Вплив музики на вдосконалення рухових навичок

У ходьбі і бігу проявляються різні фізичні якості: швидкість, спритність, сила, почуття ритму, витривалість, рівновагу тощо, які тісно взаємопов’язані. Для швидкості та спритності потрібна сила, спритність неможлива без швидкості, при будь-якій роботі потрібна витривалість. Чим більше розвинені в дитини фізичні якості, тим легше вона освоює нові рухи. Чим краще в дитини розвинене почуття ритму, тим швидше і легше вона освоює нові рухи. Звідси необхідність звукового супроводу ходьби і бігу, щоб вихователь мав можливість не перериваючи і не зупиняючи рух впливати на якість його виконання. Засобами звукового супроводу є піаніно, бубен, барабан, метроном, оплески в долоні тощо. Частіше за інших, за відсутності кваліфікованого музичного супроводу, використовується бубон. Володіння бубном - одна з необхідних професійних умінь вихователя. Важливо знати і вміти виконувати декілька специфічних правил користування бубном, щоб він був дидактичним засобом формування почуття ритму.

1. Тримати бубон можна в будь-якій руці, але обов’язково кришкою догори для того, щоб звуки, які добуваються ударом з різних місць, збиралися в один акорд.

2. Ударяти можна рукою по бубну (краще по грані між обідком і кришкою ) або бубном по руці. Рухи в будь-якому випадку мають бути вертикальними. Звуки повинні бути чіткі і не дуже гучні, якщо того не вимагають педагогічні завдання. У ситуації: «Коли я голосно вдарю в бубон, потрібно швидко повернутися і йти у зворотний бік...», один удар повинен бути сильніше. Але на носках треба йти під тихі звукові сигнали, що неминуче позначається на характері рухових вправ.

3. Звукові сигнали для бігу повинні відрізнятися від ходьби не тільки темпом, але і звуковим відтінком, імітувати «політ». Тримаючи бубон горизонтально, потрібно ритмічно струшувати його у відповідному ритмі.

4. Перехід від ходьби до бігу і навпаки повинен бути поступовим (на перехід приблизно 5-6 с): сигнали прискорюються або сповільнюються. Це необхідно для того, щоб системи організму гнучко «входили» у більш високий режим. Важливо, щоб старші діти навчилися розрізняти звукові сигнали і без підказки вихователя реагували на них належним чином. Дітям раннього віку і дітям середньої групи треба підказувати: «Швидше пішли, ще швидше, побігли!».

6. Загальні вимоги до підбору і використання методів

Універсалізація будь-якого методу недопустима, бо немає методів однаково придатних для всіх дітей і умов навчання. Отже, педагог повинен досконало володіти всіма методами фізичного виховання і багатим арсеналом методичних прийомів, щоб для кожного конкретного випадку навчально-виховного процесу вибрати ті, які забезпечують найвищу ефективність фізичного виховання дітей (табл. 13).

До підбору методів і методичних прийомів висувається низка вимог, а саме:

• підібрані методи повинні забезпечити найвищий оздоровчий і виховний ефект фізичного виховання;

• обраний метод, чи прийом повинен відповідати завданням, які належить вирішити;

• використаний метод має забезпечити найкоротший шлях до засвоєння запланованих знань, умінь і навичок та удосконалення фізичних якостей;

• застосований метод чи прийом повинен відповідати індивідуальним особливостям дітей, рівню їх розвитку, підготовленості й вікові;

• при підборі методів треба враховувати специфіку навчального матеріалу, його складність;

• вибір методу і його прийомів залежить від етапу навчання;

• обрані для використання методи і методичні прийоми повинні відповідати індивідуальним властивостям і можливостям дітей;

• методи, які використовує педагог, повинні забезпечити розвиток особистості дитини;

• вибір методу обумовлений умовами проведення занять, матеріальним забезпеченням;

• методи повинні бути орієнтовані на природні інтереси і позитивні емоції дітей, вони повинні зробити процес навчання привабливим.

Узагальнений зміст методів фізичного виховання представлено в табл. Зміст методів фізичного виховання 12.

Таблиця 12

МЕТОДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Назва методу		Зміст методу
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ
Методи навчання рухових дій	Метод навчання вправ загалом	Цілісне навчання сприяє формуванню міцних умовно-рефлекторних зв’язків одночасно на всі рухи рухової дії.
	Метод навчання вправ за частинами	Він полягає у тому, що основну складову рухову дію спочатку розділяють на частини
	Підвідні вправи	Вправи, які допомагають вивчати техніку основної вправи
Методи удосконалення та закріплення рухових дій	Ігровий	Характерною оцінкою методу є сюжетна організація рухової діяльності
	Змагальний	Організація змагальної діяльності учнів
	Методичні прийоми вправляння: з безпосередньою фізичною допомогою, в уяві, вправляння в обидва боки, ідеомоторне тренування
Методи тренування	Безперервний	Виконання вправи без перерв на відпочинок
	Інтервальний	Виконання вправи з певними перервами.
	Комбінований	Поєднання
МЕТОД ВИКОРИСТАННЯ СЛОВА
Розповiдь		монологічного способу викладу навчального матеріалу в оповідній формі, він застосовується вихователем під час навчання нових фізичних вправ та організації ігрової діяль­ності
Опис		ознайомлення з технiкою вправ та тактичними дiями при створеннi уявлення про вправу
Пояснення		стисле, зрозуміле і образне розкриття техніки
Iнструкцiї i вказiвки		короткий, чіткий, без зайвих пояснень вислів вихователя з метою уточнити завдання
Бесiда		вигляді запитань і відповідей
Словеснi оцiнки		роль мовного схвалення або осуду дiяльностi дітей
Розбiр		це особлива форма бесiди, яка проводиться пiсля виконання певних завдань окремих занять
Звiти i взаємопояснення		використовуються для з’ясування думки дітей про якiсть виконаної вправи
Команда		служить сигналом для спільних дiй i використовується для швидкого виконання дій
Пiдрахунок		допомагає визначати необхідний темп i ритм дій
РОЗПОРЯДЖЕННЯ		наказ, висловлений у довільній формі
МЕТОД ДЕМОНСТРАЦІЇ (НАОЧНІ МЕТОДИ)
Демонстрація поз і рухів (пряма наочність, безпосередній показ)		Вихователем або підготовленою дитиною Показ рухів буває: злитий, розчленований, імітаційний, дзеркальний
Використання ілюстративних матеріалів		Плакати, малюнки на дошці, слайди, кінофільми тощо.