Теоретичний блок

1. Предмет теорії і методики фізичного виховання і її місце в системі наукових знань. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку – це наука про загальні закономірності фізичного виховання та формування особистості дитини (рис. 1). Предметом теорії фізичного виховання є загальні закономірності функціонування і розвитку фізичного виховання.

Рис. 1. Завдання теорії і методики фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Фізичне виховання здійснюється в тісному зв’язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням, тільки за цієї умови воно буде сприяти формуванню всебічно розвиненої дитини. О.М. Леонтьєв підкреслює, що психіка не просто проявляється в довільних рухах; а у певному розумінні рухи формують психіку дитини (рис. 2). Поряд з тим, наука про фізичне виховання на сучасному етапі розвивається швидкими темпами і вивчає закономі­рні зв’язки з інтелектуальним, моральним, естетичним, трудовим вихованням, що об’єднує її з іншими науками (математика, логіка, історія, соціологія, педагогіка тощо) (рис. 3).

Рис. 2. Взаємозв’язок фізичного виховання з іншими напрямками виховання.

Рис. 3. Взаємозв’язок ТМФВ з іншими науками.

2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання:

• Практика фізичного виховання.

• Практика суспільного життя.

• Прогресивні ідеї філософів, педагогів, психологів, лікарів про зміст і шляхи виховання гармонійно розвиненої особистості, про зміст і шляхи виховання в людини потреби дотримуватись здорового способу життя.

• Результати досліджень у суміжних галузях знань. Жодна наука не може повноцінно розвиватись, обмежившись лише власними результатами досліджень

3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання (рис. 4)

Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людиною в процесі суспільно-історичної практики, що характеризує досягнутий рівень у розвитку суспільства на кожному конкретному етапі.

Фізична культура – сукупність досягнень суспільст­ва у створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілесп­рямованого фізичного та духовного удосконалення людини. Фізична культура є частиною загальної культури народу. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров’я після закінчення шкільного курсу «фізична культура». Заняття фізичною культурою в ДНЗ є необхідною умовою повноцінного фізичного виховання та вдосконалення в наступних ланках освіти.

Фізичний розвиток – це процес зміни форм і функцій (морфо-функціональних властивостей) організму людини протягом його індивідуального життя. Фізичний розвиток характеризується, перш за все, суттєвими змінами функціональних можливостей організму в певні періоди вікового розвитку, які виражаються в зміні окремих фізичних якостей і загальному рівні фізичної працездатності. Зовнішніми кількісними показниками фізичного розвитку («фізичного стану») є зміни просторових параметрів і маси тіла. Фізичний розвиток – це природний процес, головною передумовою якого є природні життєві сили (задатки, здібності), що передаються за спадковістю.

Фізичне виховання – це педагогічний процес, спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею систематизованими знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом життя. У фізичному вихованні виділяють два основні напрями, в рамках яких здійснюється фізичне виховання людей: «фізична освіта», «фізична підготовка».

Фізична освіта – це набуття людиною в процесі соціального навчання системи раціональних способів керування своїми рухами, необхідного в житті фонду рухових умінь, на­вичок і пов’язаних з ними знань.

Загальна фізична підготовка спрямована на укріплення здоров’я, формування широ­кого кола рухових умінь і навичок, розвиток основних фізичних якостей (м’язова сила, пру­дкість, витривалість, гнучкість, спритність). «Загальна фізична підготовка» - це процес фізичного виховання, що створює загальні передумови для високопродуктивної праці людини. «Спеціальна фізична підго­товка» спрямована на підготовку людини до професійної та спортивної діяльності.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.

Рівні розвитку спорту: масовий спорт, великий спорт, олімпійський спорт, професійний спорт. функції спорту: змагальна, виховна, підвищення фізичної активності, оздоровча, рекреаційно-культурна, виробнича, пізнавальна, видовищна, поліпшення взаєморозуміння між народами і державами, економічна, престижна.

Рис. 4. Вихідні поняття теорії та методики фізичної культури.