- •Предмет і завдання курсу.
- •Видатки державного бюджету, їх класифікація.
- •Співстрахування і перестрахування.
- •Формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
- •Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування.
- •Міжнародний фінансовий ринок.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Принципи організації фінансів.
- •Структура видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- •Система страхування в Україні.
- •Система державних фінансів.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Організація і методи фінансового контролю.
- •Поняття фінансових ресурсів і їх призначення.
- •Місцеві фінанси, функції.
- •Функції та значення фінансових посередників.
- •Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів.
- •Місцеві бюджети, склад доходів та видатків.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Форми державного кредиту.
- •Ринок цінних паперів.
- •Податковий менеджмент.
- •Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі.
- •Структура фінансовоїсистеми.
- •Державний борг України та механізм його обслуговування.
- •Загальна характеристика сфер і ланок фінансової системи.
- •Ринок цінних паперів.
- •Міжнародні фінансові інститути.
- •Склад та структура фінансових ресурсів.
- •Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Теоретичні основи побудови фінансової системи.
- •Поняття бюджету та бюджетної системи.
- •Основи формування і використання прибутку підприємств.
- •Сутність, завдання та вимоги до фінансової політики.
- •Структура доходів та видатків Пенсійного фонду України.
- •Сутність і види фінансового контролю.
- •Фінансова криза та її вплив на безпеку держави.
- •Фінансові потоки страхового ринку.
- •Загальні положення управління фінансами.
- •Форми і методи реалізації фінансової політики.
- •Бюджетний дефіцит.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Економічна сутність державного кредиту.
- •Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів.
- •Державний фінансовий контроль та його форми.
- •Фінансовий механізм.
- •Бюджет в економічній системі держави.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Передумови виникнення і розвитку податків.
- •Джерела та структура фінансів домогосподарств.
- •Центральний апарат Мінфіну в управлінні фінансами.
- •Структура видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- •Форми організації страхових фондів і види страхування.
- •Економічна природа й призначення міжнародних фінансів.
- •Фінансова політика та її складові.
- •Структура державного боргу і управління ним.
- •Фінансовий менеджмент підприємницьких структур.
- •Призначення і роль державних фінансів.
- •Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів.
- •Аудиторський контроль.
- •Територіальна громада як головний суб’єкт місцевих фінансів.
- •Економічна сутність страхових відносин.
- •Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами.
- •Характеристика державних цільових фондів.
- •Елементи системи оподаткування.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів держави.
- •Зміст та основні принципи організації фінансів підприємств (установ, організацій).
- •Функції та значення фінансових посередників на фінансовому ринку України.
- •Бюджетна система України та стадії бюджетного процесу.
- •Ризики, що беруться до страхування.
- •Природа та призначення фінансових ринків.
- •Правові й організаційні засади державних фінансів.
- •Учасники страхових відносин.
- •Інструменти фінансового ринку.
Природа та призначення фінансових ринків.
Фін ри́нок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фін ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фін діяльності. Призначення фін ринку — забезпечити підприємствам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фін ресурсах з джерелами їх задоволення.В організаційному плані фін ринок — це сукупність ринкових фін інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:цінні папери; фін послуги; грошово-кредитні ресурси. Суб'єктами: Держава; підприємства різних форм власності; окремі громадяни.
БІЛЕТ 27
Правові й організаційні засади державних фінансів.
Організаційна структура фінансової системи — це сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управління фінансами.
До організаційного складу фінансової системи України входять: а) органи управління: Міністерство фінансів; Державна фіскальна служба України; Державна фінансова інспекція України; Державна казначейська служба України; Національна комісія з регулювання ринку фінансових послуг; Рахункова палата; Аудиторська палата; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування; Українська державна інноваційна компанія;
б) фінансові інституції: Національний банк; комерційні банки; страхові компанії; небанківські кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди тощо); міжбанківська валютна біржа; фондові біржі; інституційні інвестори.
Фінансові органи та інституції можуть бути згруповані в чотири блоки.
Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Міністерство фінансів України та Державна казначейська служба і Державна фінансова інспекція України. До цієї ж групи також належить Державна податкова служба України.
Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата, Національна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Аудиторська палата й аудиторські фірми. Третій блок становлять фінансові інституції, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, інституційні інвестори, страхові компанії.
До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, фонди соціального страхування, Українська державна інноваційна компанія.
Учасники страхових відносин.
Створення резервних страхових фондів, у свою чергу, може здійснюватись у трьох формах: фонди самострахування; централізоване страхове забезпечення; колективні страхові фонди. Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних ресурсів і доходів. Централізоване страхове забезпечення ґрунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Сутність відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин. Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Основна форма — добровільне страхування Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян. Видами особового страхування (С) є С життя С здоров’я, С дітей, весільне страхування тощо. Особове страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. У системі соціального страхування об’єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття. Соц страхування має обов’язковий і добровільний характер. Обов’язкове страхування реалізується через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до пенсійного фонду, фонду соціального страхування і фонду сприяння зайнятості населення. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій — при повній чи частковій втраті працездатності; допомог — при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер. У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів).