52. Зовнішні ознаки різних ступенів втоми при фізичних навантаженнях, їх оцінка.

Для оцінки втоми при навантаженнях застосовується спрощена,але цілком дієва схема визначення зовнішніх ознак втоми, які розподіляються на 3 ступені.

Легка ступінь – невелике почервоніння шкіри обличчя, при цьому зберігається чітка мова, міміка звичайна, пітливість невелика, частота дихання збільшена, дихання рівне, ходьба бадьора, скарги відсутні.

Середня ступінь – значне почервоніння шкіри обличчя, утруднення мови, напружений вираз обличчя, велика пітливість верхньої частини тіла, ЧД значно збільшена, невпевнена хода з можливим покачуванням, скарги на стомленість, біль в м’язах, серцебиття, задишка, шум у вухах.

Велика ступінь втоми – різке почервоніння або блідість, чи ціаноз шкіри, мова дуже утруднена чи взагалі неможлива, вираз страждання на обличчі, різка пітливість всього тулуба з виступанням солі,патологічне дихання, хода з різким покачуванням, можливо тремтіння кінцівок, вимушена поза, порушення координації руху,скарги на головокружіння, болі в правій підреберній ділянці,головний біль, нудоту, інколи гикавку,блювання.

52. Функціональні проби з повторними та додатковими навантаженнями в процесі лікарсько-педагогічних спостережень, оцінка величини впливу тренувального навантаження за методикою тренд-аналізу.

Для визначення спеціальної працездатності та тренованості використовують метод повторних навантажень та метод додаткових навантажень.

Метод повторних навантажень передбачає виконання спортсменом чи фізкультурником серії повторних фіз..навантажень, що дозволяють визначити функціональний стан організму і рівень розвитку фізичних якостей, що мають вирішальне значення для досягнення високих результатів в обраному виді спорту. Інтенсивність навантажень повинна сягати граничних значень для наявного рівня підготовки спортсмена. Цей метод доцільно використовувати у видах спорту,які базуються на циклічних вправах,у видах, де кожна вправа є закінченою дією (метання снарядів,важка атлетика) та таких, що мають змішані вправи ,а саме циклічні та ациклічні (всі види стрибків).

Дослідження методом повторних навантажень проводиться таким чином: після розминки спортсмен виконує серію повторних навантажень. Перед розминкою, після неї та після виконання кожного навантаження досліджуються показники головних функціональних параметрів, які детермінують фізичну працездатність в даному виді спорту. Одночасно реєструються спортивно-технічні результати: швидкість бігу, дальність кидка, техніка виконання вправ та ін.

Вплив повторних навантажень на організм визначається за характером і типом реакцій функціональних систем та перебігом відновлювального періоду. Добрий функціональний стан організму, зокрема серцево-судинної системи, і добра спеціальна працездатність характеризуються нормотонічною реакцією пульсу та АТ поряд з високими спортивно-технічними показниками. Виникнення гіпотонічної реакції на фоні високих спорт-техн. результатів може свідчити про розвиток прихованого стомлення. В цьому випадку потрібно припинити виконання запланованих навантажень, тому що тренування на такому рівні може призвести до загальної перевтоми.

Метод додаткових навантажень передбачає виконання суворо дозованої за тривалістю та потужністю фізичної роботи перед та після тренування чи змагання. До та після виконання навантаження досліджують функціональний стан органів і систем організму. Найчастіше визначають ЧСС і АТ. Зміни їх реакції після повторного проведення додаткового навантаження в порівнянні з реакцією на її перше проведення буде об*єктивно відображати функціональні зміни в організмі, які трапились під впливом навантажень.

Додаткові навантаження можуть бути специфічними та неспецифічними. Специфічні навантаження такі самі,як і в методі повторних навантажень,тобто вони повторюють тренувальні вправи,але виконуються 1 раз,без повторень. Неспецифічні додаткові навантаження – це будь-яка функціональна проба (20 присідань,сходження на сходинку, робота на ергометрі). Додаткове навантаження проводиться не раніше 5 хв по закінченні.

Оцінка результатів дослідження проводиться за 3 типами:

І тип – відсутність значної різниці в реакції ЧСС та АТ на додаткове навантаження після тренування в порівнянні з попереднім виконанням і свідчить про відсутність суттєвих змін в функціональному стані спортсмена. Такий тип реакції зустрічається у добре підготовлених атлетів або в тих випадках, коли навантаження занадто мале.

ІІ тип – спостерігається гіпотонічний варіант реакції ЧСС і АТ після тренування в порівнянні з нормо тонічним на початку. Це свідчить про недостатню підготовленість спортсмена або по занадто великий обсяг виконаних навантажень.

ІІІ тип – спостерігається нормотонічний тип реакції серц-суд. сист. на додаткове навантаження на початку заняття, а наприкінці – різко гіпотонічний, гіпертонічний або дистонічний тип. Це свідчить про значне погіршення функціонального стану організму і є ознакою його низької підготовки чи надмірного навантаження.

Вищенаведені методи дозволяють визначати спеціальну працездатність спортсменів,яка є медико-біологічною основою оцінки їх тренованості.