1.Загальне питання про фразеологію . Основні типи фразеол. Одиниць

Предмет фразеології – дослідження природи, ознак, джерел, походження

фразеологізмів та їх функціонування у мовленні.

Фразеологізм – єдиний вислів, семантично зв’язане словосполучення, неподільне на окремі частини без втрати його значення. Значення ФО не може тлумачитися на основі значень

окремих слів, напр.: стояти над душею . Класифікація за семантичною злитістю компонентів:

Фразеологічні зрощення – неподільна цілісність, значення якої зовсім непов’язане зі значенням компонентів. Фразеологічні єдності неподільні вислови, загальне значення яких зв’язане зі складовими частинами; це переважно ідіоми, образні переосмислення,

Фразеологічні сполучення стійкі звороти, характерні певною самостійністю

Компонентів.

Фразеологічні вислови – стійкі звороти, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, проте в мовленні відтворюються як сталі мовні одиниці.

Фразеологічні вислови комунікативного типу (речення) – це мовні прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо.

Фразеологічні вислови номінативного типу – це мовні кліше, виражені

переважно простим словосполученням.

Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо.

Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу, напр.: ставити крапку над і, дивитися крізь пальці, contra spem spero,…

Вислови з античної культури, напр.: гордіїв вузол, прокрустове ложе, піррова перемога,

авгієві стайні,...

Біблійні та євангельські вислови, напр.: не одним хлібом живе людина, пісня пісень,

лікарю, вилікуй себе самого,...

Вислови відомих людей (афоризми, цитати), напр.: іскра вогню великого.

Класифікація фразеологізмів із стилістичного погляду:

Розмовно-побутові

Народнопоетичні

Є й інші класифікації (за різними авторами).

2.Чергування е з о.

Чергування е - о після шиплячих та й

Правила

1. Після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м'яким приголо­сним, а також перед складами з е та и (яке по-ходить від давньоруського и) пишеться е.

Приклади

вечеря, четвертий, вишень, пшениця, шестиденка, щетина, джерело

2. Після ж ,ч, ш, щ, дж, й перед твердим приголо­сним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від давньоруського ы) пишеться о.

жолоб, жонатий (пор. женити), вечори (пор. вечеря), до­чок, іграшок, бджола, знайомий, його, копійок

3. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м'яким приголосним

а) в іменниках жіночого роду -ост(і):

б) у давальному и місцевому відмінках од-(нини деяких іменників,

в) у закінченнях родового та орудного відмін-іків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду;

г) у похідних утвореннях типу:

відміни в суфіксі і безкрайості, меншості, пекучості, свіжості

(відповідно до вічності, радості, де о йде не після шиплячих) І бджолі, на бджолі, на вечорі, пшоні, на щоці

безкрайої, гарячої, нашої, першої

чорніти, чдрпіь, чорнити (відповідно до чорний, чорного), вечоріє, вечоріти (відповідно до вечора, вечорові)