Тема 2. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Вивчення даної теми слід розпочати зі з’ясування особливостей міжнародної правової допомоги, оскільки існує декілька підходів до визначення цього поняття.

Студентам необхідно усвідомити, що принцип взаємодопомоги є основним положенням для будь-якого процесуального виду міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві, а міжнародна правова допомога – однією з процесуальних форм такого співробітництва і становить здійснювану на підставі міжнародного договору, принципу взаємності та положень національного законодавства діяльність компетентних органів Запитуваної сторони з надання інформації, матеріалів кримінальних проваджень або проведення окремих процесуальних дій, яка знаходиться у провадженні Запитуючої сторони (активна допомога), або надання можливості самостійного проведення таких дій на території Запитуваної держави представниками компетентних органів Запитуючої сторони (пасивна допомога). Студентам потрібно з’ясувати переваги та недоліки активного та пасивного видів міждержавної правової допомоги в кримінальному провадженні.

Студентам слід навчитися виокремлювати правові та фактичні підстави, умови, а також приводи до міжнародної правової допомоги. Студентам важливо з’ясувати можливість запиту/надання міжнародної правової допомоги за відсутності укладеного з Україною міжнародного договору про правову допомогу, наприклад на підставі принципу взаємності.

Одним із основних джерел права, що регламентують надання міжнародної правової допомоги, є Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, що уклали держави-члени Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22.01.1993 р., Додатковий протокол до неї від 29.03.1997 р., її Кишинівська редакція від 07.10.2002 р.; Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах від

20.04.1959 р. (ETS 30) та додаткові протоколи до неї від 17.03.1978 р. і 08.11.2001 р., закони України про ратифікацію вказаних конвенцій, які є правовими підставами міжнародної правової допомоги. Значну роль в укладанні таких угод відіграє Типовий договір про взаємну допомогу в галузі кримінального судочинства, що затвердила Резолюція 45/117 Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1990 р.

Міжнародні договори передбачають можливість застосування іноземного процесуального законодавства при проведенні процесуальних дій, у зв’язку з чим необхідно сформулювати підстави та межі застосування іноземного процесуального законодавства.

Фактичні підстави – це достатні дані про об’єктивну неможливість проведення запитуваної процесуальної дії в юрисдикції Запитуючої сторони та існування юрисдикції Запитуваної сторони на проведення дій зі збирання, перевірки доказів (їхніх джерел) або іншої значимої для кримінального судочинства інформації. Як привід для надання міжнародної правової допомоги, слід розглядати міжнародне слідче (судове) доручення або безпосереднє виявлення Запитуваною Стороною ознак злочину, який входить до юрисдикції Запитуючої Сторони. Зважаючи на те, що основним приводом міжнародної правової допомоги є міжнародне слідче (судове) доручення, студентам не лише слід знати вимоги до його мови, форми та змісту, але й уміти його самостійно складати відповідно до доведених практичних завдань.

Засвоєння студентами умов надання правової допомоги (виконання дії, щодо якої надійшло доручення, якщо це не суперечить конституційним засадам України та не може заподіяти шкоду її суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам України; виконання дії належить до компетенції органів досудового слідства, прокуратури або суду України; дотримання подвійної кримінальності при проведенні процесуальних дій примусового характеру, правила спеціальності та ін.) та процедури запитування і надання міжнародної правової допомоги дозволить забезпечити захист прав людини, допустимість отриманих доказів та ефективність кримінального судочинства в цілому.

Потребує детального вивчення питання про порядок запитування та надання міжнародної правової допомоги: його правову природу, канали передачі інформації, суб’єкти, рішення тощо.

Важливо знати, що зазначені процесуальні дії, як і окремі дії, передбачені КПК України, можуть бути проведені не лише в межах міжнародної правової допомоги, але й т.зв. консульським шляхом.

Міжнародними договорами та національним процесуальним законодавством визначаються форми надання міжнародної правової допомоги.

Особливу увагу студенти повинні звернути на форми міжнародної правової допомоги, що передбачені міжнародними договорами про правову допомогу, але які не врегульовані на цей час вітчизняним кримінальним процесуальним законодавством (вручення документів та повісток, способи вручення та його процесуальне оформлення; виклик свідків, експертів, потерпілих, цивільних позивачів та відповідачів для участі в іноземному кримінальному провадженні, їхній обмежений імунітет від адміністративної та кримінальної юрисдикції Запитуючої сторони; доставка осіб, що утримуються під вартою, для допиту як свідків; міжнародний розшук, арешт та конфіскація отриманих незаконно грошових коштів і майна; надання інформації про право іноземної держави тощо).

Студентам слід звернути увагу, що в межах міжнародної правової допомоги можливим є встановлення змісту іноземного права в кримінальному провадженні, коли це має значення для її правильного вирішення. У зв’язку з цим слід з’ясувати питання про обов’язок процесуальних органів здійснювати дослідження іноземного права, способи дослідження іноземного права та наслідки неможливості встановлення іноземних норм.

Розвиток інформаційних технологій створює нові можливості щодо дотримання принципових положень кримінального судочинства в процесі надання міжнародної правової допомоги, у зв’язку з чим студенти повинні ознайомитися з можливістю проведення окремих процесуальних дій дистанційно – з застосуванням теле- або відеоконференцзв’язку та транснаціонального моніторингу каналів зв’язку. Студентам необхідно акцентувати увагу на підставах проведення процесуальних дій з застосуванням відеоконференцзв’язку; загальних процесуальних умовах та тактичних прийомах проведення слідчих дій із його застосуванням, існуючій правовій базі.

Вивчення теми про міжнародну правову допомогу пов’язано з вирішенням проблеми з використання в доказуванні фактичних даних, отриманих за межами України, у тому числі приватним шляхом. Студентам слід з’ясувати додаткові критерії допустимості доказів, отриманих за допомогою міжнародної правової допомоги (зокрема, презумпції відповідності доказу вимогам процесуального законодавства держави, місця його збирання; дотримання порядку запиту та надання міжнародної правової допомоги, існування обмежень у використанні інформації, отриманої в процесі міжнародної правової допомоги, наприклад правила конкретності (спеціальності). Для полегшення збирання та використання доказів в іноземних державах, в ЄС розробляється правова база з запровадження Європейського ордеру з забезпечення доказування (European Evidence Warrant).

Питання для самостійного опрацювання

1. Слідчі та судові доручення.

2. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу.

3. Повноваження Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та Департаменту міжнародного права та співробітництва Міністерства юстиції України.

4. Особливості виконання запитів про проведення окремих слідчих дій (проведення допиту в режимі відео конференції, тимчасова передача до України особи, яку тримають під вартою або яка відбуває покарання у виді позбавлення волі на території іноземної держави, вручення процесуальних документів, виклик особи, яка перебуває за межами України.