Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / DIFFERENT / KTbook23_u

Малиновський Б.М. Немає нiчого дорожче.Кiбернетична технiка Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi

Книги автора

Змiст English      Русский "Нет ничего дороже..."

Борис Малиновський К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1

"...За небажання рахуватися з наукою

людство платить дорогу цiну."

Борис Патон. 1983 р. Неймовiрне уже очевидно!? Третiй роздiл "Очима очевидця" iз книги Бориса Малиновського "Нет ничего дороже...". (Продовження)

Основоположник кiбернетики Норберт Вiнер трактував її як науку про керування i зв'язок у тваринi i машинi. Кiбернетична технiка, якiй присвячена книга, з'явилася в зв'язку з потребою мати засоби керування рiзними об'єктами i процесами. У Радянському Союзi кiбернетика спочатку не визнавалася, вважалася лженаукою. Розквiт кiбернетики, викликаний появою цифрових обчислювальних машин, прийшовся на середину минулого столiття. В.М.Глушков значно розширив визначення кiбернетики - вона стала включати теорiю цифрових обчислювальних машин i її численнi застосування в рiзних областях, починаючи вiд обробки наукових даних до керування великими економiчними системами. У пiдсумку кiбернетика роздiлилася на ряд досить самостiйних наукових напрямкiв, включаючи теорiю оптимального керування.

У силу ряду обставин цей напрямок захопив аспiранта Iнституту кiбернетики АН УРСР Станiслава Васильовича Адаменко. Його керiвником був спочатку вiдомий учений академiк АН УРСР Олексiй Григорович Iвахненко, потiм академiк Всеволод Михайлович Кунцевич. У той час я знав про Станiслава Васильовича лише те, що вiн є головою Ради молодих учених нашого Iнституту. Познайомився з ним грунтовно значно пiзнiше.

Незважаючи на те, що ми тривалий час не спiлкувалися i велику рiзницю у вiцi, взаєморозумiння мiж мною i Станiславом Васильовичем виникло вiдразу, хоча вiн залишив Iнститут кiбернетики досить давно. Менi здається, що це трапилося в результатi того, що безмiрна повага, яка була у Станiслава Васильовича до свого батька, у якомусь ступенi перейшла в силу мого вiку й участi у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi на мене.

Я не стану перелiчувати зустрiчi з С.В.Адаменко в останнi роки. Скажу лише, що раз за разом вiн вiдкривався менi. як людина самобутня, абсолютно захоплена iдеєю здiйснення астрофiзичних процесiв у земних умовах, висловленої йому в десятилiтньому вiцi батьком i яка окрилила його на все подальше життя.

Розвиток сучасного iнформацiйного суспiльства, про що зараз багато говориться, йде приголомшуючими темпами. Обсяги оброблюваної та iнформацiї, що зберiгається, нестримно ростуть. На вiдмiну вiд цього, прогрес в областi енергетики залишається не значним. Бiльш того, людство зштовхнулося з фактом обмеженостi енергетичних ресурсiв. Передiл свiту, що наступив, багато в чому зв'язаний з боротьбою за енергетичну сировину. Величезнi кошти, затрачуванi на одержання енергiї на основi термоядерного синтезу, дотепер не дають належної вiддачi. У цiй областi працюють не мало вчених з рiзних країн.

Для мене надiя на вихiд з цiєї поки тупикової ситуацiї зв'язана, у тому числi i з iм'ям мало поки вiдомого в науцi Станiслава Васильовича Адаменко. В останнi п'ять рокiв у створенiй з його iнiцiативи приватнiй дослiдницькiй лабораторiї вiн, за участю невеликого колективу однодумцiв, здiйснив задум, який давно зрiв у нього, знайти можливiсть одержання енергiї ядерного (але не термоядерного!) синтезу практично з будь-якої речовини. Коротко про це зовсiм неймовiрне по сучасних уявленнях, але очевидному фактi розповiдає вiн сам.

"Протягом останнiх п'яти рокiв у нашiй лабораторiї проведений цикл науково-технiчних дослiджень, спрямованих на створення екологiчно безпечного виробництва ядерної енергiї, а також принципово нових технологiй лiквiдацiї радiоактивних вiдходiв. Нам удалося визначити умови, при яких будь-яка вiдома речовина чи хiмiчний елемент можуть бути використанi як ядерне паливо.

У створенiй для цiєї мети Лабораторiї електродинамiчних дослiджень (ЛЕД) пiдприємства "Протон-21" з лютого 2000 року щодня надiйно iнiцiюється недосяжний ранiше в земних умовах керований процес ядерного горiння речовини, iмовiрно, подiбний до ядерно-фiзичних процесiв, що протiкають у надрах зiрок i в iнших астрофiзичних об'єктах. Ядерне горiння вiдбувається в режимi штучно iнiцiйованого ззовнi вибухового колапсу ("самосхлопання") обмежених порцiй речовини. Некерований розвиток процесу, подiбний до ланцюгових реакцiй розподiлу урану, при цьому виключається.

У результатi процесу ядерного горiння виходить (синтезується) бiльшiсть вiдомих хiмiчних елементiв, зокрема - найрiдкiсних i коштовних, а також невiдомi дотепер хiмiчнi елементи, у тому числi довгоживучi надважкi. Характерним для вiдкритого процесу є те, що всi його продукти - елементи i їхнi iзотопи - виходять стабiльними i довгоживучими, тобто в них не виявлена радiоактивнiсть, що перевищує звичайний природний фон. У спецiальних дослiдах було також доведено, що спалювати можна i радiоактивнi вiдходи.

У процесi перебудови матерiї на ядерному рiвнi вiдбувається як видiлення енергiї, так i її поглинання - що обумовлено потребою пiдтримки процесу ядерного горiння. При цьому кiлькiсть видiленої енергiї в сотнi i тисячi разiв перевищує енергiю, що витрачається власне на iнiцiювання процесу.

На вiдмiну вiд вiдомих ядерних технологiй по перетворенню речовини на ядерному рiвнi (трансмутацiя, синтез окремих надважких ядер), вiдтворений процес не вимагає надпотужних i надзвичайно дорогих прискорювачiв i пiддається регулюванню.

Практичне використання вiдкритого явища дає можливiсть здiйснити справжнiй прорив до нових ефективних технологiй по створенню безпечних невичерпних джерел енергiї рiзноманiтних потужностей i знищенню радiоактивних вiдходiв за рахунок перетворення їх у кориснi i безпечнi природнi речовини. Вiдкритi i реалiзованi процеси мають цiлком природний механiзм, їхнє практичне освоєння цiлком реальне. Пiдраховано, що дозоване ядерне спалювання усього лише сотнi кiлограмiв практично будь-якого металу перетворює його масу спокою в енергiю, кiлькiсть якої перевищує поточнi рiчнi потреби України в електроенергiї.

У лабораторiї побудованi i введенi в експлуатацiю двi лабораторнi установки, що забезпечують ядерне горiння мiкрообсягiв речовини в режимi одиночних ядерних вибухiв надмалої (недосяжної для будь-яких сучасних технологiй) потужностi, у яких "ядерним паливом" є будь-який доступний метал. У результатi ядерного спалювання мiкродози (близько 100 мiкрограмiв) цього металу в одному мiкровибуху за час менше однiєї мiкросекунди:

- перетворюється в стабiльнi iзотопи хiмiчних елементiв (золу ядерного горiння) близько 0,1 мiлiграма металу;

- синтезуються невiдомi стабiльнi надважкi хiмiчнi елементи;

- вивiльняється до 10 мегаджоулiв ядерної енергiї, значна частина якої витрачається самим же процесом на переродження ядер мiшенi в найширший спектр стабiльних нуклiдiв усiх хiмiчних елементiв.

На установках проведено понад 10000 експериментiв, визначенi умови вiдтворення процесу ядерного синтезу в частотному режимi при переходi до промислового виробництва енергiї."

На протязi п'яти останнiх рокiв (2000-2005 р.) я був свiдком дослiджень, виконуваних ЛЕД "Протон-21" пiд керiвництвом С.В.Адаменко.

Результати дослiджень буквально потрясли мене - уперше на очах сучасникiв з'являється можливiсть використання невичерпного, доступного, практично безкоштовного ядерного палива для одержання електричної (чи iншої) енергiї.

Описанi вище результати не мiф, а пiдсумки бiльш нiж сорокалiтнього пошуку С.В.Адаменко, повного величезної творчої напруги, осяянь i розчарувань.

Я вирiшив розпитати С.В.Адаменко, що вiн почував у цi роки, вiдкривши унiкальне явище, i привiв слова Б.Є.Патона: "Творча людина, одержавши цiкавi, оригiнальнi результати, щаслива. Вiн поглинений своєю творчiстю й одержує справжнє задоволення вiд своєї працi, часом виснажливої, але захоплюючої. У цiй творчостi i полягає змiст його життя. Щастя - це творчiсть, любов, здоров'я. Це вiдчуття того, що твоє життя, твоя дiяльнiсть потрiбна людям".

Я нагадав Станiславу Васильовичу, як щасливий був Олександр Сергiйович Пушкiн, закiнчивши "Бориса Годунова", його усiм вiдомi захопленi слова: "Ай да Пушкин! Ай так сукин сын!" Сказав, що В.М.Глушков, за його словами, "випробував величезне, творче щастя", довiвши п'яту узагальнену проблему Гiльберта, що не пiддавалася рiшенню до нього. Привiв визначення щастя, дане Левом Миколайовичем Толстим (близькiсть до природи, улюблена праця, мiцна родина, вiльне спiлкування з людьми, мiцне здоров'я i безболiсна смерть).

Свою вiдповiдь Станiслав Васильович розпочав з розповiдi про... батька.

"Впевненiсть у тiм, що не iснує нерозв'язних задач дiсталася менi в спадщину вiд батька. Вiн же дуже багато рокiв тому буквально запалив мене задачею керованого ядерного синтезу.

Батько в багато чому був неординарною особистiстю. Вiн, зокрема, мав неабияку пам'ять, що дозволяла йому запам'ятовувати i використовувати в будь-який момент у мiру необхiдностi i через багато рокiв немислиме, з мого погляду, кiлькiсть дат, iмен, вiршiв, цитат, фактiв свого життя i багато чого iншого. Гарна пам'ять i умiння швидко читати допомагали йому бути ерудованою людиною. Особливо вiн цiкавився науково-технiчними новинками i досягненнями, яких у 50-60-i роки минулого столiття було предосить.

Судячи з того, з якою фантазiєю вiн пiдходив до мого виховання i якi дорослi рольовi iгри i кориснi заняття придумував для мене i моїх друзiв, у ньому жив ще i справжнiй учитель.

Коли менi було ледь чотири, батько, очевидно, вирiшив, що прийшов час виховувати в синi працьовитiсть i цiлеспрямованiсть. Вiн принiс додому великий пiдшипник i запропонував витягти з нього кульки. Я добре пам'ятаю, як гостро менi самому захотiлося їх дiстати, i якою простою показалася ця задача спочатку. Однак пiдшипник не пiддавався, кульки самi не вискакували. Довелося взяти напилок i почати пиляти. Не пам'ятаю, як довго це продовжувалося, пам'ятаю тiльки, що ця сизифова праця набридла менi тiльки пiсля того, як я зрозумiв, що пиляти прийдеться занадто довго, не один день. Я поскаржився батьку, але у вiдповiдь почув, що важкi задачi вирiшуються спочатку головою, i тiльки потiм, коли рiшення знайдене, можна брати в руки iнструмент. Як приклад вiн розповiв менi про виверти мавпи при добуваннi їжi у важких умовах.

Пiдказка допомогла. Незабаром я змiркував, що, по-перше, пiдшипник розколеться, якщо його скинути з балкона на кам'яну брукiвку, а по-друге, кульки не розлетяться, якщо пiдшипник помiстити в зав'язаний мiшечок. Експеримент ми провели разом з батьком i кiлька хвилин потому кульки були в мене в руках.

Це була моя перша творча удача, що збереглася в пам'ятi, як приклад ефективностi правильного пiдходу.

Через сiм рокiв, пiд час вечiрньої прогулянки з батьком, я одержав наступну задачу, на пошук порiвняно простого рiшення якої пiшла велика частина життя. Це було 1 листопада 1958 року. Дата запам'яталася тiльки тому, що наступного дня менi виповнювалося 10 рокiв. Головною темою розмови було саме те, що в такому вiцi настав час задумуватися про серйознi речi i готуватися до дорослого життя, а не витрачати безцiльно вiльний час. Ми розглядали зiрки, батько учив знаходити Полярну зiрку i легко пiзнаванi сузiр'я:

- Бачиш, зiрки вiдрiзняються яскравiстю i навiть кольором, - пояснив вiн. - Це тому, що вони знаходяться на рiзних вiдстанях вiд нас, мають рiзнi розмiри i температуру, хоча усi вони, у принципi, схожi на наше Сонце. Зiрки горять дуже довго, мiльярди рокiв, потiм згасають, стискуються, деякi з них потiм вибухають. Джерелом енергiї свiтiння зiрок служить горiння речовини, але не звичайне хiмiчне, як у багаттi, а термоядерне, при якому дуже легкi ядра атомiв водню, багаторазово зливаючись, утворять бiльш важкi ядра iнших хiмiчних елементiв. Фiзики називають подiбнi процеси термоядерним синтезом.

У термоядерному синтезi видiляється в мiльйони разiв бiльше енергiї, чим при звичайному горiннi вугiлля чи газу. Цей процес вже удалося випробувати на Землi, але тiльки пiдриваючи водневу бомбу. Якби можна було енергiю таких вибухiв використовувати в мирних цiлях, енергетичнi проблеми Людства були б вирiшенi на тисячi рокiв уперед.

На жаль, поки це неможливо. Справа в тiм, що пiдпалити термоядерний заряд зараз удається лише вибухом атомної бомби, а для неї iснує поняття критичної маси. Атомну бомбу неможливо зробити настiльки малопотужною, щоб не руйнувати все навколо на десятки кiлометрiв. Тепер перед ученими стоїть задача винайти для термоядерних зарядiв запальничку простiше i подешевше, щоб її можна було постiйно використовувати в термоядерному реакторi, що виробляє тепло й електрику.

Виявилося, що це дуже важка i дорога задача. Ученi рiзних країн збираються вирiшувати її спiльно. Якщо тобi це цiкаво, ставай фiзиком, може придумаєш придатне рiшення. Це не так просто, як здається. Освоєння такого джерела енергiї - дуже складна проблема, хоча фахiвцi вважають, що не безнадiйна. Учися, вникай, фантазуй. Шанс є в кожного, хто робить спробу. А в складних задач, як ти знаєш, iнодi бувають простi рiшення.

Вечiрня розмова з батьком про зiрки i про такий привабливий ядерний синтез запам'яталася менi, як яскравий епiзод дитинства.

З кожним роком схожа на красиву казку задача притягала сильнiше. Немає нiякого рацiонального пояснення тому, з якої причини неспiшнi мiркування про можливий, з мого погляду, механiзмах i природу ядерного синтезу поступово ввiйшли в звичку i перетворилися для мене в хоббi, що, будучи фоновим i добровiльним заняттям, не вiднiмало багато часу, але допомагало тренувати уяву.

На протязi багатьох рокiв у мене не було нiяких серйозних намiрiв щодо цiєї проблеми, i менi не доводилося переконувати себе в тому, що мiй внесок у її рiшення навряд чи зможе що-небудь змiнити на фонi зусиль справжнiх фахiвцiв.

Але, з одного боку, таке "хоббi" нiкому i нiчому не заважало, а з iншого, це було захоплююче заняття.

Не давало спокою те, що процес, що виробляє величезну енергiю i є основним її джерелом у Всесвiтi, що виникає в зiрках мимовiльно i протiкає самостiйно, сам по собi, не вiдтворюється в земних умовах, незважаючи нi на якi витрати.

Довгий час здавалося алогiчним, що при досягнутим наукою ступенем розкриття структури й умов iснування ядер атомiв, формалiзацiї i математизацiї процесiв, що протiкають у них, не вдається керовано й ефективно реалiзувати найпростiший, енергетично вигiдний процес злиття надлегких ядер, у якому цi ядра, здавалося б, об'єктивно так "зацiкавленi".

Вже в аспiрантурi, знайомлячись з математичними методами синтезу багатозв'язних динамiчних систем оптимальної стiйкостi, я факультативно зайнявся пошуком i аналiзом таких закономiрностей синтезу складних систем iз взаємодiючих (що обмiнюються енергiєю чи iнформацiєю) стандартних елементiв довiльної фiзичної природи, що могли б бути загальними як для ядерних, так i, наприклад, для бiологiчних чи керуючих структур.

Одного разу, коли закiнчував пiдготовку дисертацiї, присвячену розробцi методу так званого "бiнарного" синтезу багатозв'язних динамiчних систем оптимальної стiйкостi, я задумався як застосувати розроблену теорiю для рiшення проблеми керованого ядерного синтезу. Раптом у думцi склалася яскрава картина, що пояснює процес схожого на горiння природного ядерного синтезу. Я був у кiмнатi один i буквально "здурiв" вiд щастя, що охопило мене, - не ходив, а лiтав по кiмнатi. Але картина тiльки промиготiла i зникла. У головi залишився лише розпливчастий образ того, що намагався пiймати своєю уявою.

Потiм не один рiк заново ловив i склеював у щось цiле те, що тодi лише промайнуло як спалах блискавки. Тiльки через багато рокiв доля подарувала можливiсть провести експеримент, у якому пiсля вiдповiдної пiдготовки буквально з першої спроби здiйснилася мрiя, що народилася за 41 рiк до того. Пiсля вибуху на пiдкладцi з'являлися порошини речовини, що складається з iнших елементiв! Що це так - пiдтвердили численнi аналiтичнi дослiдження i вимiри "порошин" за допомогою електронного мiкроскопа. Хтось з учасникiв сказав одного разу: "Запам'ятаєте, ви берете участь в iсторичному експериментi". У тi днi Сонце свiтило яскравiше, за спиною виростали крила, хотiлося усiм розповiсти про сюрпризи i знахiдки, разючих фактах, що виявляються майже щодня. Через п'ять рокiв, стало ясно, що виявлено невiдомий науцi колективний когерентний процес ядерного горiння, що самоорганiзується, у якому синхронно i синфазно беруть участь мiльярди мiльярдiв ядер i електронiв вихiдної речовини мiшеней, народжуючи новi ядра, видiляючи i поглинаючи неймовiрнi кiлькостi енергiї за частки мiкросекунди. Ключовою знахiдкою, що зробила очевидним зовсiм неймовiрне, стало найпростiше по своїй сутi поняття загального домiнуючого збурювання, що дiє когерентно на макроскопiчний ансамбль часток i запускає в цьому ансамблi самодостатнiй природний механiзм глобальної електронно-ядерної перебудови речовини, що супроводжується народженням нових ядер i видiленням енергiї. Цiкаво, що поняття загального домiнуючого збурювання значною мiрою еквiвалентно поняттю масової сили, якою, зокрема, є гравiтацiя, "що запускає" процес вибуху Наднової зiрки.

Так здiйснилася мрiя дитинства, навiяна розповiдями батька про процеси, що йдуть у Космосi. Здiйснилася й iнша - спалювання радiоактивних вiдходiв i одержання не радiоактивного попелу. Я не сподiвався, що i цей експеримент вийде вiдразу, навiть злякався - неймовiрно! Думав, що ще треба дуже багато зробити (пiдготувати потрiбнi ядернi "дрова"!), а це не знадобилося."

* * * Завершуючи розповiдь С.В.Адаменко, я хотiв би повторити його слова, що практичне освоєння зробленого вiдкриття неминуче i дуже незабаром зажадає розвитку всiх наукових дисциплiн i використання новiтнiх матерiалiв i технологiй, оскiльки необхiдний перехiд до граничної щiльностi енергiї, величезної швидкостi процесiв, що протiкають, оптимальному комп'ютерному керуванню - кiбернетики теж не залишаться без роботи.

- Що можна чекати в майбутньому, - запитав я в С.В.Адаменко.

- Якщо пiдтримки для виконання проекту дослiдної промислової установки не буде, то я вже бiльше нiчого не зроблю. Напишу статтi i книгу, на цьому завершу свою роботу, - сказав Станiслав Васильович. - Якщо ж це буде зрозумiле i прийняте, то в Українi можна створити фундаментальний енергетичний базис для розвитку економiки. Ще кiлька рокiв назад важко було навiть мрiяти про безпечну i настiльки ефективну енергетику ядерного синтезу. Але це буде не термоядерний i не "холодний", а пiкноядерний синтез. Пiкноядерними (вiд грецького пiкнос - щiльний) в астрофiзицi називають реакцiї, що протiкають в умовах гранично високої густини речовини, наприклад, у бiлих карликах i в нейтронних зiрках.

Характерна риса С.В.Адаменко - повна вiдсутнiсть самомилування. Хвилини радостi в нього не просто подарунок долi, а плата за вiдданiсть поставленiй задачi, наполегливiсть, що проявляється понад 40 рокiв.

Ознайомившись з цими матерiалами читач вирiшить, що проблема одержання ядерного палива розв'язувана, а значить Україну (i не тiльки!) чекає енергетичний достаток. Так думав i я, час вiд часу одержуючи вiд С.В.Адаменко все новi i новi незаперечнi пiдтвердження вiдкритих явищ. Варто сказати, що С.В.Адаменко залучив до дослiджень ряд дуже квалiфiкованих фахiвцiв в областi ядерної фiзики i точних вимiрiв. Завдяки фiнансовiй пiдтримцi партнерiв по бiзнесу, закупив i установив дуже досконалi вимiрювальнi прилади. Отримано патент на винахiд. На експериментальних установках були проведенi тисячi дослiдiв, що пiдтвердили правильнiсть iнтерпретацiї результатiв. Тому сумнiватися в цьому, менi здавалося, не було пiдстав. Я вирiшив передати в "Вiсник Нацiональної академiї наук" статтю С.В.Адаменко, i вона була опублiкована. Бiльше того, я розповiв про роботи лабораторiї провiдним ученим-фiзикам нашої Академiї. Менi думалося, що проблема настiльки цiкава, що мої спiврозмовники вiдразу ж захочуть довiдатися подробицi унiкального експерименту на мiсцi - прямо в лабораторiї, де проводилися дослiди. Але все не так!

- Цього не може бути! - Говорили один за iншим ученi мужi, посилаючись на закони класичної фiзики, що порушуються, на їхню думку, в експериментах ЛЕД "Протон-21". Виконанi в лабораторiї вимiри не вiрнi, - стверджували вони, - таких результатiв не може бути! Публiкацiя статтi в академiчному журналi - помилка. Подiбнi публiкацiї варто заборонити, що i було зроблено. При цьому нiхто з затятих опонентiв не побажав навiть просто поцiкавитись, побувати й ознайомитися з роботою лабораторiї. Як отут не згадати ситуацiю з кiбернетикою!

Тодi, бажаючи довести правоту своїх результатiв, лабораторiя звернулася до ряду мiжнародних дуже авторитетних науково-дослiдних органiзацiй iз проханням перевiрити виконанi вимiри, передавши для цього необхiднi матерiали. Звiти про проробленi контрольнi вимiри, присланi зi США, Росiї, Нiмеччини, Швецiї виявилися позитивними. Одночасно С.В.Адаменко i його сподвижники виступили на рядi профiльних мiжнародних конференцiй, їхнi доповiдi були опублiкованi.

Це не перешкодило опонентам ще раз сказати:

- Цього не може бути!

У чомусь вони були правi - виявленi в лабораторiї явища очевиднi не для Землi, а для астрофiзичних об'єктiв. Але справа в тiм, що в лабораторiї удалося вiдтворити цi процеси в земних умовах!

Багаторазово перевiривши отриманi результати i переконавшись в їхнiй об'єктивностi, лабораторiя послала листи Л.Д.Кучмi i В.Ф.Януковичу про зроблене вiдкриття i перспективу його практичного використання. Вiдповiдi не було. Що буде зараз, оскiльки лабораторiя звернулася до нового уряду з проханням провести докладну наукову експертизу й оцiнити спроможнiсть i значимiсть унiкального вiдкриття для України? Чи стане третє тисячорiччя часом ядерної енергетики, якщо її основи дiйсно закладаються в скромнiй науковiй лабораторiї?

Поживемо - побачимо.

Менi хотiлося б сподiватися, що колись почавши творчий шлях у кiбернетику Станiслав Васильович Адаменко стане першопрохiдником нової ядерної енергетики, лауреатом Нобелiвської премiї найближчих рокiв. Я вiрю в це i на такiй оптимiстичнiй нотi закiнчую книгу.

22 листопада 2003 р. - 11 березня 2005 р. Київ.

P.S. Через п'ять днiв, коли написав цi рядки, я одержав звiстку про те, що вiдповiдно до розпорядження Мiнiстерства освiти i науки України науково-технiчна комiсiя фахiвцiв в областi ядерної фiзики провела ретельну експертизу результатiв роботи ЛЕД "Протон-21". У результатi триденної роботи (16-18 березня 2005 р.) експерти прийшли до позитивного висновку.

У цi ж днi по Iнтернету було передане повiдомлення: американськi ученi вiдкрили в лабораторних умовах явища, властивi "чорнiй дiрi".

Неймовiрне стає очевидним!?

Борис Малиновський "Нет ничего дороже..."

К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1

© Б.Н.Малиновский, 2005

Переклад з росiйської Тамара Малашок | Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї. Минуле та майбутнє |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |