5.Правопис прізвищ і географічних назв.

Українські прізвища та географічні назви вимовля­ються й пишуться за правилами вимови та написання за­гальних назв: Київ, Гончар, Орел, Біла Церква, Чорне море, Південний Буг. Правопис більшості прізвищ і гео­графічних назв, що прийшли з інших мов, також не викли­кає особливих сумнівів: Шекспір, Рабле, Стендаль, Татри, Павлов, Іванов, Урал. Загальна закономірність така, як і в інших мовах: прізвища та географічні назви не перекла­даються, їхня вимова передається українською графікою в найбільшим наближенням до звучання в мові-оригіналі. Проте для зручності користування такими назвами в ук­раїнському мовленні бажано пам'ятати такі правила:

- Російський звук [е], польський [іе], болгарський і чесь­кий [е] після приголосних передаються літерою е: Лєрмон­тов, Лена, Озеров, Петров, Степанов, Броневський, Залеський, Міцкевич, Сенкевич, Чапек.

-Російський звук [е] передається літерою є в таких випадках:

-на початку слів: Єгоров, Євдокимов, Єршов, Єнісей}

-в середині слів після голосного: Вересаєв, Гуляєв, Благоєв, Достоєвський, Колчуєв;

-після приголосних при роздільній вимові (тобто апост­рофа або м'якого знака): Григор'єв, Зінов'єв, Прокоп'євський, Євгеньєва, Аркадьєв;

-коли російському [е] в споріднених українських коренях відповідає і: Бєлов, Бєлінський, Звєрєв, Лєсков, Пєшков, Рєпін, Столєтов, Твердохлєбов, Бєлгород, Желєзноводськ, Бєлорєцьк, Благовєщенськ;

-у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (за винятком шип­лячих, р та ц): Медведєв, Алексєєв, Матвєєв, Гордєєв, Тургенєв, Лазарєв, Рилєєв, Лаптєв, але Плещеєв.

-Російська літера [е] передається:

-буквосполученням йо на початку слова, після голосних

і після губних: Йолкін, Соловйов, Бугайов, Воробйов, Окайомов;

-буквосполученням ьо після м'яких приголосних: Алфьоров, Тьоркін, Корольов, Дьомін, Новосьолов;

-літерою о після шиплячих: Лихачов, Обручов, Хрущов, Грачов, Щипачов, Пугачов.

6.Мовний апарат . Робота мовних органів.

Голос виникає тоді, коли під тиском видихуваного повітря голосові зв’язки періодично коливаються, наближаючись при цьому одна до одної і напружуючись.

Із гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє в порожнину глотки, а потім у ротову чи носову порожнину.

Звуки остаточно формуються у надгортанних порожнинах. Робота мовних органів, яка необхідна для утворення звука, називається артикуляцією.

Усі мовні звуки поділяються на голосні та приголосні.

Голосні– це звуки мови, в основі яких лежить голос. При творенні голосних на шляху видихуваного повітря відсутні перепони.

Приголосні– це звуки мови, в основі яких лежить самий шум або шум із більшою чи меншою силою голосу. При творенні приголосних на шляху видихуваного повітря мовні органи створюють більші чи менші перепони.

«Звуки мовлення»

звуки складаються з голосу й шуму або тільки шуму.

За наявністю голосу та шуму:

Сонорні (Г > Ш) - [в] [л] [л'] [м] [н] [н'] [р] [р'] - не мають пар.

Дзвінкі (Г < Ш) - [б] [д] [д'] [ж] [дж] [дз] [дз'] [з] [з'] [г] [ґ].

Глухі – Г – лише шум [т] [т'] [с] [с'] [ф] [п] [ш] [ч] [ц] [ц'] [х] [к].

Шумні звуки (дзвінкі та глухі) становлять акустичні пари.

За активним мовним ограном:

Губні - [б] [п] [в] [м] [ф]

Глотковий - [г].

Язикові - [т] [т'] [д] [д'] [з] [з'] [дз] [дз'] [ц] [ц'] [с] [с'] [л] [л'] [н] [н'] [р] [р'] [ж] [ш] [дж] [ч] [к] [г] [х].