5. Використання центраторів
Передумовою надійного тампонажу є рівномірний кільцевий простір, щоб тампонажні матеріали рівномірно розподілялися навколо труб.
Центрувальний пристрій з трьома радіальними елементами непридатні для використання у даному випадку. Більш ефективні центрувальні пристрої з чотирма-п'ятьма радіальними елементами (центратором).
Особлива ретельність при укладанні сипучих матеріалів повинна перешкоджати:
передчасному набуханню глини;
утворенню глиняних перемичок;
утворенню пустот.
При установці центраторів досягається:
навантаження на фільтр у процесі обсипання і робота фільтруючого елементу рівномірна по кільцевому простору;
при установці колони під час проходження глиняних пластів, ймовірність набивання (налипання) глини на фільтруючий елемент зводиться до нуля. У подальшому полегшується промивка фільтрувальної зони;
рівномірне обсипання утримає колону при відкачці свердловини і виключить "ситуацію поплавця";
обсипаний рівномірно фільтр буде працювати всією відкритої зоною, тобто максимально ефективно.
Центратори монтуються за допомогою широких хомутів (можливий монтаж дротом), які затягуються під розтруб для виключення сповзання по колоні. Встановлюються обов'язково на фільтрувальну частину, центрувальне оснащення може встановлюватися по всій колоні з інтервалом 6-9 м. Ширина крилець центратора - 70 мм. Регулювання ширини - кожні 10 мм, для кільцевого простору - 20-70 мм.
При цьому для укладання сипучих матеріалів рекомендується:
рівномірне заповнення всього затрубного простору;
розбавлення занадто щільних бурових розчинів;
додатковий вимір відповідної глибини укладання;
одночасні повторні обчислення досяжною висоти засипки або витрати сипучих матеріалів (відсіяти пісок) засинання 0,5-1,0 м товщиною зворотного фільтра з фільтруючого піску (<2,0мм), вище і нижче глиняного замка, щоб не відбувалося змішування з фільтруючим гравієм і гравійної засипки. На рис. 5.1 показано неправильний монтаж центратора.
Рисунок 5.1 - Неправильний монтаж центратора
Правильний монтаж результаті великого розмаїття свердловин по глибині, призначенням, геологічних розрізів, методів буріння та інше показано на рис. 5.2. Слід зауважити, що треба акуратно підходити до вибору матеріалів для буріння, які повинні відповідати кожному окремо взятому проекту. У більшості випадків питання економічності виходить на перший план і є вирішальним фактором для вибору матеріалу. Надійна робота, повинна розглядатися у взаємозв'язку з цим фактором.
Рисунок 5.2 - Правильний монтаж центратора
Для визначення граничної глибини допустимого монтажу свердловинних труб з НПВХ необхідно враховувати їх міцність по відношенню до зовнішнього, внутрішнього тиску і вантажопідйомність в різьбового з'єднання.
Розтягувальне навантаження або вантажопідйомність колони легко визначити на основі ваги погонного метра труби. Міцність тіла труби завжди більше, ніж потрібно на практиці. Слабким місцем в колоні є, як правило, різьбове з'єднання. Під час монтажу колони слід враховувати можливе налипання і тертя ґрунту, особливо в зоні фільтра і розтрубних з'єднань. Фільтр, ослаблений перфоруванням, має меншу вантажопідйомність. Це особливо треба пам'ятати при монтажі декількох фільтрувальних груп на різні інтервали водоносних горизонтів.
На практиці зовнішній тиск або стискаюче навантаження на практиці, при монтажі обсадної колони, заздалегідь визначити складно. Пучинність порід або пливунів, де зовнішній тиск буває максимально великим, визначається в деяких випадках безпосередньо після завершення буріння, перед монтажем колони. Стискаючі навантаження при обсипці гравієм, при тампонажі міжтрубного простору, кривизні свердловини, її свабуванні і великій різниці між рівнями води в обсадної колоні і затрубному просторі. Всі ці негативні фактори треба враховувати при виборі серії труб, пропонованих виробником.