10. Види функціональних проб в залежності від факторів, що впливають.

І. Проби з фізичним навантаженням.

ІІ. Проби, що пов`язані зі змінами оточуючого середовища.

1. Дихальні проби:

1. з затримкою дихання під час вдиху (проба Штанге);

2. з затримкою дихання під час видиху (проба Генчі);

3. зі змінами газового складу повітря, що вдихається.

2. Температурні проби:

1. холодова;

2) теплова.

ІІІ. Проби, що пов`язані зі змінами венозної реверсії крові до серця:

1. Проби зі змінами положення тіла у просторі:

1) ортостатична (активна, пасивна);

2) кліностатична.

2. Проби з напружуванням (проба Вальсальви, проби Флека і Бюргера).

ІV. Фармакологічні проби (з калієм, ß-блокаторами, атропіном та ін.).

V. Харчові проби (аліментарні).

1. на толерантність стосовно глюкози;

2. на виведення (рідини) та ін.

11. Функціональні проби з затримкою дихання (Штанге, Генчі), навантажувально-дихальні проби. Методи проведення і оцінка.

Проба Штанге виконуэться в положенні сидячи.Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний)вдих і затримати дихання якомога довше(стискуючи ніс пальцями).Тривалість часу перерви в диханні відлічують секундоміром.У момент видиху секундомір зупиняють.У здорових,але нетренованих осіб час затримки дихання коливається в межах 4-60с у чоловікі і 30-40с у жінок.У спортсменів цей час збільшується до 60-120 с у чоловіків і 40-95с у жінок.

Проба Генче.Зробивши звичайний (ненадмірний)видих,досліджуваний затримує дихання.Тривалість перерви в диханні відзначається секундоміром.Секундомір вимикають у момент видиху.Час затримки дихання у здорових нетренованих осіб коливається в межах 25-40с у чоловіків і 15-30 с у жінок.У спортсменів спостерігаються вищі показники9до 50-60с у чоловіків і 30-50с у жінок).Дані проби відображають функціональні можливості серцево-судинної системи,проба Штанге до того ж відображає стійкість організмудо нестачі кисню.

Навантажувально –дихальні проби:Спірометричні проби:Розенталя-використовується для оцінки витривалості дихальної мускулатури й полягає в 5 разовому вимірюванні ЖЄЛ з інтервалами відпочинку в 15 с.При зниженні функціональних можливостей зовнішнього дихання значення ЖЄЛ від першого до останнього визначення зменшується більше ніж на 300мл.

Проба Шафрановського.Полягає у визначенні ЖЄЛ до і після стандартного фізичного навантаження.Використовуються підйоми на сходинку (22,5 см висоти) протягом 6 хв у темпі 16 кроків за 1 хв або трьоххвилинний біг на місці зі швидкістю 180 кроків за 1 хв.У нормі ЖЄЛ практично не змінюється.При зниженні функціональних можливостей ЖЄЛ зменшується більше ніж на 300мл.Оцінка величини ЖЄЛ.У залежності від статі належна величина ЖЄЛ визначається за формулами:ЖЄЛчол.=(27,63-0,122*В)хL

ЖЄЛжін.=(21,78-0,101*В)хL,де В-вік у роках,L-зріст у см.

У нормі ЖЄЛ не повинна становити менше 90% від належної величини,а в тренованих людей перевищувати належну величину.

12. Функціональні проби зі зміною положення тіла у просторі (ортостатична, клінортостатична). Методи проведення і оцінка.

Ортостатична проба.Після перебування в положенні лежачи не менше ніж 3-5 хв. У досліджуваного підраховують частоту пульсу за 15 с.після чого досліджуваний повільно (за 2-3с)встає.Відразу після переходу у вертикальне положення,а потімчерез 3 хв.в положенні стоячи в нього знов визначають ЧСС(за даними пульсу за 15 с ,помноженими на 4).Нормальною реакцією на пробу є збільшення ЧСС на 10-16 ударів за 1 хв.відразу після підйому.Після стабілізації цього показника через 3 хв. Перебування в горизонтальному положенні ,ЧСС дещо зменшується,але залишається на 6-10 ударів більшою ніж у горизонтальному положенні .Інтенсивніша реакція свідчить про підвищену реактивність симпатичної нервової системи,що притаманне недостатньо тренованим особам.Слабша реакція спостерігається в разі зниження реактивності симпатичної та підвищення тонусу парасимпатичної нервововї системи.Слабша реакція,як правило,супроводжує розвиток стану тренованості.

Кліноортостатична проба.Дану пробу проводять у зворотньому порядку:ЧСС визначається після 3-5хв. Вертикального положення,потім після повільного переходу в положення лежачи,і,нарешті,після 3хв.перебування в горизонтальному положенні.Пульс підраховують також за 15 с,помножуючи результат на 4 .Для нормальної реакції характерно зниження ЧСС на 8-14 ударів за 1 хв відразу після переходу в горизонтальне положення та деяке підвищення показника після 3 звилинної стабілізації,але ЧСС при цьому на 6-8 ударів нижче,ніж у вертикальному положенні.Більше зниження пульсу свідчить про підвищену реактивність парасимпатичної нервової системи,менше-про знижену реактивність.Під час оцінки результатів даних проб,необхідно враховувати,що безпосередня реакція після зміни положення тіла у просторі вказує головним чином на чутливість симпатичного чи парасимпатичного віддділів вегетативної нервової системи,тоді як відставлена реакція,вимірювана через 3хв.характеризує їх тонус.

13.Класифікація функціональних проб з фізичним навантаженням.

1 У залежності від часу реєстрації показників:

А)проби на відновлення;

Б) тести на зусилля (навантажувальны).

2. У залежності від кількості виконаних навантажень:

А)однокомпонентні (60 стрибків(проба ГЦИФК), 20 присідань(проба Мартіне), 40 присідань(проба Кевдіна), 3хв.біг на місці 180 кроків за 1 хв(проба Котова і Дешина));

Б) двокомпонентні (проба Коробова,Серкіна та Іоніної);

В)трьохкомпонентні(проба Лєтунова);

3.У залежності від характеру виконуваних рухів:

А)неспецифічні(використовуються різноманітні рухи-біг,присідання,стрибки);

Б)специфічні(використовуються рухи,що імітують конкретний вид спорту-у боксі»бій з тінню»та ін.).

4.У залежності від режиму м»язового скорочення:

-статичні;

-динамічні;

-змішані;

5.У залежності від потужності виконуваних навантажень:

А)малої потужності(20%МДС)

Б)середньої потужності(20-40% МДС)

В)великої потужності(40-60% МДС)

Г)субмаксимальної потужності(60-80% МДС)

Д)максимальної потужності (80-95% МДС)

6.У залежності від активності м*язових масивів(АММ):

А)у режимі 10-15% АММ-локальна;

Б)35-40% АММ-регіональна;

В)60-65% АММ-глобальна;

7.У залежності від умов проведення тестування:

А)тестування в лабораторних умовах(ергометрія);

Б)тестування в зіичайних умовах спортивної діяльності.

14. Функціональні проби з фізичним навантаженням на відновлення, їх особливості та параметри, за якими вони оцінюються.Під час проведення даних проб враховують зміни показників після припинення навантаження.Проби на відновлення і в даний час не втратили своєї практичної цінності,оскільки:-дають змогу якісно оцінити характре реакції в процесі навантаження;-відображають швидкість й ефективність відновлюваних процесів-не потребують складної апаратури й відзначаються простотою.Оцінка результатів вищенаведених проб здійснюється шляхом вивчення типів реакції серцево-сдинної системи га фізичне навантаження.Виникнення того чи іншого типу пов*язано зі змінами гемодинаміки,які відбуваються в організмі при виконанні м*язової роботи.У спортсменів використовують пробу Лєтунова.Для цього до навантаження у досліджуваногов положенні сидячи кожні 10 с визначають частоту пульсу і АТ.Потім він виконує 20 присідань за 30 с,викидаючи руки вперед.Після навантаження досліджуваний сідає і протягом перших 10с у нього вимірюють частоту пульсу,а в проміжку між 15-ю та 40-ю секундами вимірюють АТ.Далі знову визначають частоту пульсуі після повернення її до початкової,але не раніше ніж через 2 хв після навантаження ще раз вимірюють АТ.потім досліджуваний виконує 2-у частину проби-біг на місці протягом 15с у максимально швидкому темпі з високим підніманням стегна та енергійною роботою рук.Після цього досліджуваний відпочиває 4 хв і при цьому в перші та останні 10 с кожної хв. У нього визначають частоту пульсу,а з 15-ї с вимірюють АТ.Далі досліджуваний виконує 3-ю частину проби-біг на місці з підтюпцем протягом 3хв. У темпі 180 кроків за 1 хв .Після закінчення бігу в положенні сидячи вимірюють частоту пульсу та АТ протягом 5 хв в описаній вище послідовності.Результати такої комбінованої проби оцінюють,як і одномоментних,визначаючи тип реакції.Якщо після навантаженнь всіх пульс значно прискорюється,а максимальний тиск трохи підвищується чи знижується від одного навантаження до другого,то це свідчить про знижену функціональну здатність серцево-судинної системи.Також використовують пробу Руф*є,під час якої підраховують тільки частоту пульсу.Проводячи пробу,у досліджуваного,який перебуває в положенні лежачи на спині протягом 5хв,визначають число пульсацій за 15с(Р1).Потім протягом 45 с досліджуваний виконує 30 присідань за 45с .Після цього він лягає і у нього знову підраховують пульс за перші 15 с (Р2),а потім за останні 15 с 1 –ї хв періоду відновлення(Р3).Індекс Руф*є=4(Р1+Р2+Р3)-200.

10

15. Методика проведення функціональної проби Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 сек.), особливості підрахунку частоти серцевих скорочень під час проби, оцінка результатів проби.

У досліджуваного перед початком проби визначають вихідний рівень АТ та ЧСС в положенні сидячи. Для цього накладають манжетку тонометра на ліве плече і через 1-1,5 хв. (час, необхідний для зникнення рефлексу, що може з’явитися при накладанні манжети) вимірюють АТ і ЧСС. Частоту пульсу підраховують за 10-ти сек. інтервали часу до тих пір, поки не буде отримано три однакові цифри підряд (наприклад, 12-12-12). Потім, не знімаючи манжети, досліджуваному пропонують виконати 20 присідань за 30 сек. (руки повинні бути витягнуті уперед). Після навантаження досліджуваний сідає і на 1-ій хвилині відновлюваного періоду протягом перших 10 сек. у нього підраховують частоту пульсу, а протягом наступних 40 сек. 1-ої хв. вимірюють АТ. В останні 10 сек. 1-ої хв. та на 2-ій і 3-ій хвилинах відновлюваного періоду за 10-ти сек. інтервали часу знову підраховують частоту пульсу до тих пір, поки він не повернеться до вихідного рівня, причому однаковий результат повинен повторитися 3-и рази підряд. Взагалі рекомендується підраховувати частоту пульсу не менш 2,5–3-х хвилин, оскільки існує можливість виникнення “негативної фази пульсу” (тобто зменшення його величини нижче від вихідного рівня), що може бути результатом надмірного підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи або наслідком вегетативної дисфункції. Якщо пульс не повернувся до вихідного рівня протягом 3-х хвилин (тобто за період, який вважається нормальним) відновлювальний період слід вважати незадовільним і підраховувати пульс в подальшому немає цензу. Після 3-х хв. останній раз вимірюють АТ.

Оцінка результатів вищенаведених проб здійснюється шляхом вивчення типів реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Виділяють 5 основних типів реакції серцево-судинної системи:

• нормотонічний,

• гіпотонічний,

• гіпертонічний,

• дістонічний,,східчастий.