Метод демонстрації
Метод демонстрації (наочні методи) застосовується на першому етапi навчання рухових дій i тодi, коли в технiку виконання вправи вносять новий елемент, змiнюють ранiше вивченi деталi, виправляють помилки (рис. 18).
Рис. 18. Зміст методу демонстрації.
Методичні особливості використання демонстрації поз і рухів (пряма наочність):
при показі можна зупинятись на певних місцях, підкреслювати розмах;
використовувати показу вправи з оптимальною амплітудою, чітко фіксувати в просторі положення тіла і його частин, дотримуючись правильних напрямів рухів;
недопустимий недбалий, неточний показ, тому що він може бути сприйнятий дітьми як зразок для наслідування;
використовувати повільний показ, який дає можливість краще сприйняти вправи, що виконуються;
вправи демонструють дітям у помірному темпі, а технічно складні рухи, якщо це не порушує їх структуру, у повільному. При швидкому показі елементи рухової дії у сприйманні дитини зливаються й вона не спроможна фіксувати в пам’яті всі положення тіла, напрям руху тощо.
під час показу вихователь займає таке положення, при якому йому було б зручно керувати групою (тримаючи всіх дітей у полі зору), а дітям бачити вправи у площині, що наочно відображає структуру рухової дії (наприклад, стоячи до дітей у профіль, їм легше показати виконання присідання з прямою спиною);
доцільно максимально скоротити паузу між демонстрацією і виконанням;
показувати можна цілу вправу або її частини, демонструючи вправи, необхідно опиратись на відомі дітям образи тварин, птахів (зайчик, мишка, жабка);
при кожному показі необхідно вміти зосередити увагу дітей на певних рухах цілісної рухової дії.
Методичні особливості використання ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність):
використання ілюстративних матеріалів корисно поєднувати з демонстрацію «сповільненою», зі звичайною кінострічкою за схемою: звичайна – «сповільнена» – звичайна,
педагогу необхідно завчасно вивчити матеріали демонстрації, визначити сторони і деталі, на які треба звернути особливу увагу дітей,
до аналізу і пояснення ілюстративних матеріалів слід залучати дітей,
ілюстративні матеріали корисно давати страшим дошкільникам і додому для самостійного аналізу з наступним колективним обговоренням техніки.
5. Засоби навчання (за б.Шияном та в. Папушею)
Крiм названих методiв вирiшення педагогiчних завдань, практика i наука надбала рiзноманiтнi засоби навчання (рис. 19).
Мобiлiзуюча музика – знiмає гальмування пiсля одноманiтної i напруженої розумової дiяльностi, пiдвищує емоцiйний i м’язовий тонус, готує органiзм до фiзичної дiяльностi. Як мобiлiзуючу, рекомендується використовувати бадьору, маршову музику.
Структурно-сюжетна – є своєрiдною програмою, яка пiдказує ритм i характер фiзичних вправ.
Фоновим називають такий музичний супровiд, який не пов’язаний iз структурою вправ за своїм ритмом i звучанням, але сприяє м’язовiй дiяльностi, органiзовуючи i дисциплiнуючи дітей, пiдвищуючи їх працездатнiсть.
Заспокiйлива музика сприяє швидкому вiдновленню, переключенню на виконання вправ iншого характеру й iнтенсивностi.
Рис. 19. Засоби навчання у фізичному вихованні.