Опорні конспекти Людина і світ / Опорний конспект / 14. Полікультурність

Тема: Полікультурність

План

1. Поняття полікультурності як добросусідства культур.

2. Шляхи розв’язання міжнаціональних, міжконфесійних конфліктів.

Полікультурність – це сукупність різних культур, між якими існують сталі дружні зв’язки, які передбачають рівноправність, толерантність і рівноцінність кожної з них.

Однією з визначальних рис світового культурного розвитку протягом останніх років ХХ ст. стало утвердження поняття мультикультуралізму.

В основі концепції мультикультуралізму – відхід від ідеалу чітко окресленої, заснованої на єдиній мові, спільній естетичній та ідейній традиції національної культури на користь рівноправного співіснування численних культур, стилів життя та творчих практик, притаманних різним етнічним, соціальним, релігійним чи навіть віковим групам із їхніми специфічними едентичностями.

Полікультурність людини формується на основі картини світу, у яку покладене шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, розуміння культурних відмінностей між людьми.

Таке співіснування можливе:

• за наявності сталого економічного розвитку та задоволення всіх потреб населення;

• за наявності демократичної правової держави;

• у разі сформованості розуміння рівноправності всіх людей;

• у разі справедливого, доброзичливого ставлення не тільки до своєї культури, але й до інших культур.

У наш час, коли всі процеси зазнають глобалізації, виникає суперечка між національними культурами та загальносвітовою культурою, що формується.

Культура (від лат. «обробіток», «виховання», «освіта», «розвиток», «шанування») – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльностиі людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура кожного народу, кожної нації має особисті, притаманні тільки їй властивості. Але існують і певні явища, які характерні для всіх культур.

Кожний народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією та релігією, мораллю й правом. Однією з важливих ознак відмінності культури є мова.

Особливості національної культури виявляються:

• у побуті;

• у національній самобутності життєвого матеріалу, який відображається у творах духовної культури – історичні та природні умови; особливості розвитку нації; її побутові традиції та звичаї; особливості психології; засоби вираження, характерні для нації;

• у фольклорі з його самобутністю; у формах культури: в українців – думи, у росіян – билини та частівки, у таджиків – рубаї;

• у хореографії;

• у літературі;

• у гуморі;

• у піснях народу;

• у ставленні до смерті;

• в архітектурі.

Відмінності культур:

• належність до різних ентносів – етнічні культури;

• різна система цінностей;

• різна релігійна основа;

• різні регіональні культури;

• культури різних часів.

Схожість культур:

• усі культури розв’язують одне завдання та виконують одну функцію;

• основою кожної культури є мова;

• культура складається з цінностей, до яких входить певний мінімум загальнолюдських цінностей.

Типи національних культур: західноєвропейська, північноамериканська, південноазіатська.

Говорячи про національну культуру, застосовують термін «цивілізація».

Принципи формування загальнолюдської культури.

Сучасна культура, що поєднує людство, заснована на загальнолюдських цінностях, русі захисту прав особистості, гуманізмі, творчому розвитку особистості, поширенні наукового знання і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному ставленні до життя й навколишнього середовища.

В основі формування єдиної світової цивілізації лежить зростаюча інтенсивність різного роду зв’язків – комунікаційних, політичних, економічних, культурних. У результаті виникає нова системна якість – загальнолюдська культура, посилюється взаємозв’язок різних країн, народів. Кризові антикультурні явища, що відбуваються в одному секторі єдиної цивілізації, відбиваються і на інших регіонах. Спостерігається більш інтенсивний і глобальний взаємозв’язок, коли культурні зразки, наукові досягнення, твори мистецтва, нові форми соціального або політичного життя транслюються і засвоюються протягом нетривалого часу в усьому цивілізованому просторі.

В ХХ ст. становлення світової культури супроводжувалося потужним ростом національних культур. Кожна культура поєднує в собі як національне, так і загальнолюдське.

Національна культура – це поєднання загальнолюдського та етнічно неповторного у конкретному народі упродовж усієї історії, а також сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених як самим народом, так і запозичених в інших і використовуваних народом у своєму розвитку.

Міжетнічні (міжнаціональні) відносини – віносини між етносами (народами), що охоплюють усі сфери суспільного життя.

Рівні міжетнічних відносин:

1. взаємодія народів у різних сферах суспільнорго життя;

2. міжособистісні відносини людей різної етнічної приналежності.

У сучасному світі відбувається економічне, культурне і політичне зближення (інтеграція) націй (ЄС – Європейський Союз). ЄС утворений у 1993р. і об’єднує Бельгію, Великобританію, Німеччину, Грецію, Данію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, Ірландію, Австрію, Швецію, Фінляндію, Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Естонію, Латвію, Литву, Словенію, Кіпр, Мальту, Болгарію, Румунію.

Шляхи міжнаціональної інтеграції:

«Плавильний котел» (США) – концепція, згідно з якою відбувається перетворення представників різних етнічних груп на американців.

Етнічна міксація (Латинська Америка) – змішування різних етнічних груп і поява нового етносу.

Асиміляція – злиття одного народу з іншим, що супроводжується втратою власної мови, культури, національної самосвідомості.

Аккультурація – взаємне уподібнення і пристосування різних культур народів і окремих явищ культур за умов домінування більш розвиненої культури народу.

Мультикультуралізм – політика на розвиток і збереження в окремо взятій країні та у світі культурних відмінностей, яку обгрунтовує теорія або ідеологія; відбуваєтья злиття всіх культур в одну.

Націоналізм – ідеологія, політика, психологія і соціальна практика відокремлення і протиставлення однієї нації іншим, пропаганда національної винятковості окремої нації.

Види націоналізму: етнічний, державний, побутовий.

Шовінізм – крайня, агресивна форма націоналізму.

Дискримінація – обмеження прав будь-якої групи громадян за національною, расовою, статевою, релігійною ознаками.

Сегрегація – політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою чи етнічною ознакою, одна із форм расової дискримінації.

Апартеїд – крайня форма расової дискримінації; означає позбавлення певних груп населення, залежно від їх расової приналежності, політичних, соціально-економічних і громадянських прав, аж до територіальної ізоляції.

Геноцид – один із найтяжчих злочинів проти людства, винищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними ознаками, а також навмисне створення умов існування, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп, заходи щодо запобігання дітонародженню в їх середоваищі.

Голокост – загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок переслідування і знищення його нацистами у Німеччині (1933-1945р.р.).

Сепаратизм – прагнення відокремлення, рух за відкремлення частини держави і створення нового державного утворення.

Іредентизм – 1) ідея возз’єднання з основним ядром нації (ірландці в Ольстері); 2) політичний і суспільний рух в Італії наприкінці ХІХ-на поч. ХХ ст. за приєднання до Італії земель Австро-Угорщини з італійським населенням.

Міжнаціональний конфлікт – будь-яка конкуренція між групами – від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до соціальної конкуренції в усіх тих випадках, коли протистояння зумовлено етнічною приналежністю її членів.

Причини міжнаціональних конфліктів:

• економічні (боротьба за володіння власністю, матеріальними ресурсами);

• соціальні (вимоги рівноправ’я, рівності перед законом в освіті, оплаті праці, під час прийому на роботу);

• культурно-мовні (збереження чи відродження рідної мови, об’єднання етносу в єдине ціле);

• конфесійні, релігійні відмінності;

• історичне минуле народів;

• етно-демографічні (швидка зміна спввідношення чисельності народів внаслідок міграції та відмінностей у рівні природного приросту населення).

Різновиди міжнаціональних конфліктів:

1. Конфлікт стереотипів (створення негативного образу «небажаного сусіда», наприклад, вірмено-азербайджанський конфлікт).

2. Конфлікт ідей (висунення домагань, обгрунтування «історичного права» на державність, на територію, наприклад, Естонія, Литва).

3. Конфлікт дій (мітинги, лемонстрації, пікети, відкриті зіткнення).

Способи розв’язання конфліктів:

1. Відкинути найбільш радикальні елементи або групи і підтримати сили, схильні до компромісів, виключити будь-які чинники, що сприяють консолідації конфліктуючих сторін.

2. Застосувати спектр санкцій – від символічних до військових.

3. Поділити глобальні цілі на ряд послідовних завдань, які розв’язують послідовно – від простих до складних.

4. Запобігти конфліктам, докладаючи максимум зусиль, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.

Контрольні запитання:

1. Що таке культура, полікутурність?

2. За яких умов можливе існування різних культур?

3. Чи існують спільні риси у різних національних культурах?

4. Які особливості, відмінності та схожість мають національні культури?

5. Назвіть принципи формування загальнолюдської культури.

6. Що таке міжетнічні відносини? Які існують іх рівні?

7. Назвіть шляхи міжнаціональної інтеграції.

8. Націоналізм та його види.

9. Наведіть приклади міжетнічних конфліктів в наш час.

10. Визначте причини міжетнічних конфліктів.

11. Які існують способи вирішення міжетнічних конфліктів?

12. Наведіть факти, що характеризують внесок України до світової культурної скарбниці.

13. Зробіть висновок про те, як мають співіснувати різні національні культури та світова й національні культури.

14. Чому важливо поважати культуру інших народів?

15. В чому полягають проблеми та перспективи входження України до ЄС?

Література:

1. Арцишевський Р.А.Світ і людина:_К.: „АртЕк”, 1996

2. Людина і світ: Підручник/Л.В.Губерський,В.Г.Кремінь, та ін. К., 2001

3. Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Людина і світ, К., 2011

4. Вілков В. Людина і світ, Х., 2001

5. Бізбіз Т.О., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2010

6. Бондаренко Я. Г., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2011

7. Конституція України