25. Дайте оцінку різних наукових підходів до аналізу проблемних-відхилень у розвитку людини.

Розрізняють наступні типи відхилень:

І. Фізичні відхилення, що характеризуються медичними показниками. Для кожної вікової групи є свої показники у віці, рості, об’ємі грудної клітки, що є характеристикою фізичного здоров’я. Фактично ці показники є ідеальними. Так, за даними Міністерства Охорони Здоров’я в Україні в перший клас приходить 20-25 відсотків здорових дітей, в той час коли закінчують школу здоровими лише 2-4 відсотки.

ІІ. Психічні відхилення – це відхилення, пов’язані з розумовим розвитком людини чи недоліками її психіки. До даного типу відхилень відносяться насамперед такі відхилення:

а) затримка психічного розвитку;

б) розумова відсталість (олігофренія). Розумова відсталість буває в легкій (дебілізм) і глибокій (ідіотизм) формах;

в) порушення мови (від заїкання і порушення вимови до порушення письма і читання);

г) порушення емоційно-вольової сфери (суїцид);

д) обдарованість – це певне позитивне поєднання здібностей, що забезпечує успіх у виконані будь-якого виду діяльності.

Для встановлення наявності фізичних або психічних відхилень при держадміністраціях створюються постійно діючі психолого-медико-педагогічні комісії (з розрахунку одна комісія на 10000 дітей).

Завдання комісії:

1. Проведення в ранньому віці психолого-медико-педагогічних комісій.

2. Виявлення особливостей розвитку дитини.

3. Задоволення права дитини на одержання освіти.

4. Консультування батьків та усіх тих хто в силу своєї професії пов’язані роботою з людьми, які мають певні відхилення.

До складу комісії з психолого-медико-педагогічного обстеження обов’язково входять: психолог, психіатр, невропатолог, ортопед, окуліст, терапевт, фізіотерапевт, олігофренопедагог, тифлопедагог, сурдопедагог, юрист та соціальний педагог. Особливі повноваження при цьому надаються психологу та соціальному педагогу.

ІІІ. Педагогічні відхилення – дане поняття стосується стандартів які визначають рівень освіти та виховання (норми одержання чи неодержання освіти та виховання. Педагогічна норма являє собою прийняті стандарти загальної освіти, відповідно до яких кожна дитина повинна одержати початкову, неповну і повну середню освіту. Відхилення від педагогічних норм пов’язується найчастіше з тим, що діти не можуть одержати відповідну освіту через обставини що склалися або не хочуть це робити.

На сьогоднішній день існують наступні теорії відхилень від норми які пов’язуються з джерелами їх виникнення (біогенні, психогенні чи соціогенні). У педагогіці та психології ці теорії представлені у вигляді:

1) Медична теорія – усі відхилення у поведінці людей відображають їхні внутрішні больові процеси, тобто невідповідність поведінки нормам прийнятим у суспільстві, зумовлюється патологією у здоров’ї. Причинами відхилень у поведінці згідно даної теорії є:

– ендокринні порушення;

– порушення в рості, розвитку та дозріванні (акселерація та недорозвиненість);

– генетичні відхилення;

– мозкові порушення.

Негативним у цій теорії є те, що у ній абсолютно не враховується вплив навколишнього середовища.

2) Соціальна теорія, розроблена на основі теорії психоаналізу і ініційована самими людьми з обмеженими можливостями. Суть цієї теорії полягає в тому, що обмежені можливості окремих громадян є наслідком різних видів дискримінації у конкретному суспільстві або групі людей.

3) Теорія соціальної корисності людей – людину з обмеженими можливостями (тобто людину з відхиленнями) можна навчити і використати для блага суспільства, такі люди являють дешеву робочу силу і поряд з цим зобов’язані самі себе забезпечити. Ця теорія не враховує тих проблем, що пов’язуються власне із здоров’ям людини, а також світогляду людини з обмеженими можливостями. По іншому цю теорію називають “теорія використання”.