4. Експеримент

Термін "експеримент" латинського походження від experіmentum — спроба, дослід. Це загальнонауковий метод отримання в умовах, які контролюються і управляються, нових знань, перш за все про причинно-наслідкові відношення між явищами і процесами, який застосовується соціологією з урахуванням специфіки її об'єктів і методів.

Як науковий метод експеримент має свою логіку, котра була розроблена у XІX ст. Дж.С.Міллем і приписує подвійне правило різниці у згоді: якщо в експерименті за групою подій А, В, С слідує подія а, але за В і С не слідує а, то А є причиною а.

Перша з двох груп подій розглядається як експериментальна, а друга — як контрольна; подія, яка їх відрізняє, називається незалежною перемінною, яка у ході експерименту може підлягати різним змінам. Цей класичний план проведення експерименту з часом був доповнений факторним планом експерименту, який передбачає декілька незалежних перемінних.

Якщо у ході експерименту розв'язується питання про істинність однієї з двох чи більше гіпотез, то говорять про вирішальний експеримент.

Розрізняють натурний (польовий, лабораторний) і уявний (модельний) експеримент. Дослідження натурних експериментів у соціології обмежене соціальною природою об'єктів дослідження, які складаються з людей і вимагають від дослідників дотримання моральної норми "не зашкодь" об'єкту. Тому більшість натурних соціологічних експериментів проводяться на малих групах і, як правило, мають багато спільного з соціально-психологічним експериментом.

Уявні соціологічні експерименти розповсюджені набагато ширше, вони присутні у кожному великому соціологічному дослідженні, де використовуються методи статистичного аналізу, і є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ. Модельні експерименти дозволяють більш точно визначити стратегію натурного соціологічного експерименту, але не можуть замінити його.

Таким чином, експеримент в соціології — це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки соціального об'єкта в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів (перемінних).

Методологічним грунтом експерименту в соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. Тому основна теоретична проблема експериментального методу полягає у виділенні значимих перемінних, які детермінують дане соціальне явище. Впливаючи на ці перемінні та досліджуючи причинно-наслідкові залежності, дослідник може з'ясувати структуру детермінації даного явища і роль окремих перемінних.

Іншою особливістю експерименту в соціології є якісно більш високий рівень складності причинної залежності соціальних явищ, що перш за все проявляється в суттєво більш високій, ніж у природно-науковому експерименті, кількості перемінних. Іншими словами, простір детермінації у соціологічному експерименті є багатомірним, що заважає виділенню причинних залежностей "у чистому вигляді", а, як наслідок, постановку завдань експерименту.

Побудова гіпотези і планування її перевірки у ході експерименту вимагають перш за все опису системи перемінних, які детермінують поведінку соціального об'єкта. Якщо знання про соціальний об'єкт обмежене, якщо не можна виділити структуру перемінних — проведення експерименту недоцільно.

Перемінна, напрямок чи інтенсивність дії якої визначається соціологом у відповідності із заздалегідь розробленою програмою, називається керуючою. Ця перемінна буде контрольованою, якщо її якісні чи кількісні зміни, також напрямок її впливу, здійснюється у заданих соціологом межах. Перемінна, яка керується і контролюється дослідником називається незалежною.

Незалежна перемінна позначається як експериментальний фактор (експериментальна перемінна). Це може бути новий для даного соціального об'єкта фактор, який вводиться соціологом, чи один з факторів об'єкта, який керується і контролюється соціологом.

Фактор, зміна якого визначається незалежною перемінною, називається залежною перемінною.

Вибір того чи іншого фактора у якості залежної чи незалежної перемінної визначається гіпотезою дослідження (що передбачається виявити) та природою об'єкта (що вимірюється).

Висновки

Таким чином, емпірична соціологія, як ми бачимо, накопичила багатий методичний матеріал і, маючи добру організаційну та технічну базу, продовжує працювати над технікою досліджень. Знайомство з цією стороною роботи, безумовно, корисне не тільки для соціологів, але й для журналістів.

Контрольні запитання

1. Сформулюйте поняття "соціологічний метод".

2. В чому полягає різниця між методологією, методикою і технікою соціологічних досліджень?

3. Які властивості притаманні соціологічним методам?

4. Дайте розгорнуту характеристику такому соціологічному методу як опитування.

5. Що таке анкетування? Розкрийте його особливості та основні правила.

6. Що таке інтерв'ювання? Дайте оцінку інтерв'ю як методу збору інформації в журналістиці.

7. В чому полягають переваги опитування у порівнянні з іншими соціологічними методами?

8. Що таке інструментарій опитування? Які критерії його якості?

9. Як перевірити надійність і обгрунтованість дослідження?

10. Які є основні фази опитування?

11. Які є типи питань?

12. Назвіть особливості обробки закритих і відкритих питань?

13. Дайте визначення спостереженню.

14. Чим формалізоване спостереження відрізняється від неформалізованого?

15. Що таке включене спостереження?

16. У яких випадках застосовуються польове і лабораторне спостереження?

17. Назвіть переваги та недоліки спостереження.

18. Дайте визначення експерименту як соціологічного метода.

19. Що таке класичні та факторні плани експерименту?

20. В чому різниця між натурним і уявним експериментом?

21. Що таке вирішальний експеримент?

Література

Кашинская Л.В. Метод наблюдения в журналистике: Учеб.-метод. пособие для студентов фак-в и отд-й журналистики. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — 57 с.

Краткий словарь по социологии / Сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова; Под общей ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина. М.: Политиздат, 1989. - С. 155-157, 169-170, 217-218, 457-458.

Кропотов Л.А. Журналистика на путях социологии: Методы социологического исследования в журналистской практике: Учеб. пособие. — Свердловск: УГУ, 1976. — 69 с.

Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук / Пер. с франц.; Под ред. В.А.Туманова и В.П.Казимирчука. - М.: Прогресс, 1972. - С. 197-305, 353-602.

Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г.В. Осипов. - М.: Наука, 1976. - С. 298-479.

Смирнова М.Г. Социологические исследования печати, радио и телевидения в развитых капиталистических странах. Учеб.-метод.пособие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - С. 72-79.

Шумилина Т.В. Методы сбора информации в журналистике: Учеб.-метод. пособие. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. — 80 с.