Опорні конспекти Людина і світ / Опорний конспект / 10. Демократія

Тема: Демократія

План

1. Поняття, форми та принципи демократії.

2. Вибори як інструмент демократії.

Поняття демократії в дослівному перекладі означає «влада народу».

Історія виникнення демократії

Виникнення демократії відбулось із появою античного полісу. Поліс поєднував у собі елемент цивільної самоврядної громади і був частиною міської структури з розвиненою приватною власністю.

Родоначальником поняття «демократія» був «батько історії» Геродот (484-425 р.р.. до н.е.). Він виділяв два основні принципи афінської демократії: свободу слова і рівність всіх громадян перед законом.

Платон (427-347 р.р. до н.е.) виділяв 5 форм правління: аристократію (правління кращих, благородних); тимократію (правління честолюбних); олігархію (правління нечисленної групи сильних і заможних); тиранію (різновид монархії); демократію (результат заколоту бідняків, що знищують і виганяють багатих і знатних). Згодом він звів типологію до двох форм: монархії та демократії. На його думку, монархія небезпечна надлишком влади, а демократія – надлишком свободи, тому треба дотримувати середини між цими крайнощами.

Арістотель (384-322 р.р. до н.е.) виділяв правильні і неправильні форми державного устрою. До перших він відносив царську владу, аристократію і політику, а до других – тиранію, олігархію і демократію (він ставив знак рівності між владою натовпу (охлократією) і демократією). Арістотель розробив головні принципи правильного демократичного правління: рівні умови в управлінні для багатих і бідних; майновий ценз для займання посад; посісти посаду можуть всі громадяни, окрім тих, хто був судимий та позбавлений громадянської честі; основою демократичного правління є панування закону.

Середньовіччя не внесло суттєвих змін у розуміння демократії. Лише наприкінці середніх віків виникла ідея поділу влади: законодавча має належати народу, а виконавча – монархові (Марсилій Падуанський, 16 ст.).

У Новий час збільшився інтерес до поняття «демократія». Це поняття набуває форми вимог до обмеження державної влади щодо громадянина: свобода віросповідання (В. Пені), свобода особистості і власності (Ш. Монтеск’є), участь народу в державотворенні (Ж.Ж. Руссо), свобода торгівлі та промислової діяльності (А. Сміт), право на легальний і ненасильницький спротив владі (І. Кант), можливість революційної і бунтівної боротьби (І. Фіхте). Проте єдності в розумінні демоктратії не було і в цей період. Англійський філософ Дж. Мілль бачив у ній тиранію більшості. Американський президент А.Лінкольн вважав її правлінням, що походить від народу, здійснюваним народом і для народу.

У. Черчілль говорив: «У демократії багато недоліків, але поки що не знайдено нічого кращого».

Демократичний політичний режим

У сучасній політології виділяють три політичні режими: демократичний, авторитарний, тоталітарний.

Політичний режим – це система методів, способів і засобів здійснення політичної влади.

Демократія – політичний режим, заснований на визнанні верховенства законів і народовладдя.

Характерні ознаки демократичного режиму:

• народ – джерело влади;

• поділ влади (законодавча, виконавча, судова);

• правова держава; права особистості, закріплені законом і гарантовані; громадянське суспільство;

• демократичні вибори до органів державної влади;

• політичний плюралізм;

• конкурентна багатопартійна система; легальна опозиція;

• ЗМІ, вільні від цензури;

• дії армії і спецслужб регулюються й обмежені законом; підтримання правопорядку – функції міліції та суду;

• відсутність офіційної ідеології;

• церква відокремлена від держави.

Демократія в державі може існувати за наявності трьох умов:

• високий рівень економічного розвитку;

• високий рівень політичної культури;

• гарантованість дотримання прав і свобод.

Існує пряма та представницька демократія.

Політичний статус особистості

У політичному житті беруть участь різні люди, соціальні групи і т.ін. У цій сфері суспільства особистість набуває прав та обов’язків, що відтворені у правових актах і характеризують правове становище сосби в суспільстві.

Політична участь і політична культура

Політична участь – це дії громадян, які впливають на прийняття і реалізацію державних рішень, вибір представників до інститутів влади, залучення членів суспільства у політичний процес.

Політична участь буває опосередкованою (представницькою) і безпосередньою (прямою).

Опосередковану участь здійснюють через обраних представників.

Безпосередня:

• участь у діяльності політичних партій;

• звернення та листи, зустрічі з політичними діячами;

• участь у мітингах; участь у виборах.

Для виконання різноманітних політичних ролей потрібні знання, певна система цінностей і оволодіння способами політичної діяльності. Названі умови в сукупності характеризують демократичну політичну культуру.

Політичні знання – знання людини про політику, політичну систему, про різні політичні ідеології, а також про ті інститути та процедури, за допомогою яких забезпечується участь громадян у політичному процесі.

Політичні ціннісні орієнтації – уявлення людини про ідеали і цінності розумного чи бажаного суспільного устрою.

Способи практичних політичних дій – це зразки і правила політичної поведінки, що визначають, як можна і як слід чинити.

Функції політичної культури:

1. Ідентифікація – потреба людини в розуміння своєї приналежності і прагненні визначити для себе способи участі у вираженні інтересів даної спільності.

2. Орієнтація – прагнення людини до змістового відображення політичних явищ, розуміння можливостей під час реалізації прав і свобод.

3. Адаптація – потреба людини у пристосуванні до політичного життя.

4. Соціалізація – набуття людиною певних навичок і властивостей, що дозволяють реалізувати свої громадянські права, функції та інтереси.

5. Інтеграція – можливість різним групам співіснувати в рамках певної політичної системи.

6. Комунікація – пов’язана із взаємодією всіх суб’єктів та інститутів влади.

Вибори – передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Виборці – громадяни, що мають право брати участь у виборах.

Електорат – коло виборців, що збираються голосувати чи голосують за певну політичну партію.

Виборче право – система нормативно-правових актів, що встановлюють та регулюють права виборців у формувнні виборних органів державної влади та місцевого управління.

В демократичних країнах діють два типи виборчих систем:

За мажоритарною системою обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців. Закон може прямо визначати відносну більшість, тобто перемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж його суперники. Абсолютна більшість передбачає, що кандидат повинен набрати 50 % + 1 голос. Кваліфікована більшість – 2/3, 3/4 від загальної кількості поданих голосів.

Пропорційна система передбачає розподіл депутатських мандатів від поліитчних партій залежно від поданих за них голосів.

Законодавець додатково встановлює ще й бар’єр до 5%, який потрібно подолати, щоб взяти участь у розподілі депутатських мандатів.

Критерії демократичності виборів:

1. Загальність.

2. Рівність.

3. Таємне голосування.

4. Періодичність.

5. Конкурентність.

6. Остаточність (легітимність).

7. Представництво.

8. Фактична участь громадян у виборах.

Стадії виборчого процесу

1. Призначення дати виборів.

2. Утворення виборчих округів.

3. Створення виборчих органів.

4. Реєстрація виборців.

5. Висування кандидатів.

6. Агітаційна кампанія.

7. Голосування.

8. Підрахунок голосів і підсумків голосування.

9. Повторні вибори.

10. Кінцеве визначення та опублікувння результатів виборів.

Контрольні запитання:

1. Що таке демократія?

2. Що таке політичний режим?

3. Які ознаки демократичного режиму?

4. Що таке політична участь і політична культура?

5. Які функції має політична культура?

6. Чому в демократичній державі потрібні вибори?

7. Охарактеризуйте типи виборчих систем.

8. Чи завжди проведення виборів свідчить про наявність демократії в державі?

9. Назвіть стадії виборчого процесу.

10. Чому важливо брати участь у голосувнні?

11. Чи можна притягнути до відповідальності за неучасть у виборах?

12. Як можна охарактеризувати стан демократії в сучасній Україні?

Література:

1. Арцишевський Р.А.Світ і людина:_К.: „АртЕк”, 1996

2. Людина і світ: Підручник/Л.В.Губерський,В.Г.Кремінь, та ін. К., 2001

3. Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Людина і світ, К., 2011

4. Вілков В. Людина і світ, Х., 2001

5. Бізбіз Т.О., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2010

6. Бондаренко Я. Г., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2011

7. Конституція України