Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / AMOSOV / voices6-7_u
.htmlМикола Михайлович Амосов. Голоси часiв Бiографiя
Суто особисте
Книги ГОЛОСИ ЧАСIВ Замiсть передмови.
Глава перша. Рiдня. Мама.
Глава друга. Дитинство, отроцтво, юнiсть.
Глава третя. Архангельськ. 1932-39 рр.
Глава четверта. Вiйна.
Глава п'ята. Москва. Брянськ. Глава шоста. Київ. 1. 1952-53 рр. Київ. Доктор наук.
2. 1953 р. Кафедра.
3. 1955 р. Операцiї на серцi.
4. 1955 р. Початок кiбернетики.
5. 1956 р. Дочка.
6. 1956-57 рр. Крах культу Сталiна. Нова клiнiка.
7. 1957 р. Конгрес в Мексiцi.
8. 1958-59 рр. АШК-Апарат Штучного Кровообiгу.
9. 1959-63 рр. Подiї i зустрiчi 60-х.
10. 1962-64 рр. Чини i нагороди.
11. 1962-63 рр. Поїздка до Штатiв. З'їзд в Харьковi. Штучний розум.
12. 1963-65 рр. Клапани.
13. 1962-68 рр. Письменник.
14. 1963 р. Вибух у камерi.
15. 1965-67 рр. Рiзне.
16. 1967 рр. Доповiдь у Вашингтонi.
17. 1968 р. Iталiя. Княгиня Олсуфьєва. Сахаров.
18. 1968 р. Пересадка серця.
19. 1969-73 р. Рiзне - на початку 70-х. Психологiя. "Етика стаї".
20. 1971-75 р. Дочка. Конгрес в Москвi. Смертi.
21. 1974-75 рр. Зустрiчi. Записки про вiйну.
22. 1975 р. Новий будинок.
23. 1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.
24. Книга про здоров'я.
25. 1982-83 рр. Капiтуляцiя. Дачнi справи.
26. 1983 р. Iнститут.
27. 1983-85 р. Ювiлей. Лиха та смертi.
28. 1984-88 рр. Виписки iз щоденникiв.
29. 1989-90 рр. Народний депутат.
30. 1990-92 рр. Наука: анкети, людина.
31. 1989-90 рр. Справи суспiльнi. Розчарування.
32. 1991-92 рр. Подiї. Путч.
33. 1992-93 рр. Лiда: "дзвоники" Остання операцiя.
34. 1993-98 рр. Експериментальне життя.
35. 1998 р. "Останнiй парад".
36. Пiслямова.
37. 2000 р. Експеримент закiнчено? Життя продовжується.
38. Доповнення вiд листопада 2000 року
39. Вмсновок
40.Пiслямова до "експерименту", липень 2001 р. Виноски та скорочення
Ваша думка Русский English ГОЛОСИ ЧАСIВ. (електронний варiант)
М.М.АМОСОВ 01.01.2001 Глава шоста. (Продовження) 29. 1989-90 рр. Народний депутат.
Життя продовжувалося.
У груднi вибрали нового директора. Нiкого не пропонував: самi думали. Два кандидати - Книшов та Зiньковський. По чесному, я не знав котрий краще. Вибрали Книшова з перевагою в третину голосiв.
Звiт за рiк ще робив сам: 1860 операцiй з АШК, 13% смертнiсть, Всiх операцiй бiля 4900, сумарна смертнiсть - 5,3%. З цими цифрами здав iнститут. По ним будуть порiвнювати "нову династiю" iз старою.
Вирiшив, що буду ходити в iнститут два рази на тиждень, тiльки на операцiї. Конференцiї не вiдвiдувати. В керування iнститутом не втручатися: "хто їде той i править".
Геннадiй цiлком справлявся. Були "ремствування", невдоволення, проте - безпiдставнi. Темпи роботи трохи сповiльнилися, але в цьому винувата перебудова - виробництво скоротилося.
... ... ... Не встиг пристосуватися до змiн життя - знайти заняття, як захопили новацiї. У країнi почалася виборча кампанiя.
Наприкiнцi грудня прийшов Вiтя i сказав приблизно таке:
- Ви тепер звiльнилися... Якщо ми висунемо вас у депутати?
От який Вiтя Заворотний. Другий раз змiнює мою долю.
Спочатку я руками замахав.
- Навiщо менi!
А потiм подумав: новий час наступає, новi можливостi будуть у депутата. "Можна людям допомогти". Пишномовно звучить, да? Але так i було. Двi справи потребували втручання: стан медицини, i фiзкультура в школах. Упевнений, що через неї можна полiпшити здоров'я дiтей. Задуми по медицинi: госпрозрахунок, контроль якостi роботи i квалiфiкацiї лiкарiв, нова iсторiя хвороби.
Усе разом: нове поле дiяльностi. Не вичерпались ще сили, а операцiї незабаром скiнчаться: вiк, хiрургiя - робота ручна. Нарештi, просто потрiбно заповнити вакуум.
У загальному: погодився.
... ... ... Закрутилася виборча компанiя. Створили штаб. Мабуть, головним органiзатором був Михайло Зiнченко, приятель iз Райкома. Виборчий закон говорив: половину депутатiв - вiд громадян, другу - вiд громадських органiзацiй, по рознарядцi: партiя, профспiлки, i багато iнших.
Кандидату покладалося "зустрiч iз виборцями". Це значить - виступати на зборах, викладати свою програму або взагалi говорити чого хочеш: важливо сподобатися.
У мене є листiвка, що клеїли на стiни - iз портретом, бiографiєю i програмою, її змiст цiкавий. По медицинi пропонував лiквiдувати лiкарнi для начальства, впровадити госпрозрахунок, i - вiдповiдно - збiльшити фiнанси. З екологiї - вiдкрити iнформацiю, i пiдсилити контроль за атомними станцiями, з економiки - скоротити витрати на оборону, на космос, на допомогу iншим країнам. Не пiдвищувати цiни. Передавати в оренду збитковi пiдприємства: натяк на змiну власностi. Лiквiдувати привiлею, впровадити прогресивний податок на нерухомiсть i прибутки. Допомагати самим бiдним. У цiлому: вiдновити цивiльнi права в повному обсязi. (З обережностi - не уточнював!). Капiталiзм i багатопартiйну демократiю не оголосив, але пiдходи до них намiчав. По тим часам - добре. А вже в промовах я усе називав своїми iменами, не боявся.
Конкуренти були гiднi - вiд Кашпировського до Драча. Був ще машинiст i троє iнших, прiзвища забув.
Виступати менi не звикати - стiльки лекцiй прочитано! Народ на зустрiчi ходив, кандидати один одного не зачiпали, компанiя пройшла чесно. "Брудних технологiй", як тепер, ще не було.
Самi вибори емоцiй не викликали. Пройшов у першому турi, "За" проголосували бiльш 60%. На другий день вручили тимчасове посвiдчення. Ми це вже проходили.
Двiчi на тиждень - оперував. О десятiй вечора, за звичаєм - дивився на годинника - чекав доповiдi чергових. Без мала, сорок рокiв чекав. Тепер - вiльний. Легких хворих для своїх операцiй не пiдбирав, але найважчих уникав. Тому хiрургiчна пристрасть ослабла. Чи додало це щастя? Нi, не додало. Реалiзацiя лiдерства - солодка зараза. Тепер - позбавився.
10-го травня Катя народила дочку. Назвали - Ганною. Почалося нове сiмейне життя. Молодi повернулися жити до нас - потрiбна постiйна допомога бабусi. Чарi вiдiйшла на заднiй план, виглядала знiяковiлою, i я за неї переживав. До маленької Анюти почуттiв поки не вiдчував.
Пiсля виборiв зробив велику дурiсть: погодився на висування у Верховну Раду. Його вибирали як постiйний парламент у кiлькостi бiля 400 iз 2500 народних депутатiв. Думав: "працювати, так працювати"! Але не очiкував, що б було так тяжко засiдати безупинно.
... ... ... Перший З'їзд Народних депутатiв був iсторичною подiєю - на шляхах демократiї, а може бути i навпаки - у деградацiї великої держави - Радянського Союзу. З нього почався i розпад усього Соцтабору.
Iнтелектуальна елiта була представлена на з'їздi. Наука i творчi спiлки вклали лепту, спасибi партiї, читай - Горбачову, що дали їм мiсця. Половину сторiнки займуть знаменитостi, якщо прiзвища перераховувати.
Початок йшов по старiй дорiжцi - як уже випробував першого разу - цiлих 17 рокiв. Вiд'їзд iз Києва - два вагони СВ пiд депутатiв. У Москвi - в депутатськiй кiмнатi вокзалу вже усе розписано - у який готель. Привезуть у машинах, постоїш у черзi, дадуть номер. Лишиш речi - йди на реєстрацiю в Кремль, у Георгiєвський зал. Там видають тимчасове посвiдчення - картку. Її пiднiмати при голосуваннi (електронiка з'явилася пiзнiше). Дадуть i грошi: добовi, не шикарнi - тiльки вистачало на їжу i готель. Ще видали якiсь папери, регламент, порядок денний, не пам'ятаю точно.
Але казус зi мною трапився - телевiзiонщик сунув в обличчя мiкрофон:
- Що ви очiкуєте вiд з'їзду?
- Нiчого не очiкую!
Це показали в той же вечiр з Останкiно i потiм мене на вулицi зупиняли громадяни i намагалися запитати: чому такий песимiзм.
Вiн i справдi був: не вiрив у великий прогрес. Вже були зведення - члени партiї (i начальники) склали 90% з'їзду.
Не приховаю, що я був помiтним депутатом: показували по ТБ, а багато хто ще пам'ятав "Думки i серце" i " Роздуми про здоров'я" в "Науке и жизни" - три мiльйони тираж. Колгоспникiв i робiтникiв серед депутатiв було зовсiм мало. Партiя їх висувала, але народ не обирав.
До того ж, мене посадили в першому ряду, майже навпроти трибуни. Знову я бачив перед собою президiю - але вже в iншому варiантi - без Полiтбюро. Сидiли представники республiк - i не тiльки начальники, але i дiячi культури.
... ... ... Дуже сумбурнi спогади про з'їзд. З одного боку - демократiя, говорять майже зовсiм вiльно. З iншого боку - потужна партiя давить, хоче усе "тримати i не пускати". А Горбачов маневрує, але iз симпатiєю до демократiв. Проте, крiм регулятора-голови дiє "агресивно-слухняна бiльшiсть" - такий придумали вдалий термiн для тих партiйних, що "захлопували" прогресивних ораторiв, подiбних Сахарову.
Слухати промови було дуже цiкаво. Хiба порiвняєш iз старими часами? - "Ду-ду-ду"...
Де це було бачене таке: виступила Єжи Умалатова (чеченка) i запропонувала вiдвести кандидатуру Горбачова - першого секретаря ЦК - iз списку кандидатiв у президенти.
З'їзд тривав 15 днiв, удвiчi довше плану. Масу часу зайняли всiлякi обрання - не буду перераховувати.
Головним героєм з'їзду був Сахаров. Вiн вiдкрив i закрив дебати. Виступав сiм разiв! Признаватися - надоїв - не тiльки "бiльшостi", але i демократам. Один з виступiв був просто невдалим. Говорили про Афганiстан, багато чого засуджували. Але Сахаров просто образив армiю, а значить i народ, коли заявив, що оточених меджехедами бiйцiв розстрiлювали з лiтакiв, щоб вони не здалися в полон. Я пройшов Вiтчизняну вiйну, набагато бiльш жорстоку, упевнений - такого бути не могло. Обстрiляти своїх помилково - да бувало, але не навмисно. Недивно, що зал буквально вибухнув обуренням, а один депутат, герой Афгана, без обох нiг, вiдхльостав Сахарова жорсткими словами.
Всi iншi виступи Андрiя Дмитровича були в справi. Саме вiдношення до нього роздiлило з'їзд на прогресистiв - приблизно третина i ренегатiв - iншi. У останньому виступi, уже перед самим закриттям, Сахаров представив проект декрету про владу - дуже демократичний. Але його вже не обговорювали - не було часу i бажання.
Коли Сахаров помер, пiд час наступного - зимового вже - з'їзду то його похорони були дiйсною демонстрацiєю любовi i поваги. Супротивники вже мовчали.
З промов демократiв запам'ятався iсторик Афанасьєв, економiсти Шмельов i Попов, а так само декiлька дiячiв вiд мистецтва, але прiзвища випали з пам'ятi. З "нацiоналiв" - Ландсбергiс, вiд Литви.
Литовцi улаштували демарш - покинули зал на знак протесту - але не пригадаю пiдстави. Здається, вимагали обнародувати i скасувати текст "Пакту Молотов-Рибентроп" Це значило - повернути незалежнiсть Прибалтицi. "Бiльшiсть" дуже шумiли, пакт не скасували. Не настав час.
Ще тема: шоста стаття конституцiї про верховенство в державi партiї комунiстiв. Тобто - за багатопартiйнiсть. Тут - удалося, хоча партiй - конкурентiв тодi не було. Але опозицiя вже з'явилася: так звана мiжрегiональна група. У неї записували. Я сходив якось на засiдання, але не надихнувся.
У лiдери висувався Єльцин. Вiн тодi вiдмiнно "дивився", як тепер говорять. Такий собi росiйський красень.
Звичайно, було багато розмов про економiку. З'явився термiн: "соцiалiстичний ринок": тобто усе - державне, але торгувати, а не розподiляти. Для цього з опозицiї висунули "План 500 днiв". Не пройшло.
Вибрали нового прем'єра - Рижкова. Його доповiдь була "радянською".
Краще усiх висловився Чингиз Айтматов. Приблизно, так:
- Чого шукати? Давайте Шведський соцiалiзм!
З того моменту i пiшов гуляти цей термiн. Нiхто не розiбрався: у Швецiї капiталiзм, оскiльки 80% приватного пiдприємництва, але податки великi i за рахунок їх соцiальнi блага: поголовнi пенсiї, безкоштовна медицина та освiта. i багато ще чого гарного. (Ми дотепер мрiємо про такий.)
У загальнiй дискусiї висловлювалися, хто, про що хотiв. Навiть полтавський костоправ Касьян говорив - дуже реакцiйно.
Виступали слiдчi Гдлян i Iванов, автори " узбецької справи "- грандiозного злодiйства, з арештами секретарiв обкомiв. Гдлян загрожував компроматом на "самих-самих". Але так i не пред'явив його в наступному.
Творча iнтелiгенцiя була настроєна на свободу i демократiю, проти засилля Партiї, за соцiалiзм, але "iз людським обличчям".
Виступаючих було багато: народ пар випустив.
Коли вибрали Верховну Раду, то засiдали паралельно iз З'їздом: ранком або ввечерi. Щось менi в ньому вiдразу не сподобалося: порожня балачка. I голова - Лук'янов був гидкий. Потiм був Примаков. Ми вважали його вченим, академiком, а вiн був, крiм того розвiдником.
Побут. Жив у "Москвi". Пiдводився о 6 ранку, бiгав навколо готелю. Робив свою тисячу рухiв. Снiдав iз холодильника, плюс кип'ятильник. Пiд час перерви опiвднi - вiдпрацьовував ходьбу по кремлiвському садку. Обiдав у ресторанi, був депутатський зал. Вечорами ходив у гостi до Березових, Бочарових, Льови Шерстенiкова, Манучарової. Або - читав, дивився телевiзор. Додому дзвонив, через день, знав неспокiйну дружину. Лiтав в Архангельськ на зустрiч - 50 рокiв пiсля закiнчення iнституту. Ще: редагував другу частину "Книги про щастя i нещастя". З депутатами поза З'їздом не спiлкувався.
Засiдання лишали час для закритих бiблiотек. Саме тодi я знайшов статистику про соцiалiзм i капiталiзм. Цифри я вже наводив. Думав про причини. От висновок: соцiалiзм "небiологiчний". При капiталiзмi задiянi сильнiшi почуття: жадiбнiсть, лiдерство, самоствердження, страх безробiття. А соцiалiзмi Замiна бiологiї iдеологiєю, "свiдомiстю", не повноцiнна. Значимiсть "переконань" у мотивацiї в чотири рази менше потреб. Ще момент: капiталiзм робить ставку на лiдерiв - на нерiвнiсть, на конкуренцiю. Наше соцзмагання - "типове не те".
30. 1990-92 рр. Наука: анкети, людина.
Там же, у Москвi, почався для мене новий виток соцiальних наук.
На засiданнях сидiв iз записною книжкою i мудрував над анкетами, схемами i статистиками.
Про це скажу дуже коротко, оскiльки справа - спецiальна, не для белетристики. Подробицi - у публiкацiях.
Були двi задачi. Перша - з'ясувати, як громадяни живуть i що думають: потрiбне велике опитуванння, усiх пiдряд.
Друга - прояснити бiологiчну природу людини i якостi особистостi. Потрiбнi експерти.
Оскiльки в мене немає нi спiвробiтникiв, нi апарата, нi грошей, але є популярнiсть, то я придумав метод: опитування громадян через газети. Анкети (40 пунктiв!) друкували, у рiзний час, i з рiзним змiстом у "Неделе", "Литературной газете", "Комсомольской правде" "Учительской газете". Зворотну адресу давав на свiй iнститут, у Київ. Пiшли листи, дуже багато, тисячами. Опрацювання анкет органiзував усе той же Михайло Зiнченко i ще був аспiрант по кiбернетицi. Справу зробили за два мiсяцi. Зведення застарiли, не буду наводити цифри. Суть така: народ бiдний, незадоволений, владi не довiряє, особливо - мiсцевiй, для пристойного життя хотiли б збiльшити прибуток у 3-4 рази, але роботу готовi додати тiльки на 30-50 %. Щиро не запитував - за соцiалiзм або капiталiзм, газета на це не пiшла, але приватне пiдприємництво i демократiю - вiтали бiльшiсть. Тобто зсув до капiталiзму - безсумнiвний. По анкетах написав у "Неделю" статтю, її надрукували.
Друга задача була набагато складнiша. Дивно звучить, але не знайшов я в лiтературi кiлькiсних даних по природi людини. Навiть - у захiднiй.
З "Литературной газетой" у мене була стара дружба - у 1988 - 90 роках надрукували чотири статтi на цiлу сторiнку. Погодилися опублiкувати анкету по природi людини. Я для неї запропонував свою гiпотезу: перерахував якостi психiки, позначив варiанти вiдсоткiв, альтернативи. Виглядало солiдно. Газета мала тираж бiля двох мiльйонiв, переважно з iнтелiгентiв, розраховував серед вiдповiвших вiдiбрати декiлька сотень "експертiв". Це психологи, педагоги, лiкарi, ученi. (Професiя вказувалася). Одержали, на адресу редакцiї, 2,5 тисячi вiдповiдей, iз них ми вiдiбрали 500 експертiв. У Києвi опрацювали їхнi анкети.
Так що ж вийшло з людиною? Дуже коротко: якостi суперечливi, по кожному пункту є крайнi позицiї. Можна порахувати розподiл типiв. Докладно описувати це не можу, данi публiкував - дивися "Свiтогляд". Але саме загальне скажу.
Поводження людини на три чвертi визначають бiологiчнi потреби. На одну чверть - переконання, що йдуть вiд суспiльства, продукт творчостi: натренованi словеснi формули: "Що добре, що погано, i як треба". Егоїзму в 10 разiв бiльше, чим альтруїзму.(!) Для сили (значимостi) потреб має мiсце така закономiрнiсть в порядку зменшення: бiль, страх, голод, жадiбнiсть, секс, дiти, спiлкування, спiвпереживання, лiдерство, пiдпорядкованiсть, самовираження, допитливiсть, агресивнiсть, дiяльнiсть, лiнь. Вихованням можна змiнити силу потреби на 1/4. Наприклад: жадiбного, не зробити добрим, можна тiльки зменшити жадiбнiсть.
"Електростанцiя" особистостi - характер. Розподiл людей по силi характеру - по працездатностi: сильнi 10%, середнi 70%, слабкi 20%. Спiввiдношення сили сильного до сили слабкого: 3 до 1. Тренування характеру - невелике: iз слабкого не зробити сильного. Але навченiсть розуму - велика: "посередньо-розумних" можна робити навiть iз дурнiв, якщо рано приступити до енергiйного навчання. iснує потреба в правдi, справедливостi i вiрi. Психологiю можна висловити моделлю особистостi.
31. 1989-90 рр. Справи суспiльнi. Розчарування.
У серпнi парламент розпустили у вiдпустку. Отут я дiзнався цiну демократiї. Виборцi були вже не тi, що ранiш. Коли звiтувався - наполегливо дорiкали, вимагали прав i пiльг. На прийоми по понедiлках приходило по 20-30 вiдвiдувачiв. Не тiльки просять, але вимагають. Крiм того - права качають! Давай гарну роботу, соцiальний захист, начальники поганi.
Загалом, зрозумiв, що потрапив в халепу: Не маю змоги задовольнити народ.
... ... ... Друга половина серпня: вiдпустка.
Вдома усе крутиться навколо Анюти, тому ми з Чарi вiдправилися на дачу однi. Скучно, але зате був час для анкет i моделей суспiльства.
... ... ... Верховна Рада знову зiбралася у вереснi. i дуже швидко вона менi зовсiм набридла. Дивне положення: законодавцi працюють, уряд - править, а країна котиться в прiрву. Без кiнця розбирали програми i плани. Явлiнський i Шаталов запропонували "500 днiв", щоб перейти до ринку. Уряд його не прийняв, Абалкiн запропонував свiй. А дефiцит в економiцi зростав, як снiгова куля. Воєнна промисловiсть гнала пушки i лiтаки, уже явно не потрiбнi. Усi вимагали пiльг: пiдвищення оплати, вiдпусток, звiльнення вiд податкiв. Тобто - грошей. Рижков виходив i говорив: "Грошей немає". Наполягали: "Знайти!" Через день - той же Рижков: "Ми пiдрахували i вишукали". Виглядало несерйозно.
Лiтом 1989-го вибухнув перший "соцiальний вибух": застрайкували шахтарi Кузбасу. Громадськiсть - привiтала i навiть Горбачов чи ледве не схвалював. Знову - пiльги, грошi. А продуктивнiсть працi шахтарiв у порiвняннi зi Штатами була в п'ять разiв менше.
Державна дисциплiна йшла пiд уклiн: заводи виконували тiльки тi замовлення, що вигiднi. Зв'язки рвалися. Екологи збирали мiтинги i закривали виробництва. Дефiцит бюджету компенсувався друкуванням грошей. Виробництво падало. Результат - дефiцит товарiв i iнфляцiя.
Добре сказав Абалкiн:
- Ми хочемо жити як в Америцi, а працювати як у Союзi.
Я цiлком розбирався у всiх справах, але бачив безнадiйнiсть i вiдсутнiсть розуму в правителiв, тому не хотiлося брати участь у дебатах. Але два рази усе-таки виступав: коли затверджували Чазова в мiнiстри i проти озброєнь.
... ... ... Просидiв на Верховнiй Радi осiнь i вирiшив, що досить. Потрiбно втiкати. Якщо не зовсiм, то хоча б частково, що б їздити додому, оперувати. Навiть цiною прикростей вiд прийому виборцiв!
Допомогло серце. Ще влiтку помiтив екстрасистоли, тобто "позачерговi " скорочення серця на фонi ритмiчної роботи стимулятора. Вони не заважали жити, бiгалось добре. Вирiшив скористатися: звернувся в Кардiологiчний центр, до Чазова. Обстежили i видали довiдку: "Звiльнити вiд засiдань". Подав її Примакову i вiн дозволив "вiдвiдувати по можливостi", до ротацiї ВР восени 90 року, на З'їздi.
Що i було потрiбно довести.
Бiльшу частину часу став проводити вдома. Оперував. Але й у Москву їздив часто - попрацювати в бiблiотеках, зрiдка посидiти на засiданнi. Попутно - провiдати друзiв, поговорити на всякi теми.
У одну з таких поїздок у Москву приспали Чарi. Саме так. Занедужала моя улюблениця ще наприкiнцi лiта: рак молочної залози, уже з метастазами. Вони стали швидко рости, з'явилася рiдина в животi, задишка.
Боже мiй! Як вона страждала! Лежати вiд задишки не могла - стояла, потiм падала вiд втоми i знову пiднiмалася. Їла мало, уже не гавкала, тiльки дивилася на мене невимовно - жалiсливо. Докiрливим поглядом.
Знаючи мою любов до собаки, мене не запитували, приспали i поховали.
"Ми любимо не собаку, а собак" Так, це так, але я вже бiльше не хочу. Море задоволення, що доставили двi Чарi за 18 рокiв спiлкування, не покриває переживань вiд їхнiх смертей.
Краще я вiдiйду убiк - вiд щастя i нещасть.
Але зато в нас була Анюта. Вона швидко росла. Не встигли оглянутися, уже манеж поставили в кухнi. А як чудово вона посмiхалася!
... ... ... Пройшла зима 1989-1990 рокiв. Пройшли вибори народних депутатiв союзних республiк.
З ВР мене "ротували" восени 90-го, на Другому З'їздi. Тодi ж вибрали Президента, зрозумiло, Горбачова. Не ста вiдсотками як ранiш, але достатньо. Потiм - вiце-президента - Єнаєва, така гидота.
У 1990 роцi почалися компанiї за суверенiтети союзних республiк. Мiсцевим керманичам - комунiстам дуже хотiлося самим правити. Бiльше усiх - Єльцину. На Українi заворушилися нацiоналiсти. Теж зiбрався з'їзд, обрали Голову - Л.М.Кравчука.
Влiтку я ще iнодi приїжджав на засiдання Верховної Ради. Пам'ятаю, що одночасно засiдав i з'їзд депутатiв Росiї. Усi спостерiгали за баталiями по виборам голови. З скрипом пройшов Єльцин.
Тим часом положення в економiцi постiйно погiршувалося. Вiдбулася змiна уряду - з'явився Павлов. Не пам'ятаю, коли i як це трапилося. Знаю, що було перше примiряння по фiнансових справах, щось з обмiном купюр.
Монополiю на зовнiшню торгiвлю скасували i з'явилися "човники". Всi пiдземнi переходи в Москвi були забитi торговцями, як при НЕПi. Вiдповiдно зникали товари в магазинах. Навiть - у Москвi. Слово "дефiцит" стало модним. Всякий: товарний, бюджетний, торговий. Майже на чверть не вистачало грошей уряду, i вони були "запозиченi в Державному банку". Попросту - надрукованi.
Ще пiзньої осенi 89 року я зробив спробу виконати свою програму: допомогти школi i медицинi. У школi потрiбно пiдсилити фiзкультуру - один урок щодня i з великим навантаженням. (Приблизно так на Заходi). З Василем Кольченко (учень) знайшли школу, переконали директрису, виступав перед батьками. I - нiчого. Саботаж учителiв фiзкультури i невдоволення батькiв. Менше мiсяця протримався новий розклад iз посиленою фiзкультурою. Мiськвно було "За", але наказу не видало.
Мiнiстерству охорони здоров'я я для початку запропонувала вибiрково ввести нашу "формалiзовану" iсторiю хвороби в котрiй потрiбно лише пiдкреслювати, ставити цифри i зовсiм трохи писати. Економiя часу 1-2 години на день. Плюс - iнформативнiсть. Вигоди очевиднi: усiм вiдома "писанина" лiкарiв - вимагає часу, а нiчого зрозумiти не можна. Заступник мiнiстра вiтав. Але - не бiльше. Головнi лiкарi погодилися, але не зробили.
Трохи пiзнiше я надрукував статтю про "iсторiї" у "Медичнiй газетi", iз пропозицiєю - вислати зразок. Спецiально надрукували декiлька сотень примiрникiв для розсилання. Дiйсно, десятка три листiв з запитами прийшло, вiдправили їм зразки. i - все!
Таке враження - б'єш, як у подушку.
Якби менi було не 75, а хоча б пiвсотнi рокiв, то ще б поборовся, а так....
- Да горiть ви усi ясним полум'ям!
Система так закостенiла, що загубила спроможнiсть спiймати нове.
32. 1991-92 рр. Подiї. Путч.
Отут приспiли подiї великого масштабу, вони усе собою заступили. Михайло Сергiйович намагався скласти Союзний договiр iз республiками - що б i свободи їм додати i цiлiснiсть країни зберегти. В Огарьовi засiдали комiсiї, напевно - декiлька мiсяцiв. Н_бито, до лiта 91-го узгодили.
Поїхав Горбачов у Форос, у вiдпустку.
Гримнув ГКЧП!
Ранком я почув по радiо звернення цих дiячiв до народу. Воно збивало з нiг: переворот! Я б уже не пригадав усього, але зберiг "Известия" за 20 серпня. Тому коротко розповiм суть подiй.
Тези їх "Звернення". У країнi криза економiки i влади. Розпад зв'язкiв, падiння виробництва, iнфляцiя, розгул дикого ринку, республiки розбiгаються, Союз от-от розпадеться, угоди республiки не визнають... Потрiбнi екстренi заходи! Для цього зiбрали Комiтет "iз здорових сил". КДБ - Крючков, МВС - Пуго, вiйська - Язов, Рада мiнiстрiв - Павлов. Голова - вiце-президент Янаєв. Саме вiн оголосив, що Горбачов хворий i вони беруть владу.
Реалiзацiя надзвичайки: заборона на партiї, органiзацiї, збори, цензура ЗМI, держконтроль над економiкою: монополiя зовнiшньої торгiвлi, цiни зарплати, власнiсть. Далi: охорона об'єктiв - читай - вiйська в мiстi. Але... усе спирається на конституцiю.
По ТБ показали прес-конференцiю, ГКЧП-iстiв iз тремтячими руками Янаєва, а потiм запустили Лебедине озеро. Але "Свобода" передала подробицi - у Москвi танки, бiльшiсть республiканських властей пiдтримало путчистiв, Україна - вичiкує.
Що робить народ у таких ситуацiях? Запасає продукти.
На щастя, усе розв'язалося за два днi. Слабаками виявилися нашi "силовики". Єльцин бiля Бiлого дому вилiз на танк i зломив ситуацiю - злякав. Правда, москвичi потiм розповiдали, що нiякого масового протесту не було, i багато хто хотiв наведення порядку.
Але, так чи iнакше, наступного дня "Свобода" передала, що танки iдуть, а путчисти направилися у Внуково - летiти до Горбачова.
Вони дiйсно, поїхали на переговори до Горбачова. Ми навiть тепер не знаємо, що вони хотiли. У всякому разi, слiдом за ними поїхали "вiрнi" вiйськовi - заарештовувати путчистiв. Не знаємо i щирого вiдношення Горбачова до iдеї путчу. Чутки ходили рiзнi, повторювати не буду.
Я прикидав ГКЧП на ситуацiю сьогодення, коли народ настраждався пiд демократiєю i хоче порядку: мабуть, пiдтримали.
Принизливим було повернення Горбачова в Москву. Усi його пояснення про блокаду Фороса звучали не дуже переконливо на фонi героя Єльцина. А як вiн принижував Михайла Сергiйовича на з'їздi депутатiв Росiї!
Незабаром пiсля путчу зiбрали наш З'їзд, Союзу ССР. На ньому намагалися ще щось склеїти, але вже явно без надiї. Подiл республiк фактично вiдбувся ще до Бiловезької пущi.
Формально Верховна Рада i народнi депутати ще iснували до нового - 1992 року.
... ... ... У сiчнi 1992 року розпад Союзу оформився в Бiловезькiй пущi. Моя позицiя: розумом - схвалював. Серце - болiло.
Все-таки я глибоко росiйська людина, хоча Росiю i Союз, як державу, систему, не схвалював нiколи. Ворожiсть до царату йшла вiд iнтелiгенцiї, потiм її ще пiдiгрiли комунiсти, закресливши все краще, що було в Росiї. Наприклад - земство. Лишили вiд старого тiльки вихолощену класику. Але теж - не мало! Толстой, Достоєвський, Чехов, це єдиний внесок Росiї в цивiлiзацiю. З учених хiба що таблиця Менделєєва, i академiк Павлов. У п'ятидесятих роках я зробив пiдрахунок нобелевських лауреатiв: Росiя i Союз виглядали просто шкода.
Наш комунiзм був явно утопiчний: "прямування вбiк". В усiх науках, крiм пов'язаних iз вiйною, успiхи були дуже скромнi. Зато людськi втрати, у зв'язку з наслiдками революцiї, оцiнюють у 40 i навiть 60 мiльйонiв життiв. Те ж стосується втрат у частинi моралi, трудової етики.
... ... ... Слiдом за Пущею пiшла "шокова терапiя" Гайдара. Пропали заощадження. i так далi. Не хочу переписувати хронологiю подiй.
До цього часу вiдносяться мої висловлення з питань незалежностi України. Так, висловлювався "За". Давав iнтерв'ю i писав статтi в газети. Причини: є народ, є мова, є культура, хоча i бiднувата. iмперiя дiйсно гнiтила українцiв. Ради - нi, не гнiтили, це - неправда. Українськiй мовi перiодично навiть надавали перевагу. Але занадто багато було росiйських серед населення i занадто велика перевага росiйської культури. Тому було важко конкурувати.
Не сховаю, що коли пiднявся нацiоналiзм - хотiлося поїхати в Росiю. Але вже пiзно. Тут пiвжиття прожито, тут 50 тисяч наших колишнiх хворих, сотнi - учнiв. Сiм'я: "етнiчний росiйський" як тепер називають - я один.
33. 1992-93 рр. Лiда: "дзвоники". Остання операцiя.
Ще на початку грудня 91-го продзвенiв другий дзвоник над головою Лiди. "Спазм мозкових судин": запаморочення, слабкiсть у лiвiй руцi i нозi. Пролежала тиждень. Пiд новий рiк неврологiчнi розлади повторилися.
Але все це були лише квiточки. Швидко поправлялася, працювала по дому, няньчила онуку. Не сильно пiдвищувався тиск.
Так пiдiйшла весна 1992 року. Лiда поїхала на дачу, я залишився вдома.
I от - трапилося. Це був другий страшний день у моєму життi пiсля вибуху в камерi - день -14 серпня 1992 року.
Десь о шостiй годинi вечора Лiда прийшла з вулицi i впала.
Уклав на канапу. I отут швидко-швидко почали наростати явища серцевої слабостi. Задихається, метушиться.
- Вмираю!
Схопив пульс - а вiн ледь прощупується. i саме головне - рiдкий, як було в мене при блоцi. Порахував: 38-40. Вимiряв тиск - 60!. Холодний пiт.
Стан катастрофiчно погiршується: бачу - умирає моя Лiда. От так, на очах починає затихати i свiдомiсть плутається... Потiм знову збудження, задишка... i знову це страшне:
- Помираю!
А в мене нiчого немає, щоб пiдсилити серцеву дiяльнiсть. Скорiше набрав телефон швидкої i вони приїхали, усiєю командою, через п'ять хвилин.
Таблетку новодрина пiд язик, i його дiя була магiчна - через п'ять хвилин стала затихати, з'явився пульс, почастiшав спочатку до 80 потiм i вище 100. Кров'яний тиск пiшов нагору, навiть бiльше нiж потрiбно.
На очах, за пiвгодини - смерть далеко вiдступила. Хвора задрiмала.
Розiбралися: виявляється, це я винуватий. У Лiди погане серце, миготлива аритмiя, для лiкування їй призначили дигiталiс, вона одержувала його довго, а я не простежив за пульсом. Наступило передозування - воно i викликало рiзке зрiження пульсу i серцевої слабостi. Цiлком могла померти.
Але нещастя з Лiдою на цьому не скiнчилися.
... ... ... У тому ж мiсяцi я зробив свою останню операцiю, протезування клапана. Хвора померла через мiсяць вiд iнфекцiї. Хiрург у таких випадках винуватий менше усiх - але, спробуй - доведиi Родичi все рiвно можуть сказати: "Навiщо старий брався? На пенсiю його!"
i правильно скажуть. Хоча чотири попереднi роки вшивав приблизно по 30-40 клапанiв, явних помилок не було.
Рiшення "зупинитися" прийшло без драми: хвора вмирала повiльно, звикнув до думки: "Кiнчай!"
На конференцiї не повiдомляв, але i не приховував:
- Кiнець моєї хiрургiї!
Перестав дивитися хворих, крiм тих, що приходили до мене особисто або за яких просили спiвробiтники.
Вiдразу вiдчув: тепер - старий. Перейшов в iнший статус. I весь наступний час не намагаюся здаватися "метром" перед спiвробiтниками. Запитають думку - скажу. Не запитають - промовчу.
Слава Богу, що Геннадiй добре керував iнститутом: зниження операцiй усього на 25-30%. Це гарнi цифри при загальнiй кризi. Тим бiльше що з iнших республiк перестали їздити: потрiбно сплачувати.
... ... ... Заняття для душi були: написав статтю "Мiй свiтогляд" Її надрукували в "Питаннях фiлософiї", престижний журнал. Потiм видали брошуркою.
I знову - смертi. Померли Мамолат i Антонов. Обом - за 80, але голови свiтлi. Олега Костянтиновича ховали добре: народу було багато.
Усе бiльше задоволення доставляла Анюта. Дуже нерiвна. То ласкава - як обiйме i розцiлує: усе вiддаси! А то - озлиться, наговорить рiзкостей, утече i язик покаже. Я учив її лiтерам, читав книжки. Згадував по ним Катю. Бабуся цiлком обожнює - раба на вiк!
... ... ... 1993 рiк почався з нещасть. Знову - Лiда. 18 лютого трапився новий iнсульт. З паралiчем, iз розладом мови. На щастя незабаром усе вiдновилося.
Була депресiя. Важка обстановка вдома. Лiва нога дуже болiла, ходила на превелику силу. Iнвалiд.
... ... ... Восени 1993 року вся увага була - до Росiї. Подiї недавнi, описувати не буду. Факт, що парламент, Бiлий дiм, розстрiляли з танкiв i бiльше сотнi людей загинуло. Хасбулатов, Руцькой i Макашов - люди противнi i я затрудняюся - хто бiльше винуватий - Єльцин або вони. Суспiльство, як i психiку може " занести" - i до упору, до катастрофи.
На наших українських справах цi подiї не позначилися: країна у важкiй економiчнiй кризi. Вiдбиток на вчених: зарплату в Академiї затримують мiсяцями. Прийшлося перейти на забезпечення у свiй рiдний iнститут. Тепер я Почесний Директор. Так хотiлося вiдмовитися вiд усяких зарплат, тому що практичними справами не вiдпрацьовую, але куди дiнешся? Пенсiя мiзерна, заощадження пропали.
У тому ж роцi зусиллями А.Ф.Возiанова, була створена Академiя Медичних Наук, АМН. Мене рекомендували в президiю. Я легенько вiдмовлявся, але рiшучостi не проявив. Думав: усе-таки "при справi". Були вибори нових членiв: Геннадiя вибрали академiком.
У жовтнi 1993 року Валерiй Залевський замiнив менi стимулятор. Перший служив 8 рокiв, останнi пiвроку працював погано. Було тяжко бiгати, приступи стенокардiї. Стимулятор оплатила фiрма "Iнтермедикс". Вiдмiнну машину поставили.
Операцiю описувати нiчого: одну нiч проспав у кабiнетi в Бендета. Весь вечiр приходили гостi i пили за моє здоров'я. Я - теж, але - у мiру.
... ... ... 6 грудня святкували ювiлей - менi 80 рокiв. Положення - не колишнє, але засiдання в Академiї було. Вiд Президента Кравчука одержав "Почесний знак", вiд рiзних органiзацiй - адреси.
Розчулили вчителi з Череповця, iз нашої колишньої школи. Приїхали три чоловiка, привезли скромнi пiвнiчнi подарунки, - навiть сувенiрне барильце вологодської олiї.
Бенкет теж був, як говорять - цiлком пристойний. Спонсори оплатили.
Нi, не одержав задоволення вiд ювiлею. Настрiй поганий, старiсть наздоганяє, удома трудностi.
У Лiди болiла нога, ходила на превелику силу, спала погано.
Виручила хiрургiя: у вiддiленнi у Володi, в iнститутi Шалiмова, виявили закупорку лiвої стегнової артерiї. Микола Федорович Дрюк видалив старi тромби i розширив артерiю.
Хвора свiтло побачила. У її патологiї розiбралися. (Нарештi, Амосов, академiк!) Ясно, що в артерiї "пiдсипали" згустки iз серця. Вiд них же й iнсульти були. Тепер одержує лiки якi знижують коагуляцiю. Сподiваємося. Але загроза залишається.
Сiчень, 2001 р.
Микола Амосов. Голоси часiв.
Переклад з росiйської Малашок Тамара