Тема 8. Основи міжнародного кримінального процесу

При вивченні цієї теми слід враховувати, що сучасна література з питань міжнародного співробітництва в галузі кримінальної юстиції вказує на формування т.зв. міжнародного кримінального процесу, який охоплює питання створення та діяльності міжнародних судових органів, до предмета ведення яких належить вирішення питання про притягнення окремих фізичних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності.

Студенти повинні дослідити історію кодифікації норм міжнародного кримінального процесу, що охоплює Версальський мирний договір 1919 р.; Конвенцію про попередження тероризму і покарання за нього 1937 р.; Угоду про судове переслідування і покарання головних військових злочинців європейських країн осі 1945 р.; Статут міжнародного військового Трибуналу 1945 р.; Регламент міжнародного військового трибуналу 1945 р.; Угоду про організацію і компетенцію Далекосхідної комісії і Союзної ради для Японії 1945 р.; Статут Міжнародного трибуналу для Далекого Сходу 1946 р.; Конвенцію про попередження злочину геноциду і про покарання за нього 1948 р.; Конвенцію про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 р.; Конвенцію про не застосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 р.; Резолюцію Ради Безпеки ООН 808 (1993) про заснування міжнародного Трибуналу по колишній Югославії від 22 лютого 1993 р.; Резолюцію Ради Безпеки ООН 827 (1993) від 25 травня 1993 р.; Статут міжнародного трибуналу ООН по колишній Югославії 1993 р.; Правила процедури і доказування Трибуналу ООН по колишній Югославії 1994 р. із змінами і доповненнями; Резолюцію РБ ООН 955 (1994) про заснування міжнародного трибуналу по Руанді 1994 р.; Римський Статут міжнародного кримінального суду 1998 р., Резолюцію РБ ООН про створення Спеціального суду по Сьєра Леоне.

Заслуговує на увагу історія створення міжнародних кримінальних судів ad hoc, змішаних та постійно діючого Міжнародного кримінального суду, зокрема питання про створення міжнародних органів кримінального правосуддя в угодах держав (Версальський договір 1919 р. і Конвенція проти тероризму 1937 р.; Конвенція проти геноциду 1948 р. і Конвенція проти апартеїду 1973 р.). Нюрнберзький і Токійський міжнародні військові трибунали. Міжнародний Трибунал ООН по колишній Югославії і Міжнародний Трибунал ООН по Руанді. Питання про створення постійного міжнародного кримінального суду. Римський Статут Міжнародного кримінального суду 1998 р.

Студенти повинні ознайомитися з порядком розслідування і кримінального переслідування злочинів, що входять до юрисдикції міжнародної кримінальної юстиції, судового розгляду в міжнародних кримінальних судах, особливості правової взаємодії держав з міжнародними юрисдикційними органами.

Потребує з’ясування питання про юрисдикцію міжнародних кримінальних судів та її види, а також проблеми співвідношення юрисдикції міжнародних і національних кримінальних судів (зокрема, «паралельної», «конкуруючої» юрисдикції) та реалізації принципу «Non bis in idem» в міжнародному кримінальному процесі.

Студентам слід знати організаційну структуру міжнародних кримінальних судів, яка, як правило, включає президію суду, судові палати, апеляційну палату, палату попереднього провадження, канцелярію прокурора та секретаріат.

Необхідно також з’ясувати значення Римського статуту 1998 р. у встановленні визнаних міжнародно-правових процедур судового розгляду та ознайомитися з самими процедурами досудового і судового провадження в міжнародних кримінальних судах.

Питання для самостійного опрацювання

1. Особливості взаємодії національних органів юстиції з міжнародними кримінальними судами.

2. Міжнародний кримінальний суд як орган міжнародної кримінальної юстиції.