5. Діагностика гнучкості
Обов’язковою умовою розвитку гнучкості є періодичний контроль рівня її розвитку в дошкільників. Контроль рівня розвитку гнучкості, як і інших рухових якостей, слід здійснювати після спеціальної розминки. Об’єктивність контролю залежить від психологічних установок та мотивації дітей, ідентичності умов у всіх повторних тестуваннях та постійності тестів.
Показником гнучкості є максимальна амплітуда рухів, яку визначають у лінійних і кутових одиницях.
Метод визначення гнучкості. Дитина виконує нахил тулуба вперед із зімкнутої стійки (п’яти та носки разом), стоячи на лаві (заввишки 20 см). Вона нахиляється максимально вперед «до відказу» не згинаючи ніг у колінах, торкаючись лінійки пальцями обох рук. Шкалу лінійки градуюють таким чином, щоб «0» відповідав площині лави, сантиметри зі знаком «-» йдуть вище площини лави, а зі знаком «+» - нижче. Оцінку глибини нахилу визначають у сантиметрах візуально. Дитина виконує три спроби поспіль (з таблицею зіставляють ліпшу з них). Дітей необхідно підстраховувати (підтримувати за майку зі спини).
Нахил тулуба вперед з положення сидячи
Обладнання: Накреслена на підлозі лінія АБ і перпендикулярна до неї розмітка в сантиметрах (на повздовжній лінії) від 0 до 50 см.
Опис проведення тестування: Учасник тестування сидить на підлозі босоніж так, щоб його п’яти торкалися лінії АБ. Відстань між п’ятами – 20-30 см. Ступні розташовані до підлоги вертикально. Руки лежать на підлозі, долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. За командою «Можна» учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг, намагається дотягнутися руками якомога далі. Положення максимального нахилу слід утримувати протягом 2 с, фіксуючи пальці на розмітці. Тест повторюється двічі. Зараховується кращий результат з двох спроб.
Результатом тестування є позначка на перпендикулярній розмітці в сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій з двох спроб.
Загальні вказівки і зауваження: Вправа повинна виконуватись плавно. Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується.
2.1. Загальна характеристика спритності
Рівень розвитку спритності в дошкільників має пряму залежність від обсягу раніше сформованих вмінь та навичок, тому що збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно впливає на функціональні можливості їхнього рухового аналізатора. Таким чином, чим більше дитина набуде рухових координацій, тим швидше вона засвоює будь-який рух, тим вище в неї буде рівень розвитку спритності.
У цілісній руховій діяльності координаційні здібності (рис. 40) проявляються у взаємодії. При цьому в певних ситуаціях окремі здібності відіграють провідну роль, інші – допоміжну. Кожен вид рухової діяльності обумовлює провідну координаційну здібність. Наприклад, у веслуванні, плаванні провідне значення має здатність до оцінки і регулювання просторово-часових і динамічних параметрів рухів та відчуття ритму, а в боротьбі – здатність зберігати рівновагу, перебудовувати рухи, орієнтуватись у просторі.
Рис. 40. Загальна характеристика спритності.