31. Подовження приголосних, що виникло внаслідок прогресивної асиміляції.

Асиміляція (від лат. assimilo - уподібнення) - фонетичне явище, яке полягає в уподібненні певного звука до сусіднього. Таке явище може спостерігатись між звуками однієї категорії, тобто або між голосними, або між приголосними.

Розрізняють:

прогресивну асиміляцію - коли попередній звук впливає на наступний,

регресивну асиміляцію - коли наступний звук впливає на попередній;

Як прогресивна, так і регресивна асиміляція може бути: повною - при збігові всіх ознак, якими раніше звук відрізнявся від сусіднього, неповною - при частковому уподібненні. Внаслідок уподібнення виникло подовження приголосних: сумління, дозвілля, взуття, обличчя, суддя, узбережжя.

В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:

1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;

2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції.

32. Однозначні і багатозначні слова. Стилістичне використання баготозначних слів. Аналіз Короткого тлумачного словника Української мови. -К.: Рад. Школа, 1978

Слова, що є назвою одного поняття чи явища, є однозначними, або моносемантичними:

Якщо словом позначають декілька понять, воно є багатозначним, або полісемантичним. Переважна більшість слів сучасної української мови є багатозначними.

Багатозначність передбачає єдність загального значення слова при наявності його семантичної різноманітності. Отже, багатозначність – це властивість слова вживатися у декількох значеннях.

Поняття моносемії та полісемії історично відносне. Слово виникає з потреби назвати певне явище об’єктивної дійсності, тому первісно воно завжди однозначне. Згодом слово може набувати нових значень, тобто його семантика розширюється.

Багатозначність породжена прагненням мови до економності засобів вираження. Оскільки семантична місткість слова не безмежна, виникають нові слова для найменування нових реалій (омоніми).

Багатозначні слова можуть уживатися в прямому і переносному значенні.

Пряме значення - це основне, первинне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Переносне значення - це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер - тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо. Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм приписувалося негативне значення: "реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин". Тим часом це слово походить від латинського nacio "народ" й означає "любов до свого народу" - так само, як слово патріотизм походить від латинського patria "батьківщина" й означає "любов до своєї землі". [9, 327] На використанні слів у переносному значенні творяться тропи.

Багатозначність (полісемія) - це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень. Найбільший вияв можливості по¬лісемії знаходять у художньому та публіцистичному стилях. Є кілька способів стилістичного використання багатозначності сло¬ва:

Ø уживання того самого слова водному контексті у двох чи в кількох значеннях (Газета "Сільські вісті" звернулась до парламенту з проханням затвердити закон про тимчасові слідчі комісії у новій редакції. Депутати погодились, пошук нової редакції для газети триває (ПІК. - 2001. - №1)

Ø використання в тому самому контексті слова в його вужчому й ширшому значеннях (Гумор? Це від лукавого... (Андрій Крижанівський);

Ø зведення в одному контексті вільного та фразеологічно зв'язаного значень (Уряд прийняв програму захисту соціально вразливих громадян. Соціально вразливі громадяни приєм¬но вражені (ПІК. - 2001. - №1)

Ø поєднання в одному контексті двох фразеологічно зв'язаних значень (Парламент закликав Президента піти у від¬ставку. У відповідь Президент закликав парламент піти значно далі. Дискусія триває (ПІК. - 2001, - № 1).

До цих прийомів часто вдаються в сатиричних і гумористич¬них творах, у яких активно використовують каламбур.

Каламбур (фр. calembour - гра слів) - стилістичний прийом, за основу якого правлять багатозначність, омонімія, паронімія. Використовується для створення комізму: Машина ніяк не заво¬дилася. А він з дитинства мріяв завести собі машину (ТУ-Е. -2002.-№ 3).

Різними видами переносного вживання слова є:

метафора—троп, побудований на вживанні слів у перенос¬ному значенні на основі подібності за кольором, формою,

призначенням (Літо кличе туристів у дорогу). Метафора

відіграє чималу роль у творенні окремих різновидів журна¬лістських текстів. Здебільшого це неглибока експресивна

метафора, оскільки їй не потрібна тут глибина, змістова

багатоплановість, властива звичайно художній метафорі,

її роль скромна - дати читачеві несподіваний імпульс образно-емоційного враження, щоб пожвавити сприйняття

фактологічної інформації. Експресивна метафора в жур¬налістському творі функціонує у вузькому контексті - її

переносне значення підказане найближчим мовним оточенням. Вона функціонує в необразному, чужому для неї

мовному оточенні, що й обмежує сферу її дії. Метафора

в структурі журналістського тексту легко поєднується з

одиницями мовлення логіко-поняттєвих і номінативно-

фактологічних значень, щодо змісту досить яскраво окрес¬лена й тому також порівняно легко може переходити в

поняття, втрачаючи поступово образно-емоційну експре¬сію. В газеті, як і в науці, відбувається процес поняттєвої

деметафоризації, але тут часто саме поняття менш абс¬трактне й менш абстрактний весь мовний контекст. Стійкі

поняттєві метафори становлять значну частину газетної

фразеології;

метонімія — троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього зв'язку між зіставлюваними поняттями (пере¬кладаю Байрона, зал вітав його стоячи);

синекдоха - троп, побудований на кількісній заміні: однину вживають замість множини, частину замість цілого, видову назву замість родової (Ворог нас не здолає). У публіцистичних текстах також використовують інші тропи: епітети, порівняння, персоніфікацію, гіперболу, літоту, алегорію.

Гіпербола (від грец. hyperbole - перебільшення) - стилістич¬ний троп, який свідомо перебільшує розмір, силу, значення, якість якогось предмета, явища з метою його стилістичного уви¬разнення: безкраїй степ, море сліз.

Мейозис (від грец. meiosis - зменшення, обмеження) - троп, що полягає в навмисному применшенні інтенсивності вияву ознаки або перебігу дії, значення чогось та ін.: Олігарх говорив, що він має сякий-такий капіталець, заробив якусь копійчину.

Літота (від грец. litotes - простота) - різновид мейозису; сти¬лістичне применшення якої-небудь ознаки, величини, сили, зна¬чення зображуваного предмета чи явища, яке (применшення) часто полягає у використанні форми заперечення; прийом запе¬речення заперечення: не може не захоплювати; годинник та¬кий мініатюрний, що й на руці його не видно.