Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / DIFFERENT / KTbook22_u

Малиновський Б.М. Немає нiчого дорожче.Кiбернетична технiка Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi

Книги автора

Змiст English      Русский "Нет ничего дороже..."

Борис Малиновський К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1

"...За небажання рахуватися з наукою

людство платить дорогу цiну."

Борис Патон. 1983 р. Очима очевидця Третiй роздiл "Очима очевидця" iз книги Бориса Малиновського "Нет ничего дороже...".

Попереднi глави книги закiнчуються описом подiй, що вiдбулися, в основному до 1990 р. У наступнi роки в науцi вiдбулися дуже великi змiни i далеко не на краще. Вони торкнулися не тiльки вiддiлення кiбернетичної технiки, всього Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, але й Академiї в цiлому. Останнє десятилiття минулого столiття стало десятилiттям напруженої боротьби за збереження Академiї, її високої ролi в розвитку суспiльства.

У свiй час М.С.Хрущов уже намагався перетворити АН СРСР, у тому числi АН союзних республiк у подобу мiнiстерства культури, i йому багато чого вдалося - АН СРСР була серйозно ослаблена. Б.Є.Патон тодi зумiв вiдгородити Академiю наук України вiд невтомного новатора й уникнути вiдчутних утрат.

Цього разу ситуацiя склалася куди бiльш критична. Я не претендую на точний iсторичний опис i аналiз подiй, що трапилися. Та й час для цього ще не прийшло. Подiлюся своїми спогадами очевидця - науковця, що запам'ятав ряд фактiв, подiй, власних мiркувань, що у якiйсь мiрi, звичайно, суб'єктивно, вiдбивають складну атмосферу тих рокiв.

Не можна сказати, що до цього в Радянському Союзi нiхто не думав i не пророкував можливi змiни в країнi. Про поганий стан економiки пiднiмали питання Б.Є.Патон i В.М.Глушков. Було i багато iнших заяв ряду вiдомих вчених i письменникiв про змiни, якi наступають у життi держави.

"Поколiння що воювало iде ... Це серйозна обставина для суспiльства, - попереджав у "Ледовых брызгах" письменник В.Конецкий. - Тому що це останнє поколiння, що з абсолютно чистою совiстю, без усяких загальних слiв, могло вважати себе ще при життi виконавшим свiй обов'язок перед Iсторiєю".

Цi слова були сказанi ще в 70-х роках. Але реакцiя на них була, як i на багато iнших пророчих думок, одна - мало хто звернув на них увага. Говорячи про виконаний при життi обов'язок перед Iсторiєю, письменник мав на увазi, що поколiння що воювали стало i поколiнням пiслявоєнного вiдновлення народного господарства, а пiсля цього ще знайшло сили разом з молодим поповненням створити могутню промисловiсть, пiдняти науку, оснастити країну озброєнням, що забезпечило вiйськовий паритет з Америкою, створити соцiально захищене (нехай по мiнiмуму) суспiльство й атмосферу впевненостi в майбутньому.

"Холодна вiйна" i нав'язана Заходом гонка озброєнь привели до переважного розвитку в Радянському Союзi вiйськово-промислового комплексу, у тому числi науки, що працювала на його, що позначилося на зменшеннi коштiв, якi видiлялися галузям народного господарства (i науцi), що забезпечували потреби населення. Пiслявоєнний ентузiазм рядових громадян став поступово вгасати, темпи розвитку країни сповiльнювалися, її старi керiвники не могли знайти вихiд з наступаючого застою. Намiчуванi реформи, якщо i починалися, то через непослiдовне поводження керiвництва нi до чого не приводили. Дозрiвав грунт для невдоволення населення iнертнiстю керiвникiв країни, провалами в областi зовнiшньої i внутрiшньої полiтики i багатьма iншими прорахунками.

Такi настрої тонко пiдiгрiвалися певними колами Заходу, що давно мрiяли скинути велику країну, що розтрощила фашизм, i тим завоювала високий авторитет у свiтi. Проти Радянського Союзу була розгорнута "iнформацiйна вiйна", у тому числi силами... частини iнтелектуальної елiти самого Радянського Союзу. Письменники, журналiсти, iсторики, економiсти й iн., отримавши в 80-i роки волю слова, накинулися на пороки "системи" i прорахунки та помилки в минулому. Заходу залишалося лише пiдливати олiю у вогонь процесу очорнення усього в СРСР, .

Чудовий французький мислитель Мiшель Монтень ще пiвтисячолiття тому назад у своїх знаменитих "Опытах" попереджав: "Надзвичайно легко гудити пороки будь-якого державного устрою, тому що усе, що тлiнно, кишить ними; надзвичайно легко зародити в народi презирство до старих вдач i звичаїв, i всякий, хто поставить перед собою цю мету, незмiнно буде мати успiх; але установити замiсть старого, знищеного державного устрою нове, i при тому краще - на цьому багато хто з числа починаючих такi спроби, не раз обламували собi зуби", (с. 247, "Опыт".- М. 1980)

Iсторiя знає великих реформаторiв, тих, чиї iдеї були ними вистражданi всiм життям. Слова Монтеня, зважаючи на все, до них не вiдносяться. Великий француз мав на увазi "усяких" горе-реформаторiв, що стихiйно випливають на поверхню у важкi роки випробувань держави на мiцнiсть.

У пiдсумку не вони реформують суспiльство. Воно саме поступово справляється з задачами, що з'явилися, завдяки всюдисущiй самоорганiзацiї, появi щирих реформаторiв, що, зрештою, i роблять перебудову державного устрою. Однак у такi перехiднi перiоди саме горе-реформатори одержують унiкальну можливiсть виявити себе, дезорганiзуючи суспiльство безвiдповiдальними виступами в пресi, радiомовленнi, на телебаченнi i не втрачають часу даром.

Розпад Радянського Союзу вчинився так швидко, що жодна республiка не була готова до умов незалежностi. Ейфорiя реформаторства, що виникла в таких умовах, викликала до активного полiтичного життя багато випадкових людей, що вiдразу ж привласнили собi звання демократiв.

Головною метою їхньої дiяльностi стало, як сказав Монтень, - "осудження порокiв минулого". Стверджувалося: усе, що було ранiше, усе було погано i навiть дуже погано. Отже, усе треба зруйнувати i жити по iншому. В осудженнi порокiв вони процвiтали. Але як бути далi, нiхто iз долетворцiв народу не знав. Виникла маса рецептiв, що спираються, в основному, на власне неуцтво i досвiд Заходу. Пам'ятаю, у тi роки мене дивувала велика кiлькiсть бездумного словоблудства. У свiй час, коли треба було зробити доповiдь, причому, по моїй науковiй спецiальностi, я витрачав на його пiдготовку багато часу, перевiряв кожне слово, намагався яснiше виразити свої думки.

Тепер же по радiо, чи телебаченню просто на вулицях новоявленi суспiльнi дiячi, звiльненi вiд усякої вiдповiдальностi за свої слова, не задумуючись, вiщали "iстини" з будь-якого приводу. Таких, полiтикiв, було, на жаль, бiльшiсть. Варто сказати, що перший час до них не тiльки прислухалися, але i вiрили. I я в той час був не виключенням. Лише пiзнiше прийшло прозрiння. I все-таки, в iдеологiї руйнування старого прослiджувалася, - тепер це, очевидно, - визначена спрямованiсть. Найближчою метою стало повалення iдеалiв старшого поколiння - поколiння що воювали, точнiше тих, хто вiд нього залишився. Здебiльшого вони виступили проти бездумного реформування. У Росiї їх оголосили "совками", "гвинтиками", навiть червоно-коричневими, тобто майже фашистами, в Українi - окупантами. На початку 90-х рокiв з'явитися на вулицi, особливо в захiдних областях України з орденом, отриманим у роки Великої Вiтчизняної вiйни чи орденськими планками на грудях, означало йти на ризик одержати образу, або позбавитися нагород разом з вирваним шматком костюмної тканини.

Перший Президент України 9-го травня 1992 року - у перший рiк свого правлiння - поздоровив народ України з перемогою у II свiтовiй вiйнi, не сказавши нi слова про Велику Вiтчизняну. Виходило, її немов i не було, а якщо i була, те їй не треба придiляти великого значення. Особливо стараннi, по-своєму, зрозумiвши слова Президента, трощили пам'ятники героям Великої Вiтчизняної вiйни, усiляко принижували подвиг радянського народу i його армiї.

Усi частини, що пройшли вiйну i назви, що одержали, вiд звiльнених ними мiст i нагородженi бойовими орденами за доблесть i умiння воювати, були їх позбавленi.

Менi запам'ятався куточок бойової слави, а точнiше, те, що вiд нього залишилося, в однiй з київських шкiл, де учився мiй онук. Частина фотографiй, що вiдбивають хiд Великої Вiтчизняної вiйни, була зiрвана. Портрети видатних полководцiв розмальованi до невпiзнанностi, на одному з них до нагород додана фашистська свастика. Напис пiд груповим портретом "Партизанськi месники", перероблена на лиховiсну фразу "Партизанськi м'ясники". На моє питання викладачу - як це можна допускати, вiн зовсiм спокiйно сказав, що вiн до цього не має вiдношення - якi батьки, такi i дiти.

Але основна маса народу України не пiдтримала таке знущання над iсторiєю i пам'яттю поколiння що воювали, мiльйони з яких, вiддали Перемозi над фашизмом своє життя.

День Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi був повернутий не тiльки народу України. 50-рiччя Перемоги було вiдзначено у всiх колишнiх республiках Радянського Союзу. Пройшли паради ветеранiв, прийоми в урядi, багато сказано теплих слiв... Вiдбулися численнi зустрiчi однополчан, у тому числi частини, у якiй я служив. Зустрiч була винятково теплою i радiсною, але i не без гiркоти.

Колишнiй командир дивiзiону нашої артилерiйської частини, з багатьма високими орденами на грудях, виступаючи з тостом на честь 50-рiччя Перемоги, прочитав свiй вiрш.

Я його запам'ятав. Вiн вiдповiдало моєму настрою в тi роки. I, думаю, не тiльки моєму - переважнiй масi ветеранiв:

"Судьба ко мне не раз благоволила

- От пули на войне уберегла.

Полвека, целых, после подарила.

Но под конец, видать, изнемогла.

Ее дары болезненны и странны:

То память оголит как провода.

То стукнет по затылку ветерана

Омоновской дубинкой иногда.

Час от часу живется канительней

Концы с концами все трудней сводить.

Уж лучше бы погибнуть мне под Ельней,

Чем в ельцинское время угодить."

I все-таки перша чорна справа була зроблена - ветеранському руху був нанесений найсильнiший удар.

Наступною найближчою метою для "горе-реформаторiв" - тих з них, хто прорвався до влади, стало руйнування науки. Їм вона була не потрiбна, її намагалися не помiчати, прирiкаючи на самовиживання. Науковi пiдходи до рiшення складних задач в економiцi, державному будiвництвi замiнили амбiцiї малознаючих у своїй справi людей. Залучення науки показало б незначнiсть їхнiх задумiв.

Кризовий стан економiки i перехiд на ринковi вiдносини стали виправданням для рiзкого скорочення бюджету Академiї. Це дуже влаштовувало урядових "консультантiв", що понаїхали з Заходу, i вважали, що новiй Українi конкурентноздатна наука не потрiбна. Була й iнша причина такого вiдношення до Академiї. Чудовi будинки багатьох iнститутiв, ще збережене наукове устаткування викликали апетит у багатьох якось дуже швидко дозрiлих новоукраїнських нуворишiв, що мали не малий вплив на владу. Але щоб "з'їсти" Академiю, її треба було спочатку зруйнувати, а для цього в першу чергу опорочити i забрати лiдера - президента Академiї академiка Бориса Євгеновича Патона.

* * * Б.Є.Патон був обраний президентом АН УРСР 28 лютого 1962 року.

1992 рiк завершував тридцятирiччя, протягом якого вiн беззмiнно стояв у керма Академiї. Минулi 60-70-80-i роки для Академiї, її президента, дiйсно, були воiстину роками прискореного розвитку, - заслуги українських учених були визнанi не тiльки в Радянському Союзi, але i в усьому свiтi. У днi Чорнобильської катастрофи Академiя з честю виконала роль "мозкового центру" уряду i тисячi її спiвробiтникiв на чолi з президентом, не шкодуючи сил i самого життя, самовiддано трудилися i трудяться рятуючи екологiю i здоров'я людей. Про це мало говорилося, хоча в Академiї дуже багато було зроблено1.

Що ж було сказано в пресi, радiо, по телебаченню, що пролунало з вуст керiвникiв країни про Академiю i її президента в 1992 р. - Нiчого!

Бiльше того, - i в це важко повiрити, але вiд правди не пiдеш - юрби збуджених закликами горе-реформаторiв - молодих людей i не тiльки, сп'янених волею вiд моралi i можливiстю поливати брудом ( чи по неуцтву, чи по наущенню) усе, що стосувалося попереднiх рокiв напруженої працi поколiння що воювало i всього народу, до перемоги над фашизмом i рокам нечуваного по темпах пiслявоєнного творення, з лементами i гаслами безперешкодно крокували по Києву, паплюжачи вся i всi, у тому числi Академiю i Б.Є.Патона.

* * * Розповiдає один зi свiдкiв вакханалiї, що вiдбувалася, академiк Ю.М.Пахомов.

"У мiркуваннях про Б.Є.Патона як про президента Академiї наук не можна обiйти i важкий для нього, i для долi академiчної науки перiод, - перiод початку 90-х рокiв. Раптова, ще не осмислена катастрофа i розпад величезної країни породили не тiльки ейфорiю надiй, як виявилося, - незбутнiх, але i нiгiлiстичне, часом непродумане, вiдторгнення усього, що зв'язано було з минулим. В чомусь ситуацiя нагадувала тi пiсляжовтневi днi, коли неосвiчений, видобувний iмiдж на iдейних погромах "пролеткультовцi" призивали викинути за борт Пушкiна i всю колишню культуру.

У тi часи символом головних досягнень минулого була культура, тому пролетарськi троглодити вважали потрiбним розтоптати її будь-що-будь.

У наш час ту ж роль грає наука, але її досягнення не викинеш, не вiдкинеш. Зате була можливiсть скористатися смутою для самоствердження. Але для цього потрiбно було розтрощити плацдарм у виглядi Академiї наук i дискредитувати тих, хто був зведений на п'єдестал у радянськi часи. По-iншому руйнiвники пiдвалин затвердитися не могли: адже в науцi, як правило, вони були маргиналами.

Атака на Академiю наук почалася вже в момент розвалу Союзу; i по зрозумiлих причинах епiцентром нападок був Б.Є.Патоне. Академiю же зображували останнiм заповiдником радянської системи.

Задача зломити Патона розглядалася як головна; було вiрне розумiння того, що без нього Академiя розвалиться. Будинок Президiї з ранку до вечора атакували агресивно налаштованi групи й окремi найманцi. На засiдання Президiї скандально уривалися зграйки бандитоподiбних депутатiв. Преса була повна замовленими вигадками. I от отут, iмовiрно, як нiколи ранiше, виявилося умiння Бориса Євгеновича тримати удар. Усiм, хто це спостерiгав (i менi теж) здавалося, що витримати все це не можливо, що президент махне на усiх рукою i лясне дверима; чи ж от-от звалиться вiд iнфаркту. Серед багатьох, скорiше навiть бiльшостi, переважала думку, що опiр безглуздий. Один вiн тримався, та ще купка соратникiв, що вiрили у його.

Але, всупереч усьому, перемога була здобута! А згодом життя вiдсунуло на задвiрки грабiжникiв, i почався важкий, i теж небезпечний для долi науки перiод виживання. Виживання - завдяки Б.Є.Патону".

* * * У моїй пам'ятi залишилися пекучi серце i душу слова академiка Б.I.Медовара (ветерана IЕЗ iм. Є.О.Патона, металурга, технолога по металах, лауреата Ленiнської i трьох Державних премiй, заслуженого дiяча науки i технiки України).

"Запам'ятався 1991 рiк - юрби збуджених молодих людей репетують: "Патона з трону!" Це був страшний рiк. Хтось систематично клав вiнки з квiтiв бiля пiднiжжя пам'ятника двiчi Герою Соцiалiстичної працi Б.Є.Патону - немов на могилу. Це треба було пережити!

I нiхто з високого начальства не заступився нi за великого ученого, нi за Академiю! Але ж Б.Є.Патон - це цiла брила, цiла епоха, дивне сполучення величезного таланту i чудових людських якостей!

Так, що шлях його не вистелений трояндами. Є i багато шипiв."

Сам Б.Є.Патон в одному з iнтерв'ю того часу сказав тверду фразу, що запам'яталася багатьом:

- Я не пацюк, щоб тiкати з потопаючого корабля!

У мене, i думаю, у бiльшостi вчених збереглося вiд тих рокiв враження абсолютної не зацiкавленостi i байдужостi нової влади до долi науки в Українi.

Надовго запам'ятаються вченим, iнженерам, лаборантам не опалювальнi в зимову холоднечу, позбавленi холодної i гарячої води примiщення iнститутiв, електроживлення за розкладом, не працюючi лiфти, вiдсутнiсть засобiв на закупiвлю устаткування, журналiв, канцелярських товарiв, багатомiсячна затримка зарплати, три робочих днi замiсть п'яти в тиждень з вiдповiдним скороченням жалування, вiдсутнiсть, практично, пiдприємств, що мають можливiсть укладати госпдоговори з науковими iнститутами i багато чого iншого.

Не забути, як одна зi спiвробiтниць вiддiлу, у якому я працюю, доросла жiнка, що має двох дiтей i чоловiка, залишившись без роботи, розридалася, коли я, довiдався, що їй нема за що купити хлiба, пiд усякими приводами намагався допомогти їй невеликою сумою грошей. Повинний сказати, що й у моїй родинi в цi роки грошей ледь вистачало тiльки на їжу.

Гранти, що з'явилися, вiд рiзних захiдних фондiв, типу Сороса, трохи рятували учених вiд повної убогостi, але i викачували за смiховиннi суми з наукового задiлу вчених СНД, у тому числi в Українi, найбiльш актуальнi результати їхньої творчої роботи. "Роботодавцi" цього типу почували себе хазяїнами в чужiй країнi, оскiльки наявнi в них долари вiдкривали дорогу в усi, у тому числi закритi органiзацiї, навiть такi, як днiпропетровський Пiвденмаш, Київський "Квант" та iншi, що займалися створенням засобiв вiйськової технiки. Грошi легко вiдкривали завiсу таємностi.

На вiдношення влади до науки, особливо на початку 90-х рокiв, можливо, впливала позицiя мiжнародних фiнансових органiзацiй, на допомогу яких розраховував уряд України. Про це прямо i чiтко сказав Б.Є.Патон, виступаючи на 5-му засiданнi Мiждержавного комiтету СНД по науково-технологiчному розвитку (Мiнськ, 04.10.2000 р.):

"...Важко зрозумiти, чому рекомендацiї мiжнародних фiнансових органiзацiй, що здiйснюють фiнансування перетворень у рядi країн СНД, не передбачають пiдтримку їхнiх учених, а, навпаки, ведуть до руйнування наукового потенцiалу. Фактично, нашi країни прирiвнюються до африканських, що не мають нi сфери науки, нi такої кiлькостi найнебезпечнiших техногенних об'єктiв, функцiонування яких, безумовно, вимагає вiдповiдного наукового супроводу".

Архiвнi документи, що зберiгаються в Президiї НАН України, дозволяють вiдновити всю серйознiсть положення в Академiї в першi п'ять-сiм рокiв незалежностi України через наростаючу кризу в економiцi.

За п'ятилiття з 1992-1996 р. фiнансування науки державою стосовно величини валового внутрiшнього продукту (ВВП) скоротилося в 3,5 рази: з 1,7% ВВП у 1992 р. до менше нiж 0,5% у 1995 р. З урахуванням зменшення самого ВВП в Українi за цей час приблизно на 2/3, фiнансування науки, у дiйсностi, зменшилося в 10 разiв. У той же час бюджетне фiнансування для АН України стало, практично, єдиним оскiльки надходження коштiв по госпдоговорам склали лише 15% загального бюджету Академiї.

У 1996-1998 р. вiдбулося подальше зменшення фiнансування Академiї. Обсяг фiнансування НАН України в 1996 р. склав близько 35 млн. доларiв, а в 1999 р. скоротився до 24 млн. доларiв проти майже 800-900 млн. доларiв у 1976-1989 роках (щорiчно).

Iстотне погiршення фiнансового i матерiального забезпечення Академiї привело до рiзкого зменшення кадрового потенцiалу НАН України - бiльше нiж на 40% за 1991-1996 роки.

З 1992 по 1996 рiк за кордон на постiйне мiсце проживання переїхали 350 учених, серед них 70 докторiв i 200 кандидатiв наук. Третина складали бiологи, п'яту частину - фiзики. Слiд зазначити, що країну залишили, головним чином, молодi i здатнi науковцi. За цей же перiод з Академiї через багатомiсячнi невиплати зарплатнi i через малу зарплату звiльнилися близько 3500 докторiв i кандидатiв наук.

Знизився приплив молодих фахiвцiв. За п'ять рокiв, якi розглядаються кiлькiсть випускникiв вузiв, що направляються в iнститути, скоротилося в два рази.

Нарештi, криза в економiцi України привила до того, що за 1992 i 1996 р. вiдбулося значне руйнування дослiдницько-виробничої бази Академiї, ранiше, що одержувала кошти по госпдоговорам iз промисловими пiдприємствами. Чисельнiсть працюючих тут скоротилася в 4 рази.

Розумiючи до чого це в пiдсумку приведе, Президiя Академiї i, у першу чергу, її президент Б.Є.Патон цiною великих зусиль домоглися правового забезпечення iснування Академiї, що запобiгло її подальшому руйнуванню. Високий авторитет Б.Є.Патона зiграв при цьому вирiшальну роль.

Про це говорилося на Загальних зборах Академiї в 1993 роцi. "...Завдяки Б.Є.Патону Академiї наук України удалося зберегти свiй основний науково-технiчний потенцiал. Бiльш того, йому удалося домогтися прийняття на законодавчому й урядовому рiвнi iсторичних рiшень за статутом АН України, як самокерованої наукової органiзацiї. ...Його величезний досвiд, свiтовий авторитет, талант вченого й органiзатора, а також унiкальнi особливостi його особистостi мають особливо важливе стабiлiзуюче значення в сучасних складних умовах i тiльки пiд його керiвництвом Академiя наук України здатна вижити в цей важкий для всiх час." (Академiк О.Ю.Iшлiнський.)

Не виживати, а працювати! Слова заголовка дуже точно характеризують позицiю Б.Є.Патона, зайняту їм у цi важкi роки. Вiн став iнiцiатором i основною рушiйною силою в реформуваннi Академiї стосовно до сформованої ситуацiї. Ця робота почалася з перших рокiв незалежностi України. Структурна перебудова наукової i науково-дослiдної дiяльностi в Нацiональнiй академiї наук України в 1991-1996 роках була спрямована на розвиток нових напрямкiв дослiджень, необхiдних для становлення незалежної України, на збереження головних наукових шкiл i колективiв в умовах економiчної кризи, на пiдвищення ефективностi дiяльностi установ Академiї.

Була проведена комплексна переорiєнтацiя фундаментальних дослiджень у сферi соцiогуманiтарних наук вiдповiдно змiнам, що вiдбувалися в державно-полiтичному устрої українського суспiльства. Так, якщо в 1990 роцi такими дослiдженнями в Академiї займалося лише 12 iнститутiв, то до 1996 р. у цiй сферi функцiонували 23 iнституту, 2 центри i 1 мовно-iнформацiйний фонд. Серед новостворених чи реорганiзованих академiчних установ соцiогуманiтарного профiлю - Iнститут соцiологiї (створений у 1990 р.), Iнститут української археографiї i джерелознавства iм. М.С.Грушевського (1990 р.), Iнститут проблем ринку й економiко-екологiчних дослiджень (1991 р.), Iнститут економiко-правових дослiджень (1991 р.), Iнститут свiтової економiки i мiжнародних вiдносин (1992 р.), Iнститут народознавства (1992 р.), Iнститут українознавства iм. I.Крип'якевича (1993 р.), Iнститут схiдноєвропейських дослiджень (1994 р.), Iнститут Росiї (1995 р.) та iншi.

Головна увага вчених соцiогуманiтарiїв було зосереджено на рiшеннi невiдкладних соцiально-економiчних, полiтичних i духовних проблем внутрiшнього державного життя. Здiйснювалися дослiдження в напрямках обгрунтування прiоритетiв соцiально-економiчного розвитку України, антиiнфляцiйної полiтики, валютно-фiнансового регулювання, цiнової i кредитної стабiлiзацiї, структурної переорiєнтацiї економiки i системи керування економiчними процесами.

Значна структурна перебудова вiдбулася також у сферi екологiчних дослiджень i розробки проблем природокористування. З 1990 р. було створено чи реорганiзовано 6 установ цього профiлю. Серед них - iнститути проблем природокористування й екологiї, екологiї Карпат, географiї, проблем ринку й економiко-екологiчних дослiджень, регiональних дослiджень, а також спiльний з Мiнiстерством екологiчної безпеки України мiжвiдомчий екологiчний центр.

Вiдповiдно до програми реформування НАН України, затвердженої в жовтнi 1995 року, були здiйсненi заходи щодо подальшої структурної реорганiзацiї мережi науково-дослiдних установ НАН України, а саме: проведено скорочення числа наукових установ за рахунок об'єднання близьких по профiлю.

З метою упорядкування внутрiшньої структури i штатiв наукових iнститутiв вiдповiдно до обсягiв фiнансування, що видiлялися з державного бюджету, постановою Президiї НАН України був установлений лiмiт бюджетної чисельностi працiвникiв наукових установ Академiї на 1996 рiк у кiлькостi 33000 спiвробiтникiв, що складало близько 50% чисельностi до 1990 року, i затверджений розподiл зазначеного лiмiту мiж вiддiленнями наук i наукових установ. Проведенi також: заходи щодо скорочення чисельностi науково-керiвного персоналу наукових установ, реорганiзацiя структури центрального апарату Президiї НАН України i скорочення чисельностi його працiвникiв на 25% . Установам НАН України рекомендовано в максимальнiй мiрi застосовувати контрактну систему трудових вiдносин.

На початку 90-х рокiв Загальнi збори Академiї наук України проходили, як нiколи, активно - з гострою критикою вченими сформованого вiдношення влади до науки України.

Керiвникам держави, що були присутнi на зборах, доводилося вислуховувати не тiльки результати роботи Академiї, - а вони все-таки були, i дуже вагомi, але i тверду критику, згладжену гумором, але з прозорими натяками на нерозумне поводження владо iмущих. Академiк В.В. Фролькис сказав:

"Узагалi вчених, що займаються фундаментальною наукою, не так уже i багато. Отже, ощадливо вiдноситися до них державi зовсiм не обтяжливо. Торкнувшись цiєї теми, не можу не нагадати вам одну iсторичну паралель. На рубежi XVIII i XIX сторiч генерал Бонапарт на чолi експедицiйного корпусу вiдправився в африканський похiд на завоювання Єгипту. З армiєю вiдправилося декiлька вчених: математики, археологи, iсторико-сходознавцi - усього близько 30 чоловiк. У пустелi бiля пiрамiд на французiв напала легка арабська кiннота. Армiя вишикувалася в захисне каре, i Наполеон скомандували: "Осли i вченi на середину!" Осли - основний транспортний засiб для перевезення гармат, їхня цiннiсть зрозумiла. Але чому вiн так оберiгав учених? Думаю, тому, що вiн, цей Наполеон Бонапарт, був розумною людиною".

Академiк-генетик, жiнка похилого вiку, закiнчуючи свiй виступ, запросила присутнього на загальних зборах керiвника уряду попрацювати хоча б мiсяць у її iнститутi, щоб допомогти їй тягати воду на шостий поверх, крутити вручну центрифуги через вiдсутнiсть електрики i т.п.

Усi минулi роки Б.Є.Патон, немов не помiчаючи вiдторгнення Академiї вiд рiшення найважливiших життєвих для України проблем, продовжував активно утягувати її в роботу з урядовими органами, мiнiстерствами, вiдомствами й iншими органiзацiями по спiльному рiшенню виникаючих у них задач на базi накопичених в Академiї результатiв фундаментальних дослiджень. Роль Академiї в рiшеннi проблем, поставлених перед Україною, ставала усе бiльш i бiльш помiтною. Тi спiвробiтники Академiї, хто побував у цi роки на засiданнях Президiї Академiї, а таких було не мало, - директори iнститутiв, провiднi ученi, багато наукових спiвробiтникiв - одержували заряд оптимiзму, впевненостi в подальшiй роботi, у збереженнi Академiї. Вiд президента, його спокiйного тону, чiтких, як завжди обгрунтованих виступiв немов виходили невидимi випромiнювання, що пiдтримують людей у цi важкi роки.

Усе минуле десятилiття НАН України постiйно iнформувала державнi органи про стан i проблеми розвитку наукової i науково-технiчної сфери України (не обмежуючись рамками Академiї). Їм передавалися пропозицiї про посилення ролi науки в забезпеченнi економiчних реформ, структурної перебудови промисловостi, пiдвищення ефективностi державної науково-технiчної полiтики.

У 1992 р. з iнiцiативи НАН України питання про стан i перспективи розвитку науки був розглянутий на засiданнi Ради нацiональної безпеки й оборони України. У доповiдi Б.Є.Патона була детально проаналiзована кризова ситуацiя, що склалася в науково-технiчнiй сферi i були запропонованi конкретнi заходи щодо полiпшення становища в науцi. Оскiльки надалi ситуацiя в Академiї мало в чому змiнилася, Б.Є.Патон i Президiя Академiї на початку лiта 1994 р. пiдняли питання вдруге. Цього разу доповiдь НАН України "Про стан науки i її ролi в економiчному розвитку України" був винесений на засiдання Верховної Ради України.

Виступ Б.Є.Патона викликав велике враження в депутатiв. Була прийнята (одноголосно!) постанова де говорилося про термiновi заходи для збереження вiтчизняного науково-технiчного потенцiалу, пiдвищенню ролi науки в рiшеннi питань економiчного, соцiального i культурного розвитку України.

Восени 1994 року з iнiцiативи Академiї, пiдтриманої Радою нацiональної безпеки й оборони, Комiтетом Верховної Ради України з питань науки й освiти було пiдготовлено колективне звернення до керiвництва України, у якому говорилося про неефективнiсть здiйснюваної полiтики держави в областi наукової i науково-технiчної сфери i пропонувалися ряд заходiв щодо змiни структури органiв державного керування наукою.

Щоб зберегти фундаментальну науку в Українi НАН України в 1992 р. виступила з iнiцiативою створення Державного фонду фундаментальних дослiджень. Рiшенням уряду такий фонд був створений, i деякi вченi дiстали можливiсть мати гранти (на конкурснiй основi) для продовження своїх робiт. Головою фонду був призначений академiк П.Г.Костюк.

Для полiпшення координацiї фундаментальних наукових дослiджень в Українi на Всеукраїнськiй нарадi по проблемi розвитку науки в лютому 1996 р. НАН України запропонувала створити при Академiї Раду по координацiї фундаментальних дослiджень в Українi до складу якої ввiйшли президенти академiй наук, що мають державну пiдтримку. Основна задача Ради - пiдготовка погоджених пропозицiй i сприяння в роботi Ради з питань науково-технiчної полiтики при Президентi України.

У НАН України були розробленi прiоритетнi напрямки розвитку науки i технiки, цiлий ряд науково технiчних програм.

НАН України уклала договори i домовилася про програми спiвробiтництва з Мiнвуглепромом, Мiнчорнобилем, Мiненерго, Мiнпромом, Держнафтогазопромом, Держпатентом, Держкомгеологiї, Нацiональним банком, Держадмiнiстрацiєю м. Києва, у яких дано перелiк конкретних науково-технiчних проблем вiдповiдальнiсть за виконання яких бере на себе Академiя. Спiльним рiшенням Президiї НАН України i Колегiї Мiннауки за регiональними науковими центрами був закрiплений статус Мiжвiдомчих i науково-координацiйних органiв по реалiзацiї науково-технiчної полiтики в регiонах.

З другої половини 90-х рокiв i зараз, вступивши в нове XXI столiття, завдяки зусиллям Б.Є.Патона, почався процес бiльш тiсного прилучення Академiї на рiвнi владних структур до рiшення складних проблем економiки, полiтики, культури. Перший крок був зроблений у днi 80-рiччя Академiї. З почуттям задоволення ученi Академiї сприйняли святкування ювiлею Академiї i високу нагороду, що Б.Є.Патон одержав у зв'язку з ювiлеєм i його 80-лiттям, що збiгся день у день. Вiн став першим Героєм України, був нагороджений вищим росiйським орденом "За заслуги перед Батькiвщиною", медаллю Мiжнародної асоцiацiї академiй наук МААН "За сприяння розвитку науки", високою нагородою Мiжнародної органiзацiї ЮНЕСКО - срiбною медаллю Ейнштейна.

У пресi були опублiкованi цiлий ряд статей про видатнi досягненнях у творчiй дiяльностi Б.Є.Патона, про нього самому, як про чудову людину, про його великого батька. Писали вiдомi вченi, вiрнi друзi по життю. Вiтальнi адреси, що надiйшли, i телеграми зайняли цiлi папки в архiвi Iнституту електрозварювання iм. Є.О.Патона. Можливо, усе це викликало почуття задоволення в Б.Є.Патона, але навряд чи надовго i далеко не в тiм ступенi, що хотiлося б побажати цiй людинi.

Вiн настiльки зрiсся з керованої їм Академiєю, що не мiг не думати й у цi днi про її долю, - а вона була ще далеко не ясною. Потрiбно працювати, працювати i працювати, щоб Академiя не тiльки зберiгалася, але i розвивалася стосовно до нових умов.

"Другий подих" Продовжена пiд керiвництвом Б.Є.Патона безпрецедентна робота з реформування Академiї дозволила їй, незважаючи на важкi умови, працювати i виконувати свої статутнi обов'язки. На сьогоднi Нацiональна академiя наук України залишається головною науковою органiзацiєю країни, одним з визнаних наукових центрiв свiту.

У наукових установах Академiї працюють близько 40 тис. чол., у тому числi понад 12 тисяч наукових спiвробiтникiв. Серед них 2295 докторiв наук i 7650 кандидатiв наук.2

Складаючи по чисельностi близько 16% загального наукового потенцiалу країни, науковцi Академiї виконують понад 60% усiх фундаментальних дослiджень i значну частину прикладних розробок.

Академiєю ведеться велика робота по пiдготовцi висококвалiфiкованих наукових кадрiв для України. В останнi роки кiлькiсть осiб, що приймаються на навчання в аспiрантуру i докторантуру установ НАН України, тримається на рiвнi 2,5 тис. чол., щороку 300-400 спiвробiтникiв Академiї захищають дисертацiї.

Незважаючи на величезнi труднощi у 90-i роки науковими установами України був виконаний значний обсяг дослiджень на прiоритетних напрямках природничих, технiчних i соцiогуманiтарних наук. У багатьох наукових областях, у першу чергу з окремих сучасних напрямкiв математики, iнформатики, механiки, фiзики й астрономiї, матерiалознавства, хiмiї, молекулярної i клiтинної бiологiї, фiзiологiї удалося зберегти свiтовий рiвень дослiджень, а у певних випадках i визначати цей рiвень.

Iстотнi позитивнi змiни вiдбулися в сферi соцiогуманiтарних дослiджень. Вiдбулося остаточне становлення таких важливих для незалежної держави наукових напрямкiв, як соцiологiя, полiтологiя, культурологiя, археографiя, релiгiєзнавство. Великий розвиток дiстали дослiдження з iсторiї й археологiї. Вченими Академiї зроблений вагомий внесок в переосмислення багатовiкового шляху iсторичного i культурного розвитку України.

Вагомi фундаментальнi i перспективнi прикладнi результати дослiджень учених Академiї дiстали високу оцiнку на великих мiжнародних наукових форумах. Високий рiвень цих дослiджень пiдтверджується постiйним за останнiй перiод зростанням кiлькостi публiкацiй у провiдних наукових журналах свiту, виданням щороку 30-40 монографiй учених Академiї визнаними закордонними видавництвами. З 68 наукових журналiв НАН України 25 перекладаються i реферуються за кордоном.

Визнанням свiтового рiвня робiт науковцiв Академiї є присудження їм престижних мiжнародних наукових премiй i нагород. Серед таких подiй за роки незалежностi України - нагородження академiка НАН України П.Г.Костюка Золотою медаллю i премiєю iм. Дж.Гальванi за прiоритетнi роботи в областi нейронаук; присудження академiку НАН України В.Г.Бар'яхтару премiї iм. М.М.Боголюбова Об'єднаного iнституту ядерних дослiджень (м.Дубна) за видатнi досягнення в областi теоретичної фiзики; нагородження члена-кореспондента НАН України В.Г.Дрiнфельда Фiлдсовською медаллю - найвищою вiдзнакою в математицi. Б.Є. Патон дiстав вищу нагороду Росiйської академiї наук - золоту медаль М.В. Ломоносова. Досягнення в областi фундаментальних дослiджень були вiдзначенi десятьма Державними премiями України. Ряд учених були нагородженi iменними премiями Президiї НАН України.

Чимало учених Академiї, обраних членами iноземних академiй i авторитетних наукових товариств, ввiйшли в керiвний склад мiжнародних органiзацiй i редколегiй всесвiтньо вiдомих наукових журналiв.

Свiдченням високого рiвня дослiджень i головної ролi НАН України є i те, що науковцi Академiї мають близько 80% грантiв мiжнародних фондiв i програм iз всiх отриманих в останнi роки в Українi.

Вагомою ознакою рiвня прикладних дослiджень стало одержання установами НАН України протягом 1995-2000 р. 2033 патенти.

Навiть в умовах низької сприйнятливостi вiтчизняного виробництва до науково-технiчних iнновацiй в останнiй перiод у народне господарство України щорiчно впроваджувалося понад 2000 новiтнi розробки установ Академiї.

У цiлому науковими установами НАН України по договорах з вiтчизняними пiдприємствами в 1999 р. виконано робiт на суму понад 35 млн. грн., що склало близько 22% загального обсягу фiнансування.

Слiд також зазначити зростання попиту на високотехнологiчнi розробки НАН України з боку фiрм i компанiй iнших країн. Так, у 1999 р. установи Академiї виконували понад 320 контрактних замовлень на загальну суму близько 3,1 млн. дол. США, що в 2 рази перевищує вiдповiднi показники 1995 р. При цьому кiлькiсть лiцензiйних угод i контрактiв збiльшилася майже в 3 рази. Замовниками продукцiї були органiзацiї 30 країн свiту, переважно зi США, Нiмеччини, Китаю i Росiї, а в реалiзацiї контрактiв брали участь 37 установ НАН України.

Розвиток мiжнародних наукових зв'язкiв Важливою рисою дiяльностi Академiї в останнi роки став активний розвиток мiжнародних зв'язкiв, широка iнтеграцiя її вчених у свiтове наукове спiвтовариство.

У цiлому за роки незалежностi України укладений чи вiдновлений термiн дiї близько 60 угод про наукове i науково-технiчне спiвробiтництво з академiями наук, науковими товариствами i провiдними дослiдницькими центрами понад 30 iноземних держав. Академiя й окремi її установи входять до складу бiльш нiж 20 мiжнародних союзiв, товариств, асоцiацiй i т.п.

Ученi НАН України активно беруть участь у виконаннi великих мiжнародних проектiв i програм. Серед них Мiжурядова програма ЮНЕСКО по iнформатицi, програма "Людина i бiосфера", Регiональна програма в областi морських наук i служб для Чорного моря.

Слiд зазначити постiйне зростання зацiкавленостi в спiвробiтництвi з науковими колективами Академiї з боку їхнiх закордонних колег. За останнi п'ять рокiв кiлькiсть загальних наукових проектiв збiльшилося в 2,5 рази. Значно зросла також участь учених Академiї в мiжнародних конференцiях, симпозiумах i семiнарах, що проводяться в iнших країнах, i закордонних вчених в аналогiчних наукових форумах в Українi.

На базi установ НАН України успiшно дiють створенi пiд егiдою ЮНЕСКО Мiжнародний науково-навчальний центр iнформацiйних технологiй i систем i Мiжнародна кафедра по крiобiологiї.

Важливу роль у розвитку iнтеграцiйних процесiв мiж академiями наук країн СНД продовжує грати Мiжнародна асоцiацiя академiй наук, що була створена з iнiцiативи НАН України в 1993 роцi. Усi цi роки базовою органiзацiєю цiєї асоцiацiї була i залишається НАН України.

Великих зусиль Академiя докладала для змiцнення двостороннiх наукових зв'язкiв з академiями наук країн СНД, насамперед з Росiйською академiєю наук. Так, у розвиток пiдписаного ще в 1992 роцi договору про спiвробiтництво з РАН, у минулому роцi укладений прямий договiр про спiвробiтництво мiж - НАН України i Сибiрським вiддiленням РАН. Вченi України - академiки АН СРСР - стали академiками Росiйської Академiї наук (а не її iноземними членами).

"...Iнтерес до досягнень вiтчизняної науки, насамперед академiчної, у провiдних закордонних наукових установ i промислових фiрм зараз нiтрохи не зменшується, а навпаки, зростає. За кордоном пильно спостерiгають за результатами дослiджень наших вчених i прагнуть до спiвробiтництва з нами. Зрозумiло, що таке спiвробiтництво повинно грунтуватися на базi обопiльної взаємовигоди. Серед наших партнерiв - добре вiдомi у свiтi науковi установи: Росiйська академiя наук, академiї наук Австрiї, Чехiї, Китаю, Польщi, Лондонське королiвське товариство, Стенфордський унiверситет i Унiверситет Сан-Хосе (США), унiверситети Парижа i Тулузи (Францiя), товариства Макса Планка i Фраунгофера (ФРН), нацiональнi науковi центри Єгипту, В'єтнаму i багато iнших. Уряд Голландiї фiнансує спiльне державне пiдприємство "Iнтертурбiна-Патон", у рамках якого здiйснюються важливi дослiдження декiлькох наших iнститутiв матерiалознавчого профiлю. По замовленнях iноземних партнерiв академiчнi iнститути виготовляють на власнiй дослiдно-експериментальнiй базi наукомiстку продукцiю i поставляють її в США, Японiю, Нiмеччину i багато iнших держав.

Масштаби i рiвень спiвробiтництва вчених НАН України зi своїми колегами по близькому i далекому зарубiжжю - переконливе пiдтвердження визнання мiжнародним науковим спiвтовариством досягнень вiтчизняної науки, її внеску у свiтову скарбницю знань i її потенцiйних можливостей".3

Наукове забезпечення проблем становлення держави Розповiдає перший вiце-президент НАН України, Головний учений секретар Академiї академiк А.П.Шпак.

"Поруч з виконанням своєї головної задачi - розвитку фундаментальних дослiджень - НАН України надає прiоритетного значення науковому забезпеченню становленню України як незалежної держави, рiшенню актуальних проблем його соцiально-економiчного, технологiчного i культурного розвитку.

В останнi роки значно посилена роль суспiльних i гуманiтарних наук, практично сформовано самодостатню для суверенної країни мережу наукових установ цього профiлю (створенi, зокрема, iнститути свiтової економiки i мiжнародних вiдносин, соцiологiї, економiко-правових дослiджень, народознавства, української мови, українознавства).

Iнститутами НАН України економiчного профiлю представленi на розгляд Уряду пропозицiї по стратегiї соцiально-економiчного розвитку, концепцiї промислової полiтики, удосконалення макроекономiчної моделi розвитку. У Концепцiї економiчної безпеки України уперше вичерпно обгрунтованi стратегiчнi економiчнi iнтереси держави. Лише в минулому роцi за замовленням органiв державної влади пiдготовлено понад 300 аналiтичнi матерiали з питань стабiлiзацiї соцiально-економiчного положення в державi, переходу економiки до постiйного розвитку.

Проведено велику робота по теоретичному обгрунтуванню i реалiзацiї процесу формування державностi в Українi, наукового забезпечення розробки i прийняття Конституцiї.

Потенцiал Академiї використовується i для наукового забезпечення вищих державних органiв, У її складi були створенi Нацiональний iнститут стратегiчних дослiджень i Iнститут Росiї (зараз - Iнститут україно-росiйських вiдносин), що ввiйшли в систему Ради нацiональної безпеки й оборони України, i працюють у тiсному контактi з науковими установами Академiї. У 1997 роцi за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України створений Iнститут економiчного прогнозування НАН України, що виконує дослiдження за замовленням Уряду.

На засiданнях Президiї НАН України iз широким залученням представникiв органiв державної влади, фахiвцiв iнших вiдомств i наукової громадськостi розглянута велика кiлькiсть питань, зв'язаних з рiшенням проблем, що мають виняткове значення для України. Серед них - прiоритетнi аспекти охорони навколишнього середовища, подолання наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, стан розробки i впровадження конкурентноздатних високих i критичних технологiй.

За участю Академiї пiдготовлена Концепцiя стiйкого розвитку України. Видано збiрник наукових доповiдей "Проблеми стiйкого розвитку України", серед авторiв якого, крiм учених НАН України, провiднi спецiалiсти мiнiстерств i вiдомств.

Академiя iнiцiювала питання щодо проведення роботи з оцiнки технiчного стану i залишкового ресурсу найважливiших промислових i господарських об'єктiв, споруд i iнженерних мереж. Для її виконання академiчнi установи мають новiтнi методи i сучаснi методики дiагностики i контролю, висококвалiфiкованi кадри, матерiально-технiчну базу. З огляду на гостру необхiднiсть найшвидшого налагодження вiдповiдної системи експертизи для запобiгання надзвичайних ситуацiй i масштабних аварiй, НАН України запропонувала винести це питання на розгляд окремого засiдання Ради нацiональної безпеки й оборони України.

Були проведена значна робота з бiльш широкого використання можливостей Академiї для наукового i технологiчного супроводу окремих у першу чергу базових областей економiки, допомоги галузевим мiнiстерствам i вiдомствам, що не мають достатнього власного наукового забезпечення.

Уже понад 30 установ НАН України i їхнiх окремих пiдроздiлiв перебувають у подвiйному пiдпорядкуваннi з галузевими мiнiстерствами i вiдомствами. Це, зокрема. Iнститут геохiмiї, мiнералогiї i рудоутворення, що зараз пiдпорядковується також Держкомгеологiї, Iнститут свiтової економiки i мiжнародних вiдносин, що перейшов у подвiйне пiдпорядкування з Мiнiстерством закордонних справ. Разом з Нацiональним космiчним агентством України створений Iнститут космiчних дослiджень.

Установи Академiї беруть участь у реалiзацiї державних програм по розвитку гiрничо-металургiйного комплексу, використання вуглеамонiйних солей у сiльському господарствi, пiдтримки розвитку нетрадицiйних i поновлюваних джерел енергiї i т.п.

Значна увага придiляється добору високотехнологiчних i конкурентноздатних розробок установ Академiї, що можуть бути в короткий термiн введенi в рiзнi областi народного господарства з вiдчутною економiчною вiддачею. Протягом останнiх трьох рокiв на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України були представленi пропозицiї щодо освоєння в серiйному виробництвi близько 40 новiтнiх технологiй, що пройшли попередню експертизу в галузевих мiнiстерствах i одержали високу оцiнку.

Зараз НАН України разом з вiдповiдними мiнiстерствами i вiдомствами проводить активну роботу по реалiзацiї окремих високотехнологiчних проектiв, вiдпрацьовуванню вiдповiдних економiчних i органiзацiйних механiзмiв, залученню необхiдного позабюджетних коштiв."

* * * До кiнця 90-х рокiв Академiя отримала "другий подих". Марафон подолання труднощiв 90-х рокiв немов би закiнчився. Учених пiдтримали матерiально - пiдвищили зарплату i пенсiю.

Але заспокоюватися ще рано. Про це сказав у доповiдi на засiданнi Верховної Ради України 8 червня 1999 року Б.Є.Патон. У який уже раз вiн знову пiдняв питання про пiдтримку науки:

"...Можна, звичайно, заспокоюватися тим, що хоча наука фiнансується недостатньо, але вона ще не гине. Дiйсно, нашi iнститути продовжують працювати i пiдтримувати на окремих напрямках свiтовий рiвень дослiджень. Однак, головним чином, винятково завдяки самовiдданостi й ентузiазму вчених. Цi самовiдданiсть i ентузiазм не безмежнi. I з експериментом по фiнансуванню науки по залишковому принципу настав час кiнчати".

Кiбернетичний центр НАН України, у тому числi його головна органiзацiя Iнститут кiбернетики iменi В.М.Глушкова, також отримав "другий подих". Цьому сприяла й обстановка а Академiї i ряд заходiв щодо пiдняття авторитету i подальшому розвитку iнституту. Великий внесок у це за останнi десять рокiв внiс генеральний директор Кiбернетичного центра, директор Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України академiк I.В.Сергiєнко. У 1998-2004 р. iнститутом проведений цiлий ряд наукових конференцiй, Мiжнародний симпозiум "ЕОМ у Європi. Минуле, сьогодення, майбутнє", були вiдзначенi 50-рiччя створення "МЭСМ", 100-рiччя з дня народження С.О.Лебедєва, 80-рiччя з дня народження В.М.Глушкова. Цi заходи, на якi були запрошенi вiдомi фахiвцi з Європи, США i СНД, одержали великий мiжнародний резонанс i дозволили повнiше освiтити як гiдне минуле, так i дослiдження, якi успiшно розвиваються в даний час.

Варто сказати, що певний початковий спад робiт в Iнститутi кiбернетики вiдбувся в основному у вiддiлах для який зменшилася можливiсть працювати разом iз промисловiстю. Що стосується вiддiлiв, зв'язаних з iнформацiйними технологiями, то вони продовжували успiшно розвиватися й у той час, а зараз результати їхньої роботи одержують усе бiльш широке застосування. Основна заслуга в збереженнi i розвитку дослiджень належить дирекцiї, ветеранам iнституту, молодим кадрам, що приходять на змiну їм, усьому колективу iнституту.

Я не ставив метою описати роботу iнституту, у тому числi технiчних вiддiлiв у це важке для всiх десятилiття. Проте, уже видно, що настає перелом, поява дослiджень, що принесуть славу Українi i благополуччя її народу.

1Див. "Академiк Борис Патон. Праця на все життя". Київ. Наукова дкмка. 2002

2Данi на 2000 рiк.

3Див. газету "Президентський вiсник" №42,2001 р., стаття "Новацiї будуть. Був би на них попит" академiк НАН України А.П.Шпак Борис Малиновський "Нет ничего дороже..."

К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1

© Б.Н.Малиновский, 2005

Переклад з росiйської Тамара Малашок | Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї. Минуле та майбутнє |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |