Опорні конспекти Людина і світ / Опорний конспект / 13. Нація

Тема: Нація

План

1. Поняття нації.

2. Нація і націоналізм.

3. Нація етнічна і політична.

Соціальні спільноти – це відносно стійка сукупність людей, що має більш-менш однакові ознаки умов і способів життя, масової свідомості, спільність соціальних норм, ціннісних систем і інтересів.

Види спільнот: сім’я, рід, плем’я, класи, соціальна група, народності, нації, професійні спільноти, трудові колективи.

Етнос – стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території, яка має загальні, відносно стабільні особливості мови, культури і психіки, а також усвідомлює свою єдність і відмінність від інших подібних утворень.

Етнос: плем’я, народність, нація.

Нація – історично сформована спільнота людей, якій притаманні спільні економічне життя, мова, території, певні ознаки психології, які виявляються в особливостях її культури, мистецтва та побуту.

Ознаки нації: єдина раса, мова, релігія, звички, цінності, солідарність.

Національна самосвідомість – сукупність соціальних, моральних, політичних, економічних, естетичних, релігійних, філософських поглядів, що характеризують зміст, рівень і особливості духовного розвитку націй.

Національний інтерес – сукупність потреб і прагнень народів тієї чи іншої держави створити необхідні для себе життєві умови, усвідомлення свого суверенітету, встановлення взаємних відносин з народами інших країн.

В розвитку націй і народностей відбуваються процеси: міжнаціональна диференціація і міжнаціональна інтеграція.

Міжнаціональна диференціація – це процес роз’єднання, розділення, протистояння різних націй, етносів, народів.

Форми: самоізоляція в цілому, протекціонізм в економіці, релігійний фанатизм, націоналізм у політиці і культурі.

Міжнаціональна інтеграція – це процес поступового об’єднання різних етносів, народів і націй через сфери суспільного життя.

Форми: економічні та політичні союзи, транснаціональні корпорації, міжнародні культурні та народні центри, взаємопроникнення релігій і культур, цінностей.

Причини міжнаціональної інтеграції:

1. Неможливість держав жити ізольовано, що пов’язано з конкретними змінами в економіці прктично всіх сучасних країн.

2. Економічний та політичний взаємозв’язок держав.

Націоналізм – ідеологія і політика, основу якої складають ідеї національної винятковості і переваги, прагнення до національної замкнутості, місництва, недовіра до інших націй.

Національний конфлікт – одна із форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй, які мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.

Причини національних конфліктів:

1. Ускладнення соціально-економічного розвитку країн світу, відчутне відставання багатьох із них.

2. Непродумана або відверто екстремістська політика низки державних діячів.

3. Колонізація населення інших країн.

4. Помилки і прорахунки керівництва ряду країн у розв’язанні національних питань.

Види міжнаціональних конфліктів:

1. З приводу спірних територій.

2. Через вигнання народу зі своєї території і повернення депортованого народу на свою історичну батьківщину.

3. Через довільну зміну адміністративних кордонів.

4. Через насильницьке включення території народу до сусідньої держави.

5. Між етнічною більшістю і компактною меншістю.

6. З приводу відсутності у народу власної держави або розподілу його території між іншими державами.

Типи міжнаціональних конфліктів:

1. Державно-правові (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація).

2. Етнотериторіальні (визначення кордонів нації).

3. Етнодемографічні (захист прав корінної національності).

4. Соціально-психологічні (зміна способу життя, порушення прав людини).

Шляхи розв’язання міжнаціональних конфліктів:

1. Усвідомлення усіма людьми неприйнятності насильства, вироблення поваги до національних почуттів всіх етнічних груп.

2. Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.

3. Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв’язання національних суперечок.

4. Надання соціально-культурної автономії усім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.

Шляхи врегулювання міжнаціональних конфліктів:

1. Визнання міжнаціональних проблем і розв’язання їх шляхом продуманої національної політики.

2. Використання економічних важелів для нормалізації ситуації.

3. Створення культурної інфраструктури, консенсусу, дотримання принципу паритетності у разі призначення людей різних національностей на державні посади, підтримка національної культури.

Процес формування української нації має свої особливості.

Історично так склалося, що єдиний національний організм виявивася помереженим роздільними смугами, особливо внаслідок грубого зовнішнього втручання.

Перший етап формування української політичної нації почався на межі 1990-х років. 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт про державний суверенітет, а 24 серпня 1991р. – Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991р. відбувся Всеукраїнський референдум, на якому народ підтвердив цей історичний вибір. Демократичні засади розбудови української політичної нації дістали адекватне тлумачення в Конституції України.

Українська нація на сьогодні не є остаточно сформованою. Процес формування політичної нації в Україні досить складний. Важко в умовах перехідної економіки й господарської кризи говорити про економічну самостійність і тим більше про самодостатність України. Тільки економічна та політична стабільність, установлення добросусідських відносин, що грунтуються на взаємній повазі й довірі, із країнами СНД, Евросоюзу та Росії створять умови, коли можна буде говорити про наявність територіальної й економічної єдності України.

Важливим є той чинник, що Україна для тих, хто проживає на її території, не є привабливою державою ні з точки зору заможності, ні з точки зору дотримання демократичних прав і свобод. До того ж саме утворення незалежної Української держави не всіма сприймається однаково позитивно.

Незважаючи на всі ці розбіжності, українська політична нація має й позитивну динаміку. Перед усім про це свідчить підтримка громадянами незалежності України. Ще одним знакови феноменом суспільної спільності є ставлення населення України до української мови, яка, маючи статус державної, є важливим чинником формування української політичної нації.

Проте, незважаючи на позитивну динаміку ціннісних орієнтацій населення країни, масова свідомість її громадян залишається суперечливою, у масовій свідомості українського суспільства політична, державна ідентифікація не має першорядного значення.

Говорячи про долю української політичної нації, варто зазначити, що найкращим грунтом, де б вона «прижилася», було б громадянське, багатонаціональне суспільство.

Контрольні запитання:

1. Що таке нація?

2. Визначте історичні етапи розвитку нації.

3. Чим відрізняються поняття «нація» та «націоналізм»? У чому полягає зв'язок цих двох понять?

4. Наведіть приклади з історії та сучасності, коли саме нація відігравала важливу соціальну роль.

5. Як ідея націоналізму сприяє націотворенню?

6. Чи існують в Україні міжнаціональні конфлікти і які шляхи їх подолання?

7. Назвіть причини міжнаціональних конфліктів.

8. Чи є українська нація на сьогоднішній день сформованою та в якому варіанті (етнічна, політична)?

9. Поміркуйте, які кроки, на вашу думку, мають бути зроблені в нашій країні для остаточного формування політичної української нації?

Література:

1. Арцишевський Р.А.Світ і людина:_К.: „АртЕк”, 1996

2. Людина і світ: Підручник/Л.В.Губерський,В.Г.Кремінь, та ін. К., 2001

3. Бакка Т.В., Марголіна Л.В., Людина і світ, К., 2011

4. Вілков В. Людина і світ, Х., 2001

5. Бізбіз Т.О., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2010

6. Бондаренко Я. Г., Людина і світ, 11 клас, розробки уроків, Х., 2011

7. Конституція України