6. Чому характеристика сучасного уроку історії за типологічними ознаками є не повною?

Опрацьовуючи науково-методичну літературу, ми звернули увагу на те, дидакти окрім терміну “тип уроку”, оперують й такою термінологією як “вид уроку”, “форма уроку”. У процесі самоаналізу відвіданих уроків учителі досить часто визначали тип уроку, використовуючи словосполучення “урок проведений у формі...”. Так природно постало питання про дослідження іншої характеристики уроку – його форми. О. Вагін вперше зафіксував, що будь-який тип уроку може бути проведений у різній формі [3, с. 405-407]. Відомий український методист Л. Мельник у класифікації уроків користується  терміном “види уроку” [16, с. 182]. П. Козік, аналізуючи повторювально-узагальнюючі уроки пише про їхні різні варіанти (екскурсії, перегляд діафільмів тощо) [11, с. 164].

В основу форми уроку О. Вагіним покладений домінуючий метод навчання. І хоча він не розробив універсальної класифікації уроків за їх формою, все ж спробував визначити для кожного типу уроку їх можливі форми [3, с. 405-407]. З точки зору аналізу форми уроку український методист Л. Мельник у запропонованій класифікації подав лише один урок - семінар  [16, с. 192-194]. Інші уроки мають відношення до типологічного ряду.

Щоб позбутися подібної плутанини, пропонуємо паралельно з терміном “тип уроку” запровадити дефініцію “форма уроку”. Потреба у такій термінології обумовлена в першу чергу розширенням характеристики уроку з історії. Новий термін сприятиме і систематизації нетрадиційних (нестандартних) уроків, які з невідомих причин окремі учителі та методисти зараховують до типологічного ряду. У роботі І. Малафіїка “Урок в сучасній школі: питання теорії і практики” [13, с. 103-165] ми нарахували більше двох десятків нетрадиційних уроків. Питанню нестандартних уроків з історії присвячено окремі роботи К. Баханова [1]. Він розглядає нетрадиційний урок як одну із форм навчання і наводить приклади найпоширеніших уроків з історії: інтегрований, міжпредметний, дослідницький, лабораторно-практичний, евристичний, рольова гра, театралізована вистава [1].

Форми уроку в методичній літературі з історії залишаються не дослідженими. Звідси й відсутня класифікація уроків історії за їх формою. Щоправда у загальній дидактиці більш-менш повну характеристику видів уроку розробив М. Махмутов [15, с.76-78]. Він вважав, що за основу характеристики уроку за видами (формою) варто взяти характер діяльності учителя та учнів [15, с. 76].

Аналізуючи уроки історії, ми звернули увагу на те, що будь-яка мета уроку вимагає певних методів навчання. Методи навчання реалізуються у видах діяльності і засобах навчання. Отже, метод навчання і спосіб його реалізації визначає форму уроку (його вид). Використання методів навчання, їх діалектичне поєднання є основою для класифікації уроків за формою.

Уроки історії за формою ми пропонуємо класифікувати, взявши за основу такі методи навчальної діяльності: словесний, наочний, практичний, ігровий.

1. С л о в е с н і (словесний метод та його прийоми (бесіда, розповідь) навчання визначають форму уроку): урок-розповідь, урок-бесіда, урок-сповідь, урок-спогад, урок - усний журнал, урок-залік тощо.

2. Н а о ч н і (переважає використання наочного та практичного методів навчання): урок-екскурсія, практично-лабораторний, урок-дослідження за першоджерелами, пам’ятками  матеріальної культури, кіноурок, телеурок, відеоурок тощо. 

3. І г р о в і (домінуючий метод - навчальна гра): урок-турнір, урок-мандрівка, урок-КВК, урок “Що? Де? Коли?”, урок-вистава,  урок-вікторина, урок-суд тощо.

Якщо на уроці переважає кілька методів навчання, то форма уроку визначатиметься їхнім поєднанням.

4. С л о в е с н о – н а о ч н і : урок-бесіда з використанням практичних завдань за першоджерелами, урок-розповідь з використанням практично-лабораторної роботи, урок-суд з елементами відеоуроку, урок-дослідження з елементами  розповіді тощо.

5. С л о в е с н о - і г р о в і : урок-розповідь з елементами вистави, урок-вистава з елементами бесіди, урок-усний журнал з елементами навчальної гри тощо.

6. Н а о ч н о - і г р о в і: урок-гра з елементами екскурсії, урок-мандрівка з використанням завдань за першоджерелами, урок-екскурсія з елементами навчальної гри тощо.

Сучасні уроки історії за формою можна класифікувати і за їх індивідуальними назвами. Наприклад, урок-вистава, урок «Що? Де? Коли?», урок-суд, урок-змагання і т. д. У такому випадку кількісні показники запропонованої класифікації неймовірно зростуть, оскільки вони не матимуть певної межі і відповідних структурних елементів, що об’єднують їх за специфічними ознаками. Врешті–решт учитель може використовувати будь-яку типологію і класифікацію уроків за їх формою, однак він повинен чітко розрізняти, де йдеться про тип уроку, а де про форму і не підміняти ці поняття одне-одним.

Характеристика уроку історії за типологічними та видовими ознаками не лише збагачує вітчизняну науково-методичну думку, але й розширює можливості організації навчально-виховного процесу сучасної української школи.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. В чому актуальність проблеми характеристики сучасного уроку історії ?

2. Як проблема типології уроків історії вирішувалася в радянській школі ?

3. Які здобутки радянської дидактики склали основу сучасної класифікації типів уроків історії?

4. Як сучасна українська історична дидактика пропонує розв’язати проблему класифікації типів уроків?

5. Якої типології уроків варто дотримуватися в умовах реформування шкільної історичної освіти?

6. Що та як впливає на визначення типу уроку історії?

7. Чому кожен типу уроку характеризується власною структурою?

8. Яка структура уроку вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок?

9. Яка структура уроку перевірки знань, умінь та навичок (уроку тематичної атестації)?

10. Яка структура уроку узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок?

11. Яка структура комбінованого уроку?

12. Від чого залежить структура комбінованого уроку?

13. Що визначає форму уроку історії?

14. Як можна класифікувати уроки історії за їх формою?

15. Порівняйте структури різних типів уроків. Знайдіть у них спільне та відмінне.