тобто клiнiка працювала як звичайно, але притиралися господарськi служби, добирався народ. Добудували гуртожиток для сестер, зробили четвертий поверх для терапiї над старим корпусом - жадiбнiсть охопила директора: бiльше койок!
... ... ... На початку 1985 року життя похитнулося, i ледве було не перекинулося. У Лiди трапився iнсульт. На щастя - не важкий, без утрати свiдомостi, тiльки iз сильним запамороченням. Пiдвестися не могла. Лiкарi наполягали на госпiталiзацiї, але хвора просила:
- Не вiддавайте мене в лiкарню!
Ми i не збиралися. Призначили масу лiкiв.
Пройшов мiсяць життя з лежачею хворою. Катя з Володею жили у нас.
Тепер уже майже усе пройшло. Вчора виводили на вулицю.
... ... ... Навеснi поїхали на дачу.
... ... ... У iнститутi з'явилася "Волга". На нiй шофер мене зустрiчає i проводжає бiля електрички, на станцiї метро. За всi п'ять рокiв директорства, тiльки один раз приїжджали за мною на дачу. От який iдейний директор. Зарплату не одержує, i ще i машину береже. Кожний прочитає i скаже:
- Ну i дурень.
Може бути. Але так вже улаштований. З тiєї ж опери, що оголошення у вестибулi про заборону подарункiв. Не думаю, що строго виконували наказ: приносили цукерки i коньяк. Менi особисто - нiколи. Тiльки раз викрили одного лiкаря: вимагав грошi. Запропонував звiльнитися.
... ... ... Увесь час пишу про смертi. Але куди вiд них дiнешся, якщо сам старий?
От знову: помер Ваня Дедков. Соратник i друг.
У 1968 перенiс iнфаркт, пiсля чого наростали ускладнення: аневризма i блокада серця, ушили стимулятор, розвився гнiйний плеврит. Але роботу не кидав i навiть iз дренажем робив операцiї. Був першокласним хiрургом.
Зупинка серця трапилася вдома. Ганна Василiвна i дочка Таня (вона в нас працює) по черзi робили масаж серця i дихали "рот у рот", поки приїхала швидка допомога, i дефiбрилювали серце.
До нас привезли на штучному диханнi. Нiч удалося протримати життя, але зупинки серця повторювалися, i до ранку усе скiнчилося.
Панахида була в iнститутi удосконалення, де кафедрою завiдував рокiв двадцять. Народу прийшло мало. Кривдно за Ваню: тисячi людей спас, а до могили пiшов - майже на самотi. Подумалося: так i зi мною буде.
Ах, Амосов, не займайся дрiбницями! Не за подяки оперуєш i рятуєш - для задоволення. Така механiка психiки - усе робиться для задоволення: їжа, слава, навiть "добрi справи". Рiзниця в тому: кому що бiльш цiнне.
Ще: одержав листа з Ленiнграда вiд свого однокурсника - померла Галя, вiд iнсульту на грунтi гiпертонiї. Тиждень пролежала в реанiмацiї, але спасти не змогли. Розiйшлися сорок п'ять рокiв тому, згадував рiдко. Бачилися два рази. Але усе ж у пам'ятi маленьке мiсце займала, зовсiм маленьке. Знав, що десь є живий шматок молодостi, що при бажаннi можна зустрiтися i пригадати. А тепер там - пустота. Так само як порожнi мiсця моїх друзiв, чиї картки пiд склом передi мною: Борис, Аркадiй, Кирило, Юлiк, Федоровський, Дольд-Михайлик, Сент-Джордж, Дедков. Дивина почуття в тому, що їх уже немає, а я як нi в чому не бувало, оперую, бiгаю, думаю. Дригаюся! Адже їх немає. Немає!
Шкода Галю. Скiльки в неї було щастя в життi? Навряд чи багато. Але не будемо перераховувати i рахувати. Кожному - своє.
... ... ... Наприкiнцi жовтня був з'їзд хiрургiв України в Сiмферополi. Їздили з Лiдою у Старий Крим. Нiчого, старi (двоюрiдна сестра Катя i її чоловiк Федя) тримаються, тiльки бояться померти один ранiш вiд iншого.
Сiчень, 2001 р.
Микола Амосов. Голоси часiв.
Переклад з росiйської Малашок Тамара