Тема: Стереотипи та упередження План

1. Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства.

2. Толерантність.

3. Ксенофобія. Расизм.

4. Гендерні стереотипи.

Стереотип – стале, спрощене уявлення про кого- або що-небудь.

Вперше термін «стереотип» використав класик американської журналістики Уолтер Ліппман, якийм у 1922 році опублікував книгу «Суспільна думка». Цим словом він намагався описати метод, за допомогою якого суспільство намагається категоризувати людей. Як правило, громадська думка просто ставить «штамп» на підставі деяких характеристик.

Стереотипи є складовою частиною масової культури. Вони можуть формуватися на основі віку, статі, раси, релігії, професії і національності. Існують також стереотипи географічні, речові.

У. Ліппман виділив чотири аспекти стереотипів:

1. Стереотипи завжди простіші, ніж реальність.

2. Люди набувають стереотипів, а не формулюють їх самостійно на основі особистого досвіду.

3. Усі стереотипи більшою чи меншою мірою помилкові. Вони завжди приписують конкретній людині риси, якими вона зобов’язана володіти лише через свою належність до певної групи. Навіть якщо люди переконуються в тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не відмовитися від нього, а стверджувати, що виняток лише підтверджує правило.

4. Стереотип може змінитися й бути перенесений на іншу групу населення.

Причини виникнення стереотипів:

• відсутність життєвого дсвіду;

• емоційне сприйняття та упереджене ставлення;

• отримана інформація;

• відсутність достатньої кількості фактів.

Толерантність – здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших; терпимість до іншого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань.

Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995 року була прйнята Декларація толерантності. В Декларації йдеться про те, що:

1. Толерантність значає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у розманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

2. Толерантність – не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням зазіхання на ці основні цінності. Толерантність повинна повинна виявляти кожна людина, групи людей та держави.

3. Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, рлюралізму, демократії, правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму й абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

Термін виник як формула терпимості щодо релігійних меншин і сект внаслідок протестантської Реформації. В історичному плані він означає заборону релігійної дискримінації, до якої пізніше додалась заборона на етнічну дискримінацію. В наш час цей термін використовується для позначення широкого кола терпимого ставлення до діяльності, способу життя соціальних груп, політичних партій, неприйнятних кимось ідей тощо.

Толерантність виражається у позиціях:

1. Державного патерналізму (терпимість держави до релігійних та інших груп).

2. Християнська терпимість.

3. Відділення церкви від держави.

4. Універсальність прав лдини, конституційної демократіі та громадянської рівності всії людей у їхній свободі та гідності.

Риси толерантної особистості:

• повага до думки інших;

• доброзичливість;

• бажанняч будь-що робити разом;

• розуміння і сприйняття;

• чуйність;

• допитливість;

• поблажливість;

• довіра;

• гуманізм.

Стереотипи по-різному впливають на життя суспільства. Якщо вони позитивні, то цей вплив буде також позитивним. А якщо ні? Стереотипи в більшості випадків мають нейтральний характер, проте при їх перенесенні від конкретної людини на групу людей часто набувають негативного відтінку. Саме на стереотипах грунтуються такі явища, як расизм, сексизм, ісламофобія.

Негативні стереотипи, якщо вони впливають на мислення суспільства, можуть призвести до виникнення упереджень – необєктивного ставлення до кого-небудь або чого-небудь, дискримінації – обмеження прав людини й утиск її гідності за ознаками раси, національності, статі, релігії, переконання, майнового становища тощо, або геноциду – навмисного й систематичного знищення расових або національних груп цивільного населення з метою ліквідувати певні раси, національні та релігійні групи.

Забобон – негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це також негативне (упереджене) ставлення на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки з приводу групи, до якої він належить.

Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини.

Ксенофобія ( від грецької означає «чужинець», «незнайомець», «страх»)– певний стан людини, що виявляється у навязливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чужоземцями та ненависть до них.

Вперше цей термін зустрічаєтсья у словнику Вебстера, виданого у 1841 році в США.