- •Предмет і завдання курсу.
- •Видатки державного бюджету, їх класифікація.
- •Співстрахування і перестрахування.
- •Формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
- •Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування.
- •Міжнародний фінансовий ринок.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Принципи організації фінансів.
- •Структура видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- •Система страхування в Україні.
- •Система державних фінансів.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Організація і методи фінансового контролю.
- •Поняття фінансових ресурсів і їх призначення.
- •Місцеві фінанси, функції.
- •Функції та значення фінансових посередників.
- •Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів.
- •Місцеві бюджети, склад доходів та видатків.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Форми державного кредиту.
- •Ринок цінних паперів.
- •Податковий менеджмент.
- •Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі.
- •Структура фінансовоїсистеми.
- •Державний борг України та механізм його обслуговування.
- •Загальна характеристика сфер і ланок фінансової системи.
- •Ринок цінних паперів.
- •Міжнародні фінансові інститути.
- •Склад та структура фінансових ресурсів.
- •Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Теоретичні основи побудови фінансової системи.
- •Поняття бюджету та бюджетної системи.
- •Основи формування і використання прибутку підприємств.
- •Сутність, завдання та вимоги до фінансової політики.
- •Структура доходів та видатків Пенсійного фонду України.
- •Сутність і види фінансового контролю.
- •Фінансова криза та її вплив на безпеку держави.
- •Фінансові потоки страхового ринку.
- •Загальні положення управління фінансами.
- •Форми і методи реалізації фінансової політики.
- •Бюджетний дефіцит.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Економічна сутність державного кредиту.
- •Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів.
- •Державний фінансовий контроль та його форми.
- •Фінансовий механізм.
- •Бюджет в економічній системі держави.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Передумови виникнення і розвитку податків.
- •Джерела та структура фінансів домогосподарств.
- •Центральний апарат Мінфіну в управлінні фінансами.
- •Структура видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- •Форми організації страхових фондів і види страхування.
- •Економічна природа й призначення міжнародних фінансів.
- •Фінансова політика та її складові.
- •Структура державного боргу і управління ним.
- •Фінансовий менеджмент підприємницьких структур.
- •Призначення і роль державних фінансів.
- •Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів.
- •Аудиторський контроль.
- •Територіальна громада як головний суб’єкт місцевих фінансів.
- •Економічна сутність страхових відносин.
- •Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами.
- •Характеристика державних цільових фондів.
- •Елементи системи оподаткування.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів держави.
- •Зміст та основні принципи організації фінансів підприємств (установ, організацій).
- •Функції та значення фінансових посередників на фінансовому ринку України.
- •Бюджетна система України та стадії бюджетного процесу.
- •Ризики, що беруться до страхування.
- •Природа та призначення фінансових ринків.
- •Правові й організаційні засади державних фінансів.
- •Учасники страхових відносин.
- •Інструменти фінансового ринку.
Економічна сутність державного кредиту.
Державний кредит за своєю економічною сутністю — це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами — з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.
Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисою банківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвитку соціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашення кредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.
Коли ж мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.
Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів.
Оборотні кошти являють собою ту частину фін ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства. Оборотні кошти, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел — короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості. У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства заінтересовані у збереженні та ефективному використанні власних оборотних коштів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі, а не осідатимуть на складі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних коштів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу. Обіговість визначається терміном між вкладенням коштів та їх поверненням у складі виручки від реалізації. Осідання коштів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій продукції — основний чинник неефективного використання оборотних коштів. Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу.