18.Синоніми і антоніми. Стилістичні функції синонімів та антонімів. Аналіз словників.

Синоніми(від гр. synonymos – однойменний) – слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються відтінками значення чи стилістичним забарвленням. Деякі слова в синонімічні відношення не вступають (власні назви, терміни) Бувають синоніми лексичні і контекстуальні.

Лексичні-це такі синоніми,які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні.Наприклад,:поспішати і квапитися мають однакове значення.Серед лексичних виділяють:абсолютні(азбука-алфавіт,буква-літера),стилістичні-слова,однакові за значенням,але різні за стилістичними відтінками,тобто ті,які неоднаково використовуються у різних стилях мови.Вони мають у своєму значенні вказівку на позитивну або негативну оцінку предмета,явища,ознаки.(Гордовитий-чванливий-чванькуватий-бундючний).Семантичні(понятійні)-позначаючи один і той же предмет,відрізняються певними елементами своїх значень,що зумовлено різною мотивацією цих назв(різна кількість,якість,інтенсивність ознаки).(хуртовина-завірюха-заметіль-хуга)Семантичні синоніми не мають емоційного забарвлення.Семантико-стилістичні синоніми відрізняються один від одного як значенням,так і експресивним забарвленям.(пити-хлистати)

Контекстуальні синоніми-це такі слова або сполучення слів,які лише в контексті мають близьке значення,а поза контекстом вони не мають загального спільного значення.наприклад:гуде вогонь..І спить в печі веселий сатана.контекстуальні синоніми творяться в процесі індивідуального мовлення і широко використовуються в художньому й публіцистичному стилях.Синоніми об*єднаються у синонімічні ряди,або гнізда,центром яких є основне,стрижневе слово,що є носієм загального значення і стилістично нейтральне:гарний-красивий-чудовий-чарівний-гожий-вродливий.

Синонімічний ряд — це група слів (синонімів), що об'єднані спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, що належать до однієї частини мови. Стилістичні функції синонімів якісно відрізняються від семантичних "і разом із тим взаємодіють із ними. Стилістична синонімія реалізується передусім як"функція 'оцінки і стильової організації тексту. Власне стилістична функція характеризується тим, що до; денотативного значення приєднується емоційно-експресивне (конотативне) значення. Синоніми, які відрізняються оцінкою та іншими прагматичними характеристиками, називають стилістичними. Стилерозрізнювальна функція полягає у тому, що синоніми вказують на стиль, сферу використанняЗа функціями синоніми діляться на семантичні (ідеографічні), які відображують різні аспекти позначуваного (широкий — просторий, розлогий, безмежний), різний ступінь прояву ознаки, властивості, дії (великий — грандіозний) і стилістичні, що дають різну емоційно-оцінну характеристику позначуваного (лоб — чоло, палець — перст). Якщо слова суміщають ці "ролі", вони утворюють семантико-стилістичні синоніми (йти — прямувати, простувати, повзти, чухрати, шкандибати).

Антоніми (від гр. anti – проти, onyma – ім’я) – це слова з протилежним значенням. Антонімічне протиставлення базується на певній семантичній основі. Наприклад: день – ніч ( назва частин доби); високий – низький (назва фізичних параметрів предметів за відстанню знизу вгору); щирий – підступний (назва внутрішніх властивостей людини), говорити – мовчати (назва дії, стану); ліворуч – праворуч (назва просторових понятть) тощо.

Основна функція антонімів (і мовних і >контекстуально-речевих) — вираз протилежності, яка споконвічно властива семантикою подібних протиставлень та залежною від контексту.

Функція протилежності можна використовувати з різними стилістичними цілями:

· для свідчення про межа прояви якості, властивості, відносини, дії:

· для актуалізації висловлювання чи посилення образу, враження тощо;

· висловлення оцінки (іноді у порівняльному плані) протилежних властивостей предметів, діянь П.Лазаренка та інші;

· утвердження дві протилежні властивостей, якостей, дій;

· утвердження однієї з протиставлюваних ознак, дій чи явищ реальної буденної дійсності з допомогою заперечення іншого;

· визнання якогось середнього, проміжного якості, властивості тощо, можливого або вже затвердженого між двома протилежними за значенням словами.